Наведено випадки з практики застосування нового гіпоглікемізуючого препарату з групи тіазолідиндіонів - Авандія (розіглітазон) у різних ситуаціях порушення вуглеводного обміну.

Досліджено активність антиоксидантних ферментів глутатіон-S-трансферази в печінці і плазмі крові та глутатіонредуктази в печінці й еритроцитах крові експериментальних тварин після уведення нової сполуки з антитиреоїдним ефектом (умовна назва - тетракон) і мерказолілу. Встановлено підвищення активності глутатіон-S-трансферази в гомогенаті печінки під час уведення мерказолілу та відсутність суттєвого впливу на активність глутатіон-S-трансферази в плазмі крові та глутатіонредуктази в печінці й еритроцитах крові в разі уведення обох препаратів. Показано перспективність проведення досліджень системи ВРО/АОС в експерименті на моделі гіпертиреозу під час дії тиреостатиків.

Серед хворих на ревматоїдний артрит відзначається висока розповсюдженість захворювань щитовидної залози аутоімунного генезу. У хворих на ревматоїдний артрит з високою активністю процесу та вісцерально-суглобовою формою захворювання спостерігається значна агресія до щитовидної залози, яка супроводжується її деструкцією та порушенням функції. Хворі на ревматоїдний артрит з активністю 1 ст. та суглобовою формою захворювання мають атрофічний варіант аутоімунного тиреоїдіту, який протікає з мінімальними клінічними проявами гіпотиреозу. Хворим на ревматоїдний артрит необхідно проводити скринінгове обстеження щитовидної залози.

З метою вивчення взаємовідносин концентрації кортизолу та показників добового моніторування артеріального тиску (АТ) з огляду на характеристики фенотипу, що потенційно впливають на перебіг і прогноз артеріальної гіпертензії (АГ), обстежено 65 пацієнтів з АГ I - II ст. Серед пацієнтів з АГ концентрація кортизолу в плазмі крові була вірогідно вищою у жінок у порівнянні з чоловіками й асоціювалася з підвищеним рівнем інсуліну плазми, більшою частотою ожиріння та високими величинами периферичного АТ. Зроблено висновок про участь кортизолу в ендокринному контролі АТ у взаємозв'язку з комплексом метаболічних порушень у пацієнтів з АГ.

Досліджено швидкість кровотоку в центральній артерії сітківки (ЦАС) за умов різних форм ювенільної діабетичної ретинопатії (ДР). Встановлено, що у хворих з препроліферативною ДР у разі давності ювенільного цукрового діабету до 10 - 15 років уповільнюється систолічний і діастолічний кровоток у ЦАС за надлишкової активності симпатичної частини вегетативної нервової системи з явною вазоконстрикцією. Посилення парасимпатичного впливу є характерним для проліферативної ДР, що проявляється вазодилятацією та подальшим уповільненням кровотоку в ЦАС.

Дослідження вікової динаміки екскреції катехоламінів і мелатоніну у нащадків ліквідаторів аварії на ЧАЕС чоловічої статі дозволило встановити активацію симпатико-адреналової системи в більш ранньому віці та зниження продукції мелатоніну, що зумовлює більш ранній початок статевого дозрівання у третини обстежених нащадків. У підлітковому віці визначено нормалізацію екскреції катехоламінів і збереження низького рівня гормону епіфіза.

Вивчено вплив нового антиоксиданта - фенсукциналу на інтенсивність перекисного окиснення ліпідів в мітохондріях печінки щурів із стрептозотоциновим діабетом. Установлено, що пероральне застосування фенсукциналу запобігає розвитку оксидативного стресу, індукованого гіперглікемією, у мітохондріях печінки щурів, нормалізуючи як показники ліпідної пероксидації, так і активність глутатіон-залежних антиоксидантних ферментів. Виходячи з гіпотези, що розглядає нормалізацію мітохондріального рівня вільних радикалів як один зі способів ослаблення токсичного впливу гіперглікемії на тканини, обгрунтовано перспективність використання фенсукциналу для профілактики та лікування діабетичних ангіопатій.

Досліджено функціональний стан печінки щурів з експериментальним гіпертиреозом і під час введення тиреостатиків, який оцінювався за вмістом загального білка, сечовини, активності ферментів аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспарагінамінотрансферази (АсАТ). Встановлено типові зміни досліджених показників у разі підвищеного рівня тиреоїдних гормонів в організмі (стан тиреотоксикозу) та визначено нормалізуючий вплив досліджуваної сполуки тетракону з антитиреоїдним ефектом на вміст білка, сечовини, активність АлАТ на відміну від референс-препарату "Мерказоліл".

В огляді літератури обговорено дані учених зарубіжних країн щодо аутоімунних полігландулярних синдромів (АПС), які займають у наш час вагоме місце в структурі ендокринної патології. Розглянуто генетико-імунологічні особливості окремих типів АПС. Найбільш докладно висвітлено питання поєднання цукрового діабету з аутоімунним ураженням щитовидної залози.

Обстежено 220 жінок віком від 38-ми до 50-ти років. Основну групу склали 100 жінок, оперованих з приводу синдрому полікістозних яєчників, контрольну групу - 120 жінок, які мали нормальну менструальну та дітородну функцію у репродуктивному віці. Встановлено, що у жінок основної групи значно раніше, ніж у групі контролю, виникає порушення менструального циклу та настає менопауза. З порушенням менструальної функції підвищується концентрація гонадотропінів з переважанням вмісту лютеінізуючого гормону, підвищується рівень пролактину та тестостерону, значно знижується секреція естрадіолу.

Проаналізовано результати лікування 97-ми пацієнток з різними тиреопатіями, що сполучаються з міомою матки. Диференційований підхід до вибору методу лікування цих пацієнток довів доцільність проведення в них одночасних хірургічних втручань: резекції щитовидної залози та міомектомії.

Зазначено, що через 1 міс. після одноразового опромінювання не змінювалась базальна та АКТГ-стимульована секреція 11-ОКС ізольованими наднирковими залозами (ІНЗ). Згодовування спіруліни протягом 1 міс. після опромінення призводило до відновлення АКТГ-стимульованої секреції 11-ОКС ІНЗ до контрольних значень. Не виявлено змін базальної секреції 11-ОКС ІНЗ після хронічного опромінення тварин як зовнішнього, так і внутрішнього у порівнянні з контролем. Реактивність ІНЗ цих тварин на АКТГ була зниженою. Гіпоксичне тренування опромінених тварин призводило до відновлення АКТГ-стимульованої секреції ІНЗ. Результати свідчать про ефективність використання препарату синьо-зеленої водорості спіруліни, а також нормобаричного гіпоксичного тренування для корекції радіаційно обумовлених змін глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз.

Вивчено ефективність та нешкідливість використання нового цукрознижуючого препарату "Діакамф". Обстежено 80 хворих на цукровий діабет ІІ типу, 50 з яких поряд з терапією похідними сульфонілсечовини одержували "Діакамф" у дозі 0,75 г на добу. Досліджувані показники порівнювалися з показниками групи контролю, пацієнти якої одержували тільки похідні сульфонілсечовини.

Проаналізовано патогенетичні можливості альфа-ліпоєвої кислоти ("Еспа-ліпон" "Еспарма ГмБх", Німеччина) в лікуванні специфічного ускладнення цукрового діабету у дітей - ліпоїдного некробіозу. Розроблено рекомендації щодо схем і доз використання препарату в дитячому віці. Виявлено синергічний вплив "Еспа-ліпону" та низькочастотної лазерної терапії на швидкий регрес ліпоїдного некробіозу.

Розглянуто фактори та механізми виникнення еректильної дисфункції (ЕД) у разі цукрового діабету (ЦД). Обговорено переваги та недоліки різних методів терапії ЕД, у тому числі і пероральних препаратів, інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу - силденафілу цитрата та тадалафілу, особливості їх дії під час ЕД у хворих на ЦД. Підкреслено важливість активного виявлення ЕД у хворих на ЦД і призначення оптимальної терапії з метою покращання якості життя пацієнтів.

На підставі комплексного клініко-гормонального та променевого дослідження 310-ти жінок з безпліддям розроблено алгоритм використання променевих (ультразвукового та рентгенологічного) методів дослідження в діагностиці його різних форм.

Показано різний вплив неонатально введених препаратів - "Ретаболіл", "Рибоксин" та "Метилурацил", що стимулюють різні ланки анаболізму, на сперматогенез дорослих щурів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.12-3

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж24353 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено варіант медико-економічної моделі річного медичного забезпечення хворих на цукровий діабет І типу з урахуванням існуючих норм диспансеризації цих хворих, досвіду клініки Інституту проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського АМН України щодо їх комплексного обстеження та лікування за умов стаціонару, а також опублікованих фармакоекономічних протоколів для стаціонарного лікування цієї категорії хворих. Суми затрат включають заробітну плату медперсоналу (за тарифами 2003 р.), вартість реактивів, медикаментів, засобів для введення препаратів і самоконтролю (за цінами січня 2004 року в м. Харкові). Розраховано питому вагу затрат на обстеження хворих та лікування діабетичних ускладнень.

Обстежено 155 жінок віком від 38-ми до 50-ти років. Основну групу склали 75 пацієнток, яким проведено клиноподібну резекцію яєчників з приводу синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), контрольну групу - 80 здорових жінок репродуктивного віку. Встановлено, що у перименопаузі у жінок основної групи має місце гіперандрогенія, на тлі якої значно частіше, ніж у групі контролю виникає ожиріння (56 %), порушення толерантності до вуглеводів (32 %), цукровий діабет ІІ типу (10,7 %). Одержані дані свідчать про те, що наявність СПКЯ в анамнезі підвищує ризик виникнення метаболічних порушень у перименопаузі.