Розроблено новий патогенетично обгрунтований метод профілактики невиношування вагітності у жінок інфікованих герпесвірусною інфекцією. Вивчено розповсюдженість активованої цитомегаловірусної та герпетичної інфекції II типу у жінок з мимовільними викиданнями й обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом. Досліджено імунопатогенез мимовільних викиднів на тлі активації герпесвірусів. Встановлено вплив загальноприйнятної комплексної терапії на показники імунної реактивності, неспецифічної резистентності організму під час лікування вірусної інфекції у жінок з мимовільними викиданнями. Обгрунтовано застосування вітчизняного препарату "Амізон" у комплексній прегравідарній противірусній терапії у жінок з мимовільними викиднями та вірусною інфекцією, що сприяє нормалізації імунологічних показників, дозволяє досягти стійкості ремісії інфекційного захворювання, покращення репродуктивного здоров'я, нормального перебігу наступної вагітності та народження здорової дитини.

Досліджено частоту вірусної урогенітальної інфекції у жінок з мимовільними викиднями. Обстежено 68 жінок, яким встановлено діагноз неповного мимовільного викидня чи викидня, що не відбувся. Всім жінкам проведені загальноклінічні обстеження, кольпоскопія, УЗД, бактеріоскопічне дослідження з цервікального каналу, піхви та уретри, цитологічне дослідження відбитків зішкребу з порожнини матки на виявлення цитомегалічних клітин, визначення IgG до вірусу простого герпесу ІІ типу та цитомегаловірусу методом імуноферментного аналізу. Вірусна урогенітальна інфекція виявлена у 52-х обстежених, що свідчить про велику поширеність герпетичної та цитомегаловірусної інфекції та її негативний вплив на перебіг вагітності.

Изучена частота вирусной урогенитальной инфекции у женщин с самопроизвольными выкидышами. Обследованы 68 женщин, которым установлен диагноз неполного самопроизвольного выкидыша либо несостоявшегося выкидыша. Всем женщинам проведены общеклинические исследования, кольпоскопия, УЗИ, бактериологические исследования из цервикального канала, влагалища и уретры, цитологическое исследование отпечатков соскоба из полости матки на выявление цитомегаличных клеток, определение IgG к вирусу простого герпеса ІІ типа и цитомегаловируса методом иммуноферментного анализа. Вирусная урогенитальная инфекция выявлена у 52-х обследованных, что свидетельствует о большой распространенности герпетической и цитомегаловирусной инфекции и ее негативном влиянии на течение беременности.

У вагітних жінок з хронічними запальними процесами нирок і геніталій наявні виражені зміни антиоксидантного захисту, імунного та гормонального статусу, які є причиною порушення перебігу вагітності, розвитку плацентарної недостатності, загрози переривання вагітності та передчасних пологів.

У 20-ти роділь зі слабкістю пологової діяльності, у яких розродження проведено операцією кесаревого розтину, зроблено дослідження морфологічних змін міометрію матки. Виявлено структурні зміни, які є причиною аномалій родової діяльності.

Відзначено, що виконання національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001 - 2005 рр." в Івано-Франківській області протягом 2001 - 2002 рр. сприяло покращанню показників надання медичної допомоги вагітним, породіллям, новонародженим, значному зниженню рівня материнської та перинатальної смертності.

Обстежено 126 вагітних жінок з бактеріальним вагінозом і невиношуванням вагітності. Частота виявлення Ureaplasma urealyticum у обстежених жінок складала 30,2 %. Препаратами вибору для лікування уреаплазмової інфекції за даними антибіотикограм є фторовані хінолони та макроліди нової генерації.

Аналіз результатів лікування 34 хворих з розлитим перитонітом свідчить про актуальність проблеми та доцільність застосування комплексної терапії на всіх етапах лікування з метою відновлення та стабілізації життєвоважливих функцій організму. Запорукою лікувального ефекту є своєчасна діагностика перитоніту, видалення вогнища інфекції, адекватна інтенсивна та антибактеріальна терапія хворих.

Небезпеку, яку представляють сьогодні у вагітної жінки пожиттєві і часто безпечні супутники людини герпесвіруси для ще ненародженої дитини, важко переоцінити: викидні, завмерлі вагітності, мертвонародження, передчасні пологи, вірусіндукована смертність дітей першого року життя, поява на світ дітей з вродженими вадами розвитку. Прегравідарна діагностика та терапія герпесвірусних інфекцій є одним із методів профілактики виникнення патології вагітності та допомоги у вирішенні проблеми народження здорового покоління.

Для визначення ефективності включення в прегравідарну терапію препарату "Амізон" зіставлено результати обстеження двох груп залежно від призначеної схеми лікування. Перша група - 32 жінки з мимовільними викиднями на фоні вірусного ураження, які лікувались за загальноприйнятими традиційними методиками. Друга група - 35 жінок з мимовільними викиднями на фоні вірусного ураження, яким у комплексі з етіотропною противірусною терапією призначено амізон. Контрольну групу склали 22-і практично здорові особи жіночої статі репродуктивного віку без ознак виявлення вірусної інфекції урогенітального тракту. Вивчаючи цитокіновий профіль у жінок вище перерахованих груп, одержано наступні результати: рівень ІЛ-2 та ІЛ-4 після одержаної терапії із застосуванням амізону максимально наближались до рівня відповідних показників у жінок контрольної групи. Слід зазначити, що дані показники у групі жінок, які одержали загальноприйняту етіотропну противірусну терапію, істотно відрізнялись від показників у практично здорових невагітних жінок (група контролю).

На основі даних із 15 обласних канцер-реєстрів України проведено аналіз обліку хворих на саркоми грудної залози (СГЗ), зареєстрованих під шифрами 3227, 3332 і 3235 (МКХ-10, С50). За період 2000 - 2015 рр. взято на облік 383 пацієнти, із них 379 (99,0 %) жінок і 4 (1,0 %) чоловіки. Середній показник захворюваності становив 0,20 випадку на 100 тис. жіночого населення (для порівняння: у Білорусі - 0,11, у США - 0,45). Хірургічне лікування було проведено у 281 (73,4 %) хворого, у тому числі операція Холстеда - у 19 (6,8 %), мастектомія за Пейті - 47 (16,7 %), за Мадденом - 54 (19,2 %), мастектомія (без уточнення методики) - 116 (41,3 %), ампутація грудної залози - 19 (6,8 %), органозбережні операції - у 26 (9,2 %) пацієнток. Регіонарні лімфаденектомії у 80,0 % випадків виявилися профілактичними. За морфологічною структурою частка ангіосарком становила 49,9 %, фібросарком - 24,0 %, сарком без уточнення гістотипу - 22,2 %, лейоміосарком - 2,6 %, інших - 1,3 %. Згідно з ретроспективним аналізом баз даних обласних канцер-реєстрів виявлено значну дисоціацію статистичних показників захворюваності та переважання окремих гістотипів у певних областях, що зумовлено як недосконалістю обліку, так і наявністю суб'єктивного фактора при встановленні діагнозу, - все це було причиною як гіпо-, так і гіпердіагностики СГЗ. На основі цього вважаємо, що для верифікації СГЗ і впорядкування статистичного обліку таких пацієнтів необхідно запровадити єдиний діагностичний алгоритм із поєднанням гістологічних та імуногістохімічних методів і використанням однієї клініко-морфологічної класифікації.

Висвітлено проблеми покращення діагностики та лікування хворих на саркоми грудної залози. В основу роботи покладено ретроспективний аналіз результатів діагностики та лікування хворих на саркоми грудної залози за даними 15-ти обласних онкодиспансерів України та імуногістохімічні дослідження біопсійного матеріалу. Виявлено значну дисоціацію статистичних показників захворюваності на саркоми грудної залози в різних регіонах України (0,01 - 1,94 випадку на 100 тис жіночого населення) та переважання окремих гістотипів сарком у певних областях, що зумовлено як недосконалістю обліку, так і наявністю суб'єктивного фактора при встановленні діагнозу. Підтверджено, що радикальні операції відіграють основну роль у лікуванні хворих на саркоми грудної залози; радикальні хірургічні втручання необхідно здійснювати за принципами лікування сарком м'яких тканин, враховуючи анатомічні особливості грудної залози. У випадку відсутності метастатичного ураження лімфатичних вузлів, достатній обсяг операції - проста мастектомія або широка резекція молочної залози. Зазначено, що радикальні органозберігаючі операції можуть бути виконані у разі достатнього співвідношення між розміром пухлини і об'ємом грудної залози. Реґіонарна диссекція доцільна лише тоді, коли метастатичне ураження лімфатичних вузлів є морфологічно підтвердженим напередодні операції. Недоцільно проводити профілактичне опромінення реґіонарних лімфовузлів (при N0) у хворих на саркоми грудної залози. Зауважено, що показник загальної п'ятирічної виживаності хворих на саркоми грудної залози становить: при хірургічному лікуванні - 61,4 % (95 % ДІ (довірчий інтервал): 48,43 % - 72,94 %), при комбінованому (хірургічне + променева терапія) - 58,6 % (95 % ДІ: 40,74 % - 74,49 %); у групі комплексного лікування (хірургічне + променева терапія + поліхіміотерапія) - 47,8 % (95 % ДІ: 36,47 % - 59,41 %); у групі комбінованого лікування, що включає поліхіміотерапію - 29,4 % (95 % ДІ: 13,28 % - 53,13 %). Самостійні ад'ювантні методи хіміопроменевої терапії хворих не досягають результатів хірургічного лікування: загальна п'ятирічна виживаність - 18,9 % (95 % ДІ: 10,59 % - 31,36 %), що істотно менше, ніж у групах з хірургічним лікуванням. Встановлено, що імуногістохімічні дослідження відіграють кардинальну роль у диференційній діагностиці та визначенні гістотипу сарком грудної залози та встановленні морфологічного варіанту філоїдної пухлини. Акцентовано, що при ангіосаркомах, імуногістохімічна діагностика у 37,0 % випадків встановлює хибно-позитивні результати гістологічного дослідження. На основі отриманих результатів дослідження запропоновано діагностичний алгоритм, що включає необхідні імуногістохімічні маркери як базову панель для імуногістохімічного дослідження, як у випадку саркоми грудної залози, так і при злоякісних філоїдних пухлинах. Наголошено, що уточнений клініко-морфо-імуногістохімічний діагноз надає можливість коригувати протипухлинне лікування, здійснювати ефективне диспансерне спостереження, оцінювати прогноз захворювання та здійснювати правильне кодування у канцер-реєстрі.