Індекс рубрикатора НБУВ: Ш161.122-6

Рубрики:

Давньоєврейська мова ( іврит )

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено організацію, зміст і методи шкільної освіти, розкрито її загальнопедагогічні та дидактичні аспекти. Описано феномен вітчизняної педагогічної журналістики 1920 - початку 1930-х рр. Проаналізовано досвід українського діаспорного шкільництва в США. Розглянуто педагогічні умови реалізації технології модульного навчання в середній школі, принципи проектування змісту шкільної освіти. Викладено дидактичні підходи до визначення змісту сучасної шкільної освіти. Наведено дидактичні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів, вироблення управлінського рішення в загальноосвітньому навчальному закладі. Висвітлено методику навчання гуманітарних дисциплін. Розкрито концептуальні основи навчання української мови в V - XII класах шкіл з українською та російською мовами викладання, прагматичний аспект навчання мов етнічних меншин, особливості навчання аудіювання мовою іврит на початковому етапі.

Освещены организация, содержание и методы школьного образования, раскрыты его общепедагогические и дидактические аспекты. Описан феномен отечественной педагогической журналистики 1920 - начала 1930-х гг. Проанализирован опыт украинского диаспорного школьного дела в США. Рассмотрены педагогические условия реализации технологии модульного обучения в средней школе, принципы проектирования содержания школьного образования. Изложены дидактические подходы к определению содержания современного школьного образования. Приведены дидактические требования к оценке учебных достижений учеников, выработке управленческого решения в общеобразовательном учебном заведении. Освещена методика обучения гуманитарных дисциплин. Раскрыты концептуальные основы обучения украинскому языку в 5 - 12 классах школ с украинским и русским языком преподавания, прагматический аспект обучения языкам этнических меньшинств, особенности обучения аудиированию на языке иврит в начальном этапе.

Висвітлено європейські стандарти підготовки кадрів для системи освіти різних рівнів кваліфікації, рефлексивні тенденції у розвитку освіти як основу гуманізації навчання, перспективи акмеологічних засад у гуманістичному самовдосконаленні професіоналізму педагогів. Розкрито психологічні засади навчання читання у середній загальноосвітній школі. Розглянуто мову як засіб формування загальнолюдських цінностей школярів у навчально-виховному процесі та як невід'ємний фактор творчого життєвого саморозвитку особистості. Описано методологію дослідження національно-мовних картин світу в контексті культурно-філософської наукової парадигми. Викладено тематико-ситуативний підхід до відбору лексики у початковому навчанні мови іврит. Проаналізовано виховний потенціал іноземної мови у становленні та розвитку особистості.

Освещены европейские стандарты подготовки кадров для системы образования разных уровней квалификации, рефлексивные тенденции в развитии образования как основа гуманизации обучения, перспективы акмеологических основ в гуманистическом самосовершенствовании профессионализма педагогов. Раскрыты психологические основы обучения чтению в средней общеобразовательной школе. Рассмотрена речь как средство формирования общечеловеческих ценностей школьников в учебно-воспитательном процессе и как неотъемлемый фактор творческого жизненного саморазвития личности. Описана методология исследования национально-речевых картин мира в рамках культурно-философской научной парадигмы. Изложен тематико-ситуативный подход к отбору лексики в начальном обучении языка иврит. Проанализирован воспитательный потенциал иностранного языка в становлении и развитии личности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш121(4УКР)11 + Ш161.122-06

Рубрики:

Мовна політика

Давньоєврейська мова ( іврит )

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено життя і творчість видатного письменника XX ст., класика єврейської літератури Ш.Й. Агнона (1888 - 1970), який перших серед народжених в Україні та серед тих, хто писав івритом та ідишем, одержав Нобелівську премію у галузі літератури (1966). Наведено бібліографічні покажчики творів митця та матеріалів про нього. У дане видання включено описи документів українською, російською, англійською, німецькою, французькою та польською мовами, а також матеріалів з мережі Інтернет.

Освещены жизнь и творчество выдающегося писателя XX ст., классика еврейской литературы Ш.Й. Агнона (1888 - 1970), который первый среди рожденных в Украине и среди тех, кто писал ивритом и идишем, получил Нобелевскую премию в отрасли литературы (1966). Приведены библиографические указатели произведений писателя и материалов о нем. В данное издание включены описания документов на украинском, русском, английском, немецком, французском и польском языках, а также материалов из сети Интернет.

Обгрунтовано шляхи вирішення проблем збереження основних властивостей тексту - цільності та зв'язності - під час відтворення сучасної івритомовної прози українською та російською мовами. Теоретично обгрунтовано та практично підтверджено особливості структури різномовних текстів, охарактеризовано засоби зв'язності та мовні індекси цільності івритомовних та перекладацьких текстів. Досліджено умови створення еквівалентних текстів, сформованих у різних мовних системах і культурах. Визначено шляхи подолання національно-лінгвокультурних бар'єрів щодо розуміння івритомовних текстів, відтворених українською та російською мовами. Проведено контрастивний аналіз текстів художньої прози івритом та їх перекладів українською та російською мовами з метою встановлення розбіжностей текстових і змістових складових.

Розглянуто мовні чинники національної ідентичності, проблеми зв'язку мовних практик із національним питанням, успіхи та недоліки мовної політики держави Ізраїль. Висвітлено історію ревіталізації івриту як фактично мертвої в минулому мови, яку вдалося перетворити на офіційну та розмовну мову держави, забезпечити її функціонування як рідної. Зазначено, що політична реальність, перманентні арабо-ізраїльські війни, ідеологія мовної гегемонії негативно позначилися на розвитку арабської мови в державі, а також звели нанівець зусилля щодо збереження російської мови.

Висвітлено історію започаткування Пуриму в Тель-Авіві, наведено численні спогади інформаторів про нього, описано вуличні карнавальні події. Зазначено, що на відміну від інших релігійно-національних свят ізраїльтян, Пурим не належить до цього циклу, оскільки представляє насамперед діаспору, а ініціаторами його відновлення стали жителі Тель-Авіва, які задекларували прагнення колишніх вигнанців до творення незалежної єврейської спільноти.

Висвітлено сміхову культуру євреїв - вихідців з Росії, основні видання, жанрові та мовні особливості гумору, а також двомовний гумор - російською мовою та івритом. Зазначено, що сміхова культура емігрантів, гумор є важливим чинником у подоланні психологічного та соціального стресів, які переживають вихідці-емігранти з різних країн, переїхавши до Ізраїлю. Наведено інформацію про засоби масової інформації, теле- та радіоканали, які покликані сприяти успішній адаптації емігрантів.

Досліджено проблему формування усного мовлення учнів І-х класів у процесі навчання мови іврит у школах України. З'ясовано стан зазначеної проблеми у навчально-методичній літературі й практиці навчання. Розглянуто психолінгвістичні й психологічні особливості формування усного мовлення першокласників у процесі навчання мови іврит як другої. Вперше здійснено компаративний аналіз мовних систем мови іврит й української мови, який надав можливість виявити ізоморфні, частковоподібні й аломорфні явища обох мов, що загалом визначило специфіку методики формування відповідних фонетичних, лексичних і граматичних умінь і навичок. Обгрунтовано зміст навчання першокласників усного мовлення мовою іврит, вихідні положення дослідження. Визначено дидактичні й лінгводидактичні принципи методики експериментального навчання, етапи формування усного мовлення. Дібрано оптимальні методи й прийоми вироблення (переносу/корекції) умінь усного мовлення відповідно до кожного етапу навчання, які дали можливість побудувати лінгводидактичну модель формування усного мовлення, на основі якої створено методику навчання усного мовлення першокласників у процесі навчання мови іврит у школах України.

In the article lessons are reflected creations of the state Israel, that deserve the use in practice of state building of Ukraine. It is marked that proceeding in the mother tongue and безальтернативне fixing became basis of educational politics of the young state her as languages of the state. In the first decade of development, Israel continued to assist three basic educational directions of country : so-called «general»; «working»; «religious», that спряло to the association of all possible community groups and even groups round the idea of creation of the state. The state through the educational sphere put maximum efforts to weaken the influence on the development of society of the main contradictions: ethnic, religious and interethnic - the main tools in this were politics and ideology, and technology - educational influence.

Висвітлено уроки державотворення Ізраїлю, що заслуговують на використання у практиці державного будівництва України. Зазначено, що основою освітньої політики молодої держави стало відновлення рідної мови і безальтернативне закріплення її як мови держави. У перше десятиріччя розвитку Ізраїль продовжував сприяти трьом основним освітнім напрямкам країни: так званому «загальному»; «робітничому»; «релігійному», що сприяло об’єднанню всіх можливих суспільних груп і навіть групок навколо ідеї державотворення. Держава через освітню сферу прикладала максимум зусиль для ослаблення впливу на розвиток суспільства основних протиріч: етнічних, релігійних та міжнаціональних; головними інструментами у цьому стали політика й ідеологія, а технологією – освітній вплив.

Отражены уроки создания государства Израиля, которые стоит использовать в практике государственного строительства Украины. Отмечено, что основой образовательной политики молодого государства стало возобновление родного языка и безальтернативное его закрепление как языка государства. В первое десятилетие развития Израиль продолжал способствовать трем основным образовательным направлениям страны: так называемого «общего»; «рабочего»; «религиозного», что способствовало объединению всех возможных общественных груп и даже групок вокруг идеи создания государства. Государство через образовательную сферу прикладывало максимум усилий для ослабления влияния на развитие общества основных противоречий: этнических, религиозных и межнациональных; главными инструментами в этом служили политика й идеология, а технологией – образовательное влияние.

Методологія дослідження базувалась на використані порівняльно-історичного, статистичного, структурно-функціонального, термінологічного методів зі врахуванням аксіологічного (ціннісного) підходу, що надав змогу розглядати єврейську національну освіту як самодостатнє утворення з системою певних цінностей, важливих для функціонування національної культури євреїв. Обгрунтувано провідну роль єврейської національної освіти як культурного феномена у збереженні самобутньої культури єврейських громад регіону впродовж тривалого історичного періоду. Зазначено, що на території Поділля сформувалася одна з найпотужніших єврейських громад Східної Європи, що представляла собою субетнос - ашкеназі. Євреї Поділля, які тривалий період жили за умов дискримінаційної політики, спрямованої на знищення основ національного життя, зуміли зберегти свою ідентичність і культуру. До включення території Поділля до складу Російської імперії серед місцевих євреїв зберігалася традиційна національна система освіти. Вона базувалася на міцному зв'язку навчання з релігією, традиціями єврейського народу, а навчальних закладів - з органами місцевого самоврядування євреїв (кагалами). Століттями єврейська спільнота зберігала свою національну самобутність, уникала повної асиміляції. Разом із релігією освіта захищала євреїв від втрати елементів національно-культурного життя та національних особливостей життя громади. Російська імперська влада намагалася заохотити євреїв до навчання у загальнодержавних закладах освіти, сподіваючись таким чином подолати їх культурну відокремленість, сформувати лояльність до імперії. Проте переважна більшість євреїв Поділля продовжували традиційно навчатися у хедерах і талмуд-торах. Нові перспективи для розвитку національної освіти відкрилися з 1917 р., після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Російській імперії. Україна, яка сама боролася за незалежність, була лояльною до реалізації євреями права на національно-культурну автономію. Розвитку освіти сприяли декрети Української Народної Республіки (1917 - 1920 рр.). Центральне місце у підтримці світської національної освіти відігравали культурно-просвітницькі товариства "Тарбут" і "Культура-Ліга". У цей час кількість національних закладів освіти євреїв Поділля неухильно збільшувалася. Радянський уряд узяв курс на знищення релігійних навчальних закладів і витіснення івриту як мови навчання. Одночасно єврейські національні школи з мовою навчання їдиш розглядалися як елемент радянізації євреїв. Тож на Поділлі у період "коренізації" збільшилася кількість національних єврейських шкіл, закладів професійної та спеціальної освіти. Проте з кінця 1940-х рр. органи партійної й державної влади запровадили курс на асиміляцію та знищення національного життя євреїв. Останні в регіоні національні світські заклади освіти було закрито наприкінці 1930-х рр. із проголошенням незалежності України з'явилися нові можливості для відновлення національної освіти єврейських громад Поділля. У цей час освіта й релігія стали основними елементами відновлення та збереження національно-культурного життя єврейського народу.

Висвітлено результати дослідження політики радянської держави щодо юдейської конфесії в Україні протягом 1920-х рр., основні її етапи та напрями. Обгрунтовано, що нормативно-правова база була антирелігійною, не мала спеціального антиюдейського характеру. Офіційне законодавство мало ідеологічний характер, а діяльність партійно-державних органів визначалася секретними розпорядженнями вищих партійних структур. Доведено специфічну роль єврейських секцій при комітетах КП(б)У в організації та проведенні антиюдейської політики. Проаналізовано основні напрями економічного тиску держави на юдейські общини: вилучення культових предметів, приміщень синагог, молитовень, хедерів, єшив, Талмуд-Тор тощо. Показано, що це стало однією з важливих обставин руйнування єврейської ідентичності. Доведено антиюдейську спрямованість обмеження вживання івриту. Проаналізовано процес ліквідації духовної освіти та спробу організації розколу серед віруючих євреїв. Визначено форми та методи антиюдейської агітації та пропаганди, особливості їх проведення. Вивчено зміст агітаційно-пропагандистських матеріалів.

Увагу приділено південно-східному пограниччю Речі Посполитої, представленому в поняттях і термінах французьких словників XVIII ст. Досліджено історію та становище м. Балта в XIX ст., ярмарки, що проводилися в місті, а також обставини створення картин польськими художниками, натхненними Балтою та ринками коней. Установлено вплив мови ідіш та іврит на українську та російську мовні культури. Проаналізовано простір Сарматії в ранньомодерній літературі. Висвітлено історичний шлях розвитку проблеми українсько-польського порубіжжя на основі аналізу польської історіографії. Запропоновано осмислення основних тенденцій розвитку історіографічного процесу на території Південної України в II половині XIX - на початку XX ст. Розкрито особливості процесу організації опіки над дітьми польських біженців в Україні в роки Першої світової війни.

Проаналізовано єврейські написи на керамічному посуді XVII - XVIII ст. із Києва, Білої Церкви й Острога. Такі епіграфічні пам'ятки вперше вводяться до наукового обігу в Україні.

На матеріалах архівних джерел, мемуарів, записаних авторкою усних спогадів корінних галичан: українців, поляків, євреїв - свідків подій, розглянуто соціальні, економічні умови життя трьох народів у міжвоєнні роки, в час Другої світової війни. Основну увагу приділено поведінці місцевого населення в роки так званого "остаточного розв'язання єврейського питання". Вперше публікуються імена галичан: поляків та українців, котрі були знищені фашистами за допомогу євреям. Більш повно, ніж у попередників, представлено дані про галичан - Праведників народів світу. Певною мірою пам'ять про людську солідарність акумулює проект ізраїльського музею "Яд Вашем" (з івриту - "Пам'ять та ім'я"), покликаний вшанувати пам'ять праведників світу. Їхня загальна кількість нині (вересень 2009 року) - 22765, зокрема з України - 2246. Це видання одне з перших професійних досліджень про рятування єврейського населення Галичини в роки Голокосту. Описано міжетнічні взаємини у Східній Галичині - основні, постійні, і змінювані разом з п'ятьма різними владами за сорок років.