Висвітлено проблеми історії фонетичних систем східнослов'янських мов у мовознавстві 1870 - 1930 рр. Розглянуто питання стереометричного моделювання систем приголосних фонем за матеріалами слов'янських мов, проблему співвідношення термінологічної та нетермінологічної лексики наукового тексту. Проаналізовано терміносистему міжнародного права України у складі правничої лексики української мови. Описано функції старослов'янізмів у біблійних творах І.Франка за матеріалами поем "Мойсей" та "Іван Вишенський". Визначено семантику початку і кінця в малих формах українського фольклору. Розкрито зміст і структуру концепту "голос" в українській лінгвоментальності, структурно-семантичні особливості концепту "перемир'я" в українській та французькій мовах, а також семантичні особливості фразеологізмів концепту "щастя" в українській та німецькій мовах.

Освещены проблемы истории фонетических систем восточнославянских языков в языковедении 1870 - 1930 гг. Рассмотрены вопросы стереометрического моделирования систем согласных фонем по материалам славянских языков, проблема соотношения терминологической и нетерминологической лексики научного текста. Проанализирована терминосистема международного права Украины в составе юридической лексики украинского языка. Освещены функции старословянизмов в библейских произведениях И.Франка по материалам поэм "Моисей" и "Иван Вышенский". Определена семантика начала и конца в малых формах украинского фольклора. Раскрыты содержание и структура концепта "голос" в украинской лингвоментальности, структурно-семантические особенности концепта "перемирие" в украинском и французском языках, а также семантические особенности фразеологизмов концепта "счастье" в украинском и немецком языках.

Розглянуто основні теоретичні і практичні питання лінгвістики тексту, проаналізовано проблеми лінгвопоетичної і лінгвопрозової стилістики, простежено напрями і закономірності внутрішньотекстової актуалізації, окреслено нові і новітні процеси в сучасному текстовому синтаксисі. Запропоновано матеріали для практичного розгляду проблем тексту і дискурсу, комунікативних регістрів і мовленнєвих жанрів, виявлено специфіку мовленнєвого клішування, з’ясовано особливості креолізованого тексту.

Представлено міждисциплінарну колективну монографію, в якій узагальнено результати досліджень учасників кафедральної теми, здобутки наукової діяльності викладацького колективу за напрямами: концептуальна лінгвістика, літературознавство: розвиток і сучасність, література народів світу та лексичний склад польської мови. Наведено результати теоретичного й емпіричного вивчення проблеми індивідуального стилю письменника та його трактування через призму найновіших лінгвістичних і літературознавчих знань, сучасних теоретико-методологічних підходів, які наразі сформувалися в науці. Зазначено, що колективна монографія чітко структурована, має в складі шість розділів та охоплює такі напрями як концептуальна лінгвістика, традиційні і сучасні дослідження в літературознавстві, особливості перекладу англійської літератури та вивчення лексичного складу сучасної польської мови. Запропоновано широкий спектр теоретичних основ новітніх напрямів у мовознавчій та літературознавчій науці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш.я431(4УКР)

Рубрики:

Праці конгресів, з'їздів, конференцій, нарад з філології

Шифр НБУВ: Р140958 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Стаття присвячена дослідженню реалізації важливих властивостей міждисциплінарності та міжпарадигмальності в методології лінгвографування мовної системи окремого ідіому. Визначено методологічне підгрунтя досліджуваного лінгварію як інтегративну парадигму говірки, а дескрибування кваліфікується виявом міждисциплінарності та поліфункціональності у багатогранному науковому аналізі говіркового дискурсу. Позиціонуючи теоретичне обгрунтування, методологічне й технологічне увиразнення аналізу, доводиться, що лінгвографія мовної системи говірки є поєднанням наукової міждисциплінарності та лінгвістичної міжпарадигмальності. Методологія дескрипції говірки як фрагмент ідіомологічного дослідження має відмінний від діалектологічних досліджень лінгвосистемний підхід із визначенням основних методів теоретичного та експериментального мовознавства, його концептуальних технологій тощо. Об'єктом дослідження є лінгварій, тобто мовна система окремої говірки (ідіому). Предмет дослідження - методологія лінгвістичного опису мовлення в плані реалізації міждисциплінарності та поліфункціональності у вербалізації реалій-репрезентантів ідіомного дискурсу. Фактичним матеріалом дослідження є результати методологічного аналізу говірки як мовної системи, у якому мовний контекст моделюється на основі ідей поліпарадигмальності, поліаплікативності, що є інтеграцією комунікативного, соціального, семантичного, суб'єктивного, мотиваційного, виробничого та інших контекстів. Методологічною концепцією ідіомологічного дослідження є мовно-системний підхід - лінгвографічний, який визначено нами, виходячи з пріоритетних ідей нової галузі наукового знання, а за лінгвістичним тлумаченням - говірки як мовної системи, зокрема її теоретичної сфери. Об'єктом лінгвістичної методології як опису ідіому є лінгвістика ідіоми, а тому реалізація дослідницького завдання відображає макропроцес формування нової мовної парадигми. Методологія опису моноідіомного лінгварію пропонує широкий міждисциплінарний підхід до лінгвістичних засобів утілення феномену говірки та багатоаспектну характеристику елементів системи - ідіомем. Методологічно обгрунтована мовна повнота ідіому є високим рівнем доказовості лінгвістичного дослідження. Перспективу лінгвістичного опису системи ідіом вбачаємо в інтеграції дослідницьких методів, технік, процесів і процедур у міждисциплінарній площині.

Метою пропонованої монографії є висвітлення науково-дидактичного підходу до викладання фаху 029 "Інформаційна, бібліотечна та архівна справа" (ОП "Документознавство та інформаційна діяльність") в сучасному закладі вищої освіти, коли за об’єкт студій обрано документ як феномен культури, а предметом є управлінська природа документа та пов’язані з ним суспільні процеси в діалектичному розвитку. Перший розділ торкається різних аспектів документообігу, документно-інформаційних процесів в установі, розвитку формуляра зразка організаційно-розпорядчого документа та ролі документа як інструменту управління в соціумі. Другий розділ розкриває низку аспектів лінгвістичних засад документознавства. У третьому розділі порушено питання про принцип історизму під час навчання документознавців, евристичні можливості джерелознавчого підходу до студіювання документації та сучасні комп’ютерні можливості, а саме мережеві багатопроцесорні системи, як тло та середовище суспільної документно-інформаційної комунікації. Осердям завдан проблематики четвертого розділу є студент ЗВО, особистість якого розглядається у світлі новітніх освітніх парадигм, концептуальною основою яких є самостійна, творча, ініціативна та відповідальна робота здобувача вищої освіти. Роботу підсумовують рефлексії про важливу конструктивну місію професійного документознавця в сучасному світі. Документно-інформаційна проблематика є неосяжною. Ми живемо у світі, де обсяг інформації зростає у геометричній прогресії, постійно створюються нові інформаційні потоки, управління документаційними процесами повсякчас ускладнюється, відповідно, стає безліч нових дослідницьких та дидактичних завдань, лише частина з яких потрапила до фокусу уваги авторів роботи.

1. Пропаганда як вид масової комунікації Тема 1. Місце пропаганди серед інших видів масової комунікації Тема 2. Моделі пропаганди Тема 3. Інформаційне вторгнення в комунікаційне середовище Тема 4. Теорії змови як форма інформаційного вторгнення Тема 5. Інформаційні війни як тактика пропаганди Тема б. Соціальний інжиніринг і пропаганда Поточні питання на змістовий модуль І Змістовий модуль 2. Технології пропаганди у тоталітарних спільнотах Тема 7. Соціокомунікаційні умови становлення тоталітарних режимів Тема 8. Соціальна міфологія тоталітарних режимів Тема 9. Технології розчищення місця під нові форми світосприйняття Тема 10. Технології формування нової картини світу Тема 11.

Дослідження наріжного для сучасної лінгвістики об'єкта - процесу мовленнєвої і текстової міжособистісної комунікації, зважаючи на обсяг інфосфери двадцять першого століття, є неможливим без грунтовного та цілеспрямованого залучення інформаційних технологій з інших галузей знань, зокрема, комп'ютерних наук. Утворена в результаті порівняно молода наука - комп'ютерна лінгвістика, ставить за мету автоматичний аналіз природних мов у всіх спектрах їх реалізацій. З довгого списку актуальних задач, активно досліджуваних у парадигмі комп'ютерної лінгвістики, згадаємо автоматизацію складання та лінгвістичної обробки мовних корпусів, автоматизовану класифікацію та реферування документів, створення точних лінгвістичних моделей природних мов, екстракцію фактографічної інформації з неформалізованих лінгвістичних даних тощо. Рушійною силою для поліпшення результатів розв'язання цих дослідницьких задач потенційно є ефективна, строго формалізована методологія обчислювального фонетичного аналізу лінгвістичної інформації, особливо мовленнєвої. Цей тезис цілком відповідає вмісту статті, що доводить актуальність поданих в ній наукових і прикладних результатів. Відповідно, в роботі подані елементи методології прецизійного фонетичного аналізу фонограм усного мовлення з урахуванням явища фонетичної фузії. Математичний апарат створених методів грунтується на положеннях теорії розпізнавання образів, теорії інформації і акустичної теорії мовотворення. Цей базис забезпечив основу для аналітичної формалізації проблеми багатокритеріальності процесу розпізнавання мовних одиниць мовлення людиною. В результаті, запропоновано метод для достовірної кластеризації персональних фонетичних алфавітів мовців. Також запропоновані: метод для детектування потенційно ненадійно класифікованих мовних одиниць та коригування результатів процесу автоматизованого транскрибування мовленнєвих сигналів; метод оцінювання впливу середовища поширення досліджуваних мовленнєвих сигналів на результат транскрибування.

Висвітлено специфіку сугестивної лінгвістики як сучасної та максимально затребуваної науки, що вивчає впливову, сугестивну функцію комунікації. Мета досягається шляхом деталізації завдань конкретизації основних положень сугестивної лінгвістики та базових технологій і методів, які використовуються в її рамках. Їх представлено з метою увиразнення важливості подальших досліджень у зазначеній галузі знань, оскільки вона скерована переважно на реалізацію передбачуваного впливу на співрозмовника/аудиторію через специфіку мовної конструкції. Базові правила, а саме постулати сугестивної лінгвістики грунтовно інтерпретовано, оскільки вони повною мірою характеризують основні підсгвалини науки, її найважливіші правила. Найважливішими із них є такі: "мову в цілому можна розглядати як сугестивний феномен, тому основна увага приділяється комунікативно-волюнтативній (сугестивній) функції мови", "сугестивна лінгвістика динамічна за предметом дослідження", "мовна сугестія має ймовірнісний характер, спрямований на подолання норм, наявних у кожному синхронному зрізі мови", "будь-які сугестивні компоненти мають символічний двобічний характер, тобто складають єдність форми і змісту" та ін. Коротко охарактеризовано найважливіші із методів впливу, які використовуються в межах сугестивної лінгвістики, зокрема індивідуальні та групові методи гіпнозу, вербальну міфологізацію особистості, методи автоміфологізації, фоносемантичного сугестивного аналізу та конструювання. Таким чином доведено, що новизна та креативність сугестивної лінгвістики, а також її спрямованість на вивчення як вербальної, так і невербальної сторони сугестії роблять цю науку найбільш актуальною для вивчення будь-яких сугестивних контекстів.

Мета роботи - дослідження і теоретичне обгрунтування специфіки проведення процедури медіації як альтернативного позасудового способу врегулювання господарських спорів та як комплексного інструменту господарського процесу. Використані загальні методи наукового пізнання, зумовлені метою та завданнями даного дослідження, а саме: логічного узагальнення, екстраполяризації, аналізу та синтезу, порівняння та системного підходу, а також порівняльно-правовий, евристичний та системно-структурний методи. Обговорено розгляд основних проблем розвитку інституту медіації: низької поінформованості громадян щодо цієї процедури, недовіри медіаторам, скептичного ставлення до них, недостатнього рівня компетентності медіаторів тощо. Процедура медіації є відносно новим способом вирішення господарських та інших спорів, але все ж таки демонструє свою ефективність і привабливість у даний час, тоді як суди перевантажені роботою над вирішенням спорів. Медіація ж має прискорений процес врегулювання господарських спорів, а медіативна угода має силу, рівну судовому рішенню. Медіацію розглянуто як добровільний альтернативний (позасудовий) спосіб врегулювання господарських спорів між конфліктуючими сторонами із залученням третьої особи - медіатора. Часто у процесі роботи з врегулювання конфлікту, медіатор повинен шукати не лише можливість вирішення даного конфлікту, а й назріваючих конфліктів, тобто займатися паралельно профілактикою конфлікту. Як наслідок, медіацію слід розглядати як міждисциплінарну категорію, що увібрала в себе такі галузі знання, як конфліктологія, психологія, лінгвістика, соціологія тощо.

Представлено матеріали науково-практичної конференції. Розглянуто загальні питання української мови і літератури, російської мови і літератури, романських, германських та інших мов, теорії і практики перекладу, літератури зарубіжних країн та інші.

Структуровано теми для занять з перекладу за спеціальністю "Філологія. Прикладна лінгвістика". Серед основних тем запропоновано: Modern arts, Culture and IT, Culture and creativity, Aesthetic computing, Media art, Purchasing string instruments, Opera and Ballet in modern society. Враховано ключові підходи до навчання майбутніх перекладачів, що їх буде застосовано у процесі навчання усного перекладу. Змістове наповнення посібника відповідає робочій програмі дисципліни та навчальному плану кафедри прикладної лінгвістики.

The article deals with the issues of interaction of linguistics and modern computer information technologies. It systematizes the actual problems and ways of their integration based on the analysis of the latest scientific works and the appropriate educational programs in higher education institutions all over the world. It draws attention to interdisciplinary sciences such as applied linguistics, computational linguistics, linguistic informatics, quantitative linguistics, mathematical linguistics, Internet linguistics, and integrated knowledge. The cooperation of two different areas is very productive and prospective. It contributes to the development of artificial intelligence and provides wider professional opportunities, effective intercultural communication and further improvement of society. The representatives of two, very different fields become mutually beneficial and complete each other successfully. The result of this interaction is a universal specialist which is in great demand nowadays. The main issues of the interaction of linguistics and modern information technologies are the following: the role of virtual space and modern information technology in the development of linguistics; the role of linguistics in the development of virtual space and information technologies, and the training of computer specialists; the place of virtual space and modern information technologies in preparing linguists and translators (machine translation, translation systems, etc.); the emergence of interdisciplinary sciences and educational courses at the intersection of two areas to provide society with professionals with integrated knowledge; duplication of their conceptual and terminological apparatus and research methods (due to their novelty); methodological support of the integrated educational process.

Висвітлено трансформацію лінгвометодології на зламі цивілізаційних епох. За оцінками провідних лінгвістів, філософів стан методології наразі в багатьох випадках не відповідає загальнонауковому рівню. Зазначено, що лінгвісти не надто переймаються методологією або тлумачать її досить спрощено. Має місце ототожнення методології з її проявами як теорії чи навіть з сукупністю методів. З постмодернізмом в лінгвістичних дослідженнях набирає ваги філософський принцип деконструкції. Методологічні настанови логічності класичної раціональності, фіксованого смислу тексту поступилися позалогічним формам осягнення дійсності, легимітизації міжкультурних форм смислотворення. Відбулася переорієнтація з об'єктивності істини на плюралізм істин з елементами суб'єктивності, завдяки чому методологія стає запорукою виразу позанаукових духовних цінностей, гуманізованою. З позицій наратології розкриваються методологічне оновлення уявлень про загальні закони смислотворення, спосіб пояснення та мовної презентації дійсності. Розгляднуто суб'єктивність референції як ідентифікація наратором поняття з позамовним об'єктом. Відзначено особливість так званої самореференції у випадках трансцентності понять. Постмодерністська методологія лінгвістичних досліджень орієнтує на виявлення інструментарію формування смислу тексту на підставі аналізу способу встановлення референції. Таким інструментарієм визначається філософська концепція конвенціоналізму - досягнення міжкультурної співвіднесеності поняття із референтом. Методологічно штучно призначена референтність грунтується на філософії прагматизму - вірно те, що ситуативно задовольняє культурні запити наратора, його асоціативні комплекси. Послідовно обгрунтовується значення філософії як методології, яка торує шлях до втілення у лінгвістичні дослідження критеріїв гуманізації у вимірах імперативів постмодернізму.

Розглянуто актуальні напрями досліджень сучасної прикладної лінгвістики, пов'язані з лексикографією в аспекті теоретичного та практичного термінотворення, технічним перекладом вузькогалузевих авіаційних текстів, а також дискурсивними факторами лексико-граматичних явищ у лінгвістиці. Проаналізовано зміст та обсяг понять "термінологія", "термін", "терміносистема" у вітчизняній термінознавчій традиції. Визначено особливості розвитку авіаційної термінології в цілому та у межах національної терміносистеми зокрема. Розкрито основні напрями застосування комп'ютерної лінгвістики. Проведено аналітичний огляд застосування новітніх інформаційних технологій, алгоритмів, підходів, методів вирішення проблем прикладної лінгвістики. Розглянуто питання емоційної аргументації як стратегії американських передвиборчих теледебатів. Визначено теоретичні положення інституційності дискурсу. Висвітлено граматичні особливості науково-технічного тексту. Проаналізовано граматичні та лексико-граматичні трансформації, котрі зустрічаються в авіаційній літературі. Досліджено структурно-функціональні, семантичні та когнітивно-прагматичні особливості формування фразеологічних парних словосполучень.

Розглянуто проблему наукового кваліфікування соціокультурного феномену щастя. Розв'язання наукового завдання сприятиме виробленню підходів до формування системи сучасних аксіологічних орієнтирів. Здійснюється узагальнення наукових результатів щодо концепту щастя представниками різних сфер знання (філософія, психологія, лінгвістика, соціологія тощо), які сприятимуть уточненню розуміння категорії, визначенню універсальних її дескрипторів, сформують підгрунтя для окреслення складників соціокультурного феномену щастя. Констатовано високий рівень репрезентованості наукових результатів, однак і домінування емпіричного підходу, що не передбачає оцінювання щастя в контексті загального соціального буття на основі фундаментальної бази знань. Проблема потребує грунтовного теоретичного осмислення, визначення впливу віри, духовних, економічних, гендерних, освітніх, сімейних тощо характеристик на феліцитарні уявлення особи.

Започатковано новий лінгвістичний напрям — дигітальна лінгвістика, центральною ланкою якої є англомовний дигітальний дискурс (далі - АДД), тришаровий когнітивно-комунікативний конструкт у єдності мікро-, мезо- та макрорівнів. Співвіднесено семіотичний базис природної англійської мови (далі - П(А)М) з візуально-графічними засобами, символами, літерно-цифровими командами мов програмування (далі - МП), інтеграція яких у цифровому текстопросторі постає як своєрідний лінгвосеміотичний симбіоз — першооснова та запорука побутування АДД. Описано, на основі міждисциплінарного підходу до зіставлення ключових понять семіотики, мов програмування та природної англійської мови: перехід від словоформ до леми, конституювання номінативних і дієслівних фраз як конструктів дигітального дискурсу, валентність найбільш використовуваних дієслів, побудову ментальних моделей розробників МП і лінгвальних слотів П(А)М, дієслівне картографування агентивної риторики МП, з'ясовано механізми реалізації категорій модальності та персональності П(А)М і МП, а також адекватності обробки тексту Машиною порівняно з обробкою тексту Людиною. Здійснено аналіз лінгвальної шаблонізації мовлення чатботів і їх текстових компетенцій. Запропоновано на основі логіко-математичного підходу квадронімічну інтерпретацію основних параметрів АДД та відповідного текстопростору. Проаналізовано шляхи та способи інтегрального та диференційного використання вербальних і невербальних знакових систем у МП порівняно з П(А)М, обґрунтовано види синхронічних змін у соціокультурному вимірі знаку, описано процеси трансформації знаків під час їх актуалізації в П(А)М і в МП, встановлено спільні та відмінні риси в аранжуванні граматичних, лексико-семантичних і графічних засобів (природної) англійської мови та (штучних) мов програмування в їх проекції на різні режими комунікації в системі "Людина - Машина".

У матеріалах науково-методичної конференції розглянуто актуальні питання, пов'язані з об'єктом, задачами, методами прикладної лінгвістики, а також її маргінальними галузями та напрямами. Особливу увагу звернено на проблеми термінознавства, психо- та соціолінгвістики, лінгводидактики, сугестивної та когнітивної лінгвістики, комп’ютерної лексикографії, машинного перекладу тощо. Висвітлено специфіку застосування цифрових ресурсів у навчанні лексики англійської мови. Зазначено, що особливості використання ігрових цифрових ресурсів при навчанні лексики англійської мови є недостатньо дослідженими у лінгвістиці і потребують більш детального вивчення. Проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників на поняття лексичної компетенції та ігрових цифрових ресурсів. Окреслено зорієнтованість прикладного лінгвіста на практичну діяльність яка диктує певні особливості в організації теоретичних курсів, зокрема, вивчення світової літератури. Акцентовано, що особистий пошук є запорукою професійного розвитку майбутнього філолога, тренуванням його вміння працювати з текстом. З огляду на потреби майбутнього прикладного лінгвіста презентовано гуманітарний світогляд через поєднання контекстів національних культур із розвитком мовної складової, віддзеркаленої літературним процесом.

Розглянуто феномен комунікативного впливу, де основну увагу приділено його теоретичному розгляду в лінгвістиці. Окреслено тісний зв'язок усіх складників комунікативного впливу - фізіологічного, психологічного та лінгвістичного, де останній є основним, провідним. Розглянуто сугестеми/сугестогени мовних рівнів і запропоновано аналізувати їх за ступенем інтенсивності актуалізації маркованої насиченості.

Представлено інтерпретацію основних процесів пізнання світу та одиниць, що представляють результати цих процесів, з метою аналізу причин суттєвих протиріч, пов'язаних з інтерпретацією понятійного апарату когнітивної лінгвістики. Чітке, послідовне розмежування трьох основних етапів оволодіння світом - категоризації, концептуалізації та мовної свідомості, а також структур, що представляють результати цих процесів, дозволить кваліфікувати багато граматичних явищ, які вивчає традиційна лінгвістика, по-новому. Зазначається, що наявні на сьогодні розбіжності в трактуванні основних когнітивних термінів пов'язані з ігноруванням наявності концептуальних (розсудливих) категорій, що належать сфері свідомості, що оперує вродженими або набутими категоріями, які не мають нічого спільного з онтологією світу. Багато лінгвістів, виходячи з певних онтологічних ознак, ототожнюють ці категорії з класифікаційними, лише відображаючими позамовну дійсність, і відводять їм роль явища, незначного для опису мови. Зроблено висновок, що концептуальні категорії відіграють вирішальну роль у поданні ситуаційного знання, в межах якого люди можуть думати про одну й ту саму подію з різних сторін, не порушуючи номінативної тотожності лексичних одиниць. Ці концептуальні категорії знаходять свою реалізацію у свідомості людини через різноманітні універсальні фреймові структури, які, у свою чергу, інтерпретуються на рівні мовної свідомості через пропозиції як внутрішньомовні інтерпретації універсального фрейму. Специфіка мовної свідомості виявляється в сукупності сутнісних граматичних утворень, що носять індивідуальний характер і притаманні конкретній мові.