Діахронічне дослідження закономірностей формування і розвитку словотвірної структури збірних іменників української мови передбачає вивчення системи словотворчих засобів категорії збірності. Характеризуються словотвірні типи збірних іменників із суфіксами іншомовного походження, визначається їх продуктивність на різних етапах розвитку мови.

Досліджено конфіксальні іменники - медико-анатомічні назви. Проаналізовано словотвірну семантику похідних, їх структурні та функціональні особливості. На широкому фактичному матеріалі доведено специфіку використання кожного форманта у складі аналізованих дериватів. З'ясовано структурно-семантичні взаємовідношення між конфіксами.

Досліджуються лексичні інновації різних типів: словотвірні та семантичні деривати, запозичення; мовні та мовленнєві явища (узуальні і оказіональні). Корпус досліджуваних одиниць складає близько 4-х тисяч одиниць. Аналізується динаміка, закономірності, шляхи і способи формування новітньої болгарської лексики у 80-ті роки. Зазначено, що у колі лексичних інновацій усіх видів найбільш репрезентативну групу склали іменники, а найбільш продуктивним способом творення слів була композиція. Підкреслюється, що найбільший вплив на інноваційні зміни в лексиці болгарської мови справили англійська та російська мови. Повідомляється про деякі закономірності застосування тих чи інших способів поповнення вокабуляра іззовні залежно від ряду факторів як лінгвістичної, так і не лінгвістичної природи. Міститься словник аналізованих неолексем.

Досліджено історію нульсуфіксально-складних іменників, утворених поєднанням основ прислівника та дієслова через призму лексико-словотвірних типів на матеріалі писемних джерел ХІ - ХХ ст.

Наведено лексико-семантичні варіанти іменників та їх числову парадигму. Проаналізовано лексико-семантичні особливості прикметників на позначення температурних ознак та властивостей. Розкрито семантико-синтаксичні умови абсолютизації дієслівної лексики. Охарактеризовано іменники-композити у східнослов'янських мовах. Висвітлено особливості вираження модальності у складних з'ясувальних конструкціях. Визначено семантичне навантаження директивних висловлень у сучасній українській мові. Розкрито структурно-комунікативні особливості функціонування еліптичних речень у сучасному українському літературному мовленні. Описано еліптичні спонукальні конструкції адвербіального типу. Відображено шляхи формування та розвитку української церковно-обрядової термінології.

Висвітлено поняття про твірну базу, твірні слова й основи, словотвірні засоби. Розглянуто словотвірну структуру похідних слів з різною формально-семантичною співвідносністю, словотвірні префікси та префіксоїди іменників, префіксально-суфіксальні іменники. Здійснено морфемний аналіз слова, а також запропоновано дидактичний матеріал для вивчення словотвору.

Розглянуто питання функціонально-категорійної аспектуальності граматичного роду іменника в системній організації української мови. Проаналізовано іменники, в яких граматична форма неадекватно відбиває граматичне значення роду, а також вияви варіантності родових форм іменника. Вперше узагальнено мовний матеріал, який ілюструє асиметричні зв'язки граматичного значення роду іменника з родовою граматичною формою, подано його класифікацію, охарактеризовано варіанти родових іменникових форм і граматичних синонімів, деталізовано відповідні ознаки категорії роду з позицій синхронії та діахронії.

Рассмотрены вопросы функционально-категорийной аспектуальности грамматического рода существительного в системной организации украинского языка. Проанализированы существительные, в которых грамматическая форма неадекватно отражает грамматическое значение рода, а также проявления вариантности родовых форм существительного. Впервые обобщен языковой материал, который иллюстрирует асимметрические связи грамматического значения рода существительного с родовой грамматической формой, представлена его классификация, охарактеризованы варианты родовых форм существительного и грамматических синонимов, детализированы соответствующие признаки категории рода с позиций синхронии и диахронии.

Висвітлено окремі явища динаміки морфемної структури слова. Проаналізовано механізми переходу прикметників і дієприкметників у іменники з залученням матеріалу досліджень лемківських говірок. З'ясовано структурно-семантичні особливості іменників спільного роду на прикладі назв осіб з позитивною та негативною оцінкою. Розглянуто питання про парадигматичну зумовленість субстантивації дієприкметників в українській мові. Узагальнено різні підходи до витлумачення сутності суфіксів суб'єктивної оцінки як виразників однойменної словотвірної категорії. Визначено місце емоційно-оцінного значення в структурі лексичного значення похідного слова.

Наведено результати наукових досліджень фахівців з германської філології. Розглянуто питання взаємодії концептуальної та мовної картин світу, функціонування лексичних систем сучасних германських мов, проблеми вивчення тексту та дискурсу. Висвітлено роль градуальності у процесі категорізації об'єктів навколишнього світу та адекватної вербалізації отриманої інформації мовними засобами. Розкрито сутність символу як дуалістичної лінгво-філософської категорії та його місце у концептуальній та національно-мовній картинах світу. Проаналізовано словотвірні антоніми-іменники сучасної німецької мови. Описано структурно-семантичні особливості зазначених мовних одиниць, охарактеризовано сферу їх ономасіологічного базису та ономасіологічних ознак.

Приведены результаты научных исследований специалистов по германской филологии. Рассмотрены вопросы взаимодействия концептуальной и языковой картин мира, функционирования лексических систем современных германских языков, проблемы изучения текста и дискурса. Освещена роль градуальности в процессе категоризации объектов окружающей действительности и адекватной вербализации полученной информации языковыми средствами. Раскрыта сущность символа как дуалистической лингвофилософской категории и его место в концептуальной и национально-языковой картинах мира. Проанализированы словообразующие антонимы-существительные современного немецкого языка. Описаны структурно-семантические особенности указанных языковых единиц, охарактеризована сфера их ономасиологического базиса и ономасиологических признаков.

Проаналізовано особливості переходу прикметників в іменники та їх вплив на формування валентнісних властивостей відад'єктивів. Розглянуто питання функціонування предикатної метафори в економічній термінології. Висвітлено специфіку прагматичних функцій номінацій адресата внутрішнього мовлення, а також специфіку використання українських назв осіб за спорідненістю для номінації адресата мовлення. Описано моделі багатокомпонентних словесних товарних знаків та комерційних номенів у сучасній українській мові. Розкрито структуру лексико-семантичного поля "народження/смерть" в українській мові. Викладено сучасні підходи до створення лінгводидактичної системи методів навчання української мови. Вивчено семантику античного публіцистичного пражурналістського тексту.

Проанализированы особенности перехода прилагательных в существительные и их влияние на формирование валентностных свойств отадъективов. Рассмотрены вопросы функционирования предикатной метафоры в экономической терминологии. Освещены специфика прагматических функций номинаций адресата внутренней речи, а также специфика использования украинских названий лиц по родственности для номинации адресата речи. Представлены модели многокомпонентных словесных товарных знаков и коммерческих номенов в современном украинском языке. Раскрыта структура лексико-семантического поля "рождение/смерть" в украинском языке. Изложены современные подходы к созданию лингводидактической системы методов обучения украинского языка. Изучена семантика античного публицистического пражурналистского текста.

Проаналізовано іменники як лексично повторювані компоненти речень фразеологізованої структури. Описано дистрибутивні властивості іменників релятивної семантики в романі О.Ульяненка "Сталінка". Розглянуто питання реалізації семантичного потенціалу дієслів мовлення в сучасній українській поезії. Висвітлено проблему внутрішньодієслівної зумовленості категорійного значення об'єктної синтаксеми у реченнях з дієслівним предикатом. Визначено семантичні типи релятивних дієслів у новелі М.Коцюбинського "Intermezzo". Розкрито структуру заголовків у віршах Т.Шевченка та І.Франка в контексті параметра авторського мовлення, значення письменницького епістолярію для розуміння специфіки літературної доби, роль інтерактивних технологій у процесі вивчення лексикології та фразеології на уроках української мови в загальноосвітніх школах. Описано комунікативно-функціональні особливості неповних речень в сучасній англійській мові за матеріалами творів Е.Хемінгуея.

Проанализированы существительные как лексически повторяемые компоненты предложений фразеологизированной структуры. Описаны дистрибутивные свойства существительных релятивной семантики в романе О.Ульяненка "Сталинка". Рассмотрены вопросы реализации семантического потенциала глаголов речи в современной украинской поэзии. Освещена проблема внутриглагольной обусловленности категориального значения объектной синтаксемы в предложениях с глагольным предикатом. Определены семантические типы релятивных глаголов в новеле М.Коцюбинского "Intermezzo". Раскрыты структура заглавий в стихотворениях Т.Шевченка и И.Франка в контексте параметра авторской речи, значение писательского эпистолярия для понимания специфики литературной эпохи, роль интерактивных технологий в процессе изучения лексикологии и фразеологии на уроках украинского языка в общеобразовательных школах. Описаны коммуникативно-функциональные особенности неполных предложений в современном английском языке по материалам произведений Э.Хемингуэя.

Проаналізовано специфіку якісної кваліфікації предметних іменників (ПІ), структурні особливості та функціональне навантаження (ФН) реалізаторів атрибутивної характеристики предметних субстантивів (ПС). Розкрито лексико-семантичну специфіку та стилетвірний потенціал ПІ у науково-будівельному стилі. Охарактеризовано жанрові особливості науково-будівельного тексту, ФН предметних імен у його реченнях. Визначено статус, структуру, функції терміносполук з ПС в будівельній терміносистемі.

Проанализированы специфика качественной квалификации предметных существительных (ПС), структурные особенности и функциональную нагрузку (ФН) реализаторов атрибутивной характеристики предметных субстантивов. Раскрыты лексико-семантическая специфика и стилетворческий потенциал ПС в научно-строительном стиле. Охарактеризованы жанровые особенности научно-строительного текста, ФН предметных имен в его предложениях. Определены статус, структура, функции терминосоединений с предметными субстантивами в строительной терминосистеме.

Зазначено, що спілкування в Інтернеті будується на письмовій розмовній мові. Досліджено українську комп'ютерну лексику (КЛ) (997 одиниць). Виявлено джерела та способи її формування. Зазначено, що процес творення лексики не завершено, оскільки домінують іменники (68 %), способи словотворення КЛ - морфологічні, лексико-семантичні. КЛ - багатий матеріал для дослідження словотвірних процесів, оскільки поєднує загальні мовні тенденції з яскравою індивідуальною творчістю.

Досліджено лексичну базу, мотиваційні відношення та словотвірну будову прізвищевих назв і прізвищ Уманщини XVII - початку XXI ст. Шляхом лексико-семантичного аналізу визначено роль різних класів онімної й апелятивної лексики у формуванні прізвищ. У даному аспекті охарактеризовано склад слов'янських і християнських імен і розкрито семантику апелятивів української мови, відображених в основах прізвищевих назв і прізвищ Уманщини. Виокремлено основні мотиваційно-номінаційні групи уманського антропонімікону XVII - початку XXI ст.: патроніми (матроніми), патронімно-посесивні, локативні та ситуативні назви, а також квалітативи й агентиви. На підставі результатів словотвірно-структурного аналізу особових назв досліджуваного регіону виділено п'ять основних способів їх творення: лексико-семантичний, афіксальний, морфолого-синтаксичний, синтаксичний, слово- й основоскладання та зафіксовано назви подвійної словотвірної мотивації. Встановлено продуктивність основних словотвірних моделей Уманщини на синхронічному та діахронічному рівнях, укладено інверсійний покажчик прізвищ даного регіону. На підставі комплексного дослідження прізвищевої системи зроблено висновок про її функціонування як невід'ємної складової української антропонімії.

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

Вивчено структурні і семантичні типи безафіксних віддієслівних іменників у середньоверхньонімецькій та сучасній німецькій мові. Встановлено, що безафіксний віддієслівний словотвір іменників німецької мови охоплює дві моделі: субстантивацію інфінітива та субстантивацію дієслівної основи. Доведено, що до процесу субстантивації інфінітива залучаються майже усі морфологічні та структурні типи середньоверхньонімецьких дієслів, найбільш активними є слабкі перехідні кореневі лексеми. Визначено, що у сучасній німецькій мові зростає активність слабких, модальних, неперехідних дієслів, а також дієслів з відокремлюваними префіксами. Досліджено, що у процес субстантивації дієслівної основи у середньоверхньонімецькій мові іменники чоловічого роду утворюються, як правило, від сильних дієслів та основ з відокремлюваними префіксами; середнього роду - від сильних дієслів та основ з невідокремлюваними префіксами; під час утворення іменників жіночого роду активними є слабкі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами. Простежено, що на сучасному етапі зростає словотвірна активність сильних дієслів та мотивуючих основ з відокремлюваними префіксами у відношенні до дериватів чоловічого роду; слабкі кореневі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами утворюють, частіше за все, іменники жіночого роду; слабкі та кореневі твірні основи - іменники середнього роду. Продуктивним засобом щодо утворення подібних іменників на обох зрізах виступає зміна голосного кореня, а саме аблаут.

Вперше досліджено типи мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови у контексті вивчення когнітивного підгрунтя їх творення. Охарактеризовано різновиди пропозиційно-диктумної мотивації українських девербативів-іменників. Визначено механізми асоціативно-термінальної мотивації досліжуваних номінативних одиниць з урахуванням зв'язків реципієнтних і донорських концептосфер у процесі метафоричної аналогізації. Визначено когнітивне підгрунтя мотивації вторинних метафоричних і метонімічних значень українських віддієслівних іменників-полісемантів.

  Скачати повний текст

Вивчено діатези похідних віддієслівних іменників на позначення дії, процесу, стану, відношення у сучасній англійській мові. Діатезу розглянуто як явище, дотичне грунтовним лінгвістичним поняттям, а саме: сполучуваності та валентності. Діатезу запропоновано розуміти як відповідність семантичних актантів ситуації та членів речення, тобто синтаксичних учасників мовної структури. Синтаксичні конструції, що мають у своєму складі віддієслівний іменник, можуть бути класифіковані на одно-, дво- і тривалентні. Установлено, що найбільш вживаними у досліджуваному мовному матеріалі у порівнянні з одно- і тривалентними, є двовалентні віддієслівні іменники, що детерміновано їх здатністю пов'язувати не менше двох учасників ситуації. Для одновалентних віддієслівних іменників виділено 4 моделі реалізації семантичного суб'єкта, а двовалентні віддієслівні іменники представлені у 12-ти та тривалентні зафіксовані у 27-ми діатезах. Для кожної з досліджених діатез установлено частотні синтаксичні функції, а саме, з'ясовано, що для одновалентних віддієслівних іменників - це функції підмета та додатка, двовалентні представлені додатком і обставиною, тривалентні репрезентують достатньо рівномірний розподіл синтаксичних позицій додатка, обставини та підмета у структурі англійського речення. У всіх синтаксичних досліджених конструкціях зафіксовано 10 морфологічних і синтаксичних засобів вираження актантів віддієслівних іменників, а саме: іменник з прийменником, присвійний займенник, іменник у присвійному відмінку, іменник у загальному відмінку, відносний прикметник, особовий займенник, герундіальна група, підрядне речення, займенник

  Скачати повний текст