Розглядаються складні випадки написання, творення, вживання, відмінювання та наголошення назв населених пунктів України (топонімів), відтопонімних прикметників (ад'єктонімів) та назв жителів (катойконімів). Оскільки в українській мові активно функціонують грузинські, узбецькі, казахські, естонські і інші топоніми та їх похідні, то в роботі висвітлюються правила правопису і іншомовних географічних назв.

Розглянуто причини та етапи реформування німецького правопису. Визначено його основні засади та принципи. Встановлено зв'язок між написанням літери та її звучанням і значенням. Описано сучасну орфографію німецьких слів та окремих літер.

Предметом курсу "Культура мови вчителя" є норми та виразові засоби усного та писемного мовлення. Виходячи з даного положення, у посібнику розглядаються актуальні проблеми культури усної та писемної мови, подаються практичні рекомендації щодо вживання слів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Мета, яку поставили автори, - прищеплення навичок усного спілкування в тісному колі і перед широким загалом, ознайомлення з головними нормами української літературної мови (орфоепічною, лексичною, граматичною, стилістичною, правопису), формування стійкого інтересу до власної мови, прагнення добиватися вдосконалення її в практичному володінні.

Представлен материал, соответствующий структуре традиционных учебных пособий по языковедению, в частности, рассматриваются фонетика, графика, морфология, правописание, синтаксис русинского языка. В приложениях приведены отдельные элементы словообразования, диалектная база русинского языка, литературная норма и локальные варианты.

Розглянуто спільне та відмінне у пунктуації української та румунської мов, модальне значення необхідності в українських прислів'ях, структурно-граматичну класифікацію біблійних фразеологізмів. Висвітлено правописні проблеми української мови кінця ХХ ст., основні шаблони та засоби авторської індивідуалізації тексту газетного привітання, основи та методику розробки комунікативної навчальної програми. Охарактеризовано фоносемантичні особливості поетики Л.Костенко, специфіку використання імперативних форм у творах О.Гончара, лексико-стилістичні засоби характеристики персонажів у новелах П.Мериме, складнопідрядні речення часу у творах О.Кобилянської, мовні засоби вираження градації у творах О.Довженка.

Розглядаються питання етно- і соціолінгвістичної еволюції української мови в країнах поселення, досліджуються особливості мовної поведінки і мовної свідомості українців діаспори, пропонуються кількісні і якісні оцінки дифузних явищ у двомовному середовищі, а також аналізується лабіринт правописного дуалізму.

Наведено найголовніші правила українського правопису, зокрема, написання ненаголошених голосних, апострофа, м'якого знака, префікса, суфіксів, подвоєних приголосних, складних слів, великої літери, слів іншомовного походження, відмінкових закінчень різних частин мови, прізвищ, а також правила вживання розділових знаків.

Представлено архівну картотеку української книги 1887-1894 рр. Збережено прийняту у картотеці хронологію подання видань; зведено, по можливості, до єдиного опису численні описи-дублети одного і того ж видання; вказані при описах джерела зазначені у картотеці скорочено; збережено вжитий правопис; розв'язано, де це було можливо, переважно на основі "Словника українських псевдонімів та криптонімів (XVI-XX ст.)", псевдоніми та криптоніми. У складних або суперечливих випадках стосовно авторства видання або опису його подано примітки до окремих позицій.

Словник включає близько 10 тисяч термінів та словосполучень, найбільш уживаних у сучасній метеорології та суміжних науках. Словник складається з 12 розділів, які висвітлюють основні розділи метеорології. Крім фахової репрезентації термінів, у словнику подана їх лінгвістична характеристика: наголос, закінчення родового відмінка, особливості правопису.

Вміщено близько 1200 слів російською та українською мовами, що використовуються у галузях фізичної та бойової підготовки. Використано чинні нормативні акти, лексикологічні праці з сучасного українського правопису. Введено терміни та команди, що застосовуються під час професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Проаналізовано діяльність В.П.Науменка та його роль у розвитку українського просвітництва кінця XIX - поч. XX ст. Окремі розділи присвячено музично-фольклорній спадщині П.Демуцького, внутрішньому устрою та функціонуванню бібліотеки Києво-Могилянської академії до пожежі 1780 р. Висвітлено правопис приголосних і буквених знаків у староукраїнських конфесійних писемних пам'ятках. Розглянуто матеріали фамільного архіву Скоропадських, а також українські нотні видання 1917 - 1923 рр.

Проаналізовано мовну ситуацію у Західній Україні в першій половині ХХ ст., відображену у творах Ірини Вільде. Охарактеризовано лексику гуцульських та буковинських говірок у записах І.Вагилевича та Я.Головацького. Висвітлено південно-західні та північні діалектні особливості у морфологічній структурі староукраїнських пам'яток. Визначено типи наддністрянсько-буковинських ізолекс. Досліджено проблеми опису семантики сакральних лексем з погляду комунікативної лінгвістики. Проаналізовано особливості передачі чужомовних власних назв у художніх перекладах на основі правописної кодифікації української мови. Розкрито словотвірний аспект лімнонімії Буковини. Описано фольклоризми в поезії Ю.Федьковича.

Поруч з доповідями конференції широко представлено матеріали круглого столу "Мова молитовна, мова церковна". Поставлено і відкрито нові теми, проблеми та напрями в ділянці релігійно-богословського стилю: проблема уніфікації та усталення богословської термінології, проблема перекладу богословської літератури та богослужбових книг, правописні питання релігійного стилю, мовностилеві особливості молитовної мови. Також серед розглянутих питань - церковно-музична термінологія в історичній перспективі, проблема варіантності у структурі богословської лексики, проблема терміновживання і термінотворення в сучасному конфесійному стилі та ін.

Подано основні граматичні теми й зразки ділового мовлення, усного й писемного спілкування в офіційно-діловій сфері. Містяться не тільки загальні положення щодо правил правопису, стилістичного використання певного слова або словосполучення, а також зразки оформлення й викладу різних видів документів ділового характеру, граматичні коментарі до кожного з них і зразок певного документа. Висвітлюються питання етики ділового спілкування.

Проаналізовано хід подій, умови формування збройної боротьби та загибелі Української Галицької Армії (УГА). Висвітлено стратегію, тактику та організацію УГА. Наведено характеристику "воєн" Галицької Армії, стратегічного керівництва УГА, бойову характеристику польської та української армій. Розкрито регіональні особливості військово-організаційного внеску населення у визвольну війну. Використано сучасну українську мову за правописом прийнятим в наш час в українській діаспорі.

Праця видатного українського філолога Ю.Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття. Автор накреслює об'єктивну лінгвістичну картину внутрішнього розвитку української мови у першій половині ХХ ст., шляхи формування її загальнонаціонального літературного варіанту, унормування правопису й термінології, історію лексикографічної теорії і практики - і все це на тлі постійної протидії, що її зазнавала українська мова з боку урядів панівних націй у різних частинах України.

Розглянуто складні питання основних розділів програми з української мови - лексикології, лексикографії, фразеології, фонетики, орфографії та пунктуації. Висвітлено поняття "лексикологія". Наведено основні принципи українського правопису. Описано способи словотворення. Проаналізовано пунктуацію в простому та складному реченнях.

Вперше в історії української лінгводидактики з позиції культури рідного слова в контрастивному плані подано науково обгрунтовані правила перекладу, словотворення, відмінювання і правопису українських географічних назв (топонімів), відтопонімних прикметників (ад'єктонімів), назв водних об'єктів (гідронімів) та особових імен (антропонімів) в українській та російській мовах України.

Розглядається преса Північної Буковини як важлива складова історії української журналістики другої половини ХІХ-першої половини ХХ ст. Автори характеризують складні процеси становлення і розвитку періодики, осмислюють її вплив на формування національної самосвідомості жителів краю, суспільно-політичне життя буковинців. Проаналізовано усі газети і журнали, що виходили староруським правописом, язичієм, фонетичним правописом. Представлено періодику років становлення організованого життя буковинських українців (1870-1885 рр.), часописи періоду національно-культурного поступу (1885-1900 рр.), доби політичної диференціації та Першої світової війни (1900-1918 рр.), періоду політичних утисків і румунізації (1918-1928 рр.), пресу доби національного відродження (1928-1937 рр.), часописи періоду військового стану (1937-1940 рр.).

Розглядається становище української мови в Україні після набуття Україною політичного суверенітету. Автор виявляє внутрішні суперечності, які має українська мова, і які не дають їй в повній мірі розвиватися - двоїстість (існування двох правописів і літературних мов), неприродне ускладнення української мови залученнями до її лексики полонізмів та германізмів. Висвітлюються витоки походження української мови, а також вплив української культури та української історії на творчість видатних російських письменників: О.Пушкіна, М.С.Лєскова, І.Тургенєва та ін. Особлива увага приділена розкриттю проблеми двомовності в Україні, розглянуті її позитивна та негативна сторони.