Досліджуються проблеми організації та діяльності органів політичного розшуку російського самодержавства з моменту їх виникнення до середини ХІХ ст. у взаємозв'язку з основними тенденціями розвитку українського вільнодумства та політико-правової думки. На прикладі слідчої справи першої політичної організації національного характеру в Україні - Кирило-Мефодіївського братства - висвітлюється боротьба російського самодержавства з українським вільнодумством середини ХІХ ст. Розкриваються функції та методи політичного розшуку, докладно розглядається практика використання доносів, таємних агентів, перлюстрація кореспонденції, провокація та залякування тощо. Викривається антиправова сутність органів російської політичної поліції, їх негативна роль у контролі за суспільною свідомістю.

Наведено сучасні уявлення про роль змін системи нейрогуморальної регуляції у розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН). Зазначено важливу роль у прогресуванні ХСН активації ренін-ангіотензинової системи - підвищення рівня ангіотензину II має негативний вплив на перебіг захворювання та стимулює утворення низки вазоактивних речовин (норадреналіну, альдостерону, вазопресину, ендотеліну), дія яких погіршує його прогноз. Наслідками гіперактивації симпато-адреналової системи у разі ХСН є дисфункція і загибель кардіоміоцитів, порушення гемодинаміки, гіпертрофія міокарда, підвищення частоти серцевих скорочень, провокація ішемії міокарда й аритмогенез. У випадку ХСН порушується функція брадикініну - потужного вазодилататора, стимулятора вивільнення ендотелійзалежних розслаблюючих факторів (оксиду азоту, ендотелійзалежного фактора гіперполяризації) та простацикліну. Рівень передсердного натрійуретичного фактора в крові визнано можливим діагностичним критерієм безсимптомної дисфункції міокарда. Провідне місце в лікуванні ХСН зайняли препарати, що блокують ренін-ангіотензинову (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту й антагоністи рецепторів ангіотензину II типу) і симпато-адреналову (beta-адреноблокатори) системи.

Проведено аналіз застосування семаксу у 16-ти дітей з когнітивними порушеннями та порушеннями мовного розвитку. Особливу увагу було приділено впливу препарату на поріг судомної готовності, який оцінювався за показниками ЕЕГ, і клінічний перебіг епілептичного синдрому. У результаті було виявлено безсумнівну наявність ноотропної активності семаксу щодо когнітивних та мовних порушень - позитивний ефект був отриманий в 71 % за наявності мовних порушень і в 60 % за когнітивних. У 25 % випадків визначено виражену стимулювальну дію семаксу, яка у разі поведінкових розладів розцінювалась як погіршення стану дитини. Вплив на епілептичний синдром був важко передбачуваним - у ході дослідження спостерігалися як провокація нападів, так і безсумнівний протиепілептичний ефект.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4СЛО)6

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сутність та ознаки одного із злочинів у сфері службової діяльності - провокації хабара; проаналізовано генезис розвитку кримінальної відповідальності за провокацію хабара у вітчизняному законодавстві та доцільність її існування, а також умови правомірності провокації як метод боротьби з хабарництвом.

Рассмотрена сущность и признаки одного из преступлений в сфере служебной деятельности - провокация взятки; проанализирован генезис развития уголовной ответственности за провокацию взятки в отечественном законодательстве и целесообразность его существования, а также условия правомерности провокации как метода борьбы с взяточничеством.

The essence and tags one of crimes in an orb of service activity - instigating of a bribe is reviewed; the genesis of development of the criminal responsibility for instigating of a bribe in the domestic local law and expediency of its existence, and also condition of lawfulness of instigating as method of struggle with bribery is parsed

З урахуванням основних положень Кримінального кодексу України 2001 р. проведено кримінально-правовий аналіз злочинів у сфері службової діяльності, досліджено рівень і динаміку їх розвитку. Розкрито зміст, наведено загальну характеристику та визначено кваліфікаційні ознаки таких злочинних діянь, як зловживання владою або службовим становищем, одержання, давання та провокація хабара, службова недбалість, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, встановлено відповідальність за їх вчинення, розглянуто способи покарання. Сформульовано методичні рекомендації щодо розслідування кримінальних справ про хабарництво та інші злочини з ознаками корупції.

С учетом основных положений криминального кодекса Украины 2001 г. проведен криминально-правовой анализ преступлений в сфере служебной деятельности, исследованы уровень и динамика их развития. Раскрыто содержание, приведена общая характеристика и определены квалификационные признаки таких преступных деяний, как злоупотребление властью или служебным положением, получение, дача и провокация взятки, служебная небрежность, превышение власти или служебных полномочий, служебный подлог, установлена ответственность за их осуществление, рассмотрены методы наказания. Сформулированы методические рекомендации по расследованию криминальных дел о взяточничестве и других преступлений с признаками коррупции.

Викладено основні понятття та терміни, які описують процеси у сфері безпеки. Розкрито сутність таких понять, як автономізм, агентурна діяльність, геоекономіка, доктрина зовнішньополітична, зона миру, метод національного пріоритету, провокація військова, розвідка технічна, сугестія, функція безпеки, холодна війна, хінтерленд, ядерне стримування.

Изложены основные понятия и термины, описывающие процессы в сфере безопасности. Раскрыта сущность таких понятий, как автономизм, агентурная деятельность, геоэкономика, доктрина внешнеполитическая, зона мира, метод национального приоритета, провокация военная, разведка техническая, сугестия, функция безопасности, холодная война, хинтерленд, ядерное сдерживание.

Розкрито сутність і наведено загальну характеристику злочинів у сфері професійної діяльності службової особи. Висвітлено основні положення Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України про встановлення відповідальності за скоєння злочинів у сфері службової діяльності, розглянуто Закони України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Наведено кваліфікацію та методи розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Визначено зміст таких злочинних діянь, як зловживання владою, службова недбалість, перевищення влади або службових повноважень, одержання, провокація та давання хабара, службове підроблення. Встановлено відповідальність за вчинення і порядок розслідування даних видів службових злочинів.

Раскрыта сущность и приведена общая характеристика преступлений в сфере профессиональной деятельности должностного лица. Освещены основные положения Криминального и Криминально-процессуального кодексов Украины об установлении ответственности за преступления в сфере служебной деятельности, рассмотрены Законы Украины "О государственной службе", "О борьбе с корупцией", "О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем", "О государственной защите работников суда и правоохранительных органов", "Об обеспечении безопасности лиц, принимающих участие в криминальном судопроизводстве". Приведена квалификация и методы расследования преступлений в сфере служебной деятельности. Раскрыто содержание таких преступных деяний, как злоупотребление властью, должностная небрежность, превышение власти или должностных полномочий, получение и провокация взятки, служебная подделка. Установлены ответственность за осуществление и порядок расследования данных видов служебных преступлений.

Проведено кримінально-правове дослідження провокації злочину. Розглянуто історико-правовий аспект розвитку правових норм, що регулюють відповідальність за провокацію злочину. Проаналізовано міжнародно-правові норми та законодавство зарубіжних країн у сфері протидії провокаційній діяльності. Проведено дослідження провокації злочину у межах інституту співучасті, здійснено її співставлення з окремими видами співучасті. Визначено об'єктивні й суб'єктивні ознаки провокації злочину. Встановлено особливості кримінально-правової оцінки провокації злочинів, здійснених службовими особами правоохоронних органів. Досліджено обставини, що виключають відповідальність та пом'якшують покарання за провокацію злочину. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання відповідальності за провокацію злочину.

Висвітлено особливості становлення та розвитку системи державної служби України з часів Київської Русі до сьогодення. Розкрито сутність, принципи, цілі, функції, види та моделі державної служби. Увагу приділено правовому статусу державних службовців, класифікації державних посад, порядку проведення службового розслідування, плануванню та розвитку професійної кар'єри, механізмам припинення державно-службових відносин. Охарактеризовано окремі види службових злочинів, зокрема, перевищення влади, службова недбалість, одержання та провокація хабаря.

Раскрыты особенности становления и развития системы государственной службы Украины с времен Киевской Руси до настоящего времени. Освещены сущность, принципы, цели, функции, виды и модели государственной службы. Уделено внимание правовому статусу государственных служащих, классификации государственных должностей, порядку проведения служебного расследования, планированию и развитию профессиональной карьеры, механизмам прекращения государственно-служебных отношений. Охарактеризованы отдельные виды служебных преступлений, в частности, превышение власти, служебная халатность, получение и провокация взятки.

Висвітлено творчість жінки-драматурга Н. Нежданої у контексті розвитку сучасної української драматургії на прикладі збірки її вибраних п'єс "Провокація іншості". Надано аналіз усіх представлених у збірці творів. Зазначено щодо жанрового, тематичного та стильового розмаїття, творчого експерименту драматурга, "розшарування" текстів, що, з одного боку, приховує справжню авторську позицію, а з іншого - призводить до поглиблення рівнів прочитання творів, їх проблематики та характерів.

Проаналізовано законодавство про необхідну оборону в філософському, порівняльно-правовому та формально-правовому аспектах. Розглянуто врегулювання застосування необхідної оборони в кримінальному законодавстві зарубіжних країн, правові норми яких складають основу сучасних правових систем світу, а також значна увага приділена захисту власності в цих державах. На основі дослідження подано визначення поняття "провокація необхідної оборони", обгрунтовано необхідність його законодавчого закріплення. Досліджено правомірність застосування спеціальних автономних технічних засобів з метою забезпечення недоторканності власності, а також звернено увагу на важливість вогнепальної зброї й електрошокерів для реалізації особами права на необхідну оборону. Запропоновано внести зміни та доповнення до положень про необхідну оборону в чинному Кримінальному кодексі України.

Досліджено феномен транснаціонального тероризму, основною метою якого є дестабілізація державних режимів, зміна державної влади та провокація інших політичних, національних чи релігійних конфліктів. Проаналізовано форми його прояву у міжнародних відносинах. Розмежовано поняття тероризму та національно-визвольного руху.

Зазначено, що імунорегуляторна роль оксиду азоту (NO) в розвитку набутих імунних відповідей, асоційованих із алергічними захворюваннями, є дуже важливою. Досліджено взаємні зміни імунологічних параметрів, які характеризують захворювання, та зміну рівня NO в клітинах бронхоальвеолярного лаважу (BAL) за гострої моделі бронхіальної астми мурчаків із множинними провокаціями алергену. Розвиток Th2-опосередкованої астми мурчаків супроводжувався зростанням рівня алергічних маркерів: овальбумін (OVA)-специфічного IgG та IL-4. Показано, що інфільтрат клітин дихальних шляхів доповнює синтез NO в респіраторному тракті під час алергічного запалення. Рівень генерації внутрішньоклітинного NO істотно корелював зі значеннями алергенспецифічного IgG у плазмі крові за OVA-індукованої астми. Наведені дані свідчать, що підвищений рівень внутрішньоклітинного NO в BAL може відображати в цілому нітрозативний стрес дихальних шляхів у разі загострення алергічної астми.

Кореляцію між високим рівнем оксиду азоту, що видихається та еозинофіл-опосередкованим запаленням дихальних шляхів у пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою добре доведено. Це створює передумови існування регуляторного механізму зворотнього зв'язку між ними. Наведено свідчення стосовно біосинтезу, структурних особливостей ензиму, регуляції експресії його ізоформ та дії оксиду азоту, що допомагає з'ясувати молекулярні механізми завдяки яким оксид азоту сприяє загостренню перебігу захворювання. В попередній експериментальній роботі продемонстровано, що інфільтрат імунних клітин, які персистують в дихальних шляхах, робить внесок у синтез оксиду азоту в респіраторному тракті під час пізньої алергічної реакції за моделі гострої бронхіальної астми мурчаків з множинними провокаціями алергену. На основі цих даних констатовано, що оксид азоту є додатковим сигналом індукції відповіді Th2 ланки та залучений в складну мережу імунної регуляції, характерної для фенотипу атопічної астми.

На прикладі УНА-УНСО розглянуто особливості формування ідеологічних доктрин правоекстремістських об'єднань в Україні. Констатується, що відсутність науково обгрунтованої політичної програми призводить до перетворення їхніх ідеологічних доктрин на еклектичний комплекс метафоричних гасел, декларацій і афоризмів, що є характерним для сучасної постмодерністської літератури.

Обгрунтовано соціально-політичну зумовленість її встановлення, а також відповідність заборони вказаних посягань науково обгрунтованим чинникам криміналізації. Здійснено порівняння ст. 444 КК з подібними нормами кримінально-правових актів іноземних держав. Розглянуто об'єкти злочинів, передбачених ст. 444 КК. Надано змістовну характеристику їх предмета (службові та житлові приміщення) та потерпілих (особи, які мають міжнародний захист). Розкрито зміст та ознаки діянь "напад", "викрадення особи", "незаконне позбавлення волі", "погрози". Запропоновано їх авторські дефініції. Проаналізовано ознаки суб'єкта та суб'єктивної сторони передбачених ст. 444 КК злочинів, зміст їх цілей "вплив на характер діяльності", "провокація війни чи міжнародних ускладнень". Визначено проблемні питання кваліфікації злочинів за ст. 444 КК. Надано оцінку передбачених нею санкцій.

Увагу зосереджено на з'ясуванні зв'язку комедії Миколи Куліша "Хулій Хурина" з романом Іллі Еренбурга "Надзвичайні походеньки Хуліо Хуреніто". В обох творах ідеться про добу історичних катаклізмів, період формування нового світу, тому наявність персонажів-трикстерів (Хуреніто в Еренбурга, Сосновського в Куліша) - провокаторів, порушників узвичаєних норм і табу - явище закономірне. Перегук комедії "Хулій Хурина" з романом І. Еренбурга виявляється на різних рівнях: інтертекстеми-заголовку, мотивному рівні (в обох текстах наявні мотиви пошуку пам'ятника / місця поховання і його подальшої фіктивної атрибуції, а також культу неіснуючих героїв), загальної спрямованості - викриття абсурдності радянської дійсності.

Досліджено інформаційну безпеку як передумову захисту вітчизняного інформаційного контенту, оскільки інформаційний фактор відіграє важливу роль у державотворенні та відстоюванні інтересів держави. Глобалізація масмедійних процесів, поширення і набуття популярності так званих цифрових медіа зумовили значне посилення впливу засобів масової комунікації на формування в суспільстві не тільки уявлень, установок, ціннісних орієнтацій та загальної картини світу, але й суспільної та індивідуальної свідомості в цілому. Особливе місце в цьому спектрі суспільних відносин займають проблеми забезпечення інформаційної безпеки. За підсумками теоретичного аналізу наукових поглядів сучасних дослідників, зроблено висновок, що сьогодні під інформаційною безпекою розуміється кілька принципово різних за своєю природою завдань, а саме: захист ІТ-інфраструктури країни (так званого кіберпростору); протидія спеціальним операціям (провокаціям, диверсіям), здійснюваним за допомогою масмедіа; протидія ворожому (цілеспрямованому і деструктивному) ідеологічному впливу; протидія деструктивним впливам, які здійснюються за допомогою масмедіа (різного роду "токсичний" контент на зразок реклами деструктивних культів, жорстокості, девіантної поведінки) (іБУ, 2014). Кожне з цих завдань характеризується різним співвідношенням об'єктивних і суб'єктивних факторів. Інформаційна безпека - стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави. Загрози інформаційної безпеки - це зворотний бік використання інформаційних технологій. Джерелами таких загроз та викликів можуть бути міжнародні злочинні групи хакерів, окремі підготовлені у сфері ІТ злочинці, іноземні державні органи, терористичні угрупування, недержавні організації, політичні структури та неформальні об'єднання екстремістського спрямування, транснаціональні корпорації та фінансово-промислові групи тощо. Сучасна нормативно-правова база не охоплює всі основні елементи, необхідні для ефективної протидії інформаційним загрозам в Україні. У той же час, враховуючи багатогранність та комплексність означеної проблеми, варто обумовити подальшу необхідність наукових досліджень механізмів забезпечення інформаційної безпеки в Україні.

Мета дослідження - висвітлити протиборство спеціальних підрозділів закордонних центрів ОУН із КДБ у 1960-х - на початку 1990-х рр. Методологічною основою стали принципи наукової об'єктивності та історизму. Використано такі загальноісторичні методи: історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, структурний. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що, увівши до наукового обігу значну кількість неопублікованих архівних документів і матеріалів, які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, проаналізовано діяльність спецслужб закордонних центрів ОУН, скеровану на протидію провокаціям органам держбезпеки УРСР і підтримку дисидентського руху в республіці зазначеного періоду. Висновки: починаючи з 1960-х рр., діяльність служби безпеки Закордонних частин (СБ 34) ОУН відбувалась у тісній взаємодії насамперед із референтурою Крайового зв'язку (КЗ), Спілкою української молоді (СУМ), Антибільшовицьким блоком народів (АБН). У розглядуваний період закордонні осередки ОУН зіткнулись із посиленням провокацій органів держбезпеки УРСР, метою яких було деморалізувати та розколоти діаспору. Намагаючись протидіяти ідеологічним диверсіям, есбісти не лише публікували у своїй пресі спростування та застереження, ретельно розслідуючи кожну провокацію, інформуючи про результати інші закордонні центри ОУН, а й, своєю чергою, також здійснювали ідеологічно-підривні операції проти радянського режиму. Зручним майданчиком для останніх стали різноманітні міжнародні заходи, спортивні змагання, насамперед Олімпійські ігри. Значну шкоду закордонним центрам ОУН завдавали складні і тривалі оперативні ігри КДБ. СБ натомість проводила власні оперативні ігри, спираючись на підтримку української діаспори. Більшість оунівських центрів відійшли від радикальних гасел і зосередилися на підтримці в УРСР дисидентів, яким надавалася різноманітна допомога. Наприкінці 1980-х рр. спецслужби закордонних центрів ОУН сконцентрували свої зусилля на підтримці масового протестного руху в республіці. Після проголошення незалежності України їх діячі остаточно легалізувалися, займаючись у подальшому літературною, науковою, громадською діяльністю.