За допомогою сучасних методів лінгвістичного картографування вперше відображені ареали лексичних, словотвірних та інших протиставлень у сучасній народній ботанічній лексиці більшості українських говорів. Матеріали для Атласу зібрано за спеціальним питальником у 133 населених пунктах України. До видання увійшли 68 лінгвістичних карт, коментарі й матеріали до карт, некартографовані матеріали та інша інформація.

Розглядається залежність словозмінної парадигми ойконімів, засвідчених в українсько-молдавських грамотах XIV-XV століть, від словотвірної моделі. Звертається увага на те, що ойконіми, утворені морфологічним способом, засвоюють відмінкові флексії структурного типу подібних дериватів. На відмінкову парадигму ойконімів, утворених семантичним способом, впливає словозміна твірних апелятивів.

Проаналізовано психологію селянина у драматургії М.Кропивницького, художню символіку Л.Українки. Детально розглянуто структуру і функції паронімічної атракції у поетичній мові раннього Тичини. Значну увагу приділено образам І.Мазепи в українському письменстві, особливості відображенню культурно-освітнього руху в мемуаристиці М.Загірної, а також словотвірним новаціям у мові сучасного публіцистичного дискурсу.

Розглянуто питання теорії та історії української мови, актуальні питання граматики, лексикології та термінології. Запропоновано лексико-семантичну характеристику української словотвірної термінології. Висвітлено особливості східнослобожанських говірок і розширено семантичну структуру лексеми в них. Обговорено проблеми української фразеології, кодифікації сучасної української правничої термінології та експресивності наукового мовлення. Визначено функціональний аспект фонетико-семантичного розвитку ономатопеї. Охарактеризовано семантико-стилістичну роль епітетів у генітивних конструкціях на підставі дослідження матеріалів поезії 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Досліджено функціональні мовні одиниці кількох рівнів. Розглянуто застосування кореневого повтору в художньому тексті. Розглянуто особливості специфічні ознаки словотвірної деривації, закономірності вживання колірної лексики у художньому стилі, граматичні зв'язки між компонентами характерних для офіційно-ділового стилю номінативних словосполучень, внутрішню диференціацію загальних значень "мета-присвята", "причина" на функціональні сегменти та їх реченнєву репрезентацію, асиметрію у складі локативних синтаксем сучасних української та російської мов, а також деякі аспекти значеннєвих модифікацій твірних і похідних слів.

Розглянуто явище творення термінів на основі греко-латинських морфем, яке сприяє процесу інтернаціоналізації термінів і посиленню загальних тенденцій розвитку словотвірної системи російської мови. Інтернаціональні лексичні одиниці, утворені на основі греко-латинських елементів, можна вважати асимільованими російською мовою: вони регулярно вживаються в галузі підприємництва, включені в парадигматичну систему, вступають в синтагматичні відносини з лексичними одиницями російської мови.

Запропоновано цілісний опис контактних гідронімів і ойконімів Західної України за допомогою записів, ономастичних довідників і публікацій у галузі гідронімії та ойконімії. Розглянуто різні підходи до вивчення гідронімів і ойконімів, проаналізовано їх особливості. На підставі грунтовного аналізу фактичного матеріалу (сформовано картотеку, яка налічує близько 1000 одиниць) з'ясовано типи відношень, вивчено взаємозв'язки, найпродуктивніші гідронімно-ойконімні моделі західноукраїнського ономастикону. Простежено шляхи формування гідронімної та ойконімної систем регіону, зв'язок між визначенням словотвірної моделі та семантики базової основи. Визначено найпродуктивніші гідронімно-ойконімні моделі у західноукраїнському ономастиконі.

Рассмотрены проблема словообразовательной синонимии в современном немецком языке, существующие в германистике подходы к данному явлению, которые предполагают разные интерпретации словообразовательной синонимии.

Монографію присвячено історії багатолексемних власних іменувань особи й антропонімних формул, що лежать у їх основі. Антропонімні формули проаналізовано у морфологічному, словотвірному, лексикологічному та синтаксичному аспектах. Реконструйовано праслов'янську антропосистему, досліджено внутрішні та зовнішні причини переходу від однолексемної системи іменування людини до антропонімних формул, а також простежено їх еволюцію у східнослов'янських, південнослов'янських та західнослов'янських мовах. Розглянуто процес розвитку антропосистеми як соціолінгвістичну проблему.

Діахронічне дослідження закономірностей формування і розвитку словотвірної структури збірних іменників української мови передбачає вивчення системи словотворчих засобів категорії збірності. Характеризуються словотвірні типи збірних іменників із суфіксами іншомовного походження, визначається їх продуктивність на різних етапах розвитку мови.

Проаналізовано словотвірні афікси у близькоспоріднених українській та російській мовах. Розглянуто спільні та поодинокі випадки вживання суфіксів, визначено їх продуктивність/непродуктивність.

Розглянуто становлення конфіксальних топонімів з постпозитивним компонентом -j(a) [-j(e)], розвиток їх лексико-словотвірних типів упродовж писемного періоду української мови.

Досліджено конфіксальні іменники - медико-анатомічні назви. Проаналізовано словотвірну семантику похідних, їх структурні та функціональні особливості. На широкому фактичному матеріалі доведено специфіку використання кожного форманта у складі аналізованих дериватів. З'ясовано структурно-семантичні взаємовідношення між конфіксами.

На матеріалі топонімів трьох основних класів північно-східного Лівобережжя України простежується лексико-семантична деривація, словотвірні зв'язки між гідронімією, ойконімією і мікротопонімією з урахуванням місцевого ономастичного та діалектного контексту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-03

Шифр НБУВ: Ж69961 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджуються лексичні інновації різних типів: словотвірні та семантичні деривати, запозичення; мовні та мовленнєві явища (узуальні і оказіональні). Корпус досліджуваних одиниць складає близько 4-х тисяч одиниць. Аналізується динаміка, закономірності, шляхи і способи формування новітньої болгарської лексики у 80-ті роки. Зазначено, що у колі лексичних інновацій усіх видів найбільш репрезентативну групу склали іменники, а найбільш продуктивним способом творення слів була композиція. Підкреслюється, що найбільший вплив на інноваційні зміни в лексиці болгарської мови справили англійська та російська мови. Повідомляється про деякі закономірності застосування тих чи інших способів поповнення вокабуляра іззовні залежно від ряду факторів як лінгвістичної, так і не лінгвістичної природи. Міститься словник аналізованих неолексем.

Розглянуто структуру метафор із компонентом на позначення квітів у поезії Б.-І.Антонича, антоніми в ліриці В.Симоненка, художньо-інтелектуальний потенціал абстрактних лексем у поезіях Л.Костенко, особливості мовного вираження хронотопу в поезії А.Метлинського. Висвітлено проблеми мовного розвитку, питання про словотвірну валентність, фразеологічне значення у семантичній системі мови. Визначено місце семантико-синтаксичного аналізу в системних дослідженнях складного речення, імпліцитний зміст у структурі складнопідрядних порівняльних речень.

Розглянуто семантику деяких синонімічних гнізд військової лексики українського козацтва XVII - XVIII ст. Проаналізовано взаємодію синтаксичних, морфологічних та словотвірних категорій у структурі речення, а також особливості творення назв осіб за територіальною та національною ознаками у пам'ятках російської писемності XVI - XVII ст. Окремі статті присвячено формуванню мовної картини світу засобами синонімії, психологічним аспектам моделювання матриці комунікації іншомовної мовленнєвої діяльності та акустичній структурі тексту.

Розглянуто актуальні проблеми морфології української мови, теоретичні питання синтаксису, семантико-синтаксичні аспекти теорії речення, словотвірні категорії, а також теорію та практику лексикології, фразеології, термінології та ономастики. Визначено динаміку розвитку української геологічної термінології, функціонально-семантичні особливості багатокомпонентних атрибутивних конструкцій. Досліджено естетичне навантаження оказіоналізмів у поезії В.Стуса. Вивчено термінологічні сполучення у мові юридичної літератури.

Висвітлюються прагматичні значення висловлювань англійської мови, співвідношення синонімії німецьких фразеологізмів з соціально-культурним елементом та їх українських еквівалентів, а також принципи умотивованості словотвірного значення порівняно з морфематичним (на прикладі ад'єктивів французької мови). Розглядаються структурно-семантичні особливості термінологічних комплексів будівельно-архітектурної термінології та групи тематичного поля журналістської термінології. Досліджується використання мотивів любовно-авантюрного роману у ренесансній літературі Іспанії (на прикладі творів Сервантеса), кольріджевські мотиви у морській трилогії В.Голдінга "До кінця землі", інфернальна тематика у романі Г.Гріна "Доктор Фішер із Женеви, або Вечірка з бомбою" тощо.