Викладено один з можливих підходів щодо створення єдиного інформаційного простору для забезпечення роботи систем підтримки прийняття рішень у великих складноструктурованих організаціях. Наведено опис основних можливостей програмної реалізації даного підходу, розглянуто його переваги та недоліки.

Досліджено шляхи та методи підвищення ефективності інтерфейсу користувача (ІК) інформаційно-пошукових систем (зниження трудомісткості формування користувачем запитів до інформаційних ресурсів) на основі методів теорії ймовірностей, математичної статистики, алгебри логіки, методів математичного й імітаційного моделювання. Запропоновано модель декомпозиції ментальних операторів технології GOMS-KLM для задач вводу та візуальної ідентифікації даних. Побудовано математичні логіко-ймовірнісні моделі "покрокової" та "прицільної" підказки в ІК, залежності між його варіантами та характеристиками з урахуванням функції розподілу ймовірностей звертання до слів базового словника. Побудовано й експериметрально перевірено імітаційні моделі ІК. Зпропоновано технологію та розроблено інформаційну модель системи квазідовільних запитів користувача до баз даних у природно-мовному середовищі за допомогою стандартних CASE-засобів.

Наведено огляд результатів теоретичних і експериментальних досліджень механізмів предиктивного тайпінгу в інтерфейсі користувача систем пошуку за ключовими словами. Представлено залежності між параметрами інтерфейсу користувача і його продуктивністю. Надано кількісні оцінки.

Розглянуто задачу побудови довільних запитів користувача в єдиному інформаційному просторі. Запропоновано застосування технології квазідовільних запитів у єдиному інформаційному просторі складної предметної області. Наведено приклад перехресного запиту.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.

Вирішено проблему створення програмно-технічного комплексу (ПТК) автоматизованої системи ситуаційних центрів органів державної влади сектору безпеки і оборони (АС СЦ ОДВ СБО). Актуальність. Проблема створення для ОДВ СБО інтелектуальних СЦ в наш час є надзвичайно актуальною, адже СБО несе відповідальність за національну безпеку держави в цілому і окремо кожного громадянина. Постановка проблеми. У роботі розглядається система СЦ СБО для силових структур як багаторівнева, яка має три рівні управління - стратегічний (державний), оперативний та тактичний. Оскільки з технічної точки зору СЦ являє собою програмно-апаратний комплекс, призначений для персональної та колективної аналітичної роботи керівників (командирів), то дослідження проблеми створення типового ПТК є необхідною складовою досліджень, присвячених автоматизації цих структур. Мета роботи - дослідження основних вимог до типового ПТК та його складу, який повинен забезпечувати функціонування АС СЦ ОДВ СБО на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях управління у силових структурах. Результати. Проаналізовано особливості та наведено вимоги, які висуваються до АС СЦ СБО. Розглядається просторова, організаційна, інформаційна, технічна та програмна інтеграція компонентів АС СЦ. Наведено вимоги до інформаційної, технічної та програмної сумісності компонентів АС СЦ. Наведено перелік типів АС, які розгортаються на різних рівнях управління. Показана узагальнена архітектура системи СЦ СБО, запропоновано склад математичного, технічного та програмного забезпечення, яке повинне входити до складу типового ПТК АС СЦ ОДВ СБО. Описано базовий моделюючий комплекс (БМК) як засіб імітаційного моделювання типового ПТК АС СЦ СБО, модель якого сформована з використанням системного підходу. Наведено основні можливості та короткий опис підсистем БМК. Зазначено, що для демонстрації роботи БМК створено макет, який розгорнутий у інституті проблем математичних машин і систем НАН України. На макеті на прикладі ієрархічної структури ЗСУ імітується робота органів військового управління стратегічного, оперативного та тактичного рівнів. Висновки: результати проведених досліджень можуть бути використані при створення автоматизованої системи СЦ органів державної влади сектору безпеки та оборони.

Розглянуто проблему обміну інформацією між автоматизованими системами ситуаційних центрів (СЦ) органів державної влади сектора безпеки і оборони (СБО) України. Проблема є надзвичайно актуальною на сьогодні, оскільки при виникненні загроз загальнодержавного масштабу (воєнного втручання, тероризму, надзвичайних ситуацій) СБО повинен працювати як єдиний злагоджений механізм. Тому створення системи СЦ СБО та налагодження обміну інформацією між ними є необхідною умовою для цього. Надано оцінку таким найбільш поширеним типам інтеграції даних у інформаційних системах (ІС), як сховища даних, федералізація даних та сервіс-орієнтований підхід. Як найбільш сучасний підхід до інформаційної взаємодії розрізнених ІС запропонований сервіс-орієнтований підхід. Наголошено, що для обміну даними недоцільно отримувати доступ до інших ІС та самостійно здійснювати пошук там необхідної інформації. Навпаки, пропонується вичленити із предметних областей ІС різних СЦ предметну область (ПрО) обміну даними та визначити необхідні для обміну теми. Далі для кожної теми побудувати тематичне представлення згрупованих, аналітичних дата за типом вітрини дата. Такі представлення стануть джерелом дата для відповідних сервісів у СОА і можуть використовуватися у режимах Публікація/Підписка та Запит/Відповідь. Розглянуто метод і запропоновано алгоритм взаємодії ІС розрізнених СЦ на основі використання онтології ПрО обміну даними та СОА. Як зразок взято сімейство специфікацій з обміну даними MIP4-IES Програми багатосторонньої взаємодії НАТО (МIР). На основі законодавчих документів у сфері реагування на надзвичайні ситуації (НС) побудована онтологія ПрО обміну даними між ІС СЦ при реагуванні на НС. Наведені приклади тем та тематичних представлень, які можуть бути сконструйованими на основі побудованої онтології ПрО обміну даними.

Вирішено проблему вчасного та швидкого реагування на надзвичайні ситуації (НС) конфліктного характеру, зокрема, формування моделі ситуаційної обізнаності. Вірно сформована ситуаційна обізнаність дає змогу особам, які приймають рішення, вчасно отримати повну картину ситуації, що склалася, та відреагувати на неї належним чином. У результаті проведених досліджень було запропоновано модель ситуаційної обізнаності, яка бере до уваги трирівневу модель М. Ендслі. Трирівнева модель включає рівні сприйняття, розуміння і прогнозу ситуації, що склалася та розвивається. Однією з особливостей цієї моделі є побудова і використання ментальної моделі, яка накладається на трирівневу модель. Запропоновано ментальну модель та наведено її основні розділи. Процес сформування ситуаційної обізнаності розглядається окремо від процесу прийняття рішень. Ситуаційна обізнаність розкладається на дві складові: оперативну обстановку (об'єктивна складова) та ментальну модель (суб'єктивна складова). Оперативна обстановка, власне і сама ситуаційна обізнаність, розглядаються як функція часу. Наведено характеристики вхідних даних фізичного та когнітивного рівнів. Також у роботі запропоновано багаторівневу модель формування ситуаційної обізнаності при вирішенні конфліктних ситуацій регіонального та загального характеру. Розглядаються місцевий (тактичний), регіональний (оперативний) та загальний (стратегічний) рівні реагування на НС. Ситуаційна обізнаність визначається як функція об'єднаної оперативної обстановки та часу. Також наведено і проаналізовано ряд інноваційних інформаційних технологій, які, на думку фахівців, внесуть свій вклад у покращення формування ситуаційної обізнаності у найближчі роки. Результати досліджень можуть бути використані для побудови процесу прийняття рішень у ситуаційних центрах.