Висвітлено принципові, загально-наукові теоретико-методологічні положення, які характеризують психологію як самостійну галузь наукового знання. Узагальнено традиційний та сучасний досвід світової психологічної науки, поєднання філософського, психологічного та культурологічного підходів до визначення сутності психологічних явищ людського буття. Запропоновано науково-психологічний метод, що включає засоби теоретичного та емпіричного дослідження вчинкових характеристик індивідуального буття людини.

Розглянуто основні питання психології творчості, особливості виявлення творчих здібностей людини на різних етапах формування її особистісної зрілості. З'ясовано структуру творчого процесу та охарактеризовано поняттєво-категоріальний апарат дослідження творчості. Вперше опубліковано матеріали з архіву відомого вченого - В.А.Роменця, які є художньою ілюстрацією до теоретичних узагальнень.

Вивчається методологія рефлексивності в історії психології ХХ ст.: конфлікт сучасної культури; філософія культури і трансцендентальний ідеалізм. Розглядаються природничі спрямування у психології і принципи інтеріоризації та екстеріоризації. Показано натуральне й соціальне у психіці людини: конфлікт між свідомим і несвідомим у психоаналітичному тлумаченні; новітні форми та ідеї психоаналізу; психоаналіз і західна філософія ХХ ст. та ін. Розкривається людська психіка в її суб'єктивній самодостатності. Вивчається канонічна психологія - перехід від ХХ до ХХI ст. у психологічному мисленні; система канонічної психології; історико-психологічні дослідження ХХ ст. тощо.

Визначено предмет та методологічні засади історії психології. Показано особливості старовинної легенди як історико-психологічного феномену. Розглянуто ситуативне, мотиваційне та дійове визначення вчинку в історії психології. З'ясовано психологічну природу анімізму, фаталістичних уявлень, ритуалів і міфології. Проаналізовано психологічні вчення Давнього Китаю та Індії, зокрема даосизм, конфуціанство, буддизм, теорії "співчувального вчинку" та "великого вибору". Наведено відомості про розвиток психології в античні часи, середні віки та епоху Ренесансу. Розглянуто теоретичні засади психології західноєвропейського Відродження, зокрема принципи титанізму, гуманізму, єдності та боротьби протилежностей. Проаналізовано ренесансові акценти у психологічних вченнях провідних світових культур. Висвітлено основні положення емпіричної та індуктивної психології.

Определены предмет и методологические основы истории псхихологии. Показаны особенности древней легенды как историко-психологического феномена. Рассмотрены ситуативное, мотивационное и действенное определение поступка в истории психологии. Установлена психологическая природа анимизма, фаталистических представлений, ритуалов и мифологии. Проанализированы психологические учения Древнего Китая и Индии, в частности даосизм, конфуцианство, буддизм, теории "сочувственного поступка" и "большого выбора". Приведены сведения о развитии психологии в античные времена, средние века и эпоху Ренессанса. Рассмотрены теоретические основы психологии западноевропейського Возрождения, в частности принципы титанизма, гуманизма, единства и борьбы противоположностей. Проанализированы ренессансные акценты в психологических учениях основных мировых культур. Освещены теории эмпирической и индуктивной психологии.

Розглянуто вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Подано методологію рефлексивності в історії психології ХХ ст.,природничі спрямування у психології, принципи ітеріоризації та екстеріоризації.Висвітлено людську психіку в її суб'єктивній самодостатності, натуральне й соціальне у психіці людини як конфлікт між свідомим та несвідомим у психологічному тлумаченні. Представлено історико-психологічні дослідження ХХ ст., зроблені С.Л. Рубінштейном, Л.С. Виготським, Г.С. Костюком, В. Шевчуком та іншими.

Поданы методология рефлексивности в истории психологии ХХ ст., природные направления в психологии, принципы интериоризации и экстериоризации. Освещены человеческая психика в ее субъективной самодостаточности, натуральное и социальное в психике человека как конфликт между сознательным и внесознательным в психологическом понимании. Представлены историко-психологические исследования ХХ ст., сделанные С. Л. Рубинштейном, Л.С. Выготским, Г.С. Костюком, В. Шевчуком и другими.

Висвітлено принципові, загальнонаукові, теоретико-методологічні положення, що характеризують психологію як самостійну галузь наукового знання. Наведено основний вчинковий принцип для розкриття загальнопсихічних, вікових, екзистенціальних характеристик психологічних феноменів. Розкрито суть поняття метапсихології. Наведено своєрідну модель психології вчинку з метою об'єднання досвіду теоретизації та методологічного вивчення психологічних явищ світу, набутого у різних напрямах філософської та психологічної науки: феноменології, екзистенціалізмі.

Освещены принципиальные, общенаучные, теоретико-методологические положения, характеризующие психологию как самостоятельную отрасль научного знания. Приведен основной принцип поступка для раскрытия общепсихологических, возрастных и экзистенциальных характеристик психологических феноменов. Раскрыто содержание понятия метапсихологии. Приведена своеобразная модель психологии поступка с целью объединения опыта теоретизации и методологического изучения психологических явлений мира, приобретенных в различных направлениях философской и психологической науки: феноменологии, экзистенционализме.

Розглянуто питання психології творчості, а також формування та виявлення творчих здібностей людини на різних етапах її шляху до особистісної зрілості. Проаналізовано структуру творчого процесу. Висвітлено психологічні теорії творчості: бісоціації, екзистенціалістську та психоаналітичну. Розкрито суть понять уяви, вчинку, гри, індивідуальності у контексті психології творчості. Розглянуто дитячий малюнок як творчість. Описано елементи творчої діяльності в антропоїдів.

Рассмотрены вопросы психологии творчества, а также формирования и выявления творческих способностей человека на различных этапах его пути до личностной зрелости. Проанализирована структура творческого процесса. Освещены психологические теории творчества: бисоциации, экзистенциалистская и психоаналитическая. Раскрыта сущность понятий представления, поступка, игры, индивидуальности в контексте психологии творчества. Рассмотрен детский рисунок как творчество. Описаны элементы творческой деятельности у антропоидов.

Висвітлено історію всесвітньої психології, акцентовано увагу на проблемах її розвитку у період XIX - початку XX ст., пов'язаних із тлумаченням принципів дії та післядії у структурі вчинку. Проаналізовано матеріальне й ідеальне єство людини, принцип взаємодоповнюваності, філософські засади оптимізму та песимізму, специфічну енергію органів чуття, механіку духу. Розглянуто теорії пасивного, активного та коригувального пристосування. Наведено інформацію про гостру ідейну боротьбу та проблеми становлення природничонаукового й інтроспективного напрямів психології як самостійної науки.

Освещена история всемирной психологии, акцентировано внимание на проблемах ее развития в период XIX - начала XX вв., связанных с толкование принципов действия и последействия в структуре поступка. Проанализированы материальная и идеальная сущность человека, принцип взаимодополняемости, философские основы оптимизма и пессимизма, специфическая энергия органов чувств, механика духа. Рассмотрены теории пассивного, активного и корригирующего приспособления. Приведена информация об острой идейной борьбе и проблемах становления естественнонаучного и интроспективного направлений психологии как самостоятельной науки.

Висвітлено питання періодизації історико-психологічних знань. Розглянуто емоційний, інтуїтивний, несвідомий фактори психічної активності. Наведено характеристику особистості епохи Бароко, встановлено суспільно-політичні джерела її формування. Визначено зміст понять стражденності та самодостатності людини у психології XVII ст. Проаналізовано теоретичні концепції Н.Мальбранша, Т.Гоббза, Б.Спінози, Б.Паскаля, Ф.Ларошфуко, Е.Шефтсбері, Дж. Локка, В.Ляйбніца, Дж. Берклі, Т.Ріда, Д.Дідро, Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Ж.Ляметрі, Й.Фіхте, Г.Гегеля, Й.Гете, Г.Сковороди. Викладено екзистенційні засади психології самопізнання. Визначено загальні риси та особливості розвитку психологічної науки в епоху Просвітництва. Розкрито сутність вчинку як основи самопізнання людини та людства. Розглянуто вчення В.Татищева, О.Радищева, М.Ломоносова щодо людської природи, творчості та свободи особистості.

Освещены вопросы периодизации историко-психологического знания. Рассмотрены эмоциональный, интуитивный, неосознанный факторы психологической активности. Приведена характеристика личности эпохи Бароко, установлены обществено-политические источники ее формирования. Раскрыто содержание понятий человеческого страдания и самодостаточности в психологии XVII ст. Проанализированы теоретические концепции Н.Мальбранша, Т.Гоббза, Б.Спинозы, Б.Паскля, Ф.Ларошфуко, Э.Шефтсбери, Дж.Локка, В.Ляйбница, Дж.Беркли, Т.Рида, Д.Дидро, Вольтера, Ж.-Ж.Руссо, Ж.Ляметри, Й.Фихте, Г.Гегеля, Й.Гете, Г.Сковороды. Изложены экзистенциальные основы психологии самопознания. Определены общие черты и особенности развития психологической науки в эпоху Просвещения. Раскрыта сущность поступка как основа самопознания человека и человечества. Рассмотрены учения В.Татищева, О.Радищева, М.Ломоносова о человеческой природе, творчестве и свободе личности.

Проаналізовано традиційний і загальний досвід світової психологічної науки, наведено філософський, психологічний і культурологічний підходи до визначення сутності психологічних явищ людського буття. Розкрито суть понять психіки, метапсихології, акмеології, психології особистості, вчинку як універсального механізму самовідтворення буття, емоцій, активації, уваги, темпераменту, пам'яті та ситуативних феноменів, творчості як засобу довершеності життя. Викладено питання феноменології вчинку, істини, краси, добра, самопізнання.

Проанализирован традиционный и общий опыт мировой психологической науки, приведены философский, психологические и культурологический подходы к определению сущности психологических явлений человеческого бытия. Раскрыта сущность понятий психики, метапсихологии, акмеологии, психологии личности, эмоции, активации, внимания, темперамента, памяти и ситуативных феноменов, творчества как средства совершенности жизни, поступка как универсального механизма сомовосоздания бытия. Изложены вопросы феноменологии поступка (истины, красоты, добра, самопознания).

У культурно-історичному контексті представлено рух світової психологічної думки у XX ст. Зауважено, що історія психології цього складного та суперечливого періоду постає у послідовному висвітленні наукових напрямів, шкіл, а головне - особистостей, котрі зумовили вибудову довершенішого знання про людину та її внутрішній світ.