Мета роботи - вивчити особливості вегетативного забезпечення у дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією (ЕАГ). Під спостереженням знаходились 25 дітей з ЕАГ (1-ша група) та 21 дитина групи контролю, які не відрізнялись за віковою та статевою ознаками. Вік дітей 1-ї групи становив 12,0 - 16,0 років, групи контролю - 10,0 - 17,0 років. Стан вегетативної нервової системи вивчено за допомогою аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР) у фоновій пробі, яка надала змогу оцінити вихідний вегетативний тонус, та ортостатичній пробі, що надає можливість оцінити вегетативну реактивність. Реєстрацію кардіоінтервалограм проведено на комп'ютерному апаратному комплексі "Полі-Спектр" ("Нейрософт"). АГ визначено згідно з 95-м перцентилем розподілу артеріального тиску (The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents, США). Дітям з ЕАГ притаманне вірогідне зниження загальної ВСР. Часові та спектральні параметри, що характеризують загальну ВСР, у фоновій пробі у дітей 1-ї групи були вірогідно нижчими, ніж у дітей групи контролю: так, RRNN - на 25,0 % меншим, SDNN - на 77,2 % меншим, ТР у 2,3 раза меншим. Параметри, що відповідають за парасимпатичну активність, у 1-й групі також були вірогідно нижчими, ніж у групі контролю: RMSSD - у 2,83 разу, NN50 - у 14,9 разу, HF - у 5,31 разу. Активність симпатичної автономної нервової системи у дітей 1-ї групи була відносно вищою, ніж у дітей групи контролю, на що вказує абсолютне зниження парасимпатичної активності та підвищення індексу вегетативного балансу LF/HF у 2,21 разу у порівнянні з групою контролю (p = 0,029). Спектральний показник VLF, що вказує на нейрогуморальну регуляцію серцевої діяльності, за даними розподілу потужностей у спектрі кардіоінтервалограм дітей 1-ї групи в 1,65 разу перевищував аналогічний показник групи контролю. Зроблено висновки, що для дітей з ЕАГ притаманне суттєве зниження ВСР за рахунок послаблення тонічних впливів парасимпатичної нервової системи та відносне підвищення активності симпатичних і нейрогуморальних впливів на регуляцію серцево-судинної діяльності; підвищення ригідності серцевого ритму внаслідок зниження парасимпатичних автономних впливів є ознакою розвитку кардіоваскулярної автономної нейропатії у дітей з АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что азилсартана медоксомил является новым представителем класса блокаторов ангиотензиновых рецепторов (сартанов). Он обладает уникальной способностью прочно связываться с АТ1-рецепторами и медленно от них диссоциировать, что ведет к мощному угнетению ренин - ангиотензин - альдостероновой системы и развитию выраженного гипотензивного эффекта. Стартовая доза азилсартана медоксомила у большинства пациентов составляет 40 мг 1 раз в день, максимальная - 80 мг 1 раз в день. Эффективность азилсартана медоксомила в обычной дозе превышает эффективность рамиприла и ряда других сартанов (кандесартан, валсартан). Активность максимальной дозы препарата превышает таковую олмесартана. Азилсартана медоксомил хорошо переносится, побочные эффекты возникают редко и носят легкий/умеренный характер. В настоящее время препарат рекомендован в качестве монотерапии или в сочетании с другими лекарственными средствами для лечения эссенциальной артериальной гипертензии у взрослых.

Цель исследования - изучение клинической и кардиопротективной эффективности 12-недельной монотерапии индапамидом у больных с мягкой и умеренной артериальной гипертензией (АГ). В исследование включены 33 больных эссенциальной гипертонией I - II стадии с АГ 1 - 2-й степени (мягкой и умеренной) (ESH/ESC 2007), мужского и женского полов, средний возраст которых составил 47,61 +- 9,62 года, средняя длительность заболевания - 6,21 +- 4,31 года. В качестве антигипертензивной терапии назначался индапамид в дозе 2,5 мг/сут. Эхокардиографическое исследование проведено в соответствии с рекомендациями Американской ассоциации эхокардиографии в М- и В-режиме на аппарате ультразвуковой системы EnVisor C (philips, Голландия). Результаты исследования. В ходе 12-недельной монотерапии индапамидом отмечена высокая антигипертензивная эффективность препарата у больных с мягкой и умеренной АГ с достижением целевого уровня систолического и диастолического артериального давления у 75,6 % больных. Высокая антигипертензивная эффективность препарата также характеризовалась достоверной кардиопротекцией, обратным развитием гипертрофии левого желудочка у 52 % больных, снижением индекса массы миокарда левого желудочка на 10,86 %. Индапамид в режиме монотерапии рекомендуется как антигипертензивный препарат, обладающий кардиопротективной эффективностью, для лечения больных с мягкой и умеренной АГ.

Зазначено, що ризик розвитку ускладнень перебігу артеріальної гіпертензії значно підвищується у випадку поєднання з впливом електромагнітного випромінювання надвисокого діапазону, що необхідно врахувати під час проведення відповідних профілактичних заходів у певного контингенту осіб.

В обзоре приведена современная тактика ведения пациентов с ишемической болезнью сердца в различных клинических ситуациях. Рассмотрены стандарты лечения данной нозологии, представлены некоторые положения новых Европейских рекомендаций по реваскуляризации миокарда (2014). Внимание авторов акцентировано на медикаментозной терапии, направленной на предупреждение развития как фатальных, так и нефатальных осложнений. Рассмотрены вопросы эффективности и безопасности основных лекарственных средств для лечения ишемической болезни сердца. Особое внимание уделено пациентам с коморбидными состояниями. Сделан акцент на анализе приверженности к лечению как одного из основных факторов залога успешной терапии.

Проведено оцінку структури нервово-психічного стану пацієнтів літнього та старечого віку з гіпертонічною хворобою (ГХ) II і III стадії, ускладненою інфарктом міокарда. Проведено психодіагностичне дослідження невротичних станів і рівня ситуаційної та особистісної тривожності залежно від рівня стресу, стадії ГХ і вікової категорії. Виявлено зростання невротичних станів залежно від стадії ГХ і збільшення віку. Встановлено прогресування процесу виснаження психофізіологічних якостей психічних реакцій особистості залежно від перебігу ГХ і формування високого рівня неспокою, що заважає психосоціальній адаптації, комплайєнсу з лікарем, знижує ефективність лікування та якість життя пацієнтів літнього та старечого віку з ГХ II - III стадії.

Мета дослідження - виявити закономірності змін пружно-еластичних властивостей судин на прикладі загальних сонних артерій (ЗСА) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) залежно від наявності ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Обстежено 54 пацієнтів віком від 30 до 59 років з АГ із підвищеним артеріальним тиском 2 - 3 ступеня, високим і дуже високим додатковим ризиком. Залежно від наявності ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини хворі розподілені на 2 групи. За допомогою сонографії високої роздільної здатності досліджено діаметр ЗСА у систолі та діастолі, товщину комплексу інтима-медіа, розраховано модулі Юнга та Петерсона, коефіцієнти радіального напруження стінки судини, лінійної розтяжності, індекс жорсткості, локальну швидкість поширення пульсової хвилі по загальних сонних артеріях. Показники пружно-еластичних властивостей ЗСА у хворих на АГ з ознаками недиференційованої дисплазії сполучної тканини продемонстрували меншу жорсткість у порівнянні з такими у хворих без цих ознак. Вираженість ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини визначає величину модуля Петерсона, і ця залежність має поліноміальний зворотно-пропорційний характер. Виявлено відмінності в показниках, що досліджувалися, правої та лівої ЗСА, яка досягає достовірної величини відносно коефіцієнта лінійної розтяжності у всіх обстежених пацієнтів.

Мета дослідження - встановлення особливостей ремоделювання серця та змін загальної гемодинаміки в підлітків з артеріальною гіпертензією (АГ) залежно від маси тіла. Проведено комплексне обстеження 102 юнаків 13 - 18 років з АГ, серед яких 32 підлітки з АГ і нормальною масою тіла, 23 - з АГ і надлишковою масою тіла (НМТ) і 47 - з АГ та ожирінням I - II ступеня. Фізичний розвиток дітей оцінено з використанням антропометричних параметрів (зріст, маса тіла, окружність талії і стегон та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). ІМТ оцінено за номограмами з урахуванням віку і статі. Нормальним вважався ІМТ, що знаходився на рівні між 15-м і 85-м перцентилем. Показники ІМТ між 85-м і 97-м перцентилем розцінювалися як надлишок маси тіла, а вище 97-го перцентиля - як ожиріння. Критерієм абдомінального ожиріння вважалася , що дорівнювала 94 см і більше для юнаків віком понад 16 років і більше 90-го перцентиля для дітей до 15 років (IDF 2007). Функціональний стан серцево-судинної системи вивчено за допомогою ультразвукового дослідження серця в М- і В-режимах із використанням датчика 3,5 мГц на апараті Sonoline-SL1 фірми Siеmens за стандартною методикою, що рекомендована Асоціацією спеціалістів з ехокардіографії. Єдиним антропометричним показником у підлітків виділених груп, за яким вони не розрізнялись між собою, був зріст. У ході дослідження встановлено, що у підлітків з АГ і НМТ відбувається бівентрикулярне ремоделювання серця з переважно концетричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка (ЛШ) на відміну від підлітків з АГ і ожирінням, де ремоделювання серця відбувається з формуванням ексцентричної гіпертрофії, переважно за рахунок міжшлуночкової перегородки. Звертає на себе увагу формування в обох групах підлітків (із НМТ та ожирінням) ознак діастолічної дисфункції міокарда ЛШ і значна дилатація кореня аорти.

Проведено огляд даних літератури щодо зв'язку між стресом і виникненням артеріальної гіпертензії (АГ). Розглянуто питання історичного становлення теорії про нейрогенну причину АГ, механізми регулювання артеріального тиску та їх особливості під час стресової ситуації, результати досліджень щодо віддалених гіпертензивних реакцій у відповідь на емоційний стрес. Наведено дані про варіанти стрес-індукованої АГ: АГ "білого халата" та АГ "на робочому місці".

Обстежено 40 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), з яких 19 пацієнтів мали супутній цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, до і після 12-тижневої терапії олмесартаном і лерканідипіном на тлі прийому аторвастатину. Хворі з ЦД 2-го типу додатково одержували метформін. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб. Обстеження включало: загальноклінічні методи, визначення в крові рівнів ліпідів, глюкози натще, інсуліну з розрахунком індексу інсулінорезистентності, вивчення структурно-функціональних параметрів серця. Рівні апеліну-12 визначено за допомогою імуноферментного методу. Встановлено, що у хворих на ГХ із ЦД 2-го типу рівні апеліну-12 крові є нижчими, ніж у групі практично здорових осіб. Серед хворих на ГХ без ЦД 2-го типу рівні апеліну-12 крові залежать від показника діастолічного артеріального тиску (ДАТ), параметрів ліпідного обміну, розміру лівого передсердя, діаметра аорти. За наявності ЦД 2-го типу апелін-12 крові корелює з рівнем ДАТ, тривалістю гіпертензії, показником коефіцієнта атерогенності та розміром лівого передсердя. У групі хворих із супутнім ЦД 2-го типу відзначалося достовірне підвищення рівнів апеліну-12 після терапії у порівнянні з його базальними рівнями. Одержані дані підтверджують участь ендогенного пептиду апеліну-12 у процесах регуляції артеріального тиску, атерогенезу та патологічного ремоделювання серця у хворих на ГХ як із ЦД 2-го типу, так і без нього.

Досліджено вплив Arg389Gly поліморфізму гена beta1-адренорецепторів на показники систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ) і частоту серцевих скорочень (ЧСС) у хворих із хронічною серцевою недостатністю (СН), артеріальною гіпертензією (АГ) на тлі та без цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, які одержували стандартну терапію СН із застосуванням бісопрололу протягом одного року. На початку дослідження доведено, що пацієнти - носії Arg389Arg типу поліморфізму мають більш високі значення САТ і ДАТ у порівнянні з носіями Gly389 незалежно від наявності ЦД 2-го типу. Під час порівняння у групах подібні результати одержано тільки в групі пацієнтів без порушення вуглеводного обміну. Більш значне зниження САТ і ДАТ відзначено у носіїв Arg389Arg та Arg389Gly типів поліморфізму гена Б1АР на тлі проведеної стандартної терапії СН із застосуванням бісопрололу протягом року в пацієнтів із СН і систолічною дисфункцією незалежно від наявності ЦД 2-го типу. У пацієнтів - гомозиготних носіїв Arg389 зареєстровано найбільше зниження ЧСС на 16,0 %, тоді як у пацієнтів із Gly389Gly типом поліморфізму гена Б1АР зниження ЧСС не досягло статистичної значущості. Таким чином, наявність Arg389 асоціювалася з більш значним зниженням САТ, ДАТ і ЧСС на тлі проведеної стандартної терапії СН із застосуванням бісопрололу в пацієнтів із СН і систолічною дисфункцією незалежно від наявності ЦД 2-го типу.

Наведено дані щодо проблеми стресу, його ролі в життєдіяльності людини, у підвищенні артеріального тиску. Розглянуто основні патофізіологічні механізми стрес-індукованої артеріальної гіпертензії (АГ), способи її діагностики, можливість формування прогностично несприятливих уражень органів-мішеней. Показана важливість проведення добового моніторування артеріального тиску для діагностики "АГ білого халата", маскованої АГ, у тому числі АГ на робочому місці. Наведено дані щодо АГ військового часу як одного з варіантів стрес-індукованої АГ, її особливості та труднощі у дослідженні її патогенезу. Запропоновано схеми лікування стрес-індукованої АГ та її ускладнень.

Освещены эффекты блокаторов рецепторов ангиотензина II как препаратов для контроля артериальной гипертонии и их роль в первичной и вторичной профилактике инсульта. Рассмотрены нейропротекторные свойства блокаторов рецепторов ангиотензина II, их способность предотвращать развитие и прогрессирование когнитивных расстройств. Показаны преимущества нового препарата этого класса олмесартана медоксомила в контроле артериальной гипертонии и во влиянии на органы-мишени.

У 120 практически здоровых молодых людей и у 45 пациентов с впервые выявленной артериальной гипертензией (АГ) в возрасте 21 - 34 лет исследованы кровообращение методом КАСПАД (построение индивидуальной регрессионной модели кровообращения по величинам артериального давления (АД), полученным при случайных измерениях в течение 7 - 10 дней) и центральная гемодинамика (ЦГД) реографическим способом. Дисфункциональные КАСПАД-типы имели 55,5 % пациентов с АГ и 25,8 % практически здоровых лиц, в обеих группах преобладал диастолический дисфункциональный тип. В группе здоровых основные параметры ЦГД достоверно отличались от таковых в группе пациентов с АГ. Среди пациентов с АГ преобладал гипокинетический тип ЦГД (60,0 %), что значимо больше, чем среди нормотензивных лиц (23,3 %), у которых преобладающим был нормокинетический тип (50,0 %). Гемодинамические типы, определяемые по КАСПАД, и типы ЦГД по данным реографического исследования представляют разные гемодинамические характеристики (КАСПАД в большей степени отражает процесс кровообращения в удаленных от центра отделах кровеносного русла), поэтому в диагностических целях дополняют друг друга. Линейная регрессия параметров АД (КАСПАД) расширяет возможности амбулаторной диагностики клинически латентных гемодинамических нарушений, проявляющихся дисфункциональными типами кровообращения.

Представлен новый метод классификации гемодинамических состояний c применением алгоритма интеллектуального анализа данных (машина опорных векторов) к медицинским измерениям артериального давления (АД). Коэффициенты линейной регрессии параметров АД (регрессионная модель гемодинамики) являются основой для составления шаблонов информации - библиотеки образцов кровообращения пациентов с известными гемодинамическими состояниями (артериальная гипертензия, гипотензия или нормотензия), которые используются для построения и обучения классификатора на основе машины опорных векторов. После предъявления классификатору вектора характерных особенностей АД тестируемого пациента, координаты которого представляют собой набор коэффициентов линейной регрессии систолического, диастолического и пульсового давления, происходит сравнение его с библиотекой образцов, по результатам которого дается заключение о гемодинамическом состоянии пациента. Объективной характеристикой гармоничного кровообращения является соблюдение требования о нахождении вектора характерных особенностей в определенных границах. Нарушение этого условия означает патологическое изменение гемодинамики сердечно-сосудистой системы, свойственное артериальной гипертензии, гипотензии или клинически латентным гемодинамическим нарушениям, которые характеризуются дисбалансом сердечной и сосудистой составляющих, обеспечивающих циркуляцию крови.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С помощью интеллектуального анализа данных разработана классификация гемодинамических состояний по коэффициентам линейной регрессии параметров артериального давления при суточном мониторировании и представлена в виде номограмм для функциональной диагностики за дневной, ночной и суточный периоды наблюдения. Номограмма позволяет по регрессионным коэффициентам дифференцировать 10 различных гемодинамических состояний (классов) у пациентов с клинической артериальной гипертензией, гипотензией и нормотензией: гемодинамику гармонического типа, дисфункциональных типов (диастолического или систолического), а также квазигипертензию у нормотензивных лиц с гармоническим типом (впервые открытый класс). Предложенный подход открывает новые возможности диагностики клинически латентных патологических состояний гемодинамики у нормотензивных лиц, определяя контингент нуждающихся в дообследовании и динамическом наблюдении, а также индивидуальных гемодинамических особенностей у пациентов с артериальной гипертензией и гипотензией, что требует дифференцированных подходов к лечению.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ