Розроблено алгоритм виявлення та об'єктивної оцінки вегетативних дисфункцій. Одержані у процесі дослідження дані свідчать про те, що за хронічних захворювань органів травлення у патологічний процес залучаються найближчі вегетативні утворення сегментарного рівня. Відсутність випадків ізольованих уражень надсегментарного відділу вегетативної нервової системи дає змогу припустити послідовний "висхідний" механізм залучення до патологічного процесу вегетативних утворень - від сегментарних відділів до надсегментарних структур. Домінування поєднаних уражень вегетативної нервової системи серед досліджуваної вибірки хворих пов'язують з хронічним характером основного гастроентерологічного процесу. Строк давності основного захворювання може відігравати певну роль у поширенні та тяжкості супутньої вегетативної патології.

На основании изучения и анализа литературных источников разработан алгоритм обнаружения и объективной оценки вегетативных дисфункций. Полученные в процессе исследования данные свидетельствуют о том, что при хронических заболеваниях органов пищеварения в патологический процесс вовлекаются ближайшие вегетативные образования сегментарного уровня. Отсутствие случаев изолированных поражений надсегментарного отдела вегетативной нервной системы дает возможность допустить последовательный "восходящий" механизм вовлечения в патологический процесс вегетативных образований - от сегментарных отделов до надсегментарных структур. Доминирование сочетанных поражений вегетативной нервной системы среди исследованной выборки больных связывают с хроническим характером основного гастроэнтерологического процесса. Срок давности основного заболевания может играть определенную роль в распространении и тяжести сопутствующей вегетативной патологии.

Приведено описание синдрома Блицарда, который относится к полиэндокринопатиям, возникающим вследствие первичного аутоиммунного поражения двух (или более) эндокринных желез. Определяющими компонентами синдрома Блицарда являются эктодермальная дистрофия, гипопаратиреоз, хроническая недостаточность надпочечников. Гормональные нарушения обуславливают электролитный дисбаланс организма, что в совокупности приводит к разнообразным клиническим выявлениям со стороны пищеварительного канала. Привлечено внимание врачей к гастроэнтерологической патологии на фоне заболеваний эндокринной системы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-37 + Р410-3

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено дані літератури та власні дослідження, що торкаються порушення сну у хворих з хронічними захворюваннями органів травлення. Психосоматичні розлади поширені у разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, демпінг-синдрому, астенії у хворих після резекції шлунка, функціональному спазмі стравоходу, дискінезій жовчовивідних шляхів, синдрому подразненого кишечнику. Близько 75 % хворих з хронічними захворюваннями органів травлення страждають від порушень сну та потребують медикаментозної корекції. Одним із сучасних найбезпечніших препаратів із снотворною та заспокійливою дією є "Донорміл", який забезпечує фізіологічний сон протягом 7-ми годин і не викликає залежності.

Доказано, что моторика билиарной системы чаще нарушается у пациентов с гипомоторикой желчного пузыря и спазмом сфинктера Одди (63,2 %). Гипокинезия желчного пузыря с дисфункцией сфинктера Одди наиболее часто сочетается с хроническими панкреатитом (94,83 %), гастродуоденитом (79,17 %) и гастроэзофагеальнорефлюксной болезнью (71,43 %). У большинства пациентов с дискинезией желчевыводящих путей нарушаются функции и реактивность ВНС. При этом установлена односторонняя связь между субъективным восприятием проявлений вегетативных нарушений и снижением общей мощности спектра нейрогуморальной регуляции. Установлено, что функциональное состояние ВНС пациентов с дискинезиями желчевыводящих путей по гипокинетически-гипертоническому типу характеризуется симпатикотонией. Возможно, преобладание в симпато-парасимпатическом балансе активности симпатической нервной системы способствует формированию дискинетических нарушений, а именно дисфункции сфинктеров билиарных путей по спастическому типу.

У 28 % больных с патологией гастродуоденальной зоны (гастрит и дуоденит в катаральной и эрозивной форме, язвенная болезнь) наблюдается бессимптомно протекающий и эндоскопичнонегативный нерефлюксный эзофагит (НРЭ). Гистологическими признаками НРЭ являются воспалительные изменения (инфильтрация нейтрофилами, лимфоидными клетками у 42 - 67 %), повреждение эпителия (отек, расслоение у 8 - 45 %), сосудистая реакция (эктазия, кровоизлияния у 17 - 33 %) и стимуляция регенераторных процессов (гиперплазия эпителия, удлинение сосочков у 17 - 60 %). В Международной номенклатуре заболеваний и причин смерти указанное заболевание можно отнести к рубрике К23.

Изучены характер и частота изменений гипофизарно-тиреоидной системы при гастроэзофагальной рефлюксной болезни, желудочной диспепсии, дискенезии желчевыводящих путей у лиц молодого возраста (15 - 30-ти лет). Проведен анализ нейроэндокринных изменений, выявлены общие патогенетические аспекты развития функциональной патологии пищеварительного канала, что дало возможность сделать выводы о правильной коррекции этих состояний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-37 + Р60-2

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Дерматологія

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено особливості та частоту поєднання кишкового дисбактеріозу, а також фізико-хімічної та хірургічної стадій холестеринового калькульозу. Розроблено лікувальні рекомендації хворим на кишковий дисбактеріоз у поєднанні з захворюваннями жовчного міхура. Виявлено особливості та частоту поєднання хронічного панкреатиту з екзокринною недостатністю підшлункової залози та кишкового дисбактеріозу в даної категорії людей. Наведено рекомендації для хворих на хронічний пакреатит із зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози, що супроводжується кишковим дисбактеріозом. Досліджено особливості клінічного перебігу хронічних токсичних гепатитів, що супроводжуються дисбактеріозом кишечнику та супутніми захворюваннями жовчного міхура. Виявлено наявність зв'язку між захворюваннями кишечнику, асоційованими з кишковим дисбактеріозом і жовчного міхура на основі архівних даних. З'ясовано частоту наявності кишковго дисбактеріозу у військововслужбовців строкової служби III періоду.

На підставі аналізу клініко-психопатологічних особливостей 92-х хворих на соматоформні розлади органів травлення виділено основні клінічні типи емоційних порушень, характерних для таких пацієнтів. У порівняльному аспекті розглянуто клініко-анамнестичні дані хворих на соматоформну патологію та невротичні розлади та визначено чинники, що сприяють розвиткові соматизації. Проаналізовано особливості клініко-психопатологічної симптоматики, їх зв'язок з вегетативними порушеннями у обстежених пацієнтів. Розглянуто порушення на інтер- та інтраіндивідуальних рівнях, їх зв'язок з алекситимією. Розроблено й опрацьовано комплексний диференційований підхід до терапії, який передбачає врахування клінічної структури, особистісних відмінностей і характеру порушення емоцій. Досліджено можливості його використання на практиці у поєднанні з фармакотерапією. Доведено, що комплексний підхід є більш ефективним у порівнянні з медикаментозним лікуванням.

Уперше встановлено зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) осьового скелета та стегнової кістки у хворих на поєднану патологію гастродуоденопанкреатичної зони та печінки (хронічний гастродуоденіт з панкреатитом, хронічний панкреатит на тлі хронічних гепатитів) з використанням методу двофотонної рентгенівської денситометрії. Показано залежність стану кісткової тканини від ступеня остеодефіциту й особливостей клінічного перебігу мікст-патології. Установлено, що вираженість остеодефіциту за хронічних запальних захворювань гастродуоденопанкреатичної зони та печінки є більшою зі збільшенням віку пацієнтів, тривалості захворювання та наявності менопаузи у жінок. Оцінено роль чинників ризику виникнення остеопорозу за хронічних запальних захворювань гастродуоденопанкреатичної зони та печінки. Доведено, що зниження МЩКТ корелює зі зростанням показників ендогенної інтоксикації та обміну сполучної тканини у сироватці крові. Запропоновано алгоритм моніторингу (залежно від змін кісткової маси), лікування та профілактики остеодефіциту, доведено їх ефективність і наведено клініко-патогенетичне обгрунтування лікувально-профілактичних заходів з використанням остеотропних препаратів і антирезорбентів. Установлено, що запропоновані методи лікування запобігають подальшим втратам кісткової маси у хворих з остеодефіцитом.

В последнее время все больше внимания уделяют изучению вопроса об ассоциации между инфекцией вируса гепатита С, стеатозом печени (СП) и инсулинорезистентностью (ИР), однако причинно-следственные связи, которые лежат в основе сосуществования этих феноменов, изучены недостаточно. СП среди пациентов с хроническим гепатитом С (ХГ-С) диагностируют примерно у 50 % инфицированных, также наблюдается большая частота развития ИР у пациентов с ХГ-С по сравнению с общей популяцией. Различают две основные формы СП при ХГ-С: вирусиндуцированный и метаболический. Освещены возможные патогенетические механизмы развития СП и ИР при ХГ-С, рассмотрена связь СП и ИР с прогрессированием фиброза и их влияние на эффективность противовирусной терапии при ХГ-С. Указана необходимость определения и коррекции метаболических нарушений у пациентов с ХГ-С, учитывая их негативное влияние на прогрессирование патологии печени.

Цель работы - изучить частоту функциональных заболеваний органов пищеварения (ФЗОП) на фоне нейроциркуляторной дистонии (НЦД) среди лиц организованной студенческой популяции, установить наиболее распространенные варианты сочетания исследуемых нозологий, оценить роль основных триггерных факторов и особенности клинических проявлений. Обследовано 139 лиц (52 мужчины, 87 женщин). Средний возраст - 22 года. Пациентов распределили на две группы: I (основная группа) - лица с установленной НЦД, кардиальная форма, II (группа контроля) - практически здоровые лица. В зависимости от наличия у больных НЦД ФЗОП сформированы подгруппы: 1-я - пациенты с установленной функциональной диспепсией (НЦД + ФД), 2-я - с синдромом раздраженной кишки (НЦД + СРК), 3-я - с дискинезией желчевыводящих путей (НЦД + ДЖВП), 4-я - с "синдромом перекрещивания" (overlap syndrome), 5-я - студенты с НЦД без сопутствующей функциональной патологии органов пищеварения (группа сравнения). Выводы: более 60 % обследованных лиц организованной студенческой популяции имели признаки НЦД. У более чем половины больных НЦД выявлены сопутствующие ФЗОП. Чаще всего наблюдали сочетание НЦД + ФД. Основными триггерными факторами развития ФЗОП у лиц с НЦД являются: употребление алкогольных напитков, большие интервалы между приемами еды, недостаточное употребление чистой питьевой воды, перенесенные пищевые токсикоинфекции, наличие пищевой аллергии в анамнезе, употребление лекарственных препаратов (преимущественно нестероидных противовоспалительных средств).

Розглянуто взаємний вплив поєднаного перебігу ішемічної хвороби серця і захворювань травної системи, роль деяких гормонів у патогенезі розвитку виразкової хвороби на тлі артеріальної гіпертензії.

Вивчено ступінь вираженості астенічних розладів залежно від характеру гастропатій у 88 хворих на остеоартроз. Встановлено зростання астенічних проявів з поглибленням морфологічних змін гастродуоденальної системи. Комплексне застосування еглонілу, енеріону та нервохеєля дає можливість зменшити прояви астенічних розладів у 86,91 % хворих на остеоартроз з супутніми гастропатіями з перших днів лікування (переважно за рахунок еглонілу) на тривалий термін (за рахунок нервохеєля та енеріона).

Вивчено частоту виявлення та особливості проявів уражень травної системи (ТС) у разі псоріатичної хвороби (ПХ) на стаціонарній стадії у взаємозв'язку з тяжкістю перебігу хвороби на етапі амбулаторного лікування. Надано комплексну оцінку змін біохімічних показників, імунологічних порушень та інтерлейкінового статусу у хворих на псоріаз (Пс) в стаціонарній стадії у їх взаємозв'язку з ступенем тяжкості шкірних проявів та наявністю уражень ТС. Розроблено нові лікувальні комплекси (ЛК) для хворих на ПХ із ураженням ТС на основі пелоїдобальнеофототерапії з використанням додаткових медикаментозних і немедикаментозних впливів, спрямованих на корекцію патології органів травлення на амбулаторному етапі. Досліджено особливості змін шкірних проявів Пс та симптомів уражень ТС у хворих на ПХ під впливом застосованих ЛК. Визначено критерії їх призначення та вивчено віддалені результати лікування. Встановлено ефективність впливу запропонованих ЛК на імунну реактивність хворих та активність запального процесу у разі ПХ у взаємозв'язку з тяжкістю Пс та наявністю патології ТС. Розроблено алгоритм ведення хворих на Пс в стаціонарній стадії лікарем загальної практики-сімейної медицини.

Надано результати вивчення проблеми поєднаної патології шлунково-кишкового тракту та щитоподібної залози, ймовірні механізми розвитку та перспективи подальшого використання отриманих даних. Питання поєднаної гастротиреоїдної патології активно вивчається як вітчизняними, так і світовими науковцями. Наведено результати метааналізів та власних досліджень, які підтверджують можливу взаємообумовленість та взаємозалежність розвитку поєднаної патології шлунково-кишкового тракту та щитоподібної залози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р517.31COVID-19 + Р413-37

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Останніми роками обговорюється значення збудників інфекційних і паразитарних хвороб у соматичній патології людини. Бластоцисти належать до найпоширеніших кишкових найпростіших, але їх роль за кишкових паразитозах, а також у разі деяких соматичних захворюваннях вивчено недостатньо. Важливим є питання щодо патогенного потенціалу Blastocystis spp., оскільки паразита виявляють як у пацієнтів із симптомами, так і у безсимптомних носіїв. Сучасні дослідження виявили наявність зв'язку між бластоцистою інвазією і різними формами дисфункції шлунково-кишкового тракту, зокрема синдромом подразненого кишечника, а також шкірними виявами, наприклад, уртикарною висипкою. Основним методом, який використовують для клінічної діагностики бластоцистної інвазії, лишається мікроскопія, яка, незважаючи на інтенсивний розвиток імунологічних і молекулярно-генетичних методів діагностики, часто є не тільки першим, але і достатнім етапом дослідження. В Україні з 2000 р. у звітних формах наводять випадки виявлення Blastocystis spp. за паразитологічних обстежень населення, але не реєструють захворюваність на бластоцистоз. У цілому частота виявлення Blastocystis spp. у населення України відповідає поширеності патогену в розвинених країнах - середній багаторічний показник за 2009 - 2018 рр. становив 4,4 на 100 тис. населення. Результати власних досліджень свідчать про більшу частоту виявлення Blastocystis spp. серед дорослого населення України переважно у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Під час обстеження здорових дорослих осіб бластоцист виявлено у 5,2 %, за обстеження хворих з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту - 20,5 %, зокрема серед хворих із синдромом подразненого кишечника - 28,6 %. Всі хворі на СПК, в яких було виявлено Blastocystis spp., мали дисбіотичні порушення I або II ступеня.

Обсуждены риски развития неблагоприятных явлений у лиц пожилого возраста с коморбидной патологией, возникающие на фоне длительного применения нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) с целью купирования болевого и воспалительного суставного синдромов в сочетании с приемом препаратов других лекарственных групп (в частности ацетилсалициловой кислоты и антитромбоцитарных средств), используемых для лечения сопутствующих заболеваний сердечно-сосудистой системы. Чаще всего неблагоприятные эффекты вследствие приема НПВП развиваются и наиболее выражены в участках гастродуоденальной зоны. Они представляют собой клинические варианты НПВП-индуцированных гастропатий, в том числе в виде эрозивно-язвенных форм поражения. При выборе НПВП для лечения пожилых пациентов, особенно с коморбидной патологией, необходимо анализировать факторы риска, способствующие развитию неблагоприятных явлений, а именно пол и возраст пациента, наличие пептической язвы и ее осложнений в анамнезе, хеликобактерной инфекции, спектр принимаемых препаратов, дозы и длительность приема НПВП, их селективность, сочетание с приемом других препаратов, имеющих аналогичные неблагоприятные эффекты на слизистые оболочки желудочно-кишечного тракта. Длительное применение НПВП, кроме нежелательных гастроинтестинальных побочных эффектов, может привести к дестабилизации артериальной гипертензии и сердечной недостаточности, повысить риск "кардиоваскулярных катастроф", вызвать нефро- и гепатотоксический эффекты, гематологические осложнения, кожные аллергические реакции и бронхоспазм, развитие других неблагоприятных явлений. На основе клинического примера предложена стратегия профилактики и лечения НПВП-гастропатии, возникшей на фоне длительного приема комбинации препаратов, оказывающих неблагоприятный эффект на слизистую оболочку гастродуоденальной зоны. Продемонстрирована высокая клиническая эффективность схемы лечения с использованием пантопразола как представителя ингибиторов протонной помпы с наиболее длительным кислотосупрессивным эффектом и низким потенциалом неблагоприятных межлекарственных взаимодействий в сочетании с коллоидным висмутом субцитрата, обладающим выраженным цитопротективным эффектом на слизистую оболочку гастродуоденальной зоны. Она может быть рекомендована пожилым пациентам с коморбидной патологией для профилактики и лечения НПВП-индуцированных гастропатий.