Представлены результаты 15 многоцентровых рандомизированных исследований по оценке эффективности адъювантной химиотерапии посредством интрапортальных инфузий после радикальных операций при колоректальном раке. Практически во всех исследованиях было достигнуто улучшение показателя общей 5-летней выживаемости, однако не выявлено статистически достоверного эффекта снижения возникновения метастазов в печени. Большинство авторов считают, что влияние адъювантной интрапортальной химиотерапии на повышение показателей общей и безрецидивной выживаемости может быть обусловлено уменьшением рецидивов и метастазов рака и является результатом системного действия флуороурацила, вводимого интрапортально.

При хирургическом лечении больных с острой толстокишечной непроходимостью опухолевого генеза (ОТКНОГ) послеоперационные осложнения наблюдали в 53 % случаев. Летальность составила 32 %. Основными причинами осложнений были запущенные формы непроходимости, преклонный возраст пациентов, наличие сопутствующей патологии. Послеоперационная летальность достоверно ниже у больных с компенсированной ОТКНОГ, а также после радикальных оперативных вмешательств. После установления диагноза ОТКНОГ больных следует экстренно оперировать в 1-е сутки после поступления в клинику. Распространенные формы гнойного перитонита на фоне распада и перфорации опухоли требуют проведения лапаростомии с последующими плановыми санациями брюшной полости. Паралич тонкого кишечника является абсолютным показанием для интубации последнего с немедленной декомпрессией. У больных в стадии компенсации (субкомпенсации) интраоперационный лаваж ободочной кишки позволяет сформировать первичный межкишечный анастомоз.

Вивчено безпосередні результати радикального лікування 73 хворих на рак ободової кишки з інтраопераційною кріодеструкцією пухлини та її спонтанним відпаюванням. У післяопераційний період в одному випадку відзначено нагноєння операційної рани, в другому - виникла шлункова кровотеча. Причиною смерті двох пацієнтів були інфаркт міокарда та тромбоз мезентеріальних судин. Результати дослідження свідчать, що інтраопераційна кріодеструкція пухлини зі спонтанним відпаюванням не ускладнює виконання операції та не погіршує перебіг післяопераційного періоду.

Наведено результати виконання комбінованих хірургічних втручань у хворих на рак ободової кишки. Післяопераційна летальність склала 11,3 %. П'ятирічне виживання хворих з T4N0M0 становить 52,3 %, T4N1M0 - 29,8 %. Отримані результати свідчать про доцільність застосування комбінованих хірургічних втручань.

Представлен критический анализ разработанных ранее методов регистрации первичномножественных злокачественных опухолей (ПМЗО), в соответствии с которыми не подлежат учету как новые случаи рака опухоли контралатеральной молочной железы и множественные первичные опухоли ободочной кишки. У 409 6ольных с ПМЗО с поражением молочной железы было выявлено 437 дополнительных злокачественных новообразований. Из них у 163 больных установлен диагноз билатерального рака молочной железы, у 3 - множественного рака ободочной кишки. Применение анализируемой методики привело к недоучету 166 (37,9 %) вновь развившихся новообразований из числа всех 437 случаев дополнительного первичного рака.

Ретроспективно оценена степень тяжести состояния 119 больных с острой кишечной непроходимостью опухолевого генеза с использованием модифицированной шкалы SAPS (Semplified Acute Physiology Score) путем суммирования баллов по 12 показателям клинико-лабораторных исследований, определяемых в первые 2 часа после госпитализации. Установлены достоверные различия данных модифицированной шкалы SAPS у больных с компенсированной и декомпенсированной формами кишечной непроходимости, у выздоровевших и умерших больных. Применение модифицированной шкалы SAPS для экспресс-оценки состояния пациентов с данной патологией позволяет объективно прогнозировать исход заболевания и обосновать лечебную тактику, а также использовать ее в целях рандомизации при разработке новых методов лечения.

Розглянуто особливості перебігу та результати хірургічного лікування хворих на рак ободової кишки різного віку. Виконано однакові за обсягом радикальні хірургічні втручання. Частота виявлення метастатичного ураження регіонарних лімфатичних вузлів і пухлин з низьким ступенем диференціації у хворих молодого віку була удвічі більшою, а частота післяопераційних ускладнень та рання післяопераційна летальність - удвічі нижчою, ніж у хворих похилого та старечого віку. Віддалені результати лікування (показники 3- та 5-річного виживання) кращі у хворих похилого та старечого віку.

Обзор посвящен новым подходам к тактике хирургического лечения острой кишечной непроходимости опухолевой этиологии. Результаты лечения больных данной категории остаются неудовлетворительными по различным причинам. Рассмотрены возможности хирургического лечения обтурирующего рака ободочной кишки различной локализации, приведены результаты лечения в разных клиниках мира. Отмечена четкая тенденция к выполнению в большинстве случаев одномоментных операций с использованием кишечного лаважа на операционном столе. Описаны вспомогательные способы лечения, в том числе объем паллиативных вмешательств.

Наведено дані щодо етіології та патогенезу токсико-інфекційного шоку - тяжкого ускладнення після оперативних втручань з приводу гострої кишкової непрохідності у хворих на рак ободової кишки. Обгрунтовано методи профілактики та лікування пацієнтів з інтраопераційним токсико-інфекційним шоком.

Ключ. слова: наследственный неполипозный рак толстой кишки, НNPCC, раковые семьи, синдром Линча-1
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.33-2

Рубрики:

Пухлини товстого кишечника

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты хирургического лечения 107 больных с острой кишечной непроходимостью опухолевой этиологии (мужчин - 45, женщин - 62) в возрасте от 31 года до 94 лет (средний возраст 67,9 +- 12 лет), наблюдаемых в клинике в 1990 - 1998 гг. Рак ободочной кишки III стадии выявлен у 78 (72,9 %) больных, IV - стадии у 27 (25,2 %) больных, у 2 больных (1,9 %) обнаружены опухоли сигмовидной кишки. Все больные оперированы в экстренном порядке. Опухоли правой половины толстой кишки обнаружены у 21 (19,6 %) пациента, левой - у 81 (75,7 %), поперечной ободочной кишки - у 5 (4,6 %) больных. Общая летальность составила 29,9 % (после радикальных операций - 16,3 %, после симптоматических - 40,7 %). Интоксикация и перитонит явились основными причинами летальности (27 случаев из 32). Первичная резекция с наложением анастомоза и применением интраоперационной декомпрессии толстой кишки методом ирригации применена у 7 больных: левосторонняя гемиколэктомия - у 3 больных, резекция сигмы - у 4 при 1 летальном исходе. Сделано заключение в пользу радикальных одномоментных операций при острой непроходимости толстой кишки опухолевой этиологии.

Проаналізовано анатомо-фізіологічні особливості ободової кишки, аномалії і вади її розвитку. Розглянуто питання епідеміології та етіології раку ободової кишки, канцерогенезу. Наведено класифікацію та морфологічну характеристику раку ободової кишки, описано його клінічні прояви, методи сучасної діагностики та лікування.

Проанализированы анатомо-физиологические особенности ободовой кишки, аномалии и дефекты её развития. Рассмотрены вопросы эпидемиологии и этиологии рака ободовой кишки, канцерогенеза. Приведены классификация и морфологическая характеристика рака ободовой кишки, описаны его клинические проявления, методы современной диагностики и лечения.

Проаналізовано результати оперованих пацієнтів з обструктивним раком товстої кишки. Під час порівняння динаміки показників ендогенної інтоксикації у ранньому післяопераційному періоді встановлено істотне зниження концентрації лейкоцитного індексу інтоксикації, молекул середньої маси та IL1в у пацієнтів, яким проведено інтраопераційний кишковий лаваж. Застосування інтраопераційного кишкового лаважу у разі невідкладних операцій з приводу обструктивного раку товстої кишки призвело до істотного зменшення кількості післяопераційних ускладнень. Використання інтраопераційного кишкового лаважу збільшило виконання первинно-відновних операційних втручань у процесі хірургічного лікування хворих на обструктивний рак товстої кишки.

Проанализированы результаты лечения оперированных пациентов с обструкционным раком толстой кишки. При сравнении динамики показателей эндогенной интоксикации в раннем послеоперационном периоде установлено значительное снижение концентрации лейкоцитного индекса интоксикации, молекул средней массы и IL1в у больных, которым проведен интраоперационный кишечный лаваж. Применение интраоперационного кишечного лаважа при неотложных операциях по поводу обструкционного рака толстой кишки привело к существенному уменьшению количества послеоперационных осложнений. Использование интраоперационного кишечного лаважа увеличило выполнение первично-восстановительных вмешательств при хирургическом лечении больных обструкционным раком толстой кишки.

В останнє десятиріччя відзначено зростання захворюваності на КРР. Розроблено основні принципи хірургічної тактики у разі КРР, ускладненого гострою товстокишковою непрохідністю і метастатичним ураженням печінки, які дозволили знизити післяопераційну летальність, зменшити кількість післяопераційних ускладнень.

В последнее десятилетие отмечено увеличение заболеваемости КРР. Отработаны основные принципы хирургической тактики КРР, осложненного острой толстокишечной непроходимостью и метастатическим поражением печени, которые позволили снизить послеоперационную летальность и уменьшить количество послеоперационных осложнений.

Проаналізовано безпосередні результати лікування хворих на рак ободової кишки за 20-річний період спостереження. Основним ускладненням була патологія гнійно-запального характеру. За 1991 - 2000 рр. частоту розвитку гнійно-запальних ускладнень вдалося знизити до 9,6 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.33-3

Рубрики:

Пухлини товстого кишечника

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы непосредственные результаты хирургического лечения 258 больных раком левой половины ободочной кишки II - IV стадии, осложненным острой кишечной непроходимостью. Применение дискриминантного анализа позволяет с учетом имеющейся базы клинических данных оценить эффективность разных методов оперативного вмешательства, более точно интерпретировать конкретную клиническую ситуацию и тем самым оптимизировать тактику хирургического лечения больных этой категории.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.33-436.1

Рубрики:

Пухлини товстого кишечника

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості мітотичного режиму та рівень експресії PCNA в клітинах епітелію слизової оболонки товстої кишки, враженої поліпами (18 спостережень) та раком (35 спостережень). Показано, що у хворих на аденопапілярні поліпи та колоректальний рак особливості прояву та кількісні показники проліферативної активності перебувають у прямому зв'язку з морфологічним ступенем злоякісності новоутворень та обтяженістю родоводів з онкопатології.

На моделі гострої непрохідності ободової кишки (НОК) та у хворих на обструктивний рак ободової кишки (ОРОК) досліджено зв'язок між показниками молекул середньої маси (МСМ), перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і змінами у структурі печінки, а також визначено вплив екзогенного церулоплазміну (ЦП). У разі НОК і ОРОК відзначено вірогідне збільшення кількості МСМ у сироватці крові, продуктів ПОЛ і зниження активності ЦП, а також глибокі морфологічні та ультраструктурні зміни в печінці. Хірургічне лікування хворих з НОК і ОРОК призводить до поглиблення виявлених порушень у перші 3 доби після відновлення прохідності; до кінця лікування жоден із показників не досягав вихідного рівня. Призначення ЦП у післяопераційний період сприяло активації регенераторних процесів у гепатоцитах, нормалізації показників МСМ, ПОЛ, ЦП у сироватці крові, зниженню післяопераційної летальності.