Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52 + Р514-52

Рубрики:

Сифіліс

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: сифіліс, радіонукліди, регіон, стан здоров'я, екстракорпоральна гемокорекція, ербісол, інтегральна реабілітація
Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено влияние механизмов нарушения метаболических процессов, иммунного статуса и реологических свойств крови на течение токсикоза, обусловленного действием комплекса эндо- и экзогенных факторов у больных сифилисом. Предложен новый подход к лечению разных форм сифилиса у больных, постоянно проживающих на радиоконтролируемых территориях, с использованием технологий экстракорпоральной гемокоррекции путем проведения прерывистого плазмафереза. Приведены результаты клинико-серологических исследований и их динамика под влиянием детоксикационной терапии в сочетании со специфическим лечением, что дает аргументированную возможность избежать нетипичного течения сифилитического инфекционного процесса, а также достичь выздоровления клинико-серологического и биологического.

Ключ. слова: сифилис, бледная трепонема, пенициллин, доксициклин, цефтриаксон
Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирована венерологическая ситуация в Украине, отмечены объективные и субъективные факторы, способствующие ее ухудшению. Обращено внимание на необходимость индивидуальной профилактики венерических заболеваний как одного из важнейших способов борьбы с ними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено лечение 28-ми больных серорезистентным сифилисом цефтриаксоном (терцефом). Препарат вводили по 1,0 г один раз в сутки, курсовая доза 15,0 г. Клинико-серологическое наблюдение за больными и серорезистентностью после лечения свидетельствует о высокой эффективности терцефа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-52

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проблема анализа употребления и определения потребности в лекарственных средствах специфического действия, в т.ч. для лечения сифилиса, актуальна для здравоохранения государств с рыночной экономикой. На основании анализа официально утвержденных в Украине схем лечения сифилиса на разных стадиях определена потребность в препаратах специфического действия: бензатин бензилпенициллине, ретарпене, экстенциллине, прокаин-пенициллине G, пенициллине G, бензилпенциллине натриевой соли, бициллинах-3,-5 - на 100 больных. Сравнительный анализ стоимости схем лечения на 100 больных свидетельствует о более экономической целесообразности употребления препарата (ретарпена, экстенциллина) с доказанной эффективностью и безопасностью, что позволяет существенно (в 1,1 - 2,9 раза) сэкономить сбережения.

Вперше розроблено й апробовано відбірковий діагностично-прогностичний тест оцінки гомеостатичних порушень в організмі хворих заразними формами сифілісу за допомогою ЛКС. Встановлено ряд закономірностей розладів тромбоцитарної та плазмової ланок системи гемостазу залежно від тривалості захворювання. З'ясовано механізми корелятивних взаємозв'язків порушень системи гемостазу та імунних дисфункцій у хворих на сифіліс південного регіону. Запропоновано оптимальний комплекс високочуливих і доступних для практичного використання тестів, що дозволяють виявляти зміни у системах гемостазу та імунітету. Вперше показано, що диференційоване застосування препаратів з гемоімуностатичним механізмом терапевтичної дії ("Теком-А" та "Манакс") забезпечує ефективність етіотропного лікування, зменшує частоту ускладнень і рецидивів з тенденцією до нормалізації параметрів систем гемостазу та імунітету.

Уперше досліджено обмін речовин на субклітинному рівні в елементах імунної системи - лейкоцитах (гранулоцитах і мононуклеарах) у хворих на активні форми сифілісу. Вивчено взаємозв'язок між цитохімічним показниками у лейкоцитах периферичної крові (РНК, глікогеном, кислою та лужною фосфатазою) та показниками імунної системи (числом T-лімфоцитів, T-лімфоцитів хелперів, T-лімфоцитів супресорів, B-лімфоцитів, концентрацією IgM, IgG, IgA, циркулюючими імунними комплексами, комплементарною активністю сироватки крові) у хворих на активні форми сифілісу. Уперше клінічно апробовано різні лікарські форми нового імунотропного препарату "Флуренізид" та оцінено його ефективність на підставі виявлених змін на субклітинному рівні в імунокомпетентних клітинах у зазначених хворих. З'ясовано ефективність імунотропних препаратів (різних лікарських форм флуренізиду) за допомогою цитохімічних показників у лейкоцитах периферичної крові. Запропоновано нову схему комплексного лікування хворих на активні форми сифілісу з використанням флуренізиду.

Вивчено механізми спонтанного розвитку серонегативації в хворих на ранні форми сифілісу в процесі лікування антибактеріальними препаратами. Проаналізовано залежність між інтенсивністю клінічної картини реакції загострення Лукашевича - Яриша - Гергсгеймера та змінами параметрів клітинного імунітету, неспецифічної резистентності, гемостазу та функціонального взаємозв'язку між імунітетом, гемостазом та фібринолізом. Доведено здатність дипірідамолу позитивно впливати на стан системи гемостазу в даних хворих з вираженою реакцією загострення Лукашевича - Яриша - Гергсгеймера. Науково обгрунтовано доцільність фармакологічної корекції імунітету та гемостазу за допомогою препарату тимусу - "Тимогену" та дезагреганта "Дипірідамолу" в хворих з вираженою реакцією загострення. Доведено доцільність фрамакологічної індукції реакції загострення в хворих без спонтанної реакції загострення у процесі стандартного антибактеріального лікування з одночасним використанням тимогену та дипірідамолу протягом 10-ти днів. Зазначено, що використання розробленої програми диференційованої імуномодулювальної терапії з застосуванням дипірідамолу сприяє більш ранньому, у 1,5 - 2 рази, у порівнянні зі стандартними схемами лікування, розвитку серонегативації.

Дисертацію присвячено розробці методів лікування хворих на ранній стадії А-сифілісу прокаїн-пеніциліном у сполученні з бензатин-пеніциліном, а також феноксіметилпеніциліном з урахуванням особливостей клініки, патогенезу захворювання і фармакотерапевтичних властивостей цих препаратів. Вивчено клінічні особливості та характер перебігу раннього сифілісу у хворих, що мешкають у різноманітних географічних зонах. Визначено фармакокінетичні особливості прокаїн-пеніциліну і бензатин-пеніциліну, а також феноксіметилпеніциліну при лікуванні хворих на сифіліс. Проведено порівняльний аналіз найближчих і віддалених результатів лікування хворих на сифіліс із застосуванням прокаїн-пеніциліну, а також феноксіметилпеніциліну. Запропоновано нові ефективні і зручні методи лікування хворих на ранній стадії сифілісу. Розроблено критерії оцінки їх ефективності.

На підставі виявлених порушень показників обміну заліза в організмі хворих залежно від тривалості характеру клінічного перебігу сифілітичної інфекції та порівняльної оцінки ефективності лікування хворих антибіотиками пеніцилінового ряду визначено схеми етіотропної терапії раннього маніфестного сифілісу. Підтверджено роль процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи розвитку мембрано-деструктивних процесів у хворих на сифіліс. Встановлено клінічні особливості перебігу раннього маніфестного сифілісу на сучасному етапі.

Досліджено проблему лікування хворих на прихований ранній сифіліс (ПРС), а також питання запобігання розвитку серорезистентності після лікування ПРС. Запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо покращання ефективності лікування хворих на ПРС з урахуванням стану мікробіоценозу кишечнику, стану протеолітичної та імунної систем організму. За результатами проведеного статистичного та клініко-епідеміологічного аналізу виявлено значне поширення прихованих форм сифілісу на Одещині. Розроблено алгоритм обстеження хворих на ПРС, який передбачає вивчення стану мікробіоценозу товстого кишечника у хворих на ПРС, стану протеолітичної та імунної систем крові. Проаналізовано дані стосовно лікування 103-х хворих на ПРС за період 2003 - 2006 рр., що знаходились на лікуванні у венерологічному відділенні ОШВД м. Одеса. Вивчено особливості патоморфозу сифілісу. Одержано докази щодо наявності бисбактеріозу у 100 % хворих на ПРС, пригнічення імунної системи, а саме: пригнічення фагоцитозу, нейропенію, підвищення IgM, підвищення загальної протеолітичної активності, значення індексу інгібітор трипсину / загальна протеолітична активність, що свідчить про дисбаланс у стані гомеостазу, активацію процесів запалення і алергізацію. Виявлено, що призначення біопрепаратів та процедури плазмаферезу призводить до нормалізації всіх зазначених показників. Розроблено та впроваджено в медичну практику новий метод комплексного лікування ПРС з метою профілактики виникнення серорезистентних форм після лікування ПРС.

На підставі клініко-лабораторних і функціональних методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології за наявності у вагітних сифілітичної та хламідійної інфекції у "чистому" та в поєднаному варіанті. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень на підставі використання вільпрофена та хофітола за розробленою схемою, що дозволило знизити частоту перинатальної смертності та захворюваності у вагітних з поєднаною сифілітичною та хламідійною інфекціями.

Проведено огляд хімічних та фізичних властивостей вісмуту, а також фармакологічних властивостей лікарських препаратів, які вміщують солі вісмуту, при їх застосуванні в терапії деяких захворювань шлунково-кишкового тракту, ряду шкірних захворювань та сифілітичної інфекції. Проведено огляд методів синтезу наночасток вісмуту та їх біологічної активності. На сучасному етапі доведено, що лікарські засоби, які вміщують наночастки чистого вісмуту, є менш токсичними і мають ряд інших переваг у порівнянні з органічними і неорганічними солями вісмуту. Наночастки вісмуту діють у організмі пролонговано на клітинному і молекулярному рівнях. Перспективи застосування у медичній практиці, зокрема у дерматології та сифілідології, нових фармацевтичних препаратів, що вміщують наночастки вісмуту, вказують на актуальність розробки методів їх синтезу шляхом нових нанобіотехнологій.