Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.410.111-52

Рубрики:

Ендометрит

Шифр НБУВ: ДС48870 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.410.111-52

Рубрики:

Ендометрит

Шифр НБУВ: ДС48870 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі порівняльного вивчення гормонального гомеостазу, місцевого імунітету, вагінального біоценозу клінічно й науково обгрунтована необхідність корекції місцевого імунітету та санації хронічних очагів кандидозу. Використання в комплексній терапії жінок з генітальним ендометріозом, поєднаним з хронічними запальними процесами, поряд з гормональними та протизапальними препаратами, ВЛОК та пімафуцину дозволяє суттєво знизити клінічні прояви захворювання, сприяє нормалізації ендокринної функції гіпофіза, яєчників, показників місцевого імунітету, біоценозу піхви, підвищенню психосоціальної адаптації подружніх пар та відновленню сексуальної функції жінок.

Дисертація містить результати експериментальних досліджень щодо отримання хелатної сполуки цинку з 2-меркаптобензтіазолом, підтвердження її структури, аналізу, вивчення токсичності та біологічної активності. В роботі наведено результати досліджень по обгрунтуванню складу, технології, аналізу та вивченню фармакологічної і мікробіологічної активності лікарських засобів на основі цинкової солі 2-меркаптобензтіазолу: протигрибкової суспензії "Меркаптодімекс" і вагінальних паличок "Меркабен" для профілактики та лікування ендометриту.

На основі вивчення і зіставлення клінічних, інструментальних даних обстеження пацієнток з внутрішнім ендометріозом матки та результатів гістологічного дослідження відповідних операційних матеріалів виявлено можливості гістеросальпінгографії, ультразвукового дослідження та гістероскопії в діагностиці цього захворювання та відповідні специфічні інструментальні маркери. Простежено клініко-морфологічні паралелі у хворих на внутрішній ендометріоз матки з різними його формами та в різні періоди життя жінки. Розроблено пристрій для голкової пункційної біопсії міометрію. Розроблено спосіб діагностики внутрішнього ендометріозу матки з застосуванням гістероскопічної голкової пункційної біопсії міометрію, попереднього трансвагінального та одночасного трансабдомінального ультразвукового дослідження. Вивчено морфофункціональні особливості еутопічного ендометрію, ендометріоїдних гетеротопій і яєчників у залежності від клініко-морфологічної форми захворювання та періодів життя жінки. Висвітлено роль внутрішнього ендометріозу матки в розвитку поєднаної доброякісної патології матки.

Дисертацію присвячено проблемі вдосконалення діагностики та тактики лікування хворих з ендометріозом III - IV стадії. Виявлено особливості структури показань для проведення лапароскопічного оперативного та комбінованого лікування, показано діагностичну роль лапароскопії. Вивчено імунні, гормональні зрушення, найближчі та віддалені результати залежно від методу лікування та типу застосованої оперативної техніки. Розроблено та апробовано диференційний підхід до застосування лапароскопічного і комбінованого (з використанням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону (золадексу)) методів лікування хворих ендометріозом III - IV стадії, який враховує вік пацієнтки, репродуктивні наміри, особливості локалізації осередків ендометріозу, супутню патологію.

Встановлено, що у хворих гострими ендометритами мають місце клінічні та лабораторні прояви ендотоксикозу, відбувається значна активація процесів перекисного окислення ліпідів клітинних мембран, виснаження антиоксидантної системи захисту, зниження імунологічної толерантності організму. Запропоновано комплексний метод лікування гострих післяпологових та післяабортних ендометритів із застосуванням ентеросорбента ентеросгеля у поєднанні з черезсудинним лазерним опроміненням крові, котрий призводить до повної нормалізації показників біохімічного та імунного статусу організму і є значно ефективніший у порівнянні з традиційною терапією, в тому числі в комплексі з лазерним опроміненням.

Проведено клінічні та експериментальні дослідження стану ендокринної системи у хворих з різними формами та ступенями тяжкості генітального ендометріозу до та після лікування різними схемами гормональної терапії. Вивчено інформативність методу діагностики у гінекології - ядерно-магнітно-резонансної томографії. Проведено імуногістохімічну реакцію на естрогенові рецептори, що розташовані в ендометріоідній тканині. Проаналізовано стан місцевого імунітету після застосування нового протизапального препарату інфламафертину. Встановлено, що у хворих з генітальним ендометріозом використання оргаметрилу в поєднанні з інфламафертином сприяє поліпшенню функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи, нормалізації показників місцевого імунітету, дозволяє суттєво знизити клінічні прояви захворювання.

Досліджено роль лейкотрієнів (ЛТ) C4/D4/E4 у сироватці крові жінок з міомою, ендометріозом матки та при поєднанні цих процесів, визначено їх роль при даній патології. Встановлено суттєву роль ЛТ у розвитку запальної реакції при поєднаних доброякісних процесах матки (ПДПМ). Підкреслюється необхідність розробки диференційних схем корекції рівня ЛТ у крові в залежності від виду ПДПМ з використанням активних антилейкотрієнових препаратів.

У результаті проведеної комплексної терапії з використанням кріоконсервованої тканини тимуса відмічено позитивний клінічний ефект, а також нормалізацію функціонування T-системи імунітету, зниження сенсибілізації організму ендометріоїдними тканинними антигенами, пригнічення запальних реакцій.

Обстежено 44 дівчаток-підлітків, які страждають на генітальний ендометріоз (основна група) і 12 здорових одноліток (контрольна група). Вивчено рівень гонадотропних і статевих гормонів у сироватці крові на 7 і 21 дні менструального циклу. Незалежно від характеру менструального циклу в обстежених основної групи виявлено підвищення секреції ФСГ, пригнічення ЛГ. Рівень естрадіолу не змінювався в обох групах. Підвищення естріолу і зниження прогестерону зареєстровано в усіх групах.

Досліджено нейроендокринний гомеостаз, роль психоемоційного фактора у патогенезі генітального ендометріозу, місце МРТ у діагностичному процесі для створення науково обгрунтованої системи організації спеціалізованої допомоги, що включає діагностичну програму, визначену лікувальну тактику з наступною реабілітацією даного контингенту хворих. Для вирішення поставленої мети обстежено 150 жінок, з них 130 жінок із різними формами ендометріозу та 20 практично здорових жінок із збереженою менструальною і репродуктивною функцією. Діагноз генітальний ендометріоз ставився на основі клінічних даних, вивчення ендокринного гомеостазу, параметрів МРТ-дослідження та стану психоемоційного статусу, що визначає "внутрішню картину хвороби". Визначено значимість магнітно-резонансно-топографічних критеріїв генітального ендометріозу, доведено доцільність гормонального моніторингу для оцінки ефективності консервативної тактики ведення хворих, що у подальшому визначило місце гормонотерапії до і після оперативного лікування. Розроблено клініко-гормонально-функціональні критерії генітального ендометріозу, що сприяло поліпшенню діагностики і дозволило визначити етапність лікувальної тактики та своєчасний перегляд показань до оперативного лікування комплексу проведеної консервативної терапії. Сучасна патогенетично обгрунтована лікувально-реабілітаційна програма у хворих з генітальним ендометріозом сприяла відновленню репродуктивної функції у 40 % хворих, підвищенню їх працездатності.

Вивчено участь нейтрофільнозалежних механізмів у розвитку генітального ендометріозу, вплив на дані процеси імунотропного препарату - плацентарного полібіоліну. Обстежено 68 хворих на різні форми генітального ендометріозу та 20 здорових жінок, у яких визначено нейтрофільний статус. Обстеження проводилось до та після лікування та через 6 місяців. Встановлено, що нейтрофільний статус у хворих на генітальний ендометріоз характеризується послабленням міграційної, захоплюючої та ферментативної функцій з активацією лектинчутливих рецепторів на тлі хронічної гіперімунокомплексемії, зниження мембрано-месенжерних процесів з послабленням киснево-залежного шляху обміну L-аргініну в нейтрофілах хворих на генітальний ендометріоз, що зумовило розбалансування відповідних нейтрофіло-сироваткових індексів у хворих. Запропоновано використання для терапії хворих на різні форми генітального ендометріозу ретроплацентарного полібіоліну, що значною мірою знизило хронічну гіперімунокомплексемію, послабило аутоімунний компонент у розвитку генітального ендометріозу, виявило позитивний вплив на клінічний перебіг захворювання.

Під спостереженням знаходилось 483 жінки (середній вік 35,7 +- 0,5 років) з доброякісними процесами матки (ДПМ), у яких виявлено поєднання міоми й ендометріозу матки в 201 (41,6 %) пацієнтки, міому матки діагностовано у 179 (37,1 %) жінок, ендометріоз матки - у 103 (21,3 %) обстежених. Отримано дані, які вказали на значну кількість несприятливих етіологічних чинників у хворих з ДПМ. У обстежених хворих виявлено порушення гормональної регуляції в гіпофізарно-гонадній системі, що виражено не тільки зрушеннями у рівні гормонів, але й змінами у позитивних і негативних зворотних зв'язках. Найбільш виражені зміни гормонального статусу виявлено у жінок з поєднанням міоми й ендометріозу матки.

Запропоновано спосіб моделювання гострого експериментального ендометриту (Патент України 94-86631 (4413) UA, МПК G 09B (23/28). Гострий експериментальний ендометрит змодельовано на 60 морських свинках. Встановлено, що в патогенезі гострого експериментального ендометриту суттєву роль відіграють порушення вільнорадикальних окиснювальних процесів, функціонального стану антиоксидантної та імунної систем організму. Високий рівень вільнорадикального окиснення ліпідів у разі гострого експериментального ендометриту викликає значні пошкодження мембранних компонентів клітин матки й аденогіпофіза, змінює фазну секрецію гонадотропоцитів. Досліджено мембранопротекторні властивості трекезану. Доведено високу ефективність димексиду, хлоргексидину, полісорбу. Обгрунтовано доцільність використання комплексу трекрезан-димексид. Висвітлено механізми позитивного впливу флуренізиду у випадку гострого запалення матки під час експерименту. Обстежено 480 жінок, що страждають на гострі та хронічні запальні захворювання матки та її придатків. Вивчено взаємозв'язок між імунною, антиоксидантною ендокринною системами, перекисним окисненням ліпідів у жінок, що страждають на гнійно-септичні захворювання внутрішніх статевих органів. Встановлено пригнічення гонадотропної, пролактинсекретуючої функції гіпофіза, порушення функціонального стану яєчників, активізацію процесів ліпопероксидації та комбінований імунодефіцит.

Досліджено проблему вдосконалення лікувальної тактики у разі зовнішньошо генітального ендометріозу шляхом застосування комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування. На підставі матеріалів досліджень вивчено основні показники емоційно-вегетативного стану: вегетативного тонусу, парасимпатичної та симпатичної вегетативної реактивності, вегетативного забезпечення фізичної діяльності, стану неспокою, астенії та адаптації. Висвітлено особливості емоційно-вегетативної сфери у хворих на ендометріоз. Встановлено, що зміни емоційно-вегетативного стану не залежать від стадії захворювання і найбільш виражені у разі тривалості захворювання понад 5 років та неплідності. Проаналізовано клінічну ефективність розробленого і впровадженого в практику методу, за допомогою якого покращено найближчі та віддалені результати лікування, нормалізовано показники емоційно-вегетативного стану, поліпшено якість життя хворих на ендометріоз.

Вивчено клінічні та патоморфологічні особливості аденоміозу матки під час лікування різними групами прогестагенних препаратів для оптимізації гормонального та комплексного лікування хворих на аденоміоз матки. За допомогою комплексного клініко-параклінічного та патоморфологічного досліджень вивчено особливості впливу 17-ОПК, норетістерону та медроксипрогестерон-ацетату на організм хворих, динаміку ультразвукових та гормональних зсувів у процесі лікування. Досліджено морфологічні, морфометричні та гістохімічні особливості змін ендометріоїдних гетеротопій залежно від клініко-анатомічної форми аденоміозу матки та виду і тривалості терапії прогестагенами. Розроблено математичну модель прогнозування ефективності гормонмодулювальної терапії аденоміозу матки. Запропоновано, апробовано та впроваджено алгоритм застосування прогестагенів у лікуванні аденоміозу матки, що дало змогу отримати позитивний ефект лікування для 86,7 % хворих.

Вивчено стан мікрофлори піхви, клінічний перебіг, гормональний стан, загальний та місцевий імунітет, а також залежність між клінічними проявами та функціональним станом імунної системи в жінок репродуктивного віку з бактеріальним вагінозом. Розроблено математичну модель оптимізації лікування ендометріозу шийки матки. Запропоновано та впроваджено схему використання імунокоректорів залежно від окремих параметрів (показників імунної, гормональної системи та клінічних прояв). Надано порівняльну характеристику клініко-лабораторних та імунологічних показників після проведеного лікування за запропонованими схемами. На підставі проведених досліджень розроблено та науково обгрунтовано раціональну схему використання індуктора інтерферону (циклоферону), використання якої дає змогу досягнути клінічної вилікованості у 80,0 % хворих, бактеріологічної - у 96,7 % та знизити частоту рецидивів у 2,9 рази.

Вперше комплексно вивчено особливості прояву внутрішньосудинної активації згортання крові й активність макрофагальної ендотеліальної системи за молекулярними маркерами - продуктами деградації фібрин/фібриногену, вільного гемоглобіну плазми та фібронектину, їх взаємозв'язку з реологією у крові жінок з гострим запаленням матки та придатків на етапах госпітального лікування. Показано динаміку та взаємозв'язок фракційного складу сироваткового кальцію і показників антиоксидантної системи - церулоплазміну та MBR-тесту (глютатионпероксидазі) у процесах ендогенної детоксикації підвищеної пероксидації - перекисного окиснення ліпідів у крові жінок з даним захворюванням. Охарактеризовано патогенетичний взаємозв'язок показників кальцієвого обміну з біомолекулярними маркерами активності досліджених систем регуляції обстежених жінок. Запропоновано комплексну систему кількісної оцінки ефективності медикаментозного впливу у разі гострого запалення матки та придатків. Визначено вплив нового універсального регулятора кальцієвого обміну комплексону - ксидіфону на ініціальні досліджені молекулярні процеси гострого запалення у жінок.

Отмечено, что эндометриоз - тяжелое заболевание женщин репродуктивного возраста. Частота его нарастает. Вместе с тем встречаются случаи полиорганной локализации процесса, в том числе и торакальной. Приведено наблюдение больной с торакальным эндометриозом, который сопровождался спонтанным пневмотораксом и был диагностирован после 10-ти лет заболевания. Приведены аргументы в пользу торакоскопии у больных со спонтанным пневмотораксом, что определяет лечебную тактику.