Представлены статьи студентов и аспирантов Харьковской государственной академии культуры, отражающие собственную интерпретацию истории культуры, ее стилей. Исследуется вопрос о развитии философии и культуры в концепции Карла Ясперса, архетипы и символы К.Г.Юнга. Рассматривается культура декаданса во Франции рубежа ХІХ-ХХ вв., в частности, проблема корреляции философии и искусства в этот период. Описывается наскальное искусство Африки, эволюция архитектурного облика Святогорской обители. Анализируются аллегории и метафоры в сонетах Шекспира, тема безумия в творчестве Ф.Достоевского и др.

Проаналізовано особливості взаємовпливів суспільства та довкілля у давнину, формування найдавнішої системи світогляду та її вершини - космології. Запропоновано оригінальні концепції визначення прабатьківщини індоєвропейців та їх складової частини - предків слов'ян. Детально охарактеризовано основні етапи розвитку язичництва Київської Русі.

Обгрунтовується необхідність дослідження розвитку релігій з позицій суспільної географії, показані місце та зв'язки нової соціально-географічної дисципліни в системі суспільно-географічних наук. На основі аналізу релігійно-географічного процесу розглядається георелігійна ситуація на глобальному, регіональному та національному рівнях. Дається ретроспективний аналіз історичного ходу релігійного процесу розвитку та поширення світових, локальних, місцевих та нових релігій. Висвітлюються особливості поширення та територіальної організації кожної релігії (конфесії), виділяються ієрархічно впорядковані територіальні інституції. Досліджується конфесійна геоситуація в Україні.

Досліджується сутність ігрового феномену, розкривається його місце і роль в окремих культурних епохах: стародавній Схід, античність, середньовіччя. Аналізується концептуальна еволюція поняття гри в філософії. Розглядається ігрова проблематика в творах Канта, Шіллера, К'єркегора, Ортегі-і-Гассета, а також Гьоте, Буркхарда, Гадамера, Ле Гоффа, в яких досліджується проблематика діяльності, свободи, суб'єктивності, природи творчості, буття прекрасного, проблеми світогляду і, особливо, епістемології.

Монография посвящена истории славянских народов за более чем тысячелетний период; анализу ее через призму взаимоотношений как с европейскими так и азиатскими странами, что позволяет выявить формирование ментальности, ключевых моментов развития славянства, обозначить параметры, в соответствии с которыми страны и народы, получившие суверенитет после распада советской империи, могут уйти от многовековых попыток построения некоего "антизападного контрмира" - тенденции, восходящей к византийско-имперским истокам и традициям. Материалы работы свидетельствуют: славянский мир является важнейшим социокультурным интеграционным фактором единения Запада и Востока. Данные показывают, что попытка того или иного народа достичь более высокого цивилизационного уровня таит в себе не только возможность взлета, но и вариант падения ниже исходного уровня развития в ходе конфликта существующей реальности с обретающей статус существования. Определяется вектор общецивилизационного развития человечества, следование которому позволяет достичь успеха и процветания, игнорирование - обрекает на стагнацию и социальные конфликты. Содержащиеся в работе выводы и обобщения призваны оказывать содействие в решении задач становления и развития украинского государства, позволяют осмыслить социально-экономические процессы, происходящие в обществе, определить пути их решения с целью исключения социальных потрясений и конфликтов.

Висвітлено погляди Ю.М.Лотмана та О.М.Панченка на сенс культури.

Рассмотрена роль культуры в жизни общества и личности. Детально проанализированы вопросы развития культуры и ее основные достижения в период первобытнообщинного строя, эпоху Древнего Востока, Античного мира, Средневековья, Возрождения и Реформации. Охарактеризовано формирование европейской культуры Нового времени (XVII - XVIII вв.). Значительное внимание уделено истории украинской культуры, в частности, после монголо-татарского нашествия, в условиях национально-освободительного движения (XVI - XVIII вв.), а также достижениям, проблемам и перспективам культуры современной Украины.

Вміщено близько 1500 найважливіших і найчастіше вживаних в українській та зарубіжній культурі термінів і термінологічних сполучень, а також їх тлумачення. Реєстр термінів словника добирався на засадах використання давніх і традиційних понять, пов'язаних з історичним минулим українського народу, його духовним життям, глибинними джерелами національної культури, а також нових, що увійшли у широкий обіг уже в останні роки. Застарілі поняття оновлено відповідно до сучасного рівня знань і тих змін, що останнім часом відбулися в Україні та на міжнародній арені.

Рассмотрены культурно-исторические периоды Крыма и их зодиакальные соответствия. Значительное внимание уделено современным интерпретациям мифа, внутрисакральным сооружениям и др. Детально проанализированы загадки каменных колец. Отдельные главы посвящены легендам об Ахилле-Понтархе, Белом острове, а также Ифигении Таврической.

Розкрито проблеми виникнення релігії у первісному суспільстві, основні особливості формування культури Київської Русі, найважливіші тенденції розвитку традиційного театру кабукі в Японії. Проаналізовано співвідношення культурних та релігійних традицій у духовній спадщині народів Європи та Азії XVI-XVIII ст. Зроблено спробу показати розвиток духовної культури у зв'язку з виробничою діяльністю суспільства. Доведено, що вона є сукупністю проявів розуму, волі, почуттів людини, які розвиваються в процесі її практичної діяльності, а не діянням надприродних сил. Розкрито суперечливу роль церкви в історії культури. З одного боку, володіючи величезними коштами, церква виступала головним замовником художніх творів і цим була змушена сприяти культурному розвитку, а з другого - всіляко переслідувала передову думку, намагалася все духовне життя підкорити релігії, що була поставлена на службу панівному класу, але за обумовленою часом релігійною оболонкою мистецьких витворів просвічуються живі картини життя, надії, думки і прагнення народу.

Висвітлено основи культурології - науки про сукупність результатів людської діяльності, засоби передавання культурної інформації наступним поколінням. Подано уявлення про широкий спектр пам'яток духовної та матеріальної історії та культури, зв'язків культурних процесів між народами, про життя й побут різних народів і націй як цілісних соціальних інституцій.

Викладено курс лекцій з історії світової культури, який дозволяє виявити сутність, структуру та функції культури як складного суспільного феномена, а також її роль у житті, творчості та самоудосконаленні особи, в гуманізації суспільних відносин. Розкривається єдність і різноманітність культур світу - Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Стародавнього Ірану, Індії, Китаю, Японії, класичного Арабського Сходу, Австралії, доколумбової Америки, народів Чорної Африки, кочівників Євразії, Стародавніх Греції та Риму, Візантії, Середньовічної Русі, Західної Європи від середньовіччя до ХХ ст.

Висвітлено історію світової культури від часів первісного суспільства до XX століття, розкрито сутність, структуру й функції культури як складного суспільного феномену, її роль у життєдіяльності людини, творчості та вдосконаленні особистості, гуманізації суспільних відносин тощо.

Досліджено різноманітні аспекти впливу християнства на суспільне життя. Розглянуто особливості світогляду слов'ян у Київській Русі від язичництва до християнства, визначено роль релігії, філософії та науки у християнізації Римської імперії, вплив християнства на розвиток педагогічної думки України тощо.

Розглянуто проблеми впливу християнської релігії на розвиток духовної культури українського народу, взаємозв'язку християнської ідеології та державотворення. Проаналізовано роль християнства у зміцненні соціально-економічних і морально-етичних засад суспільства, вихованні молодого покоління, а також питання утвердження єдності православ'я.

Розглянуто питання теорії та історії художньої культури, становлення та розвитку її художніх систем давніх цивілізацій (епохи античності, стародавнього Сходу), що стали колискою різних типів культури, зокрема, Західної Європи та Росії. Проаналізовано особливості художнього життя західноєвропейського середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу. Особливу увагу приділено опису художньої культури Росії, починаючи з давньоруської художньої системи. Наведено загальну характеристику сучасного світового художнього процесу.

Рассматривается традиция мифотворчества в европейской культуре, показаны основные черты мифа, а также его роль в повседневной жизни народов мира в эпоху древности, на заре человеческой культуры (архаический миф). Дана характеристика мифа и мифопоэтического мышления в позднейшие эпохи, в частности, средневековой христианской мифологии, мифологии нового времени, эпохи Просвещения. Проведено исследование мифа и его роли в начале ХХ в., в эпоху кризиса классической рациональности, а также мифологического влияния на творчество К.Моне, З.Фрейда, К.Г.Юнга.

Висвітлюється значення вивчення міфологічної спадщини для вивчення історії людства, зокрема, історії культури. Досліджується процес їх еволюції, особливості міфологічного мислення.

Розглянуто сутність культури та процеси культурогенезу, питання періодизації, типології та структурованості архаїчної культури. Охарактеризовано світоглядну своєрідність традиційної культури, західноєвропейські культурно-світоглядні концепції. Проаналізовано проблеми світогляду у контексті міфологічних досліджень.

Рассматриваются актуальные проблемы истории славянских народов за более, чем тысячелетний период их развития. На основе анализа формирования ментальности, ключевых моментов развития славянства, обозначаются параметры, в соответствии с которыми страны и народы, получившие суверенитет после распада советской империи, могут уйти от многовековых попыток построения некоего "антизападного контрмира" - тенденции, восходящей к византийско-имперским истокам и традициям. Содержащиеся выводы и обобщения призваны оказать содействие в решении задач становления и развития украинского государства, позволяют осмыслить социально-экономические процессы, происходящие в обществе, определить пути их решения, варианты оптимизации, т.е. исключения социальных потрясений и конфликтов. На основе макроисторического анализа глобальных исторических процессов определяется "вектор роста" прогресса и мирового лидерства, позволяющие достичь процветания и динамического развития державы.