Висвітлено актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення, зокрема, політико-правові та територіально-організаційні аспекти розвитку публічної адміністрації України. Охарактеризовано механізми професіоналізації державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Запропоновано шляхи оптимізації діяльності органів публічної влади та реформування територіальної організації влади України. Розкрито правові аспекти державного регулювання медичного забезпечення дитячого населення. Проаналізовано вітчизяний досвід впровадження електронного врядування. Визначено основні напрями вдосконалення правового регулювання транскордонного співробітництва. Проаналізовано проблеми законодавчого визначення актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування в Україні. Висвітлено організаційно-правові засади удосконалення навчання державних службовців в спеціалізованих закладах післядипломної освіти.

Висвітлено теоретичні та науково-практичні підходи, погляди та результати наукових досліджень проблем державного управління, місцевого самоварядування, державної служби, політології та права, європейської інтеграції, перепідготовки та підвищення кваліфікації, розвитку інформаційного простору в державному управлінні. Розкрито роль політичних конфліктів в політико-управлінській модернізації, політико-правові аспекти етнополітичного менеджменту в етнонаціональній політиці України, значення іміджу в діяльності місцевих органів виконавчої влади. Проаналізовано інституційні аспекти євроадаптації правової системи України, проблеми реформування системи місцевого самоврядування в контексті євроінтеграційних очікувань нашої держави, основні принципи функціонування моніторингу системи Е-урядування в країнах Європейського Союзу. Розглянуто сутність та особливості реалізації державної кадрової політики України за умов глобалізації, інституційні проблеми підвищення професійного рівня службовців органів влади, питання кар'єри в системах державної служби Франції та США.

Проаналізовано основні теоретико-методологічні аспекти впливу глобалізації на систему державного управління. Розкрито сутність, головні передумови та фактори виникнення глобалізації. Розглянуто особливості розвитку суспільства та держави за умов глобалізації. Наведено обернені форми глобалізації. Визначено основні глобалізаційні виклики суспільного розвитку. Охарактеризовано форми, засоби та механізми глобальної інтеграції. Проаналізовано особливості впливу глобалізації на систему державного управління перехідних суспільств. Запропоновано механізми оптимізації системи державного управління України за умов глобалізації.

Визначено роль і місце громадського моніторингу та громадської експертизи в забезпеченні належного врядування. Розглянуто особливості реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами, місцевому самоврядуванні. Розкрито зміст, форми та характер участі організацій громадянського суспільства в процесі вироблення суспільної (державної) політики. Приділено увагу організації та проведенню громадської експертизи діяльності органів влади, а саме: розкрито її сутність і види, призначення, особливості процесів її планування та підготовки. Описано процеси планування та проведення громадського моніторингу.

Висвітлено актуальні теоретичні та прикладні питання наукової діяльності в сфері державного управління та місцевого самоврядування. Проаналізовано конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку. Охарактеризовано стан кадрової політики у сфері державного управління виборчим процесом в Україні. Запропоновано комунікативно-когнітивний підхід до вивчення іноземної мови державними службовцями. Обгрунтовано шляхи оптимізації діяльності органів влади з надання адміністративних послуг. Показано роль формальних інститутів ринку праці у розвитку національної економіки. Розкрито проблеми автоматизації, комп'ютеризації та інформатизації вітчизняної судової системи. Увагу приділено історичному аспекту формування українського самоврядування, шляхам забезпечення економічної безпеки країни, організаційно-управлінським засадам реалізації ідеї правової держави в Україні.

Досліджено природу, сутність та ознаки політичної довіри як результату взаємодії з громадкістю в системі державного управління. Розкрито сутність соціального моделювання довіри до влади в сучасному державному управлінні й особливості впливу політичних технологій і механізмів довіри на функціонування державно-владного режиму. Виокремлено та комплексно проаналізовано в контексті демократичного державотворення в Україні феномен політичної довіри до влади як фактор ефективності функціонування суб'єктів державного управління на регіональному рівні. Розкрито організаційні, правові, ресурсні та комунікативні механізми довіри в державному управлінні. Запропоновано нову парадигму державного управління, яка базується на формуванні довіри громадян до влади.

Розглянуто корупцію як суспільно небезпечне явище, розкрито передумови та причини її виникнення. Висвітлено масштаби корупції в Україні й її наслідки. Розглянуто загальну характеристику корупції, її види та моделі, форми прояву та сфери поширення. Проаналізовано державну політику шодо запобігання та протидії досліджуваному явищу. Охарактеризовано механізми запобігання та протидії корупції. Наведено пріоритетні напрями протидії корупції в Україні. Висвітлено положення нового антикорупційного законодавства та міжнародний досвід боротьби з корупцією.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми процесу формування інституту парламентаризму за умов конкурентного політичного процесу. Парламент розглянуто як динамічно-діалектичну модель, яка діє на основі теорії рівноваги як центр зіткнення інтересів і думок, результатом чого є формування оптимальної державної політики. Визначено, що одним із головних аспектів діяльності парламенту є раціоналізм, який забезпечує політичну рівновагу та стабільність, але не є безумовним показником демократичності суспільтсва та публічності й прозорості державної влади. Обгрунтовано, що адекватною моделлю парламентської системи для українського суспільства є модель, в якій відсутній пріоритет прламенту як такого над іншими інститутами влади. Зазначено, що діяльність парламенту, як і будь-якого іншого органу державної влади, повинна бути спрямована лише на допомогу та підтримку життєдіяльності суспільства, а не на протиборство з іншими гілками влади.

Досліджено сутність політичного управління як теоретичного підгрунтя діяльності ієрархії управлінських інститутів, опрацювання її категоріального апарату, виявлення особливостей процесу діяльності кібернетичних механізмів сучасних держав на підставі результатів порівняльного аналізу політичних систем США й України. Визначено на термінологічному рівні поняття "політичне управління", яке тлумачиться як суб'єкт-об'єктна взаємодія, під час якої відбувається вплив суб'єкта на об'єкт за допомогою різних важелів, де головна роль належить владі та владним відносинам. Розглянуто кібернетичний механізм політичного управління як складової інституційної структури політичної системи суспільства. Проведено комплексний аналіз досліджень щодо поняття зворотного зв'язку та його значення для політичного управління. Проаналізовано особливості діяльності моделей політичного управління на прикладі США й України.

Досліджено конституційні засади такого явища суспільно-політичного життя, як лобізм. З'ясовано особливості конституційно-правового регулювання лобістських відносин у контексті розвитку громадянського суспільства. Запропоновано визначення категоріально-понятійного апарату лобізму, здійснено системну класифікацію його видів, розглянуто організаційно-правові форми та методи лобістської діяльності. Проаналізовано зарубіжний конституційно-правовий досвід її регулювання, а також генезис вітчизняного лобіювання. З'ясовано, що лобізм є окремим міжгалузевим правовим інститутом, досліджено його зв'язки з конституційним, адміністративним та іншими галузями права. Проаналізовано положення законодавства України з питань взаємодії влади та громадськості, аргументовано необхідність ухвалення системно узгодженого законодавства з питань лобістської діяльності. Розроблено науково обгрунтовані практичні рекомендації щодо законодавчого врегулювання лобістської діяльності в Україні.

Розкрито проблеми становлення та розвитку інституту президентства в Україні в контексті світового досвіду. Висвітлено найбільш складні питання історії політичних вчень, прикладної політології, політичної аналітики та спеціальних політичних теорій. Проаналізовано особливості взаємовідносин президента з парламентом і політичними партіями. Увагу приділено конституційним засадам обрання Президента України, а також підставам і способам дострокового припинення його повноважень.

Освещены теоретические и методологические проблемы изучения феномена олигархии. Проанализированы исторический генезис олигархических форм государственного правления, предпосылки и условия их возникновения, закономерности развития, определены их сущность и специфические особенности. Раскрыты особенности проявления олигархических трансформаций в современных условиях в Украине. Рассмотрены перспективы дальнейшего развития украинской политической системы, её отдельных институтов и сегментов, предложена программа по возврату системы в демократическую форму развития.

Розкрито сутність політичного маркетингу, обгрунтовано на науково-теоретичному рівні застосування політичних маркетингових технологій у державному управлінні України як інноваційних та ефективних засобів дослідження, аналізу та впливу на соціально-політичні процеси в державі. Розроблено практичні рекомендації щодо застосування механізмів регулювання соціально-політичних відносин, вирішення соціально-політичних протиріч за допомогою політико-маркетингових технологій, а також здійснено адаптацію їх до сучасних потреб державно-управлінської діяльності.

Проаналізовано особливості функціонування регіонального рівня управління у закордонних країнах (ЗК) та в Україні у контексті сучасних тенденцій глобалізації, регіоналізації та децентралізації. Визначено регіон як одиницю територіальної організації влади та суб'єкт управління. Встановлено, що глобалізація не призводить до уніфікації регіонів у різних ЗК, не нівелює їх територіальні та культурні особливості, а створює нові можливості для розвитку в різних сферах. Доведено доцільність реформування системи місцевого та регіонального самоврядування, здійснення адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Наведено результати комплексного дослідження процесу становлення політико-управлінської еліти в Україні. Розглянуто визначення та класифікації політичної еліти (ПЕ) в сучасній вітчизняній і зарубіжній науковій думці. Охарактеризовано процеси формування вітчизняної політико-управлінської еліти за умов перервності історико-ментальних парадигм. Увагу приділено особливостям розвитку ПЕ, зокрема, рівню її політичної культури, діяльності політичних інститутів, ступеню консолідованості ПЕ на кожному історичному етапі. Проаналізовано відносини ПЕ і бізнесу в Україні. Розглянуто політичну міграцію як феномен трансформації українського суспільства. Визначено концептуальні проблеми сучасної вітчизняної політико-управлінської еліти та запропоновано методи їх вирішення.

Проаналізовано особливості становлення парламентаризму, розглянуто демократію як суспільний ідеал та політичну практику, політичні партії як елемент парламентаризму, вибори як атрибут представницької демократії. Увагу приділено виборчій кампанії в контексті її ресурсного забезпечення, розкрито особливості функціонування парламентаризму в Україні, визначено статус народного депутата, уповноваженого Верховної Ради (ВР) України з прав людини, описано структуру ВР, зокрема, парламентських фракцій, комітетів та комісій. Висвітлено законодавчі, установчі та контрольні повноваження ВР, її повноваження у фінансовій сфері.

Систематизовано концептуальні погляди вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо політичного змісту поняття інформаційного суспільства: сутності та напрямків перетворень політичної влади та формування нових алгоритмів її взаємодії з громадянським суспільством. Запропоновано визначення трансформації політичної влади за умов становлення інформаційного суспільства в Україні. Проведено порівняльний аналіз запровадження політики інформатизації, нормативно-правового та структурно-організаційного забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, державної політики сприяння розвитку горомадянського суспільства та його інститутів у країнах ЄС. Визначено умови забезпечення та роль транспарентності політичної влади у розбудові громадянського суспільства та розвитку його інститутів. Наведено рекомендації щодо використання потенціалу транспарентності влади, який забезпечує стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в Україні.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження державного управління за умов трансформаційних змін і процесів, ідентифіковано суспільно-політичні та соціально-економічні фактори впливу на систему державного управління, актуалізовано для України досвід адміністративних реформ країн Центральної та Східної Європи. Визначено інституційні чинники, умови та перспективні шляхи підвищення ефективності системи регіонального управління, досліджено організаційно-правові аспекти реформування в контесті суспільно-політичних реформ. Обгрунтовано основні шляхи удосконалення системи державного та регіонального управління шляхом побудови нормативної моделі управління та впровадження в практичну діяльність органів виконавчої влади проектних підрозділів.

Висвітлено системні основи управлінської діяльності та визначено механізми управління соціальними процесами. Розглянуто ідеологічні парадигми управління, а також стилі та методи управлінської діяльності. Охарактеризовано особистість в системі управління соціальним розвитком. Приділено увагу духовним основам управління розвитком суспільства, розвитку кадрового потенціалу управлінської еліти й уніфікації управлінської діяльності в цілому. Визначено маркетологічні засади управлінської діяльності та поняття тренінгу як технології підготовки управлінської еліти.

Виявлено та проаналізовано основні підходи до визначення політичної опозиції й опозиційного уряду. Запропоновано визначення поняття "опозиційний уряд" як консультативно-дорадчий орган, створений парламентською опозицією на противагу офіційному уряду для формування довго та короткотермінової політики партії в парламенті, що виступає інструментом парламентського моніторингу, контролю дій виконавчої влади, продукує альтернативні політичні ідеї та рішення. Виокремлено та систематизовано функції та типи опозиційного уряду за умов сучасної демократії. Основними функціями опозиційного уряду є контроль і моніторинг діяльності уряду, розробка альтернативної стратегії розвитку країни й альтернативних законопроектів на її підтримку, забезпечення права успадкування влади. Виділено такі типи опозиційного уряду як: класичні британські опозиційні кабінети, опозиційні уряди інших країн вестмінстерської системи, опозиційні уряди в країнах з іншими політичними системами. Проаналізовано особливості формування та функціонування опозиційного уряду у Великобританії, Австралії, Канаді, Італії, Франції й Ірландії. Здійснено аналіз проблем інституціоналізації опозиційного уряду в політичній системі України. Доведено, що важливу роль відіграють відсутність консенсусу в політиці, слабкість опозиційного лідерства, недостатній кадровий потенціал, невизначеність суб'єктів опозиційної діяльності та низький рівень демократичної політичної культури суспільства. Надано рекомендації з підвищення ефективності процесу інституціоналізації опозиційного уряду в Україні.