Розглядаються сучасний стан вищої освіти в країнах Європейського союзу та в Сполучених Штатах Америки, загальні принципи вищої освіти як системи певних соціальних і моральних цінностей, місце студента в цій системі, права та обов'язки студентів, співпраця викладачів і студентів, феномен інтернаціоналізації вищої освіти на Заході та інші питання. У додатку наведені дані щодо змісту навчальних планів деяких західних університетів з соціальних дисциплін та перспективи розвитку освітньої та науково-дослідної діяльності.

Розглянуто питання вищої освіти та розвитку цивілізації, сучасний стан системи вищої освіти в Україні, зокрема, сучасні соціальні проблеми, особливості розвитку недержавного сектора вищої школи. Проаналізовано питання теорії та практики інноваційних процесів, а також основні напрямки сучасного реформування вищої школи України.

Розглянуто основні форми комерційної діяльності вузів із посиланнями на їх регламентацію законодавством України. Доведено значущість позабюджетної діяльності у системі вищої школи за умов постійного зменшення бюджетних витрат на освіту. Вказано на складність прийняття управлінських рішень, конфліктність, зміни у мотивації працівників за умов отримання позабюджетних прибутків у вузах. Рекомендовано використовувати досвід західних країн для системного оновлення порядку фінансування вищої освіти.

Охарактеризовано структуру вузівської системи Казахстану та динаміку її розвитку особливості підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів через аспірантуру й інститут пошукування (загалом по республіці та у розрізі областей). Висвітлено змiни, які відбулися за останні роки у вузівському секторі науки Казахстану.

Досліджено процес, який відбувається у системі вищої освіти України у глобальному, всесвітньому контексті розвитку індустріальної цивілізації, з урахуванням особливостей національного, культурного та історичного розвитку України. Обгрунтовано необхідність формування нової філософії вищої освіти, нової "місії" вищої школи, пов'язаної з переходом до постіндустріального суспільства. Сучасний стан української вищої освіти проаналізовано з урахуванням найбільш актуальних соціальних та економічних проблем. Висвітлено потребу в інноваційному способі розвитку української вищої освіти на сучасному етапі як єдиному можливому шляху до її нової ролі соціетальної системи, що створює зону прискореного розвитку цілого соціального організму.

Висвітлені діяльність, головні завдання та організаційні форми державних наукових центрів (ДНЦ) в РФ, зокрема, на прикладі ДНЦ з автомобільної техніки. Показано доцільність створення в Росії об'єднаних державних наукових центрів та державних (федеральних) наукових лабораторій при великих НДI, вузах і промислових підприємствах. Викладено досвід організації подібних центрів та лабораторій у США.

Запропоновано новий підхід до процесу прийняття рішень та ефективної їх реалізації у сфері освітньої діяльності.

Досліджено проблему операціоналізації категорій та понять для теорії багаторівневої вищої освіти. Визначено типологію рівнів, розкрито їх специфіку, підкреслено автономію. Особливу увагу приділено бакалавріату як перехідному рівню нової системи вищої педагогічної освіти в Україні.

Розглянуто теорію економічної ефективності людського капіталу на постіндустріальній стадії розвитку суспільства. Запропоновано шляхи реорганізації бізнес-освіти в Україні у сфері управління фінансами. Проведено моніторинг педагогічних засад формування управлінської культури державних службовців. Наведено модель взаємозв'язку структури спілкування та періодів цілісного модульно-розвивального оргпроцесу. Детально проаналізовано особливості розвитку Я-концепції в інноваційному освітньому процесі. Значну увагу приділено психологічним механізмам формування професійної спрямованості особистості, філософсько-дидактичним проблемам сучасної риторики.

Освещены вопросы разработки современной интегрированной клиент-серверной университетской информационно-управляющей системы. Обобщен опыт разработки соответствующей системы и реализации комплексной программы компьютеризации в Университете внутренних дел. Предложено оригинальное современное видение перспектив информационных технологий в вузах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч484(4Укр)711.9 + Т3(4Укр)61-7

Рубрики:

Організація вищої освіти

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено процеси оновлення та подальшого розвитку національних систем освіти в Україні та світі в цілому. Зазначено, що система освіти України відповідно до законодавчих документів, спрямована на формування та втілення в життя освітянської політики, корінне оновлення змісту освіти, форм і методів навчання, відродження самобутнього національного характеру, збільшення інтелектуального потенціалу України, підготовку українського суспільства до життя в демократичній державі, інтеграцію системи освіти та науки, досягнення ними світового рівня. Розглянуто завдання розвитку освіти в Україні в стратегічному напрямку відповідно до державних документів. Охарактеризовано складові поняття "приватна вища освіта". Подано авторське бачення рівнів приватизації у вищій освіті. Критерії для визначення приватної вищої освіти повинні враховувати фінансовий, управлінський, функціональний фактори, головним з яких залишається форма власності, на якій базується діяльність вузу - чи є вона державною або приватною (індивідуальною або колективною). Зазначено, що виникнення приватної освіти в Україні в посттоталітарний період викликане об'єктивними факторами становлення ринкових відносин у країні. Принципові відмінності між державними та приватними вузами полягають у їх соціальних функціях. Державні навчальні заклади виконують замовлення держави, перебуваючи між вимогами суспільної ефективності та необхідністю формування повноцінної особистості.

Приватні виконують замовлення суспільства, здійснюють права батьків і педагогічне право незалежних суб'єктів освіти, що сприяє становленню громадянського суспільства. Зроблено висновок, що питання, наскільки приватна школа буде відмінною від державної, залежатиме, в першу чергу, від того, наскільки інтереси держави співпадатимуть з інтересами громадян і засобів фінансування та форм оподаткування.

Зазначено, що на ринку праці, з його зростаючими диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили особливо вразливі позиції займає молодь. Серед молодих людей віком 18 - 28 років не працює і не вчиться кожний четвертий. Серед випускників вузів не може знайти собі роботу кожний шостий фахівець. Причини безробіття серед молоді багато в чому зумовлені специфікою цієї соціально-демографічної групи. Розуміння конкурентоздатності як здатності в більш високій мірі задовольняти потреби роботодавця, дає можливість виділити основні критерії, за якими молоді фахівці займають більш низькі ринкові позиції. Однак, загалом, вища освіта є чинником, що підвищує конкурентоздатність молоді на ринку праці. Випускників вузів відрізняє більш висока соціальна та професійна мобільність. Розглянуто тенденції інтеграції молодих фахівців з вищою освітою до професійно-кваліфікаційної структури суспільства. Специфічні особливості має регіональний аспект стану випускників вузів. Для Харкова характерний один з найвищих показників чисельності студентів на 10 тис. населення. Зростання контингенту молоді, що навчається у вузах, йде випереджальними темпами. Це входить в суперечність з реальними тенденціями розвитку практично всіх галузей економіки регіону. Обгрунтовано основні заходи державного регулювання зайнятості на загальнонаціональному і регіональному рівнях.

Узагальнено результати дворічної роботи щодо створення навчально-наукового комплексу з відпрацювання нового освітнього модуля в Харківському регіоні. Участь у експерименті брали Харківський державний політехнічний університет, Народна українська академія, ліцей "Професіонал", спеціалізована гімназія N 45. Висвітлено найбільш значні заходи, що відображають хід виконання експерименту: науково-дослідну роботу учасників, проведення наукових конференцій, семінарів, участь у виставках, видавничу діяльність, підготовку наукових кадрів. Основні наукові напрями роботи навчально-наукового комплексу охоплювали галузі економіки, соціології, психології, педагогіки вищої освіти. Зроблено висновок про високу ефективність експерименту, його практичну направленість та особливу значущість для удосконалення системи вищої школи Харківщини.

Висвітлено історичні обставини відродження недержавної вищої школи та її розвиток за умов незалежної України. На підставі широкого кола джерел і наукової літератури проаналізовано складний і суперечливий процес реформування вищої освіти, становлення в державі нового освітнього середовища, в якому на партнерських засадах співіснують державний і недержавний сектори, що доповнюють один одного та сприяють посиленню інтелектуального потенціалу суспільства.

Наведено відомості про склад наукового та науково-педагогічного персоналу вищої школи в Україні; висвітлено заходи з реформування вищої освіти у відповідності до нових умов, підготовки та перепідготовки кадрового потенціалу вузів.

Висвітлено історію розвитку Київського політехнічного інституту, нині Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", причому виокремлено шість його основних етапів. Подано характеристику кожного з цих етапів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч484(4УКр)70 + У9(4Укр)49:Ч484

Рубрики:

Організація вищої освіти

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж16622 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено теоретичні і методичні основи практичної підготовки вчителів історії в педагогічній науці і практичній роботі вищих педагогічних навчальних закладів України. Висвітлено становлення і розвиток пріоритетних напрямків практичної підготовки вчителів історії в діяльності педагогічних навчальних закладів України (кінець другого - початок третього десятиріччя XX століття). Розглянуто особливості практичної підготовки вчителів суспільствознавчих дисциплін в педагогічних вузах України в 20-30-х роках, проблеми єдності і протиріччя ідеологічного і практичного формування особистості вчителя історії в 40-50-х роках, формування готовності до практичної роботи в школі студентів історичних факультетів педвузів України в 60-90-х роках.

Розглянуто питання становлення приватної вищої освіти в Україні за нових соціально-економічних і політичних умов. Висвітлено концептуально-методологічні основи освітньої діяльності вищих навчальних закладів небюджетного фінансування, систему управління й організації їх діяльності, особливості суб'єктно-об'єктних відносин у приватному вузі. Докладно проаналізовано навчально-виховний процес як основу діяльності навчальних закладів нового типу. Викладено міжнародний досвід приватної вищої школи. Намічено шляхи подальшого вдосконалення приватної вищої освіти в Україні.