Проаналізовано основні етапи життя, творчу та громадську діяльність члена Спілки журналістів і Національної Спілки письменників України, публіциста, прозаїка, краєзнавця та фольклориста з Сумщини Івана Пилиповича Корнющенка.

Наведено дані про окремі видання, публікації у колективних монографіях, збірниках, інших книжкових виданнях, у газетно-журнальній періодиці, а також матеріали про наукову, письменницьку та суспільно-культурну діяльність В.А.Качкана - відомого українського письменника та вченого.

Вперше у світовій історико-журналістській науці системно розглянуто основні етапи становлення і розвитку української військової журналістики як нового типу української преси у національно визвольних змаганнях українського народу за утворення самостійної держави в період розпаду російської та австро-угорської імперій. Значна увага приділяється аналізу тематики та змісту публікацій, основних форм та видів української військової журналістики, а також її ролі у формуванні та ідейному вихованні вояків українських військових формувань.

Системно розглянуто основні етапи становлення і розвитку української військової журналістики у національно-визвольних змаганнях українського народу за утворення самостійної держави. Значна увага приділяється аналізу тематики та змісту публікацій, ролі преси у формуванні та ідейному вихованні вояків українських військових формувань. Робиться всебічний аналіз кількох десятків наукових робіт, назв українських військових часописів, що охоплює сотні номерів. Зокрема, розглянуто пресу Українських Січових Стрільців, пресу Української Галицької Армії, військову журналістику армії Української Народної Республіки, таборову пресу, журналістсько-пропагандистську діяльність Української Повстанської Армії та ін.

Розглянуто ідеологічну, естетичну, журналістську, політичну та організаційну діяльність головного редактора "Літературно-Наукового Вістника" (1922 - 1932 рр.) і "Вістника" (1933 - 1939 рр.) - Д.Донцова. Порушено проблеми історії української літератури та журналістики ХХ ст., актуальні питання сучасних естетичних дискусій, філософії й теорії літератури. Розкрито методологічне значення донцовської спадщини для культурного та політичного життя сучасної України.

Розглянуто періодичні видання, що з'явилися в оточенні українських військовополонених, переміщених осіб і біженців, які перебували після завершення Другої світової війни на території Італії, Австрії, Великобританії, Бельгії, Німеччини, Франції, Швейцарії та інших європейських держав. Значну увагу приділено діяльності видавництв "Українська трибуна", "Вернигора", "Академія", "Логос", "Дніпро", "Українське слово", "Культура", "Прометей", "Час".

Показано роль українського жіноцтва у державотворчому процесі й національному відродженні, його вплив на культурно-просвітницьке життя суспільства з кінця ХІХ - до кінця ХХ ст. Розкриваються передумови виникнення організованого жіночого руху, створення різних гуртків і товариств ("Товариство руських жінок" на Галичині, гурток Олени Доброграєвої у Києві та ін.), простежується жіноча діяльність у Східній Україні на початку ХХ ст. Аналізується літературно-наукова, педагогічно-виховна та громадсько-політична діяльність найкращих представниць жіночого руху (Н.Кобринської, Л.Українки, О.Кобилянської, С.Русової, Х.Алчевської, М.Омельченко та ін.). Значну увагу приділено аналізу галицької періодики для жінок на початку ХХ ст. як джерела дослідження історії жіночого руху.

Наведено періодичні видання, що з'явилися у середовищі інтернованих українців на теренах Чехії, Польщі, Румунії та Єгипту. Детально проаналізовано національно-духовну та культурно-освітню діяльність українських емігрантів у даний період. Подано стислі відомості про співробітників українських таборових часописів після Першої світової війни, а саме: Є.В.Бачинського, В.О.Біднова, П.Н.Загоруйка, І.С.Зубенка, М.П.Левицького, Є.Ф.Маланюка, А.В.Ніковського та ін.

Проаналізовано питання розвитку преси ХІХ - ХХ ст., зокрема, архівної періодики 1919 - 1938 рр., видавничої справи у деяких регіонах, проблеми становлення та функціонування сучасної української журналістики, творчість українських публіцистів (Д.Донцова, В.Шашкевича, В.Старосольського, М.Євшана, О.Барвінського). Розглянуто тематику окремих періодичних видань вказаного періоду , у т.ч. "Літопису політики, письменства і мистецтва", "Вісника Марійських товариств", часописів "Молода Україна", "Дзвони", "Киевская старина" тощо.

Проаналізовано розвиток преси XIX - XX ст. Значну увагу приділено формуванню українського інформаційного простору Наддніпрянської України та його ролі у суспільно-політичному житті нації (1900 - 1907 рр.), пропагандистській діяльності ОУН-УПА у період Другої світової війни на території нашої держави. Детально охарактеризовано проблеми становлення та функціонування сучасної української журналістики. Всебічно досліджено творчість визначних українських публіцистів: П.Г.Лебединцева, І.Г.Малишевського, О.Д.Воронова, М.І.Петрова, Ф.І.Тітова та ін.

Розглянуто питання, пов'язані з духовною працею у середовищі українських військовополонених і виселенців під час Першої світової війни та після її закінчення (1914 - 1920 рр.). Особливу увагу приділено видавничій діяльності в українських таборах на території Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, де функціонувала преса різного спрямування, що підтримувала культурну енергію, національну свідомість, патріотичні почуття.

Проаналізовано питання, пов'язані з духовною працею у середовищі українських інтернованих і цивільної еміграції у період національних поразок Армії УНР і частин Української галицької армії, їх інтернування у Чехію, Польщу, Румунію. Охарактеризовано видавничу та культурно-освітню діяльність українців на території даних держав у 1919 - 1924 рр.

Розглянуто широке коло питань, пов'язаних з духовною і видавничою працею у середовищі українських військовополонених, переміщених осіб і біженців, а також національної еміграції у європейських країнах після завершення Другої світової війни, зокрема, в Італії, Великобританії, Німеччині й Австрії у 1945 - 1950 рр. Висвітлено типологічні особливості українських видань, мистецькі надбання періодики, європейські виміри духовно-національного життя.

Вперше досліджено поетичну творчість письменника П.Скунця, його перекладацький і журналістський доробки, роботу митця як редактора газети "Карпатська Україна", упорядника та редактора окремих видань. Простежено проблематику, жанрово-стильові особливості, художню еволюцію творів П.Скунця. Творчість письменника розглянуто в контексті літературних шукань 60 - 90-х рр.

У праці на підставі публікацій європейської преси розглядаються питання української історії та культури. Доводиться, що зростання інтересу до проблем України зв'язане із загальним посиленням уваги Європи до слов'янських народів. Інтерес до вивчення України посилювався ще й тими обставинами, що Франція вбачала в українському народі потенційного союзника в боротьбі проти Російської імперії, а Німеччина бачила в ній ще й свої економічні інтереси. Згодом до західноєвропейських країн, які займалися українознавством, приєднались Данія, Італія, а європейські університети відкривали кафедри слов'янської філології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч612.3(4Укр)6 + Т211(4Укр)612 + Т3(4Укр)612.01

Рубрики:

Історія преси

Джерелознавство

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано українську журналістику Волині та Полісся 1941 - 1944 рр. Основну увагу приділено мовноетикетному простору у творах М.Черемшини, аргументованим схемам у політичному дискурсі, а також питанням української історії та фольклористики. Подано матеріали наукової конференції "Іван Мазепа та його епоха", що відбулася у Будапешті. Детально проаналізовано міжнародну дипломатію козацької держави - Війська Запорозького та І.Мазепи у контексті складної політичної ситуації, яка склалася у Центрально-Східній Європі внаслідок політики Б.Хмельницького.

Комплексно досліджено організаторську та наукову видавничо-редакційну діяльність І.Огієнка (митрополита Іларіона) - видатного діяча українського друкарства ХХ ст. на рпикладі часописів "Рідна мова" (1933 - 1939 рр.), "Наша культура" (1935 - 1937 рр.), "Слово істини" (1947 - 1951 рр.), "Віра й культура" (1951 - 1967 рр.). Висвітлено історію діяльності українських громадських організацій, наукових інституцій, органів влади зазначеного періоду.

Розглянуто різні аспекти з історії, соціології, політики, літературознавства та філології в сучасному та недавньому України. Проаналізовано українську пресову службу мюнхенського періоду, політичний аспект мовних процесів в Україні. Охарактеризовано стан української поезії середини ХІХ - початку ХХ ст., значення історичної схеми М.Грушевського в українській історіографії, а також теоретичні та практично-педагогічні аспекти українознавства на межі тисячоліть.

Об'єднано три головні культурологічні антиімперські трактати класика української літератури І.Нечуя-Левицького (1838 - 1918): "Органи російських партій", "Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини", "Українство на літературних позвах з Московщиною", першодруки яких за життя автора вийшли у світ за межами Російської імперії анонімно або під псевдонімом. Розкрито витоки і зміст шовіністичної ідеології московських великодержавників-українофобов, її ворожість ідеалам свободи, рівності і справедливості.