Ця книга повертається в Україну через більш ніж півстоліття після першого її видання у Мюнхені. Об'єктивно і всебічно автор показує, в яких умовах і як розвивалась наша періодика на українських теренах і в діаспорі від зародків її у козацькі часи до Другої світової війни. За масштабами охоплення фактологічного матеріалу, залучення до наукового обігу колосального масиву архівних джерел української еміграції, кількістю повернутих імен засновників, творців і меценатів українських часописів, які безпідставно були вилучені свого часу з вітчизняної історіографії, це видання є на сьогодні найповнішим. Для студентів вищих навчальних закладів, працівників засобів масової інформації. Може бути корисною учителям загальноосвітніх шкіл, старшокласникам, усім, хто цікавиться вітчизняною історією.

№ 5. - 270 с.

"Громада"- громадсько-політичний збірник, який виходив у Женеві під редакцією М.Драгоманова. Починаючи з осені 1876р., було видано п’ять томів збірника. Головна мета "Громади" — дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і устремлінь до свободи і рівності серед світової спільноти.

История русской журналистики как предмет научного исследования и учебная дисциплина изучает русскую периодическую печать со времени ее возникновения в начале XVIII столетия до половины девяностых годов XIX в. В курсе истории русской журналистики рассматриваются закономерности и факты развития периодической печати в дворянский и разночинский, или буржуазно-демократический, этапы освободительного движения в России.

№ 1 : 28 июля 1716 года. - 4 с.

№ 1 : 2 января 1716 года. - 4 с.

Перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем.

Мы нередко досадуем на опечатки в книгах, в газетах, на афишах... А всем ли известно, что у опечаток давняя и очень насыщенная история? И место в ней нашлось Пушкину и Гоголю, Чехову и Набокову, Шекспиру и Хемингуэю... А еще опечатки рождали легенды, вносили существенные коррективы в истории городов, наносили удары по репутациям. И, конечно же, просто веселили читателей. Обо всем этом легко и занимательно рассказывается в новой книге известного журналиста и историка.

У хрестоматії підібрано найцікавіші і найрепрезентабельніші оригінальні публікації за одинадцятьма тематичними напрямками, які були видрукувані на шпальтах української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя у 1917-1939, 1941-1944 роках. Видання вміщує повністю невідомі або маловідомі на сьогодні додаткові ілюстративні матеріали до книги «Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.» І. Павлюка, яка побачила світ у львівському видавництві «Каменяр» 2001 року. Для журналістів, пресознавців, істориків, краєзнавців, бібліографів, культурологів, філологів, студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться історією української преси.

У монографії відтворено цілісну картину видавничої діяльності ОУН на українських землях періоду радянсько-німецької війни та повоєнного десятиліття. Досліджено видавничу політику організації, зокрема напрямки видавничо-пропагандивної роботи, механізми контролю на ідеологічному, інтелектуальному, естетичному та граматичному рівнях. Показано схему діяльності пропагандистських структур і підпільних друкарень. Проаналізовано тематику друків, висвітлено еволюцію ОУН у сфері ідеології та політики.

This book bears witness to a small crusade, which, like most crusades, failed in its proximate goal: Walter Duranty is still the holder of record for the Pulitzer Prize for “foreign reporting” in 1932 even though it is now all but universally acknowledged that his reports from the USSR in the early 1930s were essentially a whitewash of Joseph Stalin and his regime. Some of the details of this misreporting are related within. But the crusade had a larger goal: to make the world in general and North Americans in particular, more aware of the special horrors that were inflicted on the people of Ukraine by the Stalin and his henchmen. This larger goal, it seems to me, has been achieved. Hundreds of column inches of newsprint in some of the continent’s leading newspapers and abroad have been devoted to describing the anti-Duranty campaign. In the process more was published about the sufferings of the Ukrainian people in the early 1930s then in seventy odd years since they should have been, but were not, front page news in those outlets. What massive public relations effort produced this latter result and at what cost? The crusade was born in the fertile brain of a Canadian academic, Professor Lubomyr Luciuk, of Canada’s Royal Military College. The son of Ukrainian political refugees granted asylum in Canada, he is the leading historian of the injustices done to Ukrainian immigrants interned under intolerable conditions by Canada during the First World War and he is concerned with the past and present of ethnic Ukrainians everywhere. His total effort on the anti-Duranty matter did not cost more than a few thousand dollars. To be sure he had allies, most of them in Ukrainian Canadian and Ukrainian American communities, but the initial push and most of the drive flowed out of Luciuk’s Kingston, Ontario base.

Т. 1 : 1848-1900. - 2001. - 744 с.