Наведено результати лінгвогеографічного вивчення українських східнослобожанських говірок, зокрема фітономенів 46-ти населених пунктів Луганщини. Вміщено 195 карт і некартографованих матеріалів, в яких надано інформацію про такі корисні рослини, як абрикос звичайний, кропива дводомна, меліса лікарська, молочай, оман, подорожник, полин гіркий.

Изложены результаты лингвогеографического изучения украинских восточнослобожанских говоров, в частности фитономенов 46-ти населенных пунктов Луганской области. Приведены 195 карт и некартографированных материалов, в которых дана информация о таких полезных растениях, как абрикос обыкновенный, крапива двудомная, мелисса лекарственная, молочай, оман, подорожник, полынь горькая.

Проаналізовано біблійну апелятивну лексику та її функціонування у фразеологічній системі української літературної мови. Особливу увагу звернено на фразеологізми, які у своєму складі мають власну назву, що перейшла у розряд апелятива.

Рассмотрена библейская апеллятивная лексика и её функционирование во фразеологической системе украинского литературного языка. Особое внимание обращено на фразеологизмы, которые в своём составе имеют имя собственное, перешедшее в разряд апеллятива.

The article represents the biblical appellatives and their functioning in the Ukrainian literary language. Much attention is given to the phraseological units which contain the proper name transferring into the category of the appellative

Висвітлено українську богослужбово-обрядову лексику (УБОЛ) у діахронному аспекті. Розглянуто системні відношення УБОЛ, визначено її склад і структуру. Проаналізовано походження, історію функціонування назв богослужінь, обрядів і священодій. Визначено джерела формування та поповнення даних назв. Виявлено екстра- й інтералінгвальні чинники, що впливали на формування УБОЛ. Увагу приділено назвам молитв, молитовних формул і літурнійних виголосів.

Освещена украинская богослужебно-обрядовая лексика (УБОЛ) в диахронном аспекте. Рассмотрены системные отношения УБОЛ, определен ее состав и структура. Проанализированы происхождение, история функционирования названий богослужений, обрядов и священодействий. Определены источники формирования и пополнений данных названий. Выявлены экстра- и интералингвальные факторы, влияющие на формирование УБОЛ. Внимание уделено названиям молитв, молитвенным формулам и литургическим произношениям.

Проаналізовано специфіку якісної кваліфікації предметних іменників (ПІ), структурні особливості та функціональне навантаження (ФН) реалізаторів атрибутивної характеристики предметних субстантивів (ПС). Розкрито лексико-семантичну специфіку та стилетвірний потенціал ПІ у науково-будівельному стилі. Охарактеризовано жанрові особливості науково-будівельного тексту, ФН предметних імен у його реченнях. Визначено статус, структуру, функції терміносполук з ПС в будівельній терміносистемі.

Проанализированы специфика качественной квалификации предметных существительных (ПС), структурные особенности и функциональную нагрузку (ФН) реализаторов атрибутивной характеристики предметных субстантивов. Раскрыты лексико-семантическая специфика и стилетворческий потенциал ПС в научно-строительном стиле. Охарактеризованы жанровые особенности научно-строительного текста, ФН предметных имен в его предложениях. Определены статус, структура, функции терминосоединений с предметными субстантивами в строительной терминосистеме.

Наведено записи діалектного мовлення мешканців с. Росішка Рахівського району Закарпатської області, які займалися традиційним полонинським пастухуванням. У діалектних текстах і лексикографічних статтях розкрито поняття, пов'язані із вівчарством, зокрема, з випасом, годівлею, хворобами овець, обробкою овечої вовни.

Приведены записи диалектной речи жителей с. Росишка Раховского района Закарпатской области, занимавшихся традиционным выпасом овец в горных долинах. В диалектных текстах и лексикографических статьях раскрыты понятия, связанные с овцеводством, в частности, выпасом, вскармливанием, болезнями овец, обработкой овечьей шерсти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0в3 + Ш141.14-34:Ю0

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати першого монографічного дослідження медичної лексики XVI - XVIII ст. в широкому історичному контексті - від пам'яток києворуського мовного періоду до новітніх медичних словників. Аналіз лексем супроводжено історичними, культурологічними й етимологічними довідками, спільнослов'янськими паралелями, діалектними відповідниками.

Приведены результаты первого монографического исследования медицинской лексики XVI - XVIII вв. в широком историческом контексте - от памяток киеворусского языкового периода до новейших медицинских словарей. Анализ лексем сопровождается историческими, культурологическими и этимологическими справками, общеславянскими параллелями, диалектными соответствиями.

Розглянуто особливості кодифікації кальок в українській математичній термінології доби українізації. Калькування як спосіб термінотворення відповідало прихильному ставленню до вмотивованих одиниць і педагогічному принципові нормування термінології. Більшість кодифікованих кальок мають за прототипи греко-латинські інтернаціоналізми чи побудовані за взірцем "спільних" європейських кальок. Добір рекомендованих словотвірних кальок відбувався з урахуванням вимог точності, системності терміна та його мовної правильності.

На підставі аналізу змісту окремих слів-синонімів, їх специфіки вживання запропоновано переглянути та уточнити деякі основні терміни, що застосовуються у практичній діяльності військ. Зроблено висновок, що з метою однозначного тлумачення та розуміння наведені терміни доцільно задекларувати у відповідних нормативних документах.

Висвітлено процеси, які відбувалися в галузі правничої термінології в 30 - 80-х роках XX ст., що увійшли в історію української літературної мови як період русифікації. Проаналізовано основні документи стосовно русифікації української термінології. Механізми русифікації термінів висвітлено на прикладі порівняльного аналізу словників правничої термінології періоду українізації та русифікації.

Досліджено особливості вторинної номінації в українській медичній термінології. Виявлено основні механізми та принципи появи термінів - вторинних найменувань, описано їх основні моделі. Вперше до визначення мовного статусу термінів-вторинних найменувань застосовано ономасіологічний підхід, а також здійснено цілісний мовний аналіз українських медичних термінів, утворених шляхом перенесення назви, доведено їх системність. Виділено ономасіологічну базу й ономасіологічну ознаку як складові вторинної номінації у медичній терміносистемі. Розроблено методологію аналізу вмотивованості вторинних термінологічних одиниць за ступенем відображення мотивувальної ознаки на рівні сем. Розкрито характер багатозначності слова, що є наслідком вторинної номінації на загальномовному та термінологічному рівнях, виділено основні значеннєві зміщення у полісемному слові. Розроблено класифікацію медичних термінів-вторинних найменувань за різними критеріями (характером подібності, який є основою їх виникнення, ступенем умотивованості, належністю до лексико-семантичних груп, структурою аналітичних номінацій, характером метонімних транспозицій). Проаналізовано метафоричні та метонімічні зв'язки між компонентами складених термінів, утворених шляхом опосередкованої вторинної номінації. Визначено основні принципи унормування термінів - вторинних назв медичної галузі.

Висвітлено поняття "сільськогосподарська термінологія" на основі виявлення джерел її формування й обгрунтування інтегрованого характеру науково-поняттєвого апарату сучасного сільського господарства. Уточнено семантичний обсяг поняття "галліцизм" стосовно його використання як одиниці терміносистеми. Запроваджено комплексний підхід до розкриття загальних закономірностей освоєння та функціонування галліцизмів у терміносистемі сільського господарства, дослідження їх складу, аналізу процесів творення термінів. Установлено продуктивні способи утворення термінів з залученням компонентів французького походження, подано практичні рекомендації щодо їх унормування та стандартизації. Визначено характерні риси освоєння французьких запозичених лексичних одиниць у терміносистемі на фонетико-графічному, морфологічному, словотвірному та семантичному рівнях.

Комплексно проаналізовано лексику графічного дизайну в українській мові кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто шляхи її формування та розвитку. Установлено основні закономірності поповнення термінологічного корпусу. З'ясовано, що більшість іншомовних термінів графічного дизайну - це нові запозичення з англійської мови, поява яких була спричинена безпосередньо потребою заповнення лакун для позначення графічних понять в українській мові. Виділено тематичні групи, що перебувають у певному лексико-семантичному взаємозв'язку та з'ясовано основні способи термінологізації загальновживаної лексики у терміносистемі графічного дизайну. Описано синонімічні й антонімічні відношення у дослідженій термінолексиці. Проаналізовано словотвірну структуру лексики графічного дизайну та досліджено найбільш активні словотвірні типи та способи її продукування.

Опрацьовано здобутки української та закордонної термінознавчої науки у галузі теорії терміна та комплексного семантико-генетичного та структурного аналізу назв мовознавчих понять, уживаних у різножанрових пам'ятках української мови XVI - XVII ст. Виявлено особливості, притаманні давнім науковим найменуванням. Запропоновано використовувати термін "лексема на позначення наукового поняття" у студіях над спеціальною лексикою ранніх історичних періодів, а сукупність наукових лексем передавати назвами "лексика на позначення наукових понять" або "термінна лексика". Зафіксований лексичний матеріал, який формує окрему групу наукових мовознавчих назв, поділено за тематичним принципом на вісім різних за обсягом і рівнем системної організації підгруп, у межах яких виділено сементичні підгрупи та певні семантичні ряди. Найпоширеніші лексичні явища - синонімія, гіперо-гіпонімія та полісемія, а приклади омонімії й антонімії поодинокі. В структурному аспекті спостережено певну перевагу числа уніермів (різної частиномовної належності) над терміносполуками. У XVI - XVII ст. науковці використовували всі відомі способи термінотворення, надаючи перевагу способу калькулювання та сементичної деривації.

Комплексно досліджено лексико-семантичні та словотвірні особливості лексики народної медицини та лікувальної магії у степових і контактних говірках Дніпро-Бузького межиріччя, що функціонують на території сучасної Кіровоградщини. Проведено паралелі між місцевим матеріалом і аналогічними одиницями в літературній мові. Виявлено спільні та відмінні семантичні значення однакових медичних назв у досліджених та інших українських говірках, а саме: закарпатських, прикарпатських, буковинських, наддністрянських, західноволинських, поліських, полтавських, нижньонаддніпрянських, східноволинських. Проаналізовано народно-медичну та лікувально-магічну лексику як об'єкт наукового вивчення. Описано склад, структуру та значення лексико-семантичних груп, способи і засоби творення однокомпонентних назв. Визначено активність таких одиниць, продуктивність словотвірних типів.

Відзначено, що соціально-політичне назовництво є однією з найрухоміших систем, яка потребує ретельного вивчення. Увагу приділено дериваційним процесам і явищам у межах словотвірних категорій, які у сукупності представляють зазначений пласт номенів. Розглянуто історію становлення та формування інноватики як галузі українського мовознавства. У контексті сучасної теорії інноватики встановлено ядерні та периферійні словотвірні категорії, виявлено їх особливості щодо продуктивності та непродуктивності, динаміки у використанні та формуванні словотворчих засобів, словотвірних моделей і типів. Такі особливості мають прояв у залученні найрізноманітніших твірних основ, варіативності словотвірних моделей, конкуренції формантів, поширенні черезкрокового словотворення, розбіжностях між семантичною та формальною мотивацією, зв'язку з контекстом, стилістичній меті творення нових номенів, активному використанні мовної гри. Визначено функціонально-стилістичні властивості посталих лексико-словотвірних інновацій і перспективи їх подальшого використання в українській мові.

На підставі певного фактичного матеріалу досліджено тематичну групу лексики щодо позначення продуктів харчування, страв і напоїв у староукраїнській мові. Проведено лексико-етимологічний аналіз виявлених номенів, визначено основні способи та засоби їх номінації та розкрито структурно-морфологічні особливості. Досліджено співвідношення українських і запозичених назв, висвітлено історичний аспект щодо розвитку досліджених лексем у сучасній українській літературній мові та діалектах. Зазначено, що власні назви є одним з джерел вивчення словникового складу тематичної групи слів стосовно позначення продуктів харчування, страв і напоїв. З'ясовано, що досліджена тематична група лексики є багатоплановою системою, яка об'єднує лексико-семантичні групи назв продуктів харчування, страв і напоїв різних типів, узагальнювальна модель яких відображає диференціацію лексики за певними ознаками. З використанням матеріалів досліджень інших слов'янських мов установлено влаємовпливи та виявлено особливості становлення та розвитку української лексичної системи у зазначений період. Відзначено, що наприкінці XVII ст. номенклатура продуктів харчування, страв і напоїв української національної кухні була сформована.

Вивчено стан дослідженості української гірничої технології (УГТ), проаналізовано її розвиток, що відбувся у взаємозв'язку зі станом гірничої справи та зумовлений історією зміни української мови, зокрема, науково-технічної. Здійснено періодизацію історії становлення УГТ з урахуванням екстра- та інтралінгвального чинників. Виокремлено етапи становлення УГТ, а також особливості термінології гірничої справи на кожному з них. Вивчено склад української гірничої термінології щодо генетичного походження, роль запозичень у її формуванні та шляхи їх проникнення в термінологію даної справи. Визначено тематичні групи у складі УГТ. Розглянуто діапазон семантико-парадигматичних зв'язків. Установлено основні напрями вияву опозицій тотожності, привативності, гіперо-гіпонімічні відношення. Досліджено характер словотвірної системності УГТ і специфіку дериваційних процесів у ній.

Вперше проведено системний аналіз процесів словотвірної ідентичності/варіантності та виявлено їх основні ознаки у сучасній українській медичній термінології. Розкрито зміст понять "словотвірна ідентичність", "тотожність", "варіантність". З'ясовано, що словотвірна ідентичність може бути виражена різними афіксами. Проаналізовано сучасний стан дослідженого явища й обгрунтовано перспективи його розвитку. Узагальнено досвід лексикографування формальних варіантів утворень у медичних термінологічних словниках. Проаналізовано словотвірну ідентичність префіксів і суфіксів у медичній термінології. Систематизовано принципи та критерії ідентифікації формального варіювання лексеми, визначено межі даного феномену. Встановлено характерні особливості словотвірних ідентичних модифікацій у медичній терміносистемі як складовій мови, яка функціонує та розвивається.

Комплексно досліджено українську правничу термінологію в XX ст. На матеріалі українського законодавства XX ст. (законодавчих актів Центральної Ради, Гетьманату, радянського законодавства, сучасного українського законодавства), юридичних термінографічних видань (довідкових і академічних словників юридичної термінології різних періодів кінця XIX - початку XX ст.) висвітлено основні тенденції добору термінів, а саме: джерела їх формування, особливості запозичень, проблему синонімії, місце терміна в словниковій статті. Увагу приділено опису галицького внеску в загальноукраїнській правничій термінології, механізмам русифікації термінології в 1930 - 1980-х рр., проблемним питанням розвитку української правничої термінології в період незалежної України.