Вивчено практику слововживання у трьох українських текстах Євангелії другої половини XIX - початку XX ст. Виявлено активні процеси стильово-нормативного плану на рівні конфесійно маркованої лексики. З'ясовано зв'язок цих процесів із лексикографічними джерелами та сучасними перекладами.

Проведено комплексний аналіз семантико-структурних і комунікативно-прагматичних параметрів директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі на матеріалі друкованих текстів української газетної періодики за десятирічний період (1998 - 2008 рр.). Установлено специфіку директива як волевияву адресанта, спрямованого на виконання адресатом конкретної дії у майбутньому. З'ясовано характеристики прагмасемантичних типів директивів - прескриптивів, реквестивів і сугестивів. Проаналізовано засоби відображення спонукальності та способи структурної організації директивів у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу. Визначено взаємодію директивів з публіцистичним дискурсом і його мовленнєвими жанрами. Виявлено особливості реалізації діалогічності у публіцистичному дискурсі. З'ясовано засоби модифікації прагматичного значення директивів.

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного аналізу алюзивних мовленнєвих актів в англійському й українському публіцистичному дискурсі. Узагальнено теоретико-методологічні засади вивчення алюзії в аспекті комунікативної прагматики. Впроваджено методику зіставлення алюзивних мовленнєвих актів. Проаналізовано їх структуру та типи, а також комунікативні стратегії та тактики вживання алюзій, способи алюзивної семантизації концептів. Класифіковано англійські й українські алюзії за формою, трансформантами та джерелом посилання. Виявлено спільні та відмінні способи та засоби реалізації комунікативно-прагматичного потенціалу алюзії у даних мовах.

Досліджено французький медійний дискурс і особливості мовного відображення українських суспільно-політичних подій у ньому. Проаналізовано лінгвопрагматичні та когнітивні особливості газетних статей щодо сучасної української тематики та виявлено прагматичні актуалізатори уваги адресата: концептуальні метафори, порівняння, фразеологічні одиниці, мовні кліше, реалії, алюзії, повтори, вторинні номінації. Здійснено класифікацію вторинних номінацій українських політичних діячів на підставі екстралінгвістичних номінативних ознак. Проведено фреймово-пропозиційне моделювання концептів "український народ" і "вибори". Розглянуто когнітивні мовні особливості формування картини української сучасності та стереотипів сприйняття України у французького адресата.

Наведено результати досліджень з актуальних проблем функційно-категорійної граматики української мови, лінгвотекстології, естетичної функції слова. Розглянуто синтаксичні моделі неелементарних речень, формально-орієнтовані та семантико-синтаксичні категорії речення, когнітивно-лінгвістичні параметри мовної картини світу та рівні категорійності. Увагу приділено питанням класифікації категорій речення. Запропоновано концепцію функційно-категорійної структури української мови.

Розглянуто дискурс як соціолінгвістичне явище комунікативного середовища, політичний дискурс як феномен сучасного інформаційного простору України зокрема. На підставі аналізу методології й архітектоніки дискурсу виділено основні конструктивні, жанрово-стилістичні, семантико-прагматичні та формально-структурні категорії дискурсу. Описано механізми породження та функціонування політичних текстів за матеріалами сучасної газетної публіцистики, виявлено жанрові особливості актуалізації українського політичного дискурсу.

Рассмотрены дискурс как социолингвистическое явление коммуникативной среды, политический дискурс как феномен современного информационного пространства Украины в частности. На основе анализа методологии и архитектоники дискурса выделены основные конструктивные, жанрово-стилистические, семантико-прагматические и формально-структурные категории дискурса. Описаны механизмы порождения и функционирования политических текстов на материалах современной газетной публицистики, выявлены жанровые особенности актуализации украинского политического дискурса.

Викладено новий підхід до зіставно-типологічного аналізу алюзивних мовленнєвих актів (АМА) в англійському та українському публіцистичному дискурсі. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади вивчення алюзій у контексті комунікативної прагматики. Проаналізовано структуру й типи АМА, комунікативні стратегії й тактики вживання алюзій, способи алюзивної семантизації концептів. Наведено класифікації англійських й українських алюзій за формою, трансформантами і джерелом посилання. Визначено спільні та відмінні способи й засоби реалізації комунікативно-прагматичного потенціалу алюзії у зіставлюваних мовах.

Визначено розвиток класифікації мовленнєвих комунікативно-прагматичних функцій і виражальних засобів синтаксису. Проведено системний опис комунікативно-прагматичних функцій стилістико-синтаксичних засобів у текстах різного функційного призначення, що дозволило уточнити функційні та мовні особливості публіцистичного й інформаційного мовлення.

Уточнено змістове наповнення поняття "дискурс", описано формально-змістові ознаки жанрів мовознавчої комунікації, презентовано характеристику інтертекстуальних зв'язків у сучасному мовознавчому дискурсі, досліджено явище міжгалузевої та міжмовної термінологічної інтерефренції. Встановлено, що сучасний мовознавчий дискурс є когнітивно-комунікативним феноменом, кінцевим результатом якого є текст. Український мовознавчий дискурс охарактеризовано високим ступенем інтертекстуальності, оскільки спирання на лінгвістичні прецедентні тексти додає сучасному знанню більшої ваги, переконливості й уможливлює діалогізацію мовознавчої думки.

Виявлено такі структурні типи номінації країн, як слово, вільне словосполучення, мовний перифраз, мовленнєвий перифраз, синтаксична конструкція "опорне слово + підрядна означальна частина речення". Визначено прагматичні та стилістичні функції цих номенів. З'ясовано специфіку їх функціонування у тоталітарному та посттоталітарному дискурсах української публіцистики. Виявлено типи знань, репрезентованих у номенах (культурно-історичні, природно-географічні, соціальні, політичні, знання про менталітет жителів країн), виокремлено основні концепти, пов'язані з цими типами знань. Описано вияв у номенах концептів УКРАЇНА та СРСР, а також виявлено номінативні засоби репрезентації концептів РОСІЯ, США, які досі не досліджувалися в українській картині світу.

Розглянуто види порівняльних конструкцій в українських перекладах Святого Письма. Подано класифікацію порівнянь за засобом вираження порівняльної семантики та синтаксичним типом конструкції, розглянуто недостатньо досліджені та невластиві для української мови порівняльні конструкції. З'ясовано, що перекладачі у більшості випадків надають перевагу сполучниковим засобам вираження порівняльної семантики. Це зумовлено розвиненістю компаративних конструкцій зі сполучниковими показниками порівняння у сучасній українській мові, можливістю сполучникових засобів вираження порівняння поєднувати будь-які за обсягом, семантикою та синтаксичною функцією суб'єкт та об'єкт зіставлення, а також, можливо, і превалюванням подібного виду конструкцій у текстах оригіналу. У класичних повних українських перекладах Біблії простежується розвиток деяких показників порівняння у сучасній українській мові. Індивідуальний підхід кожного із перекладачів до мовного оформлення перекладу виявляється у рядах показників порівняння, властивих тільки для одного з перекладів. Вплив тексту Біблії помітний у переважанні будь-яких видів порівнянь у певних групах книг Святого Письма.

Здійснено порівняння сучасного політичного дискурсу США й України в лексико-семантичному, типологічному та когнітивному аспектах. Виявлено дивергентно-конвергентні ознаки ціннісної орієнтації політичних комунікацій обох країн, продемонстровано подібність у вербалізації тендерної "маркованості" політичних висловлень, відстежено шляхи еволюції політичних вокабуляріїв двох держав, а також роль алюзії та метафори у збагаченні політичного дискурсу США й України. Визначено головні принципи виникнення політичного гумору та продемонстровано його подвійну природу, запропоновано комплексний підхід до аналізу іронічних повідомлень політиків. Висвітлено жанрову структуру політичного дискурсу США й України та виокремлено її головні функції в сучасній комунікації. Виділено ключові прототипи й їх основні семантичні кола в політичних промовах.

Розкрито суть функціонального навантаження комунікативних стратегій у драматургійному тексті. Виявлено мовні засоби їх реалізації та проаналізовано комунікативну організацію драматургійнго тексту в аспекті комунікативних стратегій. На підставі дослідження фактичного матеріалу комунікативну стратегію розглянуто як універсальну категорію мовлення. З'ясовано основні чинники розгортання комунікативної стратегії. Виначено головні функції даних стратегій у драматургійному тексті (текстотвірну, конфлікторегулювальну й образотвірну). Обгрунтовано комунікативну стратегію як засіб встановлення інтерактивного коду у взаємодії автора та читача. Розглянуто кореляцію авторських і персонажних комунікативних стратегій у драмі. Виявлено засоби формування та вираження комунікативних стратегій у драматургійному тексті на різних мовних рівнях.

З'ясовано структурні та семантичні особливості репортажного тексту. Проаналізовано репортаж в контексті ідіостилю, визначено тенденції розвитку репортажних текстів у системі публіцистичних жанрів. Висвітлено публіцистичний дискурс як засіб реалізації ідіостилю. Описано функціонування репортажу в дискурсі, що уможливлює глибше дослідження його комунікативно-прагматичних особливостей. З'ясовано особливості репортажних текстів і тенденції вивчення репортажу в комунікативно-прагматичному аспекті. Визначено структурно-композиційну схему репортажного тексту в сучасній лінгвістиці. Охарактеризовано мовні особливості репортажу в українській публіцистиці. Опрацьовано питання експресивного синтаксису та членованих конструкцій, притаманних репортажу. Окреслено основні семантико-експресивні та функційні особливості сучасного україномовного репортажу.

Досліджено семантичні аномалії у текстах нормативно-правових актів на матеріалі чинних українських кодексів. Подано таксономію девіацій у текстах права та запропоновано варіанти їх зміни відповідно до вимог українського літературного слововживання. Наведено основні типи відхилень від норм - лінгвотекстові та логіко-лінгвістичні девіації. Поєднання здобутків комунікативної та когнітивної лінгвістики, лінгвістичної семантики, прагматики, методів компонентного аналізу та когнітивного моделювання дозволило системно описати девіантні одиниці, виявити причини їх породження, механізми утворення, а також визначити оптимальні способи їх зміни на семантично правильні конструкції. На основі аналізу аномальних структур у текстах нормативно-правових актів запропоновано конкретні рекомендації щодо семантичної організації законодавчих документів з метою уникнення смислової неоднозначності текстових одиниць.

  Скачати повний текст

Встановлено обсяг і зміст поняття "аргументація", простежено еволюцію поглядів щодо неї. Визначено структурні типи аргументних висловлень. Охарактеризовано мовні засоби, використовувані комунікантами для вираження аргументності. Досліджено комунікативно-прагматичні особливості аргументних висловлень. З'ясовано умови, що суттєво впливають на вживання та формування різноманітних типів аргументних висловлень. Окреслено структуру мовленнєвого акту аргументації. Виявлено прагматично зумовлені чинники, що здійснюють вплив на формування та функціонування аргументних висловлень у різних мовленнєвих актах. Визначено певні прагматичні характеристики аргументних висловлень.

Проаналізовано концептосферу МОБІЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК: виокремлено й описано її складники та їх номінативні поля. Визначено семантику неологізмів, що репрезентують досліджувану концептосферу. Простежено дериваційний потенціал і можливості валентності лексичних одиниць, визначено основні моделі концептуалізації українцями мобільного зв'язку як явища, а також способи використання репрезентантів концептосфери МОБІЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК для позначення інших елементів дійсності.

Запропоновано комплексну методику двостороннього зіставного аналізу, яка визначає спільні та відмінні риси вербальної та паравербальної організації усних апелятивних дискурсів харизматичних політичних лідерів, які репрезентують різні лінгвокультури. Обгрунтовано науковий статус феномену харизми в гуманітарних студіях в контексті релігійно-філософських, соціально-політичних, психологічних, тендерних і культурологічних студій. Визначено основні засади лінгвістичного дослідження дискурсивної особистості харизматичного політичного лідера. Побудовано інтегральну модель апелятивного дискурсу харизматичних політиків у двох лінгвокультурах. Виявлено зв'язок і встановлено співвідношення вербальних і паравербальних засобів вираження апелятивності шляхом побудови дискурс-портретів даних харизматичних політичних лідерів Німеччини й України.

Проаналізовано стратегію замовчування в українському політичному дискурсі, засоби вираження та функції імпліцитної інформації як важливої складової процесу інтерпретації. Дістали подальший розвиток класифікації комунікативних стратегій, визначено поняття стратегії замовчування, виявлено специфіку імпліцитної інформації й описано її типи, на підставі чого запропоновано етапи інтерпретації інформації у вербальній комунікації з урахуванням непрямо поданої інформації. З'ясовано основні характеристики політичного дискурсу. Здійснено системний опис засобів реалізації стратегії замовчування під час виведення стверджувального, заперечного, спонукального й оцінного змісту висловлень українського політичного дискурсу. Проведений комплексний аналіз дозволяє глибше зрозуміти своєрідність політичної комунікації, з'ясувати особливості використання імпліцитної інформації, її потенційні функціональні можливості.