Індекс рубрикатора НБУВ: Ш85(4УКР)6-334

Рубрики:

Видання літератури для дітей та юнацтва

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано дитячу та молодіжну пресу Волині 1920 - 1930 рр. Описано поетичний образ Л.Українки в художньому каноні дитячої літератури даного регіону, образ кота в українській ліриці. Визначено національну домінанту в літературній казці української діаспори. Розкрито народний колорит казок Д.Павличка, роль української літературної казки в контексті світової літератури.

Проанализированы детская и молодежная пресса Волыни 1920 - 1930 гг. Описаны поэтический образ Л.Украинки в художественном каноне детской литературы данного региона, образ кота в украинской лирике. Определена национальная доминанта в литературной сказке украинской диаспоры. Раскрыты народный колорит сказок Д.Павлычка, роль украинской литературной сказки в контексте мировой литературы.

Висвітлено теоретичне та практичне значення перекладацької творчості Марії Грінченко. Показано оригінальність перекладних текстів письменниці, доведено їх потенційну здатність до сучасного видавничого втілення.

Досліджено власні імена, які розглянуто як компресовані тексти, що містять кодовану когнітивну інформацію про власника імені, його статус та суспільно-історичне становище взагалі. Вплив лінгвальних та екстралінгвальних чинників на семантичну наповненість власних імен дозволяє виділити їх денотативне та конототивне значення, що може бути імпліковане чи експліковане у власному імені. Декодування компресованої у власних іменах інформації спрямоване на повне розуміння посилання, переданого наратором.

Проаналізовано віршовану творчість для дітей М. Підгірянки, О. Олеся, М. Вороного в аспектах педагогічної спрямованості та поетикальної майстерності. З'ясовано місце пісні та музики у поезії М. Підгірянки, охарактеризовано виховні концепти та художні особливості віршів поетеси у контексті їх жанрової специфіки та діалогічних засад. Проаналізовано драматичну казку "В чужому пір'ю", особливу увагу приділено сюжету та його параболізації, драматургічній майстерності авторки. Образ квітів у ліриці О. Олеся інтерпретовано у контексті дитячого сприймання. Охарактеризовано провідні педагогічні мотиви лірики та вірошованих казок, розкрито їх естетичну оригінальність. Книгу "Княжа Україна" розглянуто як художньо-навчальний феномен літератури для підлітків. Проведено дослідження ліро-епічних творів М. Вороного, запропоновано інтерпретацію поеми "Євшан-зілля" на філософському, психологічному, ейдетичному, хронотопічному рівнях авторської художньої рецепції літописної легенди. Охарактеризовано образ панни у ліриці поета, громадські та віталістичні аспекти мотиву юнацтва.

Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування особистості дитини періоду друга половина XIX - початок XX ст. Розкрито суть поняття "дитяча література", наявна у сучасній педагогічній і літературознавчій термінології. Досліджено теоретичні питання розвитку дитячої літератури у вітчизняній педагогіці зазначеного періоду, розкрито її специфіку та функції. Визначено роль дитячої періодики у становленні та розвитку літератури для дітей. Показано її специфіку та розглянуто функції. Розкрито роль дитячої періодики у становленні та розвитку літератури для дітей. Виокремлено вимоги до художніх текстів книг для позакласного читання та навчальної літератури. Узагальнено досвід використання дитячої літератури як засобу формування особистості дитини у шкільній практиці другої половини XIX - початку XX ст, способи її опрацювання. Визначено напрями освітньо-просвітницької роботи в діяльності прогресивно налаштованої педагогічної громадськості з питань популяризації дитячої літератури. Виявлено особливості методико-педагогічної роботи з питань організації дитячого читання та формування читацької культури школярів. Висвітлено перспективи за сучасних умов досвіду стосовно впливу дитячої літератури на формування підростаючих поколінь. Виявлено прогностичні тенденції використання дитячої літератури як засобу формування особистості дитини у загальноосвітніх закладах сьогодення України.

Досліджено історію виникнення та діяльності журналу "Молода Україна" упродовж усього періоду його існування. У контексті українського національного відродження здійснено спробу показати вплив часопису на розвиток дитячої літератури та літературного життя. Висвітлено значущість журналу для української культури в цілому. Розглянуто питання специфічного дитячого наративу в українській літературі на прикладі проаналізованих творів. У журналі реалізовано концепцію дитинства, що зумовлювала довірливе спілкування дорослих і дітей, у межах культурного проекту, що грунтувався на універсальних уявленнях про природу істини, добра, користі, порядності, краси, а також утверджував національні цінності за умов дискримінації української мови та культури. Співробітниками часопису були О.Пчілка, Л.Українка, Г.Григоренко, С.Черкасенко, Н.Кибальчич, С. Васильченко, М.Рильський.

Уперше в українській історіографії на підставі залучення до наукового обігу значної кількості архівних матеріалів і друкованих джерел комплексно досліджено редакторську та видавничу діяльність М. Таранька. Проаналізовано структуру, зміст, проблемно-тематичні напрями, жанрову специфіку часописів "Світ дитини" та "Молода Україна", розглянуто умови їх функціонування. Досліджено типо-видову структуру та тематичну наповненість книжкових серій М. Таранька "Діточа Бібліотека", "Бібліотека для молодіжи", "Бібліотека "Молодої України", "Повістева Бібліотека", "Популярна Бібліотека". З'ясовано репертуар його видавництва. Проаналізовано визначні твори учасників літературного процесу міжвоєнного двадцятиліття, які співпрацювали з М. Тараньком. Доведено новаційність окремих його видавничих проектів. Висвітлено біографію М. Таранька.

У світоглядному, естетичному, композиційно-сюжетному, образному, хронотопічному та мовностилістичному аспектах визначено жанрові особливості різновиду пригодницько-шкільної повісті. Запропоновано термін "пригодницько-шкільна повість" з урахуванням українських і зарубіжних традицій формування цього жанрового різновиду, а також типологічної спорідненості повістей. У контексті українського літературного процесу 1960 - 1980-х рр. зроблено аналіз пригодницько-шкільних повістей для дітей О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова. Здійснено сучасну реінтерпретацію пригодницько-шкільних повістей даного періоду, в ідейному змісті яких втілені загальнолюдські цінності та специфіка української ментальності. Запропоновано розглядати пригодницько-шкільну повість як діалог прози для дітей та педагогіки. На підставі аналізу архівних матеріалів уточнено окремі факти життя та творчості дитячих письменників, висвітлено історію написання та видання маловідомих повістей, їх роль в українському літературному процесі. Виявлено та проаналізовано специфіку читацької рецепції досліджених повістей. Визначено тенденцію розвитку даного жанрового різновиду в сучасному літературному процесі. Систематизовано та доповнено результати досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців стосовно теорії жанрів, жанрових різновидів середньої прози.

Проведено комплексний аналіз специфіки літературної комунікації у німецькомовній літературі для дітей та юнацтва, зміни комунікативної парадигми в ній у період від 1970-х рр. до сьогодення. Обгрунтовано суть поняття літератури для дітей і юнацтва на базі комунікативної теорії дієвості. Визначено головні принципи здійснення комунікації в літературі для дітей та юнацтва, а саме: ідейне збагачення наративу, бінарність, рівноправність і самодостатність комунікантів, візуалізацію образу дитини як ідеального реципієнта, що є літературним явищем, зумовленим його власною природою як безпосереднім центром причинно-наслідкового зв'язку всієї комунікативної інтеракції у тексті. Проаналізовано твори видатних німецькомовних письменників У.Вьольфель, П.Гертлінга, О.Пройслера, М.Енде, Ю.Шубігера з метою з'ясування специфіки комунікативного процесу на внутрішньо-текстовому рівні.

Висвітлено жанрово-стильові модифікації українського письменства для дітей 1960 - 1980-х рр. як складову всієї літератури. У світоглядному, естетичному, композиційно-сюжетному, образному, хронотопному аспектах вивченно жанрово-стильові особливості малодосліджених прозових творів для дітей. Розкрито індивідуальну творчу специфіку, багатогранність стилю художньої прози В. Нестайка, Я. Стельмаха, О. Гончара, В. Близнеця, Г. Тютюнника, Є. Гуцала, принципи творення дитячих характерів. Визначено три домінантні жанрово-стильові модифікації (пригодницьку, лірико-імпресіоністичну, інтелектуально-психологічну прозу) масиву літератури для дітей зазначеного періоду. Висвітлено тенденції розвитку літератури для дітей та виявлено розмаїття творчих пошуків прозаїків, різноманітності форм і способів художнього освоєння дійсності, які свідчать, що у письменстві для юного читача утвердилася система жанрів, принципи типізації, які були проявом загальної тенденції українського письменства другої половини XX ст.

Обгрунтовано термін "пригодницько-шкільна повість" (ПШП) з урахуванням українських і закордонних традицій формування малодослідженого в генології жанрового різновиду. Розглянуто ПШП як діалог прози для дітей і педагогіки, аксіологічні параметри повістей. Визначено жанрові особливості ПШП на естетичному, композиційно-сюжетному, образному, хронотопічному та мовностилістичному рівнях. Здійснено сучасну реінтерпретацію ПШП 1960 - 1980-х рр., в ідейному змісті яких втілені загальнолюдські цінності й специфіка української ментальності. Проаналізовано ПШП для дітей І. Сенченка, О. Огульчанського, Б. Комара, А. Давидова, І. Кирія, В. Фіялка у контексті українського літературного процесу даного періоду. Висвітлено творчість дитячих письменників, історію написання і видання маловідомих в літературному процесі повістей. Визначено специфіку читацької рецепції досліджуваних творів.

Виділено й проаналізовано елементарні й комплексні одиниці асоціативно-образного поля "краса природи" (космоніми, фітоніми, кольоративи), досліджено їх функції в художніх текстах для дітей. Здійснено парадигматичну класифікацію лексики на позначення "зовнішньої краси людини". Визначено словесно-образні домінанти, що експлікують "духовну красу людини". Досліджено прагматику художніх текстів літератури для дітей у контексті формування у свідомості дитини естетичних та етичних цінностей.

Висвітлено життєвий шлях і творчу діяльність Є.І. Шморгуна - відомого дитячого письменника, заслуженого журналіста України, голови Рівненської обласної організації Національної Спілки письменників України. Наведено бібліографічні описи його творів і список літературних джерел про нього.

Освещены жизненный путь и творческая деятельность Е.И. Шморгуна - известного детского писателя, заслуженного журналиста Украины, председателя Ровенской областной организации Национального Союза писателей Украны. Даны библиографические описания его произведений и список литературных источников о нем.

Проаналізовано прагматичний та когнітивний підходи щодо аналізу оцінки. Розглянуто сучасні класифікації оцінних значень, та на їх базі сформовано нову класифікацію оцінок. Виділено й описано різні види оцінки: квантитативну, емоційну, естетичну, етичну, сенсорну, раціональну, логічну, соціальну на фонетичному, лексичному, словотвірному та граматичному рівнях мовної структури. З'ясовано вербальні засоби оформлення оцінки в дитячій літературі радянського та пострадянського періоду. Встановлено, що найбільш поширеним видом оцінки у дитячій літературі радянського періоду є кількісна, а в літературі пострадянського періоду - емоційна оцінка.

Досліджено особливості, тенденції та проблеми відтворення комунікативної семантики інтерогативів у перекладах українською мовою. Виявлено засоби відтворення прагматичних властивостей інтерогативів крізь призму мовленнєвих актів. Вперше на широкому фактичному матеріалі здійснено системний багатоаспектний контрастивний аналіз структури, семантики та прагматики речень аналізованого типу англійської й української мов. Усебічне зіставне дослідження інтерогативних конструкцій дозволяє провести перекладознавчий аналіз речень даного типу, виробити критерії адекватного перекладу художніх текстів, що містять інтерогативи. Охарактеризовано прийоми перекладу англомовних інтерогативів українською мовою. Виділено типи граматичних, лексико-семантичних і прагматичних трансформацій, які простежуються у разі відтворення речень даного типу.

Визначено специфічні риси дитячої літератури й особливості її цільової аудиторії, які повинні враховуватись для досягнення адекватного перекладу. Розроблено критерії якісного перекладу творів, призначених для дітей. Запропоновано на етапі доперекладацького аналізу виділяти домінантні риси індивідуального авторського стилю та відтворювати їх у перекладі з позицій функціонального підходу. Стилістичні засоби, виділено як домінантні, поділяються на дві групи: такі, що підлягають прагматичній адаптації та такі, що не підлягають. Визначено роль прагматичної адаптації як обов'язкового для використання інструмента перекладу дитячої літератури. Проаналізовано тактики відтворення таких стилістичних засобів як оніми, засоби створення колориту, метафори, порівняння та фразеологічні одиниці як основні носії образності твору, засоби створення експресивності, стилістично маркована лексика у виконанні чотирьох перекладачів, у результаті чого надано рекомендації щодо вибору оптимальних стратегій та тактик перекладу дитячої літератури.

Досліджено проблему жанрових модифікацій на матеріалі українських дитячих повістей 60 - 80-х років Ю. Збанацького, М. Стельмаха, О. Гончара, І. Багмута, В. Земляка, Б. Харчука, Б. Комара, В. Нестайка, Г. Тютюнника, М. Віграновського, В. Близнеця, Є. Гуцала, Н. Бічуї. Проаналізовано модифікації, утворені шляхом міжродового чи міжжанрового ситезу: повісті-трагедії, повісті-поеми, повісті-легенди, повісті-балади, повісті-казки. З'ясовано, що поширеними у дитячій повісті є явища жанрової дифузії (використання жанрів-вставок, проникнення окремих іножанрових елементів) і синтез "роману виховання" з пригодницькими жанрами. Зазначено, що оригінальні жанрові модифікації створили І. Багмут ("повість-жарт" з численними додатковими жанровими особливостями) та В. Нестайко (гумористичний пригодницький дитячий роман із трьох повістей, "казковий серіал", "новорічний детектив"). Твір "Яблуня і зернятко" Н. Бічуї ідентифіковано як нову жанрову модифікацію - "театральну повість", що визначається не тільки її темою, а й способом моделювання художнього світу.

Досліджено творчість М. Трублаїні та розвиток пригодницького жанру в українській літературі першої половини XX ст. На матеріалі оповідань "Малий посланець", "Крила рожевої чайки", повістей "Лахтак", "Шхуна Колумб" і роману "Глибинний шлях" розглянуто своєрідність творчої манери письменника, зокрема, розкрито особливості романтичного героя пригодницького твору. З'ясовано основні способи розбудови сюжетної інтриги, подано типологію конструктивного та деструктивного персонажів, активізовано поняття "закритого" та "відкритого" тексту. Доведено, що твори М. Трублаїні будуються за схемою "закритого" типу. Вперше здійснено структурний аналіз роману "Глибинний шлях". З'ясовано, що домінуюча роль у романі належить образу наратора, який включений до сфери конструктивного героя і здійснює вагомий вплив на сприйняття подій читачем.

Досліджено типологію традиційних образів дитини-бешкетника у художніх творах для дітей і про дітей. Обгрунтовано традиційність образу бешкетника, визначено його типологічні моделі - комічний і драматичний типи, пояснено номінацію даних моделей, вивчено джерела їх походження. Увагу акцентовано на особливостях функціонування традиційних образів бешкетників комічного та драматичного типів у творах українських і зарубіжних письменників за такими позиціями: комічний і драматичний засади у трактуванні образу, національний характер персонажів, антропологічний і психологічний аспект у портретуванні, діяльність персонажа у контексті проблеми "бешкетник vs суспільство", специфіка сюжету та хронотопу в творах про бешкетників визначених типів.