Розглянуто філософсько-релігієзнавчий аналіз проблеми функціонування духовних цінностей.

Зазначено, що краса за своєю природою відноситься до абсолютних цінностей, оскільки вона є незнищенною, універсально притаманною людському буттю стосовно вищих (вершинних) його ознак. Відтворено динаміку руху та трансформацію понять "краса" - "цінність" - "абсолют" в історико-естетичному аспекті. В онтологічному аспекті красу розглянуто як абсолют, тобто одиницю виміру цінності, яка ідентична з власною сутністю. У гносеологічному аспекті відтворено динаміку краси, акцентовану на виключності її значущості в системі ціннісних орієнтацій. У аксіологічному аспекті виявлено зміну не лише методу аналізу краси як символу вищої цінності, але й зміну сфери ціннісних процесів (пріоритетів): космологічних - теократичних - антропологічних - панестетичних.

Запропоновано теоретичну модель культури як системи та ієрархії абсолютних (універсалій культури), конкретно-історичних та екзистенційно-особистісних цінностей, що створюють єдину ціннісно-смислову реальність буття. Детально проаналізовано генезу культури в контексті аксіологічної методології її дослідження. Розглянуто онтологічні, ціннісні за своєю суттю, засади аксіологічної природи культури. Зроблено спробу визначення й опису змісту її фундаментальних цінностей, що виявляються в різних модальностях і за різними рівнями ієрархії. Розвинуто засади загальної теорії цінності (аксіології), а також питання щодо її історико-логічної реконструкції. Досліджено теорію особистості.

Досліджено головні аспекти теорії цінностей Р. Інгардена. Проведено аналіз естетичної аксіології філософа. Окреслено предмет естетичних досліджень Р. Інгардена, проаналізовано погляди філософа на мистецтво, розкрито значення його концепції естетичного переживання. Визначено зв'язок естетики з філософською антропологією. Розглянуто можливість використання естетичної аксіології Р. Інгардена у дослідженнях сучасного мистецтва. Показано, що ідеї польського естетика допомагають точніше окреслити феномен сучасного мистецтва і завдяки цьому можуть стати підгрунтям вироблення нових оригінальних дослідницьких проектів, що дозволяють розв'язати важливі проблеми сучасної естетики та мистецтвознавства.

Охарактеризовано специфіку феномена творчості, визначено її роль та місце як епістеми трансдисциплінарної акмеології.

Охарактеризована специфика феномена творчества, определены ее роль и место как эпистемы трансдисциплинарной акмеологии.

The article deals with the characteristics and phenomenon of art's peculiarity. It determinates it's place and role as episteme of transdiscipline acmeology.

Досліджено духовний потенціал споживацтва як домінуючої стратегії сучасного світосприйняття. Укорінення в сучасній суспільній свідомості парадигми консіюмеризму призводить до зосередженості людини на поверхневому, суто естетичному аспекті життя. За таких умов дилема "відповідальність-насолода" розв'язується на користь останньої, а гедоністична компонента, яка у попередні епохи була маркером успішної самореалізації, сьогодні перетворилася на самостійну життєву стратегію. Сучасне споживацтво містить низку ознак, що сприяють процесу естетизації світосприйняття. Серед них відмітимо темпоральні зміни гедоністичних інтенцій особистості, які полягають у тяжінні до все динамічнішого задоволення власних потреб, перетворюючи рекордну динаміку на атрибут споживацького стандарту. Суттєвою рисою стала символізація стилю життя, коли вирішальною стає логіка символічного обміну та логіка вартості/знаку, а товар має власну метафізику. Знецінюється й людська особистість, яка з предмету поваги та турботи перетворюється на об'єкт задоволення потреб. Фундаментальним удосконаленням сучасного конс'юмеризму є поширення естетичного дискурсу на особисте життя людини та ті сфери суспільного життя, які раніше не охоплювалися в таких масштабах ідеологією споживання, наприклад, це політика, вища освіта, мистецтво і культурна спадщина, сім'я.