Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Статтю присвячено розгляду нового аспекту в дослідженні філософських ідей у культурі Київської Русі. Це - аналіз зображення образу Києва в давньоруських текстах у системі сакральної онтології.

Проаналізовано історичний досвід, традиції в українській духовній культурі щодо усвідомлення, осмислення, призначення та можливостей реалізації людської особистості, буття людини, сенсу та мети її життя. Висвітлено смисложиттєві орієнтири у минулому та в сучасному духовному полі, зокрема, сенс життя людини-християнина в період трансформаційних суспільних процесів.

Проанализированы исторический опыт, традиции в украинской духовной культуре относительно осознания, предназначения и возможностей реализации человеческой личности, бытия человека, смысла и цели его жизни. Освещены смысложизненные ориентиры в прошедшем и в современном духовном поле, в частности, смысл жизни человека-христианина в период трансформационных общественных процессов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)323-245 + Ю3(4Укр)41/44

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж68937 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто специфіку розвитку богословської думки доби Київської Русі, зумовлену впливом на християнство дохристиянських духовних традицій.

Проаналізовано творчість плеяди давньоруських інтелектуалів-книжників. Наведено результати дослідження текстів Іларіона Київського, Климента Смолятича, Нестора, ігумена Данила, Кирила Туровського та Володимира Мономаха. Описано образ світу, розкрито етичні засади, що визначали зміст світорозуміння в культурі Київської Русі. Висвітлено особливості розвитку вітчизняної філософії.

Проанализировано творчество плеяды древнерусских интеллектуалов-книжников. Приведены результаты исследования текстов Иллариона Киевского, Климента Смолятича, Нестора, игумена Даниила, Кирилла Туровского и Владимира Мономаха. Описан образ мира, раскрыты этические основы, определяющие содержание миропонимания в культуре Киевской Руси. Освещены особенности развития отечественной философии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4УКР)41 + Т3(4УКР)41-7

Рубрики:

Історія філософії

Історія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження просторового та часового образу світу, притаманного культурі Київської Русі. Розкрито суть поняття хронотопу як феноменологічного предмета, що вбирає в себе досвід культурного функціонування різних ланок світовідношення: сакрального та профанного, інваріантного та варіантного, християнської та язичницької онтології, філософії історії, метафізики влади. У контексті фундаментальних координат середньовічної духовності Заходу та Сходу розглянуто суть поняття хронотопу Київської Русі.

Приведены результаты исследования пространственного и временного образа мира, присущего культуре Киевской Руси. Раскрыта сущность понятия хронотопа как феноменологического предмета, впитывающего в себя опыт культурного функционирования различных звеньев миросоотношения: сакрального и профанного, инвариантного и вариантного, христианской и языческой онтологии, философии истории, метафизики власти. В контексте фундаментальных координат средневековой духовности Запада и Востока рассмотрена сущность понятия хронотопа Киевской Руси.

Розкрито сутність образу філософії як любомудрія в контексті діалогу культури Київської Русі з античністю. Висвітлено релігійно-філософський світогляд Володимира Мономаха. Досліджено психологічний феномен "євангелізуючих королев" у Київській Русі та країнах християнського Заходу та Сходу. Визначено філософсько-історичний зміст циклу православних свят у духовній культурі України XI - XIV ст. Висвітлено уявлення слов'ян про "образ" та їх особливе ставлення до ікони в Київській Русі. Розглянуто аскетичний досвід християнського Сходу, наведено відомості про історію заснування Києво-Печерського монастиря. Проаналізовано розуміння філософії у творах києворуських мислителів. Досліджено цивілізаційну природу України та глобальні протирічнчя сучасного світу.

Раскрыта сущность образа философии как любомудрия в контектсе диалога культуры Киевской Руси с античностью. Освещено религиозно-философское мировоззрение Владимира Мономаха. Исследован психологический феномен "евангелизирующих королев" в Киевской Руси и странах христианского Запада и Востока. Рассмотрено философско-историческое содержание цикла православных праздников в духовной культуре Украины XI - XIV ст. Освещены представления славян об "образе" и их особое отношение к иконе в Киевской Руси. Рассмотрен аскетический опыт христианского Востока, приведены сведения об истории основания Киево-Печерского монастыря. Проанализировано понимание философии в произведениях киеворусских мыслителей. Исследована цивилизационная природа Украины и глобальные противоречия современного мира.

Досліджено феномен двовір'я як поєднання народної, язичницької традиції та християнської доктрини у Київській Русі. Наголошено на тому, що у цей період закладено основу української філософської культури, сформовано етнічний архетип та ідею єдності давньоруського суспільства. Такий підхід дозволяє проаналізувати творчий діалог християнської та міфологічної парадигм, визначити специфіку українського світосприйняття.

На підставі аналізу методологічних засад осмислення інтелектуальної спадщини Київської Русі та її специфіки, зумовленої синкретичним характером середньовічного світогляду, обгрунтовано необхідність залучення до царини історико-філософського дослідження есхатологічних ідей і мотивів, якими пройнята давньоруська культура.

Досліджено вплив ідей Діонісія Ареопагіта на формування та специфіку розвитку філософської думки України XI - XVII ст. Проаналізовано особливості їх інтерпретації у творчості вітчизняних мислителів - Теодосія Печерського, Митрополита Іларіона, Кирила Транквіліона-Ставровецького, Станіслава Оріховського, Івана Вишенського, Петра Могили. Конкретизовано роль неоплатонізму Ареопагіта в формуванні їх філософсько-релігійних та морально-етичних поглядів, зокрема у трактуванні поєднання концепцій неоплатонізму з філософськими принципами християнства. Виділено особливу традицію у коментуванні та вивченні "Ареопагітиків", притаманну діячам української філософської культури. Доведено, що характерними рисами їх концепцій світобудови є співвідношення віри та розуму, шляхи богопізнання та християнська містика, ієрархія небесна та земна, множинність Бога у Трійці. Виявлено, що сприйняття "Ареопагітиків" вітчизняними філософами у різні історичні епохи мало відповідне духовне підгрунтя, на основі якого формувались нові ідеї, концепції та розуміння філософсько-релігійного вчення Діонісія Ареопагіта.

На підставі вивчення автентичних джерел досліджено уявлення мислителів Київської Русі про духовно-символічні основи буття. Здійснено зіставлення філософських ідей досліджуваного періоду з українськими національними та загальнолюдськими поглядами на духовні цінності. Висвітлено ідеї духовного зростання ("обоження") у контексті символізму духовної культури Київської Русі X - першої третини XIII ст. Символіку Давньої Русі розглянуто як елемент комунікативно-діалогічного простору культури, спосіб подальшого єднання поколінь. З використанням феноменологічного підходу щодо явища "національного" зроблено припущення про наявність сталих самоочевидностей української нації, які репрезентують себе у символіці "софійного" періоду української філософської думки.

На основі аналізу автентичних джерел визначено зміст, ідеали, категорії та імперативи дружинної етики Київської Русі, шо є важливим для розуміння ідейного контексту, у якому зароджувалася філософсько-етична думка давньоруського періоду. Здійснено спробу дати її визначення, досліджено взаємодію кількох відмінних ідеалів дружинної етики ("воїнства Христового", "ідеального князя" та мирського), проведено розмітку фундаментальних етичних категорій (доблесть, честь, слава), розглянуто їх зміст та еволюцію. Описано зв'язок розуміння імперативу у Київській Русі з уявленнями про сакралізовані межі у географічному просторі та часі, здійснено дослідження тексту "Повчання" Володимира Мономаха як зрілого кодексу імперативів давньоруської дружинної етики, установлено її можливі зв'язки з візантійською та античною спадщиною.

Розглянуто антропологічні ідеї К.Туровського (1130/1134 - 1184) на матеріалі його "слів" та притч в їх зв'язку з відповідними ідеями вчення про людину Святих Отців Східної Церкви. Зазначено, що для києворуського періоду в історії вітчизняної філософії характерним є взаємовплив філософських та богословсько-релігійних питань та їх укоріненість у давньоруській культурі. Проаналізовано питання співвідношення душі та тіла в людині, есхатологічну й еклезіологічна проблематику, проблему гріха, богопізнання, співвідношення віри та розуму в пізнанні. На підставі комплексного та контекстуального аналізу з використанням порівняльного та генетичного методів інтерпретації текстів доведено визначальний вплив уявлень про людину представників східної патристики на трактування аналогічних проблем давньоруським філософом. Відзначено традиційні, ортодоксальні та оригінальні особливості тлумачення К.Туровським окремих антропологічних положень. Акцентовано увагу на цінності та актуальності християнського розуміння людини, репрезентованого вибраними творами філософа.

На підставі результатів історико-філософського аналізу екзистенціалів києво-руської християнської культури виявлено коло умонастроїв, які дозволяють зробити висновок про необхідність доповнення наявного підходу щодо середньовічного типу особистості як корпоративно визначеного. Доведено, що характером християнського світогляду та специфікою його функціонування у філософській культурі Київської Русі закладено підвалини для формування особистісної свідомості та начала, які відображені у ряді літературно-філософських пам'яток даної епохи. Зазначено, що дані положення екстраполюються на текст, який раніше не залучався до складу джерелознавчої бази філософської культури Київської Русі (так званий "Раскольничий манускрипт", відкритий В.М.Татищевим, виписи з якого значно доповнюють текст Іпатіївського літопису).

Досліджено вплив філософсько-релігійного принциру деміургізму Платона на погляди мислителів Київської Русі. На підставі аналізу релігійно-міфологічної та філософської свідомості зроблено висновок про єдність історико-культурного процесу формування деміургічних ідей і зв'язок вітчизняної релігійно-філософської традиції з найбільш якравими філософськими системами античних та середньовічних східнохристиянських теорій. Розкрито напрями еволюції деміургічної свідомості у досократівській філософській традиції та її вплив на систему поглядів Платона. Проаналізовано платонівські діалоги та запропоновано тезу про послідовний розвиток ідей деміургізму, яких обгрунтовано як творчу силу у різноманітних галузях філософського та філософсько-релігійного знання. Зазначено, що впливу деміургічної концепції зазнали гносеологічні, соціально-політичні, етичні, антропологічні, космологічні та теологічні погляди Платона. Виявлено розвиток деміургічних ідей у наступній релігійно-філософській традиції (елліністично-римській та східно-христянській). Розглянуто зв'зок між прийняттям християнства Київською Руссю та ретрансляцією через візантійську духовну культуру ідей Платона на давньоруських мислителів. Зокрема, проаналізовано "Повість врем'яних літ" Нестора, "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово про Закон і Благодать" митрополіта Іларіона. Зазначено, що виявлення завдяки проведеному дослідженню специфічних особливостей деміургізму дозволяє зробити висновок про оригінальних характер давньоруської релігійно-філософської традиції, яка сформувалася під впливом платонізму.ь

Проведено історико-філософський, порівняльний аналіз гносеологічних поглядів представників української філософської думки ХІ - ХІХ ст. Висвітлено питання співвідношення розуму та віри на різних етапах розвитку української культури. Розкрито зміст понять "розум" та "віра" у світовій та українській філософській культурі. Описано вплив на формування києво-руської традиції візантійсько-елінської культури, в подальшому активної взаємодії західноєвропейських філософських напрямків з вітчизняними.

  Скачати повний текст

Здійснено системний соціально-філософський аналіз історіософських ідей, відображених у книжній культурі Київської Русі, в межах категоріальної структури мислення цієї доби. Визначено етапи та особливості процесу становлення філософсько-історичного мислення в давньоруському суспільстві. На прикладі розвитку основних історіософських категорій показано його специфічні особливості, прослідковано головні тенденції формування та напрямки трансформації історіософських поглядів населення даної епохи. Типологізовано історіософські ідеї, представлені категоріями "простір", "час", "сенс життя" та визначальні риси нового архетипу мислення за відмінностями їх змісту. Охарактеризовано вплив особливостей східнохристиянського православного світосприймання на зміст і структуру філософсько-історичної парадигми давньоруського суспільства.