Представлена целостная концепция эстетики природы на материале анализа произведений Р.Роллана. Рассмотрены стилевые функции пейзажа, природа как принцип раскрытия человеческой индивидуальности, черты космического понимания природы. Проанализированы различные виды моделей природы, в частности, античная, спинозистская, руссоистская, романтическая, модернистская. Проведен сравнительный обзор этих моделей.

Изложены теоретические и практические аспекты природоохранной эстетики как учебного предмета в ВУЗ. Раскрыта сущность понятий красоты окультуренной, неживой, божественной дикой природы, животных и растений, стихий и явлений природы, планет и светил. Проанализировано влияние красоты природы на развитие культуры и науки, описано участие общественности в ее защите.

Досліджено проблему естетики економічного, описано механізм прояву естетичного в ціннісних орієнтаціях, який розкриває взаємозв'язок естетичних та економічних потреб в аспекті їх ціннісного змісту. Розглянуто механізми утворення зацікавленості (зокрема економічної) людини в естетичних потребах у різних сферах діяльності (в художній творчості та мистецтві). Проаналізовано вплив естетичного на економічні сторони буття людини в соціальній реальності (повсякденній, економічній та духовній) та художній практиці та доведено його пріоритетне значення у процесі актуалізації "комплементації" естетичного й економічного. Розкрито сутність, структуру та поведінку "людини естетичної" та "людини економічної" на різних рівнях буття. Досліджено розвиток людини у напрямку "homo estheticus" у контексті енвайронментальної естетики. На підставі визначення співвідношення та взаємовпливу естетичного й економічного в рекламі виокремлено естетичну сферу сучасного буття реклами як універсальної культури. З використанням останніх досягнень у галузі філософсько-естетичної рефлексії проведено дослідження реклами як феномену, онтологічно вкоріненого у людському бутті, як універсального механізму відтворення та регулювання світовідчування, зокрема естетичного. З'ясовано, що різновекторна спрямованість мотивації естетичного й економічного у бутті людини призводить до змін її внутрішнього світу й обумовлює необхідність пошуку компромісів ("естетизації економічного" й "економізації естетичного"), які проявляються в художній практиці.

Запропоновано концепцію ролі естетичної імперативності в життєдіяльності людини. Проаналізовано онтологічну суть і механізм дії естетичної імперативності на підставі результатів дослідження естетичних напрацювань представників німецької класичної та сучасної філософії. Розглянуто феномен прояву естетичного імперативу в економічному нормативі. Виявлено амбівалентність естетичного простору у контексті єдності краси та квазікраси, яка більш достеменно розкриває саме естетичні детермінанти економічного буття. Висвітлено питання щодо побудови людиною техносфери. Це дозволило використати певні факти зі сфери архітектури, художньої літератури, живопису, дизайну, реклами, кіно з метою висвітлення прояву естетичної імперативності за сучасних умов.

Здійснено соціально-філософський аналіз особливостей формування естетичної свідомості студентської молоді в період глобалізації й інформаційної революції. Визначено місце та роль естетичного серед духовних пріоритетів молоді. Доведено, що естетична свідомість є могутнім чинником ціннісних орієнтацій людей, їх спілкування та практичної діяльності, що реалізується за принципами краси, гармонії, досконалості. Руйнація або обмеження естетичного спотворює образ життєвого світу людини, але й руйнує її внутрішню духовну сутність, а згортання, зміцнення естетичного як елемента свідомості людини спонукає її до творчості в усіх сферах суспільної практичної діяльності, обумовлює життєдіяльність за законами краси. Проаналізовано чинники руйнівного впливу на духовний світ молоді, обгрунтовано можливості, напрями та заходи організаційно-управлінського та виховного процесів збереження та зростання в духовному світі студентської молоді дійсних естетичних цінностей. Особливу увагу приділено аналізу методів, засобів, технологій залучення студентів до активної участі в мистецько-творчому житті суспільства, активізації форм їх естетичної самодіяльності.

Зазначено, що краса за своєю природою відноситься до абсолютних цінностей, оскільки вона є незнищенною, універсально притаманною людському буттю стосовно вищих (вершинних) його ознак. Відтворено динаміку руху та трансформацію понять "краса" - "цінність" - "абсолют" в історико-естетичному аспекті. В онтологічному аспекті красу розглянуто як абсолют, тобто одиницю виміру цінності, яка ідентична з власною сутністю. У гносеологічному аспекті відтворено динаміку краси, акцентовану на виключності її значущості в системі ціннісних орієнтацій. У аксіологічному аспекті виявлено зміну не лише методу аналізу краси як символу вищої цінності, але й зміну сфери ціннісних процесів (пріоритетів): космологічних - теократичних - антропологічних - панестетичних.

Запропоновано концепцію ролі естетичної імперативності в життєдіяльності людини. Проаналізовано онтологічну сутність і механізм дії естетичної імперативності на підставі дослідження естетичних напрацювань представників німецької класичної та сучасної філософії. Розкрито феномен прояву естетичного імперативу в економічному нормативі. Виявлено амбівалентність естетичного простору в контексті єдності краси та квазікраси, яка розкриває естетичні детермінанти економічного буття. Увагу приділено аналізу шляхів, якими людина будує техносферу та проявам естетичної імперативності в області архітектури, художньої літератури, живопису, дизайну, реклами, кіно.

Предложена концепция роли эстетической императивности в жизнедеятельности человека. Проанализированы онтологическая сущность и механизм действия эстетической императивности на основе исследования эстетических наработок представителей немецкой классической и современной философии. Раскрыт феномен проявления эстетического императива в экономическом нормативе. Выявлена амбивалентность эстетического пространства в контексте единства красоты и квазикрасоты, раскрывающая эстетические детерминанты экономического бытия. Уделено внимание анализу путей построения человеком техносферы и проявлениям эстетической императивности в области архитектуры, художественной литературы, живописи, дизайна, рекламы, кино.

Розглянуто проблему співвідношення цивілізації та культури у контексті визначення феномену естетичної імперативності. Увагу приділено власному буттю та засобам реалізації мети за сучасних умов політичного та громадського розвитку України. Визначено рекламу як гіперестезис сучасного цивілізаційного буття людини.

Висвітлено проблеми створення комплексної теорії краси як соціального феномену. Вперше розкрито сутнісну суперечливість, парадоксальність і багатовимірність краси в її естетичних, моральних, екзистенціонально-комунікативних і соціальних вимірах. Виявлено, що краса вчинків і відносин є предметом етики та соціальної філософії, тому тут перетинаються дослідження цих двох наук. Визначено, що категорія краси, на відміну від прекрасного, виражає вічнісні, інваріантні форми гармонійного буття людини та суспільства. Доведено, що в соціальному бутті людини краса виступає як цільність, цілеспрямованість і цілісність. Зазначено, що краса на відміну від гламурності, є цілісним феноменом, тоді як гламурність - відчуження від цілісності людини та суспільства. Увагу приділено проблемам гармонізації суспільних відносин через формування краси вчинків і відносин як світоглядних цінностей.

Розглянуто людську тілесність як багатовимірний соціокультурний феномен у пізнавальному просторі філософської антропології та філософії культури. Простежено взаємовідносини тілесного та духовного начал у їх взаємних, історично сконструйованих людською свідомістю зближеннях і віддаленнях, пов'язаних із самопізнанням людини в міфології, магії та містиці, релігії, софійності, естетиці, соціології, культурології та спорті. "Людину тілесну" досліджено у парадигмі психотілесної (духотілесної) єдності, що є пріоритетною в синтезі знань про людину.

Рассмотрена человеческая телесность как многомерный социокультурный феномен в познавательном пространстве философской антропологии и философии культуры. Прослежены взаимоотношения телесного и духовного начал в их взаимных, исторически сконструированных человеческим сознанием сближениях и отдалениях, связанных с самопознанием человека в мифологии, магии и мистике, религии, софийности, эстетике, социологии, культурологии и спорте. "Человек телесный" изучен в парадигме психотелесного (духотелесного) единства, которая является приоритетной в синтезе знаний о человеке.

Освещены теоретические, методологические, исторические и искусствоведческие аспекты эстетики безобразного (ЭБ) немецкого философа К. Розенкранца (1805 - 1879 гг.). Определены место ЭБ в логике истории (ЛИ), феноменологические разломы и онтологическая деструкция в современном искусстве, отчужденная отрицательность безобразного в контексте ЛИ, природа и место превращенных форм в ЭБ, негативная феноменология искусства в регрессивном времени, современные трансфузии художественного отражения.

Досліджено тенденції еволюції естетичної сутності потворного від класичної до некласичної парадигми. Виявлено основні традиції трактування сутності потворного, розкрито онтологічні підстави, культурні та філософсько-історичні передумови, які детермінували уявлення про потворне в різні епохи. Обгрунтовано, що розуміння сутності потворного, його ролі в художньому процесі та місця в системі естетичних знань детерміновано формами філософського та художнього осмислення тих факторів реальності, які утворюють буттєві підстави потворного. Визначено особливості та причини посилення значення дискурсу потворного в некласичній естетичній свідомості.

Проаналізовано особливості класичного мистецтва у формуванні естетичного досвіду особливості.

Розглянуто деякі проблеми взаємовідношень людини й природи через інтенції художньо-образної системи Г. Сковороди, що грунтуються на ідеях і поняттях культури в цілому. Народившись в історії естетики Давньої Греції, вони набули значення в модернізмі та набувають важливого значення в культурі постмодерну, його сучасного філософсько-психологічного розуміння для оновлення життя й духовності людини.

Увагу приділено осмисленню буденності, його естетичного змісту та традиції філософської рефлексії. Проаналізовано основні тенденції рефлексії буденності в культурі європейського середньовіччя й епохи Ренесансу, Нового часу, XIX - XX ст. Показано роль буденності в процесі генези й інобуття естетичних і світоглядних форм культури. Зазначено, що усвідомлення нелінійності та поліваріантності участі буденності в організмі культури є необхідною умовою для подальшого збереження та здійснення самого культурного буття, що здатне вмістити високі інтелектуальні запити та масові вимоги, окремі акти морального, духовного героїзму, творче піднесення та буденний плин життя.

Досліджено процес рефлексії феномену буденності за умов філософської традиції. Осмислено складники буденності в тематичному просторі давньогрецької філософії та естезис буденності в середньовічному філософському контексті, де буденність визначено як синтез сакральної та антропологічної реальності. Досліджено епістемічне підгрунтя концептуалізації буденності, які висуває новочасовий раціоналізм, буденність визначено як безпосередню даність природної й трансцендентальної реальності. Розглянуто засвоєння феномену буденності німецькою класичною філософією, у якій буденне визначено як область діяльності емпіричного розуму. Проаналізовано концептуалізацію буденності у філософії Гуссерля, Гайдеггера, Сартра як рефлексію базових засад конституювання феноменального світу та буття екзистенції, а також розглянуто естезис буденності за умов постмодерної культури. Досліджено та проаналізовано процес визначення буденності як об'єкта естетичної рефлексії, розглянуто становлення й трансформацію естетичних концептів буденності в ретроспективі історії художньої літератури. Висвітлено ключові етапи історії естетики й відповідні парадигми, які втілюють суттєві екзистенційні та змістовиражальні аспекти рефлексії буденності на естетичному просторі. Підкреслено, що процесуальність їх існування розкриває перспективу формування та трансформації парадигм естезису буденності. Висвітлено процес естетичного засвоєння буденності за умов парадигм класицизму, романтизму, реалізму, модерну та постмодерну. Розглянуто диференціацію феноменів буденного та трансцендентного в культурному й естетичному контекстах, обгрунтовано роль темпоральності в бутті й осмисленні буденності. Проаналізовано процес трансформації буденності в постінформаційному цивілізаційному контексті.

Здійснено теоретичне осмислення краси не лише як естетичної й етичної, а й соціокультурної категорії. Доведено, що краса може й повинна врятувати світ як міжлюдську комунікацію, спільноту людей. Така постановка питання робить красу фундаментальною проблемою саме соціальної філософії. Обгрунтовано методологічний підхід, що одержав назву "соціальна метаантропологія", в якому виокремлюється буденне, граничне та метаграничне буття суспільства та людини в суспільстві, й який постає новим напрямом соціально-філософського знання. Красу соціального буття проаналізовано в її цілісності - від тілесної краси до краси світогляду особистості, її вчинків і відносин у сім'ї та суспільстві. Зроблено висновок, що краса відносин у відкритому, демократичному суспільстві виражається через феномен соціального партнерства. Одним з найважливіших екзистенціально-комунікативних виявів краси відносин в контексті соціального партнерства є гендерне партнерство - стратегія життя чоловіка та жінки, коли взаємини з протилежною статтю будуються на розумінні, толерантності та співтворчості.

Розкрито сутність естетичної категорії краси у контексті економічних відносин. Виявлено провідні тенденції технократизму (філософії техніки) сучасного суспільства, який сприяє в процесі естетичного відтворення товарів споживання втраті цілісності речі як засобу задоволення людських потреб і створює новий простір взаємодії естетичної й економічної доцільності. Визначено соціальні детермінанти економічного відтворення естетичних творінь у сучасному технократичному суспільстві. Доведено, що взаємодія та єдність краси і квазікраси в діяльності людини зумовлена амбівалентністю економічних процесів.

Раскрыта сущность эстетической категории красоты в контексте экономических отношений. Выявлены ведущие тенденции технократизма (философии техники) современного общества, способствующего в процессе эстетического оформления товаров потребления утрате целостности вещи как средства удовлетворения человеческих потребностей и созданию нового пространства взаимодействия эстетической и экономической целесообразности. Определены социальные детерминанты экономического воссоздания эстетических творений в современном технократическом обществе. Доказано, что взаимодействие и единство красоты и квазикрасоты в человеческой деятельности обусловлено амбивалентностью экономических процессов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ335.42(4ФРА)6 + Ю811.13

Рубрики:

Балетний театр

Прекрасне. Категорія краси

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*31-723 + Ю811.136

Рубрики:

Соціальна філософія

Прекрасне і утилітарне

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ