Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

Brian Hodgson lived in Nepal from 1820 to 1843 during which time he wrote and publisged extensively on Nepalese culture, religion, natural history, architecture, ethnography and linguistics. Contributors from leading historians of Nepal and South Asia and from specialists in Buddhist studies, art history, linguistics, ornithology and ethnography, critically examine Hodgson's life and achievement within the context of his contribution to scholarship. Many of the drawings photographed for this book have not previously been published.

Пропонована наукова праця розглядає розвиток єврейської громадсько‐політичної думки в Україні у історичній ретроспективі минулого століття, а також аналізує сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українського єврейства на початку ХХІ століття. Колективна монографія розрахована на політологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, усіх, хто цікавиться дослідженнями в царині української юдаїки.

Пропонована наукова праця розглядає розвиток єврейської громадсько-політичної думки в Україні у історичній ретроспективі минулого століття, а також аналізує сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українського єврейства на початку ХХІ століття. Колективна монографія розрахована на політологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, усіх, хто цікавиться дослідженнями в царині української юдаїки.

  Текст у форматі PDF 1.64 Мб

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Книжку Сергія Єкельчика, канадського історика з Університету Вікторії, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці й культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру і на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтелігенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить автор, що тогочасні російсько-українські стосунки — однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали.

У книзі видатного діяча Української революції на Кубані та політичної еміграції розглянуто історичні, економічні, національні та геополітичні аспекти розвитку Кавказу та його значення для України та Росії.

Це друге видання, доповнене й розширене, навчального посібника з історії української державності Раїси Іванченко — відомого сучасного історика, письменника, автора численних історичних розвідок та історичних романів з проблем історії України. У роботі відстоюється наукова позиція державності українського народу, починаючи із Трипільської цивілізації. Посібник містить цікаві документи на підтвердження думки автора. Посібник розрахований на широке коло читачів — учнів, студентів, учителів, усіх, хто цікавиться проблемами становлення й еволюції державницької історії упродовж майже півторатисячолітнього періоду нашого минулого

Ця книжка про українського вченого ХV століття Юрія Котермака з Дрогобича. Опрацювавши історичні документи, автор простежив життєвий шлях Юрія Котермака, який, закінчивши Краківський університет, став доктором медицини й філософії, ректором знаменитого Болонського університету.

Вип. 11. - 2002. - 400 с.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

Довідкове видання містить хронологію основних подій, що відбулися в українських землях, починаючи з найдавніших часів і до сьогодні. У додатку читач знайде методичні поради для абітурієнтів, які готуються до екзамену або тестування з історії України. Матеріал викладено українською та російською мовами, що стане в пригоді тим, хто перейшов на навчання державною мовою, але активно ще не володіє нею. Для вступників до вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, гімназій і ліцеїв.

  Текст у форматі PDF 2.04 Мб