Текст у форматі PDF 42.92 Мб

У книзі детально прослідковано передумови, механізми здійснення та наслідки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, який став однією з найтрагічніших сторінок світової історії. На документальному матеріалі досліджуються злочинні дії керівництва Радянського Союзу, яке застосувало щодо Української СРР безпрецедентний за масштабами терор голодом, поєднуючи його з планомірним винищенням української інтеліґенції та правлячої еліти республіки. Широко висвітлено активізацію національно-визвольного руху в Західній Україні, викликану трагічними подіями 1932–1933 рр. у Наддніпрянщині, та акції збору коштів для допомоги голодуючим. Проаналізовано роль засобів масової інформації та політичних чинників у донесенні правди про Голодомор в Україні до світової громадськості. Зібрано спогади свідків та жертв Голодомору, які після трагедії перебралися на проживання до Тернопільської області. Наведені документи і матеріали ЦК КП(б)У засвідчують жорстоку політику комуністичного режиму щодо українського села. У додатках подано документи, твори художньої літератури та усної народної творчості, понад 400 світлин, довідкові матеріали тощо, які відображають трагічні сторінки 1932–1933 рр. в історії України.

Ця наукова монографія присвячена історико-містобудівним дослідженням українських міст, а саме - розробленню науково-проектної документації, яка включає історико-архітектурні опорні плани, визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток, визначення меж та режимів використання територій історичних ареалів. Без такої науково-проектної документації розроблення генеральних планів міст, іншої містобудівної документації не допускається. Ця монографія продовжує серію, започатковану в 2008 р. монографіями "Історико-містобудівні дослідження Чернівців" та "Історико-містобудівні дослідження Одеси". Тут узагальнений досвід Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень щодо розроблення такої науково- проектної документації по містах Василькову Київської області, Ізмаїлу Одеської області, Вінниці, Горлівці Донецької області. Результатами зазначених досліджень є забезпеченість кожного з цих чотирьох міст повним комплектом науково-проектної документації, спрямованої на збереження нерухомої культурної спадщини. Відтак ця монографія може бути методичним орієнтиром при розробленні такої документації по інших історичних містах. Видання розраховане на істориків архітектури та урбаністики, культурологів, істориків, археологів, краєзнавців, мистецтвознавців, музейних працівників, працівників органів охорони культурної спадщини, органів містобудування та архітектури, органів місцевого самоврядування, студентів та викладачів навчальних закладів, активістів Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також всіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.

Поява «Історичної фонології української мови» Юрія Шевельова в українському перекладі --- то велике свято мовознавства на Україні. Англійською мовою ця праця вийшла друком ще 1979 р.; і хоча адресатом її були всі славісти, та зі зрозумілих причин вона призначалася насамперед читачеві українському --- а той упродовж багатьох років не мав до неї доступу. Слід підкреслити, що «Історична фонологія української мови» Ю. Шевельова вирізняється з поміж аналогічних досліджень розмаїтістю розглянутої в ній тематики, широтою погляду на пояснювані мовні явища, багатством використаного історичного та діалектного матеріалу, деталізованим викладом фактів. Усе це доповнюється оглядом попередніх інтерпретацій, завдяки чому для багатьох явищ витворюються своєрідні міні монографії. Утім, «Історична фонологія української мови» не є сукупністю монографій; або, беручи точніше, вона є чимось більшим, ніж просто сукупність монографій. У книзі застосовано монографічний, синтетичний спосіб потрактування досліджуваної проблеми в усій її цілості. Автор послідовно описує доісторичний розвиток української фонологічної системи, її еволюцію від "протоукраїнського" до "давньоукраїнського" періоду, відтак --- системні зміни, що зумовили перехід до наступних етапів: "ранньосередньоукраїнського", "середньоукраїнського", "пізньосередньоукраїнського" та "новітнього". З тонким розумінням подано культурно історичне тло мовних процесів, для кожної виокремленої епохи докладно описано джерельну базу. Дуже корисною є наведена бібліографія найважливіших праць до кожного розділу. У книзі показано розвиток звукових явищ в окремих діалектах і розвиток діалектної фонологічної системи з ареального погляду. Отже, вона також містить у собі --- в повному сенсі слова --- історичну діалектологію української мови в ділянці фонології: це стосується як розгляду окремих явищ, так і підсумкової синтези, запропонованої в прикінцевому розділі.

Трактат Васубандху „Абхидхармакоша" („Энциклопедия Абхидхармы") — выдающийся памятник V в. н.э., имеющий первостепенное значение для истории индийской классической философской мысли. Настоящее издание содержит I раздел трактата, который представляет собой уникальную экспозицию вайбхашики (сарвастивады) - философской системы, получившей широкое распространение в странах буддийского ареала. Перевод памятника, впервые выполненный с санскритского оригинала, сопровождается комментарием, учитывающим тибетскую и китайскую версии, историко-философским исследованием. Книга дополнена индексом санскритско-тибетско-китайских соответствий, текстами карик на трех языках.

В общей части работы дается всестороннее рассмотрение грибов порядка Agaricales. Приводятся сведения но морфологии и систематике, дается критический разбор работ по филогении, подробно разбираются критерии видов. Приведон обширный материал по экологии агариковых грибов по мировой литературе и исследованиям автора в различных районах СССР. В обзоре агариковых Приморского края дается ареологический анализ видов, их распределение по экологическим группам, рассматривается значение агариковых в природе и хозяйстве. В специальной части описаны 802 вида (из 100 родов и 16 семейств), 25 видов описаны автором как новые для науки (12 из них впервые публикуются в данной работе), приведены 164 вида, не указанные из других районов Союза. Для каждого вида, кроме латинских, дано русское название,указаны условия произрастания, субстрат, время образования плодовых тел. Агариковые грибы имеют большое значение в природе и хозяйстве. Одни из них участвуют в разложении древесного опада и в процессе почвообразования в лесах, другие, весьма многочисленные виды, образуют цикоризы на корнях ценных высокомикотрофных древесных пород. К агариковым относится большинство видов съедобных грибов, многие из них богаты витаминами, особенно из группы В, и содержат различные биологически активные вещества. Изучение агариковых грибов в Советском Союзе, и особенно на Дальнем Востоке, сильно отстало от изученияне только высших растений, но и некоторых групп низших. До пачала наших исследований из Приморского края в работах II. А, Наумова fNaoumoff, 1914), Л. А. Лебедевой (1917), Л. В. Любарского (1934, 193S) и 3. И. Лучник (1938) было опубликовано только 17 видов агариковых грибов. Приморский край, как и весь советский Дальний Восток, был белым пятном в отношении этой чрезвычайно интересной группы гетеротрофных растительных организмов. Материалы для данной работы собраны в период с 1945 по 1963 г. в различных районах Приморского края. Изучалась флора агариковых грибов, закономерности распространения, экология, специализация и сроки развития плодовых тел каждого вида. На осповаппи литературных даппых и личных наблюдений автора па юге Дальнего Востока и в других райопах Советского Союза установлены типы ареалов для обнаруженных в Приморье видов агариковых грибов. В результате проведенных исследований Приморский край в отношении агариковых грибов стал одной из наиболее хорошо изученных территорий СССР. Одновременно удалось значительно пополнить сведения и об агариковых грибах Советского Союза. Они будут использованы при написании Определителя агариковых грибов СССР, составление которого считается первоочередной и неотложной задачей советских агарикологов.

Т. 1 : Тиссовые - Кирказоновые. - 1977. - 164 с.

Сборник объединяет цикл работ сотрудников Лаборатории фитохорологии и кафедры высших растений ЛГУ, посвященных изучению закономерностей географического распространения растений флоры СССР и документации его в картографической форме, а также решению некоторых вопросов фитогеографического районирования. В сборнике рассматриваются, в частности, вопросы распространения типичных элементов пустынной флоры Турана (Арало-Каспийской низменности), закономерности распространения растений эфемеров и эфемероидов в Средней Азии и высших водных растений на северо-востоке европейской части СССР и ряд других. Сборник представляет интерес для ботаников и географов, а также для луговедов, растениеводов и других работников в области изучения и освоения природных ресурсов.

В аталсе наведені відомості про 215 видів рідкісних і зникаючих рослин Полтавської області. Середних: 55 видів, занесених до Червоної книги України, 8 - до Світового Червоного списку, 7 - до Європейського, 9 - до бернської конвенції, 157 Регіонально рідкісних. Для кожного виду подані відомості про созологічний статус, ареал, еколого-ценотичну приуроченість, життєву форму, чисельність популяцій, антропогенний вплив, заходи охорони, малюнок, катосхему місцезнаходжень. Для ботаніків, екологів, природозгавців і природоохоронців.

Настоящий доклад посвящен белому грибу. Следует отметить, что первая монографическая работа по белому грибу была опубликована Б.П.Васильковым еще в 1966 г. За прошедший период появились новые данные, особенно по влиянию хозяйственных мероприятий на плодоношение белого гриба. Кроме того, в работе Б.П.Василькова рассматривался весь ареал его произрастания, что не позволило автору подробно остановиться на особенностях плодоношения по регионам. Последнее относится и к таежной зоне. Поэтому мы считаем необходимым вернуться к описанию экологии и особенностей белого гриба по материалам средней и северной подзон тайги европейской части СССР.

Географический ареал— это часть земной поверхности (территории или акватории), на которой постоянно встречаются популяции определенного вида организмов, входящего в таксономические категории более высокого ранга — роды и семейства. В зависимости от таксона можно говорить об ареале вида, ареале рода, ареале семейства и т. д. Ареал представляет собой трехмерное географическое пространство, определяемое не только долготно-широтными характеристиками, но и высотой (особенно в горных системах) или глубиной (в водной среде) распространения организмов.

  Текст у форматі PDF 2.12 Мб

У книзі подано нариси про словозміну, синтаксис, лексику та семантику говірок Чорнобильської зони та суміжних ареалів. Нариси розширюють відому дотепер інформацію про поліські діалекти, що належать до архаїчних діалектних типів.

У цьому випуску "Історичних зошитів" автор робить певний крок на шляху висвітлення важливого і практично не дослідженого питання про розгортання руху за національне відродження Серед українців в місцях іх компактного проживання на теренах колишньої Російської імперії. Особлива увага приділяється з ’ясуванню впливу на цей процес утворення і діяльності Української Центральної Ради, налагодження зв’язків з останньою численними українськими організаціями Росії. Викладений матеріал розрахований на науковців, викладач ів та студентів вузів, усіх, хто цікавиться питаннями історії України.