Ці методичні поради — перша спроба комплексно розглянути весь процес підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук: від вибору теми кваліфікаційної праці до її прилюдного захисту. Розкриваються основи методології наукової творчості, викладаються методика написання та правила оформлення рукопису дисертації й автореферату, розглядається порядок прилюдного захисту дисертації. Матеріали видання узгоджені з чинними нормативними документами ВАК України щодо організації процесу атестації Наукових кадрів вищої кваліфікації. Для аспірантів, здобувачів наукового ступеня, які працюють над дисертацією, та їхніх наукових керівників, а також для кожного, хто хоче підвищити культуру своєї наукової роботи.

Георгій Васильович Щокін написав книгу "За кого ж голосувати? Спроба відвертої відповіді" в 2004 році перед президентськими виборами, після чого, на нього був скоєний замах. В книзі автор намагався дати чесні відповіді на питання, пов'язані з президентськими перегонами, які так хвилюють кожного українця.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

У даній роботі детально описані основні принципи проведення штучної та допоміжної вентиляції легень. Наведені критерії вибору та особливості техніки проведення різних методів респіраторної підтримки, а також найбільш характерні ускладнення га способи їх запобігання. Вперше у вітчизняній літературі представлені сучасні підходи і методики фармакологічної адаптації хворих до проведення штучної вентиляції легень.

В текстах лекцій наведено найбільш методологічно значущі, проблемні та важкі для засвоєння розділи з нової дисципліни «Освітня проблематика (проблематика соціальної освіти)», що є дисципліною за вибором студентів для напряму підготовки 6.030301 «журналістика». Обсяг, послідовність викладу та структура матеріалу відповідає тематичному плану дисципліни. Тексти лекцій, як навчальне видання, містять систему відомостей наукового та прикладного характеру, викладену у формі конспектів, що зручно для вивчення і викладання. Наведені дослідження було проведено в межах дисертаційного дослідження як результат вивчення актуальної проблеми інституалізації соціальних комунікацій в сфері вирішення соціальних проблем. В текстах лекцій розглядаються нові проблеми, розкриваються альтернативні підходи, що характеризують оригінальні напрямки розвитку соціальної освіти зокрема та комунікаційних продуктів в цілому. Наведені малюнки, таблиці та схеми є авторськими та використовуються під час навчання у форматі слайдів або як роздатковий матеріал для аудиторної роботи.

У науково-навчальному виданні “Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні” аналізуються політичні вибори, виборча демократія, виборчий процес та виборчі системи. У роботі подано розгорнуту характеристику об’єктивним індикаторам демократичних виборів, структурі, елементам та типам виборчих систем, їх перевагам та недолікам, головним процедурам виборчого процесу, технікам ”виборчої інженерії”, способам протидії незаконному впливу на волевиявлення виборців, формам прямої демократії. Робота буде корисною для науковців, студентів, державних сдужбовців та працівників органів місцевого самоврядування, а також для усіх, хто цікавиться електоральною політикою.

У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

У монографії на основі достовірних джерел висвітлено одну з невідомих сторінок історії боротьби нашого народу за незалежну державу. Показано, як на тлі перебігу загальних політичних процесів на початку 40-х років минулого століття українці намагалися вибороти своє право на рівноправне життя у середовищі світової спільноти незалежних держав. Книга розрахована на студентів, викладачів, науковців, всіх, хто цікавиться історією, кому не байдуже, чому, як сказав О. Олесь,"досі в хмарах сонце рідної землі".

  Текст у форматі PDF 1.82 Мб

У посібнику розглядаються складні випадки морфологічного й синтаксичного розбору; труднощі у виборі закінчення, визначення роду іменника, написанні прізвищ; аналізується утворення прикметників від географічних назв; на конкретних прикладах пояснюються закономірності складоподілу, переносу слів, особливості вживання великої літери; приділяється увага пунктуаційним та іншим питанням.

  Текст у форматі PDF 7.53 Мб

У підручнику описано найпоширеніші хірургічні захворювання. Головну увагу приділено діагностиці та дифдіагностиці гострої хірургічної патології. Особливістю видання є його побудова за синдромним принципом, що більшою мірою відповідає реальній діяльності лікаря-практика. Викладено показання до застосування сучасних методів лабораторної та інструментальної діагностики, а також сучасних підходів до лікування різноманітних хірургічних захворювань. Крім того, у підручнику висвітлено питання вибору способу і обсягу хірургічного втручання, а також деякі аспекти техніки втручання найпоширеніших операцій. Особливу увагу приділено принципам інтенсивної терапії у невідкладній хірургії. Результативнішому сприйняттю сприяють численні ілюстрації, а також різні схеми й алгоритми. Підручник підготовлено відповідно відповідно до Державного стандарту вищої медичної освіти - освітньо-кваліфікаційної характеристики випускників вищих медичних навчальних закладів України за напрямом підготовки 1101 "Медицина". Для студентів старших курсів курсів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації.

Джонатан Франзен (нар. 1959 р.) – відомий американський письменник, у 2001 році удостоєний Національної книжкової премії США (National Book Award). У романі “Свобода” (2010), що блискуче відроджує традиції великої прози XIX століття, Франзен розмірковує над тим, чи є свобода вибору, чи знаємо ми, чого прагнемо, коли бажаємо свободи, як легко жертвуємо близькими людьми заради її привида.

У підготовці лікаря загальної практики факультетська хірургія займає одне з чільних місць. Вона передбачає вивчення класичного, типового перебігу хірургічних захворювань, принципів встановлення діагнозу, визначення лікувальної тактики і лікування. У підручнику, відповідно до програми, структуровано подано новітні дані про анатомію і фізіологію органа чи системи, етіологію і патогенез захворювань, їх типову клінічну симптоматику, методи лабораторних та інструментальних досліджень. Згідно з останніми науковими розробками викладено принципи встановлення діагнозу, вибору лікувальної тактики й адекватного об’єму хірургічного чи консервативного лікування, експертизи втрати працездатності, реабілітації хворих у післяопераційний період, профілактики хірургічних захворювань. Підручник розрахований на студентів ІV курсу медичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

Довідник містить інформаційні матеріали про сучасні українські політичні партії (як діючі, так і ті, що вже припинили своє існування) та про їхніх перших керівників (засновників), про виборчі партійні блоки, створені напередодні виборів до Верховної Ради України III – VІ скликань. Розрахований на науковців, аналітиків, експертів, лідерів та членів політичних партій, громадських діячів, усіх, хто цікавиться питаннями партійного будівництва в Україні.

Розглянуто стан і проблеми використання діючих систем координат і картографічних професій для забезпечення ведення державного земелього кадастру. Наведено характеристики державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000. Визначено завдання вибору систем координат та картографічних проекцій. Досліджено характеристики спотворення довжин та площ в картографічних проекціях на території України. Запропоновано метод оптимізації параметрів картографічних проекцій на основі використання інтегрального показника Ейрі. Досліджено точнісні характеристики картографічних проекцій Гаусса-Крюгера, Ламберта, Чебишева і поперечно-циліндричної проекції Меркатора. Запропоновано використання Держаіної геодезичної референцної системи координат УСЛ-2000 та системи місцевих систем координат, похідних від УСК-2000, реалізованих в оптимізованих проекціях Гаусса-Крюгера і поперечно-циліндричної проекції Меркатора.

У монографії розглядаються історичне та геополітичне підґрунтя європейського та євроатлантичного покликання України, особливості співробітництва України з Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного Договору в період 1991-2004 рр. На багатому і різноманітному фактичному матеріалі проаналізовано роботу центральних органів законодавчої, виконавчої й судової влади України в напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції, досліджено місце і роль українських регіонів, політичних партій та недержавних громадських організацій у реалізації європейського вибору держави. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, держслужбовців, політиків і стане у нагоді всім, хто цікавиться процесами європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Партийное строительство в России – дело последних 15 лет. Начавшись как самоорганизация малочисленных энтузиастов, сейчас оно объединяет сотни тысяч людей. Перечень сфер, в которых успешный партийный лидер должен обладать незаурядной компетентностью, огромен. Далеко не полный список включает владение тонкостями российского законодательства, знание законов общественной психологии и группового взаимодействия, соблюдение правил ведения предвыборной борьбы, сохранение электората между выборами, расширение рядов партийцев. Задача этой книги – базовая и в то же время почти энциклопедическая: дать обобщенное и систематизированное представление о навыках и приемах партийного строительства, которыми те, кто стоял у истоков партийно-политической работы, овладевали путем многочисленных проб и ошибок.