Ч. 1. - 412 с.

Дана книга є першим вітчизняним дослідженням історії російського і європейського балету авторства гірничого інженера та знавця балету Костянтина Скальковського. В ній розповідається про видатних балетних акторів, аналізується їх техніка, ролі. Також автор розповідає про художні традиції оформлення сцени, про кращих художників, відомих у цій сфері. Вперше книга була видана у 1882 р. під назвою “Балет, его история и место в ряду изящных искусств”.

Ця книга видана до п’ятдесятиріччя з дня смерті Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненко. Вона написана видатним українським фольклористом, етнографом і літературознавцем Миколою Федоровичем Сумцовим. Метою публікації було показати постать Григорія Федоровича не лише як письменника, а передусім як дослідника-етнографа. Аналізуються його статті, найважливіші думки, висловлені классиком тощо.

Т. 2. - 1898. - 1061 с.

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

Перший український словник чужомовних слів, що його склав видатний український літературознавець, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч Василь Миколайович Доманицький (за тогочасними правописними нормами — Доманіцький). Нині ця книга є цікавою не тільки з погляду тлумачення етранжизмів, але і як багате джерело архаїзмів та віджилих значень чужомовних слів.

Т. 1. - 1911. - 469 с.

Коркин, Александр Николаевич — заслуженный профессор математики спб. университета. Родился в Вологодской губ. в 1837 г. По окончании первоначального образования в вологодской классической гимназии К. в 1854 г. поступил студентом на физико-математический факультет спб. университета, где уже в 1856 г. за сочинение на заданную факультетом тему "О наибольших и наименьших величинах", получил золотую медаль. Окончив курс в 1858 г. со степенью кандидата, К. поступил учителем математики в спб. 1-й кадетский корпус, но продолжал научные занятия и в 1860 г. защитил диссертацию "Определение произвольных функций в интегралах линейных уравнений с частными производными" на степень магистра чистой математики; тогда он оставил службу в корпусе и избран был адъюнктом спб. университета по кафедре математики, сделавшейся вакантной после В. Я. Буняковского. 1862—63 гг. К. провел в заграничной командировке, слушал лекции знаменитых математиков в Париже и Берлине и подготовил свою диссертацию "О совокупных уравнениях с частными производными и некоторых вопросах механики"; эта диссертация была окончена уже в С.-Петербурге и после защиты ее, в 1868 г., К. был утвержден в звании экстраординарного профессора. С 1873 г. он состоял ординарным, а с 1886 г. — заслуженным профессором. В разное время К. читал лекции почти во всем отделам математики; лекции его всегда отличались ясностью изложения и изяществом формы. — Научные работы К. имеют предметом главным образом интегрирование уравнений с частными производными и теорию чисел. К первой области относятся его магистерская и докторская диссертации, а также статьи "Sur le théorème de Poisson et son réciproque" ("Bulletin de l'Acad. de St.-Petersb", т. 16, 1871), "О частных дифференциальных уравнениях второго порядка" (Приложение к протоколам университета, 1878) и др. В докторской диссертации рассматривается совокупность какого угодно числа уравнений первого порядка с одной неизвестной и предлагаются оригинальные приемы для нахождения этой неизвестной, ведущие к решению особенной области вопросов, из которой автор, для пояснения теории, взял вопрос о нахождении интегралов, общих многим задачам механики. Другие статьи касаются трудного вопроса об определении произвольных функций, входящих в интегралы уравнения второго порядка по заданным начальным условиям. Автор решает вопрос для всех тех случаев, к которым применим способ Монжа, и дает правила для нахождения упомянутых функций при существовании начальных условий определенного рода. В теории чисел работы К. сосредоточиваются на теории квадратичных форм. Основной вопрос о так называемом точном пределе для минимума определенных квадратичных форм, легко решающийся для форм бинарных, представлял уже трудности для форм тройничных, и хотя для последних и был найден еще Зебером, но доказан только Гауссом в 1831 г. Несравненно большие трудности представлял этот вопрос для форм с четырьмя и более переменными; трудности настолько увеличиваются с увеличением числа переменных, что со времен Гаусса многие математики тщетно пытались их преодолеть. С 1871 по 1877 гг. К., совместно с Е. И. Золотаревым (см.), предпринял ряд исследований об упомянутом вопросе и им удалось найти решения для форм с четырьмя и с пятью переменными. Эти результаты, считающиеся капитальными в теории определенных квадратичных форм, изложены в статьях, напечатанных в "Mathematische Annalen" (B. V, VI и XI). — Мелкие статьи математического содержания К. напечатал в "Nouvelles Annales de Mathématique", в "Comptes Rendus" парижской академии, в бюллетенях Дарбу и в русских математических журналах. В течение своей многолетней профессорской деятельности К. создал целую школу молодых математиков. Его бывшие слушатели состоят ныне профессорами во многих русских университетах.

Дана праця є нарисом про життя і творчість видатного українського композитора, піаніста, диригента, педагога, збирача пісенного фольклору Миколи Віталійовича Лисенко. Книга має декілька розділів. Перший розглядає саму суть української народної пісні, її не тільки естетичну, але й історичну вагу. Інші три розділи описують творчий шлях Миколи Віталійовича, його внесок в українську культуру, ставлення суспільства до композитора.

У першому розділі книги видатного українського мистецтвознавця розглянуто діяльність "придворних" архітекторів – представників бароко: митрополита Рафаїла Заборовського, за часів якого відбулося закладення Андріївської церкви, Іогана Готфріда Шеделя, що уславився як архітектор Лаврської дзвіниці, а також А. В. Квасова, І. Ф. Мічуріна. Другий розділ присвячено архітекторам-киянам Стефану Ковніру та Івану Григоровичу-Барському, який є автором Покровської церкви і багатьох світських будівель.

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (18/30.09.1841 — 20.06/02.07.1895) — історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. ф-ті Ун-ту Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 — 75 рр. викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник "Исторические песни малорусского народа" (1874 — 75), "Малорусские народные предания и рассказы" (1876). Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з ун-ту, в 1876 — 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист, видає зб. і ж-л "Громада" (1878 — 1882), серії позацензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" — перший укр. соц. осередок; здійснює — через М. Павлика та І. Франка — визначальний вплив на укр. радикальний рух у Галичині. 1885 р. через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й філософії нац. ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади" (1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм" (1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 — 82), "Вольный союз" (1884), "Либерализм й земство в России" (1889)та ін. З 1889 і до смерті працює професором Софійського ун-ту.

Ч. 1. - 356 с.

Книга присвячена видатному українському громадському і науковому діячу Михайлові Петровичу Драгоманову (1841-1895 рр.). У виданні змальовується його життя, діяльність та політичні погляди.

Т. 1. - 1924. - 271 с.

Книга містить репродукції і біографічні відомості про одного з найсильніших артистів-малярів, основоположника й професора Київської Академії Мистецтва, першорядного майстра европейської слави - Олександра Олександровича Мурашка. Описується втрата видатного майстра рисунку і фарби, найбільш необхідного для подальшого мистецького розвитку української творчості.

В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нський (*05(18) квітня 1882 — †14 червня 1931) — видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату — посол України в Австрії.