Мнишек Марина (около 1588 года, Самбор, Польша - не ранее 1614 года, Коломна) - авантюристка. Дочь богатого и влиятельного воеводы. Умела читать и писать. Согласилась выйти замуж за Лжедмитрия I, мечтая стать рус. царицей. Весной 1606 года с отцом и многочисленной свитой выехала в Москву, где после венчания и коронации царствовала неделю. Честолюбивая и властная, Марина Мнишек не была убита после смерти мужа только потому, что не была узнана. Отправленная на родину, Марина Мнишек попала в Тушинский лагерь, где тайно обвенчалась с Лжедмитрием II, признав в нем "спасшегося" мужа. А после гибели Лжедмитрия II возложила все надежды на своего сына, к-рого ее сторонники именовали "царевичем Иваном Дмитриевичем", а правительство Михаила Федоровича Романова называло "воренком". В декабре 1610 года Марина Мнишек нашла себе покровителя атамана И.М. Заруцкого, мечтавшего стать первым боярином при "царице Марине". Летом 1613 года, потеряв своих сторонников, Марина Мнишек и Заруцкий бежали в Астрахань и на Яик. Схваченные казаками и моек. стрельцами в июле 1614 года, Заруцкий и сын Марины Мнишек были отправлены в Москву и казнены, а Марина Мнишек умерла в заточении.

Життєпис Анни Ярославни, дочки Ярослава Мудрого, яка стала дружиною французького короля Генріха I і королевою Франції. Цей текст представляє дослідження французького історика де Сент-Емура (Saint-Aymour Caix de. Anne de Russie reine de France et comtesse de Valois), перекладений на українську мову Іваном Франком і видане в 1909 році у Львові українсько-російським видавничим співтовариством, Репринт 1991 року.

Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

Комітет міністрів Російської імперії у 1904 році розглядав питання про заборону української мови в Росії. Для цього міністрам освіти і внутрішніх справ було доручено заручитись підтримкою київського генерал-губернатора, академії наук та київського і харківського університетів і винести думки з приводу доцільності заборони української мови. Всі згадані установи висловились за скасування заборони. Опублікована академією наук пам'ятка вийшла на правах рукопису і була маловідома широкому загалу, тому в 1916 році була перекладена українською мовою і видана друком.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Дана публікація є першою спробою створити посібник з бібліотечної роботи, який був би пристосований для працівника сільської стаціонарної бібліотеки і всебічно висвітлював би її функціонування. У матеріалі розглядаються найголовніші питання сільської бібліотечної справи, міститься потрібний мінімум знань, видання можна назвати своєрідною абеткою для сільського бібліотекаря.

Збірник складається з документів, що стосуються німецької окупації України 1918 р. Документи взяті з переписки німецького командування і послів держав Центрального блоку з Міністерством закордонних справ Берліна і Відня. Матеріали відображають імперіалістичну політику Німеччини перетворення України в напівколонію, розстріли та каральні операції, грабіжницьку політику. Збірник надає ряд нових відомостей щодо гетьманського перевороту 29 квітня 1918.

Т. 3 : О происхождении видов путем естественного отбора или сохранении благоприятствуемых пород в борьбе за жизнь. - 1939. - 259 с.

Путешествуя на корабле ее величества "Бигль" в качестве натуралиста, я был поражен некоторыми фактами в области распространения органических существ в Южной Америке и геологических отношений между прежними и современными обитателями этого континента. Факты эти, как будет видно из последующих глав этой книги, кажется, освещают до некоторой степени происхождение видов - эту тайну из тайн, по словам одного из наших величайших философов. По возвращении домой я в 1837 году пришел к мысли, что, может быть, что-либо можно сделать для разрешения этого вопроса путем терпеливого собирания и обдумывания всякого рода фактов, имеющих какое-нибудь к нему отношение. После пяти лет труда я позволил себе некоторые общие размышления по этому предмету и набросал их в виде кратких заметок; этот набросок я расширил в 1844 году в общий очерк тех заключений, которые тогда представлялись мне вероятными; с того времени и до настоящего дня я упорно занимался этим предметом. Я надеюсь, мне простят эти чисто личные подробности, так как я привожу их, чтобы показать, что не был поспешен в своих выводах.

При составлении данного курса минералогии основное внимание было уделено конкретным фактическим сведениям, способствующим точному определению минералов и выяснению условий нахождения минералов в природе, что является главной задачей преподавания минералогии. При этом учащимся важно не только приобрести знания диагностических свойств минералов, но и получить представление о причинах, обусловливающих эти свойства, насколько это позволяют выяснить современные достижения точных наук, накоторые опирается минералогия.

Українку, Анну Ярославну, королеву Франції, на глум історичній правді уважають французи московською княжною. Цю, болючу для українців і образливу для тіней нашої визначної землячки, неправду повторяють без скрупулів всі визначні французькі історики. Нею годують французьку шкільну дітвору всі підручники історії й таким чином закріплюють у французькому народі фальшиве переконання, що київська княжна Анна Ярославна була московкою. У свідомості французького народу, як і в підручниках історії, українська княжна називається не інакше, як «Ан де Рюссі»

Публикуемые в данной книге работы академика Александра Евгеньевича Ферсмана по кристаллографии алмаза занимают видное место в мировой литературе, посвященной этому замечательному минералу. Особенно ценными явились позднейшие исследования А. Е. Ферсмана, посвященные принадлежащим Советскому Союзу крупнейшим бриллиантам, где дается интересная попытка восстановить природную форму этих исторических камней, основываясь на их искусственной огранке. При публикации работ А. Е. Ферсмана в настоящем издании внесены необходимые уточнения и исправления явных погрешностей редакционного и издательского порядка.

Т. 1 : А - Л. - 403 с.

Знаменитое сочинение Н. Стенона "О твердом, естественно содержащемся в твердом" представляет собой введение к ненаписанному трактату о твердом веществе в природе и путях его возникновения на земле. Стенон касается в своих тезисах вопросов физиологии, анатомии животных, палеонтологии, геологии, минералогии и кристаллографии. Немецкий комментатор и переводчик труда Стенона К. Милейтнер писал: "Для кристаллографии и геологии год появления этого сочинения является как бы днем рождения".

Агриколу - величайшего ученого XVI в. справедливо называют отцом минералогии, но поскольку минералогия на первых порах своего развития включала в себя также и геологию, то его в такой же степени можно считать одним из основоположников геологии. Основной труд его жизни - "О горном деле и металлургии ". В нём немецкий естествоиспытатель обобщил многовековой опыт извлечения металлов из руд, дал полное и систематическое описание всего комплекса операций горнометаллургического производства. Труд Агриколы отличался богатым содержанием, точностью и наглядностью изложения. Он включал 275 гравюр. На этих иллюстрациях, в частности, были изображены устройства для промывки речных песков, применявшиеся золотоискателями средневековой Европы, технологические схемы выплавки меди и железа с использованием дров в специальных ямах, различные механизмы спуска горняков в шахты, схемы рудных жил в горах Саксонии.