Книга являє собою український переклад роботи видатного американського вченого Деніела Белграда і являє собою спробу осмислити культуру імпровізації та спонтанності у повоєнній Америці захоплюючи при цьому музику, художнє мистецтво, літературу та хореографію. Аналіз цих явищ подано із сторони неомарксистської філософії. «Культура спонтанності» – це синтетична історія повоєнного американського авангарду, що об’єднує такі багатоманітні рухи американської культури як абстрактний експресіонізм у живописі, поезія Блек Маунтіну і бітників, бібоп-джаз, експериментальний танець і кераміка. Автор показує, що це широке розмаїття мистецьких практик насправді мало одну спільну тему – спонтанну імпровізацію. Елегантна аргументація і прекрасні ілюстрації «Культури спонтанності» суттєво ревізують наші уявлення про деякі з найважливіших голосів тієї доби. З-поміж багатьох цікавих прикладів, книга описує те, як картини Джексона Поллока перетинаються з історією сучасного танцю, і пояснює їхній зв’язок з тим, що бітники захоплювались дзен-буддизмом і бібопом. Досліджуючи твори багатьох ключових культурних постатей — таких як поети Чарльз Олсон, Вільям Карлос Вільямс, Джек Керуак, Аллен Ґінзберг і ЛеРой Джонс, художники Роберт Мазервелл, Джексон Поллок і Віллем де Кунінг, гончар Пітер Вулкос, танцівник Мерс Каннінгем і джазист Чарлі Паркер, — Деніел Белград переконливо доводить те, що спонтанне мистецтво знаходилось на передньому краї повоєнної американської думки.

Автори колективної монографії, випущеної за редакції Євгена Андроса, розуміють позитивне та неґативне в людському єстві та світі культури у досить широкому діяпазоні. Як позитивне трактовано чималі досягнення в науці, техніці, освіті тощо. Що ж стосується неґативних вимірів людського буття в культурі, то XX століття представило достатньо проявів деструктивного й неґативного, що загалом спричинило гуманітарну катастрофу, знецінення засадничих цінностей, а відтак і самого людського життя. На це вказує Андрос у вступі: «Масштаби деструктивного у XX ст. призвели до геноциду цілих народів, зокрема голодомору в Україні 1932–1933 рр., безперервних впродовж всього минулого сторіччя війн, із яких дві були загальносвітовими». Окреслена проблематика вимагає філософського осмислення, аби виявити антропокультурні причини неґативного у людському бутті, а також віднайти способи змінімізувати його вплив. Монографія складається з десяти розділів, у яких автори розглядають різні аспекти співвідношення позитивного та неґативного вимірів у бутті людини. Євген Андрос досліджує бівалентність людського єства та її зв’язок із проблемою метафізичного зла. Геннадій Шалашенко звертає увагу на проблему антропологічного виміру трансцендентального арґументу в аспекті провокації тотальної людяности. Валерій Загороднюк розглядає позитивні та неґативні аспекти антропології пізнання. Назіп Хамітов аналізує філософську антропологію у її проблемному полі, звертаючися до концептів Еросу і Танатосу. Андрій Дондюк звертається до досвіду психології та психіятрії і намагається з’ясувати наявність у ньому позитивного та неґативного вимірів антропокультурного. Тарас Лютий досліджує феномен марґінальности в людському бутті. Інші розділи присвячені позитивно-неґативним аспектам реальности як принципам антропогенезу (Леонід Солонько), проблемі толерантности в конфлікті (Галина Ковадло), позитивним і неґативним аспектам масової культури, а також її впливові на сучасну релігію (Олег Ярош), часові історії та культуростворюваним формам комунікації (Костянтин Малєєв). Загалом усі дослідження, представлені у монографії, об’єднує загальне прагнення віднайти модель своєрідного соціяльного оптимізму, яка склала би передумову для життєствердного і творчого в людському бутті, а відтак наповнювала б це буття ознаками повноцінности.

Очерк звуковой истории малорусского наречия можна назвати першою ґрунтовною роботою П. Житецького. Цією працею він започаткував системне вивчення історичної фонетики української мови, здійснивши повний і систематичний опис фонетичної системи на основі давніх писемних пам’яток і живого діалектного мовлення. У цій праці він здійснив спробу з’ясувати походження і статус малоруського наріччя (тобто, української мови) за допомогою історичного методу. У межах свого дослідження Житецький розглядає історію розвитку вокалічної системи української мови, піднімає питання виникнення звука і, виводячи його з давніх о та е, зосереджує увагу на системі українського консонантизму, зупиняючись зокрема на характеристиці явища скупчення приголосних, на той час абсолютно не аналізоване. Важливим є також встановлення стійких тенденцій до рівноваги голосних і приголосних, акцентування наявності компенсаційних відношень між голосними і приголосними звуками. Це була фактично перша в українському мовознавстві праця, в якій звукові явища української мови розглядалися не відокремлено, а у внутрішньому зв’язку й історичній послідовності. Як додаток до своєї праці Житецький подав зразки писемної української мови XIV-XVII ст. і говірок української мови, доповнивши їх окремими характеристиками діалектів. Водночас серед недоліків праці треба назвати дещо застарілі уявлення про індоєвропейську та праслов’янську мови, часткове змішування мовних рівнів, зокрема фонетики й морфології тощо. Попри це концепція Житецького про зв’язок вокалізму й консонантизму зберегла актуальність у порівняльно-історичному мовознавстві ХХ ст., давши поштовх до виділення вокалічного і консонантного типів слов’янських мов, а диференційні фонетичні ознаки української мови, виділені Житецьким, лишаються валідними й досі.

Рассмотрены характеристики первичных электрических сигналов и соответствующих им каналов передачи, принципы организации двусторонних каналов и особенности передачи электрических сигналов по таким каналам. Изложены основы построения систем передачи с частотным и временным разделением каналов. Особое внимание уделено построению цифровых систем передачи с временным разделением каналов на основе импульсно-кодовой модуляции. Раскрыты принципы иерархического построения систем передачи. Рассмотрены вопросы построения цифровых волоконно-оптических систем передачи и систем радиосвязи: радиорелейных и спутниковых систем передачи, систем подвижной радиосвязи. Освещены основы построения телекоммуникационных сетей различного назначения и принципы их взаимодействия. Для студентов, обучающих по направлению «Телекоммуникации».

Исследованиям в области растворов Менделеев посвятил больше сил и времени - начиная с 1862 г. и до конца XIX века, чем какой-либо другой научной тематике, не исключая даже развитие учения о периодичности. Первой большой работой Д. И. Менделеева по растворам является его докторская диссертация "О соединении спирта с водою", защита которой состоялась в 1865 г. в Санкт-Петербургском университете. В то время господствовала химическая теория, согласно которой в растворе происходит некоторое взаимодействие частиц, обусловленное слабыми силами химического сродства, в результате чего образуются соединения неопределенного состава - гидраты. Рассматривая растворы как неопределенные соединения, Менделеев стремился раскрыть взаимосвязь между определенными и неопределенными соединениями: "Считаю, впрочем, не лишним заметить, что рассмотрение совокупности ныне известных фактов, относящихся к неопределенным химическим соединениям, приводит меня к убеждению о том, что определенные химические соединения составляют только частный случай неопределенных химических соединений, что более полное изучение последних отразится в теоретических воззрениях на всю совокупность химических сведений. Собрание материалов, нужных для решения вопроса о неопределенных соединениях, составляет задачу моих работ"- писал он во "Введении" к диссертации. Пять ее глав посвящены разработке методики точных измерений и проверке данных о совпадении максимума сжатия с пайным отношением компонентов раствора, что должно было свидетельствовать о существовании в растворах определенных химических соединений.

Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Для підготовки таких спеціалістів-технологів з технології переробки зерна і призначається даний підручник. Зміст і матеріали підручника дають можливість ознайомитись з джерелами, історією, традиціями даної спеціальності, досягненнями вітчизняних вчених і фахівців; вивчити наукові основи технологічних процесів переробки зерна і навчитись їх використовувати при аналізі, організації і управлінні технологічними процесами переробки зерна. Особливістю підручника є використання системного підходу до подання матеріалів: спочатку розглядаються сучасні наукові дані про якість та технологічні властивості зерна і виробленої з нього муки, а потім наукові основи технологічних процесів, що використовуються в зернових технологіях, та різні види технологій переробки зерна. Підручник складається з трьох взаємопов’язаних розділів. У першому розділі розглянуто технологічну характеристику зерна, технологічні властивості зернової маси, формування помельних партій, асортимент і якість муки. Другий розділ присвячено вивченню наукових основ технологічних процесів переробки зерна (сепарування, здрібнювання, лущення, воднотеплові процеси). Показано їх зв’язок і застосування в різних конкретних технологіях переробки зерна. У третьому розділі розглянуто усі види практичних технологій виробництва муки широкого асортименту, що використовується в Україні.

Рассматривается широкий круг вопросов построения оборудования оптических интерфейсов цифровых АТС, а также оптимального проектирования сетей доступа на основе этого оборудования. Приводятся примеры практической реализации системных и схемных решений. Для начинающих инженерно-технических работников, специализирующихся в области разработки и эксплуатации цифрового коммутационного оборудования, проектирования телекоммуникационных сетей, а также для широкого круга специалистов, проявляющих интерес к волоконно-оптическим интерфейсам и системам. Книга может быть полезна студентам и аспирантам вузов, обучающимся по специальностям, связанным с телекоммуникациями.