Проблема Києва, як, втім, і будь-якого пострадянського міста із заплутаним минулим, полягає у майже повній відсутності слідів власне цього минулого. Щось занепало і зруйнувалося, щось перекроїли та перебудували, щось просто кудись зникло – одним словом, минуле в Києві не берегли. Додамо до сумної картини і те, що місто, яке мирно жило тихим провінційним життям, таке собі класичне повітове місто N, на початку 1990-х несподівано для самого себе прокинулося столицею новоствореної держави, і з цією роллю ледве могло впоратися.

  Текст у форматі PDF 2.99 Мб

Перед Вами – чотиримовний (англійсько-німецько-французько-український) “Словник термінології Європейського Союзу”, що став результатом термінологічної роботи проекту “Лабораторія наукового перекладу”. Словник було створено під час 14-х багатогодинних термінологічних семінарів, протягом яких експерти “Лабораторії” обговорювали вміщені до словника терміни та терміносполуки. Проект, що тривав у липні-грудні 2005 року, було здійснено громадською організацією “Молодіжний гуманітарний центр” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та сприяння Національного університету Києво-Могилянська академія. Експертами “Лабораторії наукового перекладу” та учасниками семінарів стали фахівці з європейського права, спільних політик ЄС, міжнародної політики, світової економіки та міжнародних освітніх програм, а також професійні філологи, перекладознавці та термінознавці . Об’єднавши представників найширшого кола дисциплін, координатори “Лабораторії” прагнули відповісти на найбільший виклик перекладацького та термінотворчого процесу: його засадничу міждисциплінарність. Особливості цього словника Істотною рисою цього словника є його багатомовність. Нинішній Європейський Союз, що об’єднує 27 європейських країн, має 23 офіційні мови, кожна з яких відбиває частинку багатої та розмаїтої культури ЄС. Термінологія Європейського Союзу також не формувалася з огляду на одну-єдину мову: часто вона була результатом не тільки політичних, економічних і соціальних, але й лінґвістичних компромісів. З цієї причини у перекладі термінології ЄС неможливо уникнути компаративного підходу. Але якщо аналіз ключових понять терміносистеми ЄС в кожній з 23-х офіційних мов є завданням надмірним, то порівняння термінологічних версій, уживаних в трьох робочих мовах ЄС - англійській, французькій та німецькій – виявилося дуже корисним. Дуже часто саме порівняння різних мовних версій могло наштовхнути на те чи інше перекладацьке рішення. Англійські, німецькі та французькі версії було взято з офіційних текстів Європейського Союзу: джерел первинного та вторинного права ЄС, офіційних багатомовних словників Союзу та офіційних прес-релізів інституцій ЄС. Оскільки більшість цих документів мають різномовні паралельні версії, робота над Словником змогла використати справжній багатомовний потенціал термінології ЄС. Українські версії були витворені в результаті тривалих та гострих дискусій термінологічних семінарів “Лабораторії наукового перекладу”. Нинішнє видання складається з трьох частин. У першій вміщено, власне, чотиримовний Словник термінології ЄС, упорядкований за англійською абеткою. У другій ви знайдете німецький, французький та український покажчики, що дозволить здійснювати пошук за кожною з цих мов. З огляду на те, що проблеми транскрипції та транслітерації чужомовних імен залишається однією з ключових у справі перекладу, у третій ми вмістили список імен основних діячів нинішнього ЄС та його історії.

У книжці висвітлюються складні проблеми слов'янського етногенезу і походження українського і інших східнослов'янських народів. Особливу увагу приділено розвитку етнокультурних і соціальних процесів, Великому розселенню слов'ян, що привели до зародження в ранньому середньовіччі всіх слов'янських народів. Важливе місце займають питання утворення Києво-Руської держави і критика концепції "давньоруської народності".

  Текст у форматі PDF 5.06 Мб

Т. 1. - 564 с.

У книзі проаналізовано становлення й розвиток філософії в Києві поминаючи від зародження її у складі культури стародавнього Києва княжої доби. Спеціальні розділи присвячено характеристиці сутності філософських поглядів чільних представників "академічної" філософії, які працювали в Києво-Могиляиській академії, Київській духовній академії та київському Університеті Св. Володимира. Тим самим відтворюється картина регіональної київської філософської культури як одного з визначних компонентів загального змісту української філософської думки. Книгу адресовано студентам, аспірантам, науковцям. Ії з цікавістю прочитає кожен, хто небайдужий до історії філософії України.

Фотоальбом наповнений краєвидами та визначними пам'ятками Печерська - одного зі старовинних районів Києва.

Головні герої книжки молодого історика, викладачки Києво-Могилянської академії Катерини Диси – уявлення ранньомодерного українського населення Речі Посполитої про відьомство і чари, звинувачення у відьомстві, а також конфлікти, що призводили до таких звинувачень. На читачів чекає вельми захоплива інтелектуальна, а почасти й «детективна» екскурсія за лаштунки судових процесів, адже самі суди, доводить авторка, – то лише оболонка, а судові документи, які потрапити до рук історика, проходили кілька своєрідних фільтрів: слова відьми записував (власне, переказував і витлумачував) писар, тому запис не конче був тотожний відповіді на запитане; не завжди зрозуміло, який сенс вкладали в ті чи ті слова підсудні, свідки, судді, врешті, невідомо, яким тоном і з якою інтонацію вони ті слова вимовляли...

Т. 1. - 703 с.

До 10-річчя відродження Національного університету «Києво-Могилянська академія» — української alma mater вищої освіти, яка здобула славу та визнання ще на початку XVII століття й гідно репрезентувала Україну в європейському культурному світі, наукова бібліотека НаУКМА започатковує підготовку та видання серії иауково-допоміжних бібліографічних покажчиків. Ці видання є спробою розкрити фонди нашої бібліотеки з теми історії славетної академії.

Величні ансамблі Софії Київської та Михайлівського Золотоверхого монастиря, храмові споруди Києво-Печерської Лаври, будівлі Кирилівської та Андріївської церков і багатьох інших пам'яток старовини - все це читач зможе побачити в цьому чудово ілюстрованому фотоальбомі.

Лекція, прочитана в національному університеті "Києво-Могилянська Академія" 1 вересня 1999р. Отже, гуманітарна аура нації. Чи не правда, якесь приємне для слуху поєднання слів? Справді, кожна нація повинна мати свою гуманітарну ауру. Тобто потужно емануючий комплекс наук, що охоплюють всі сфери суспільного життя, включно з освітою, літературою, мистецтвом,- в їхній інтегральній причетності до світової культури і, звичайно ж, у своєму неповторно національному варіанті.

Цю монографію присвячено історії вивчення досвіду і тих засобів, якими філософія намагалася його описати в ХІХ - ХХ ст. Аналізу піддано еволюцію поняття досвіду в межах західних філософських традицій, зокрема у критичній філософії Канта, філософії абсолюту Гегеля, неокантіанстві, прагматизмі, аналітичній філософії мови, феноменології та герменевтиці.

Дисертацію присвячено визначенню основних характеристик еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, що під впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі постали у ХІХ–ХХ століттях. На основі історико-філософського топологічного аналізу ключових положень про досвід, висунутих у межах західної філософії від Античності до ХХ століття, відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського поняття досвіду. Докладно проаналізовано особливості філософського аналізу досвіду у Канта та Геґеля, що заклали рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням між епістемологічним та герменевтичним підходами. Було встановлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду в термінах фактичності та історичності в основних течіях філософії Заходу ХІХ–ХХ ст. На основі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії ХІХ–ХХ ст. в дисертації в систематичному вигляді було представлено цілісну концепцію еволюції поняття досвіду в західній філософії ХІХ–ХХ ст., яка узагальнює специфіку підходів до аналізу досвіду в філософських позиціях неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології і герменевтики, та особливості впливу цих підходів на формуванням завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.

Кн. 1. - 227с.

  Текст у форматі PDF 22.87 Мб