В цілому ряді оповідань: «Борислав», «Воа constrictor», «Яць Зелепуга», «Полуйка», «Вівчар» і др. Франко змальовує нам широкі і страшні картини життя робітників, картини, що нагадують часом Дантове пекло. Особливо цікаві його бориславські оповідання. Борислав — це село в Галичині, де добувають нафту (нефть) та земляний віск. Там під землею, в шахтах, в глибоких ямах, серед задухи і смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників; ллють піт, стогнуть і гинуть. Весь Борислав — одна смердюча яма. Там важка праця, малий заробіток, бруд, п’янство, розпуста, погана їжа і погана горілка, всякі хвороби; там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж, там чад і вічне пекло. А з цього всього пливуть золоті річки і спадають в кишені тим, хто сам не робить, всяким хижакам-експлоататорам. Франко виводить перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими кровожадними інстинктами, сухих, упертих і безсердечних. Гава, Вовкун, Гершко Гольдмахер, Шміла, Шварц і т. д.— ціла стан хижих птахів, що, як образно каже Франко, «полощуть кров’ю рот». Ніщо не спиняє їх: вони грабують, підпалюють хати і гублять людей, аби їм була од того користь. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута:

Думи і кобзарське мистецтво, які досягли найвищого розквіту в козацьку епоху, і сьогодні становлять значний інтерес як для науковців, так і для шанувальників музичної і словесної традиційної культури. Намагання зберегти їх - чи то через аудіо записи з раритетних архівних матеріалів, чи то через писемні джерела, є цілком природним явищем. Козаччина, козацькі думи, кобзарське мистецтво - органічна частина національного менталітету. І в яких формах - духовних і мистецьких - вони б не проявлялися, цілком очевидно, що це свідчення нетлінної віри в ту історичну дійсність, яка, хоч і не повториться, але залишиться національною гордістю для майбутніх поколінь. Хоча сьогодні й немає вже того соціально-культурного середовища, яке плекало епічну традицію, проте діяльність поодиноких ентузіастів переконливо доводить потребу збереження української епічної традиції.

Ч. 1 : Теорія. - 1898. - 110 с.

Книга посвящена изучению гармонии и контрапункта.

Кохановский (Kochanowski), Ян (1532, Sycyna, окрестности Радома, Польша – 22.08.1584, Люблин) – польский поэт. Сын шляхтича, получил домашнее образование, а затем учился в Краковском университете. Путешествовал по Европе, посетил Италию, Германию, Францию, где познакомился с Ронсаром. Король Стефан Баторий, его друг, определил его на должность воеводы сандомирского, но Ян Кохановский вскоре умер. Производительность его была огромна: он перепробовал все роды поэзии и все размеры стихов: эпическая поэзия («Шахматы», «Сусанна» на библейский сюжет), перевод псалмов Давида (читаются до сих пор), оды, элегии, эпиграммы, идиллии. К замечательнейшим произведениям поэта принадлежит собрание его фрашек (или безделушек – небольших шутливых стихотворений; «Fraszki» изданы в день его смерти). –– Племянник поэта, Петр Кохановский (1566–1620) – мальтийский рыцарь, поэт (известен как переводчик «Освобожденного Иерусалима» Тассо и «Неистового Роланда» Ариосто). Ян Кохановский о своих стихах: «Всегда пишу я так, как и живу, – свободно».

Збірка «З вершин і низин» — це складна мистецька будова з віршів, писаних у різний час і з різного приводу. Франко у «Передньому слові» пише: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку–таку артистичну суцільність». Збірка складається з семи великих розділів, які умовно розподіляємо тут на дві нерівні частини. У перших трьох розділах — «De profundis», «Профілі і маски» та «Сонети» — зібрано ліричні твори, в чотирьох останніх — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» — твори епічні.

Для творчості Панаса Мирного характерні посилена увага до соціальної проблематики, висвітлення порочної моралі панівних класів, зображення типів "нових людей" епохи - революційне настроєних інтелігентів-різночинців, глибока вмотивованість поведінки та вчинків персонажів, розкриття їхнього духовного світу, високий гуманізм.

Я сам не знаю, какая у меня душа, хохлацкая или русская. Знаю только то, что никак бы не дал преимущества ни малороссианину перед русским, ни русскому перед малороссианином. Обе природы слишком щедро одарены Богом, и, как нарочно, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в другой, - явный знак, что онЪ должны пополнять одна другую. Для этого самыя истории их прошедшаго быта даны им непохожия одна на другую, дабы порознь воспитались розличные силы их характеров, чтобы потом, слиявшись воедино, составить собой нечто совершеннейшее в человечестве Н.В. Гоголь

Драматургічне новаторство письменника. Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю.

Дана публікація є навчальним посібником для культурно-освітніх установ та аматорських гуртків. Вона розглядає головні чинники існування аматорського театру, основні принципи та умови його роботи, починаючи від його працівників до технічних особливостей (облаштування сцени, освітлення, грим, костюми). Матеріал викладений так, що дає можливість крок за кроком осягнути, що ж власне таке театр і з чого він починається. Також підручник містить приклади із класичних п'єс (таких як “Шельменко-денщик”), допоміжні малюнки та схеми (як у розділі про побудову сцени).

Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич; *17 (29) вересня 1845, с. Арсенівка, Бобринецького повіту Херсонської губернії, тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область — †2 (15) вересня 1907, Берлін) — український письменник, драматург, актор, ерудит, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського.

Октав Мирбо (фр. Octave Mirbeau, 1848, Тревьер, департамент Кальвадос — 1917, Париж) — французский писатель, романист, драматург и публицист, член Академии Гонкуров. Октав Мирбо родился в буржуазной семье врача, воспитывался в иезуитском коллеже в Ванне.

Автор стремится к психологическому обоснованию своих эстетичиских взглядов и в то же время выдвигает ряд важных положений, касающихся восприятия музыки, в т.ч. вызываемых музыкой пространственных ассоциаций.

Т. 1 : Вечера на хуторе близ Диканьки. - 1940. - 795 с.

Наш сучасник – видатний український композитор Валентин Сильвестров – висловив дуже влучну й глибоку думку: «Чайковський належить до т их композиторів (подібно Й. С. Баху, В. А. Моцарту, Л. ван Бетховену, Ф. Шуберту, Ф. Шопену), які були завжди; і їхні шедеври настільки ототожнились із нашою європейською (а може і світовою) музичною свідомістю, що ми цього не помічаємо – як не помічаємо повітря, яким дихаємо…».

СПОГАДИ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ — це в дійсности автобіографія. Над Спогадами Покійний працював довший час, але доривочно. Вже в останні роки звертався Він до них частіше й поширював їх, скорочував, або робив замітки: поширити, скоротити, вставити ... Ці побажання не виконались. Це книга любови до народу й України, яким Автор віддав усе своє життя й свій ґеній. З глибокого пієтизму до великого українського Бояна, ґенія-дириґента, знавця української пісні й старовини, який, в роках 1919-1926 із Республіканською Капелею і потім Українським Національним Хором, у чорні дні історії України відкрив їй двері до найшляхотніших закутин людських істот по всьому культурному світі — в Европі й Південній і Північній Америках. В память незабутніх годин співпраці з Покійним на Вищих Освітніх Курсах та роздумувань над проблемами української культури будучого в роках 1941-1944, коли родилась ідея Осередку, —- Осередок Української Культури й Освіти з радістю передає Його спогади українському громадянству.

Т. 1 : С древнейших времен до Революции 1789 г.. - 1946. - 811 с.

Т. 1. - 1946. - 450 с.