Впервые отдельным изданием выпускается популярно-просветительская книга по истории нашего Отечества в вопросах и ответах, рассчитанная на широкий круг читателей. Она может быть использована как вспомогательный материал при изучении истории Беларуси в учебных учреждениях страны.

Це перше українське видання книги, що вже стала класичною працею про османську цивілізацію, а її автор - професор Чікагського університу Галіль Іналджик, здобув визнання як найбільший авторитет в галузі османістики. В ній показується, як за короткий час маленьке прикордонне князівство перетворилося на світову потугу, лідера ісламського світу. Розкриваються рушійні сили османського піднесення. Османська династія, Палац, центральна і провінційна адміністрація, правлячі класи, військо, право, судочинство, релігійні інститути, селянство та сільське господарство, міжнародна торгівля, ремісничі цехи, освіта, інтелектуальне життя, духовність та культура - ось ті проблеми, які розглядаються в цій книзі. Певну увагу приділено також Північному Причорномор’ю, що пропонує українському читачеві ширшу перспективу історії України. Книга вдало поєднує наукову грунтовність з барвистими деталями східної екзотики і тому розрахована як на фахівця-сходознавця, так і на аматора історії.

Олег, Ольга, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Данило Галицький, Северин Наливайко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода — такий далеко не повний перелік осіб, про яких йдеться в науково-популярній книзі,—першому виданні в сучасній літературі, що висвітлює значення особи в процесі історичного розвитку України з часів її зародження й до XVIII ст. Розрахована на широке коло читачів.

В посібнику даються відповіді для підсумкової контрольної роботи з історії України 7 клас.

У книзі досліджується комплекс документів «Акти Волинського воєводства» із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві, матеріали якого хронологічно охоплюють період із 1492 по 1565 рр. До збірника увійшло 29 документів, 16 з яких публікувалися у різних виданнях XIX ст. Це — документи великих князів литовських Олександра Ягеллончика, Сигізмунда І Старого, Сигізмунда ІІ Августа, якими вони жалували волинський нобілітет землями та маєтностями. На їх основі проаналізовано специфіку економічного розвитку Волині наприкінці XV — у першій половині XVI ст.; вивчено особливості здійснення операцій із нерухомістю; виявлено протекціоністські заходи влади щодо підтримки цивілізаційного освоєння регіону, розбудови галузевого господарства, конституювання соціальних груп і т. ін. Документи збірника проливають світло на формування маєткових комплексів волинських шляхетських та князівських родів. Також проаналізовано господарську політику королеви Бони на Волині за період її правління. У збірнику репрезентована цінна інформація про інститути центрального й місцевого управління у ВКЛ та Волинському воєводствізокрема. Для істориків, мовознавців, викладачів та всіх, хто цікавиться історією України та Центрально-Східної Європи.

У книзі вперше в Україні опубліковано факсимільне відтворення тексту Місяцеслову Реймського Евангелія королеви Франції Анни Ярославівни, доньки великого київського князя Ярослава Мудрого – найдавнішої оригінальної пам’ятки української церковної книжності, що вийшла з київського княжого скрипторію перед кінцем 40-х років XI століття, збереженої в міській бібліотеці французького міста Реймс.

Преподобный отец наш Даниил был младшим сыном Великого князя Александра Ярославича Невского, у которого было четыре сына: Василий, Димитрий, Андрей и сей блаженный Даниил. Родился же он от создания мира в 6769 году, а от воплощения Бога Слова в 1261 году, во Владимире-на-Клязьме, столице Великого княжества Владимирского, «и нарекоша имя ему во святом крещении Даниил». В «Степенной книге царского родословия» об этом сказано так: «И бысть тогда по всей земли Рустей тишина християном. Тогда родися сын и наследник Руському Царствию Великий Князь Данил Московский».

Хроника так называемого Галла Анонима содержит материал, отражающий ранний период истории Польши. Она представляет большой интерес не только для специалистов по истории Польши, но также для специалистов по истории Чехии, Германии, Венгрии и СССР, поскольку в ней освещены взаимоотношения этих государств в XI – начале XII в. Имя автора, писавшего историю деяний Болеслава Кривоустого, остаётся до настоящего времени неизвестным. Вся хроника проникнута мыслью о необходимости сильной княжеской власти, необходимости сохранения крепкого государства, которое всегда может дать отпор внешним врагам. Все симпатии автора на стороне сильных правителей: Болеслава Храброго и Болеслава Кривоустого. Внимательно изучая материал хроники, можно реально представить себе историю взаимоотношений Польши с Германией, Чехией и Венгрией; автор ярко показывает, как правители Польши пытались в борьбе за независимость родины укрепить свои позиции дружественными отношениями с Венгрией и Русью. В хронике изображена картина острой классовой борьбы, сопровождающей процесс феодализации страны. Она содержит ценное (единственное в польских источниках) известие об антифеодальном восстании 30-х годов XI в., охватившем почти всю Польшу. На основании сведений хроники можно сделать вывод, что восстание крестьян против усиления феодализма внешне носило характер борьбы с распространением христианской религии, что является типичным для восстаний крестьян этого периода.Хроника рисует борьбу светских и духовных феодалов, рассказывает о заговоре, организованном против Болеслава II Смелого (Щедрого). Она показывает героизм польского народа, сумевшего отбить натиск на Польшу германского императора Генриха. Труд хрониста увековечивает память о стойкости, храбрости и непоколебимости польского народа в момент смертельной опасности, нависшей над его родиной.

Сборник состоит из 11 глав, отражающих основные вопросы университетского курса функционального анализа. Особое внимание уделено контрпримерам, показывающим, что некоторые правдоподобные на первый взгляд утверждение неверны.

  Текст у форматі PDF 10.37 Мб

Кн. 1. - 2009. - 376 с.

У книжці повідомляються факти, взяті з історичних джерел, що свідчать про справжню історію Російської імперії у невикривленому вигляді. Книжка дає змогу пізнати причини замовчування й викривлення правди офіційною радянською історіографією про московитів і Московське князівство. Працю рекомендовано для студентів різних країн як історичний посібник.

  Текст у форматі PDF 8.85 Мб

"Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір присвячений голодомору 1932-1933 року. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата. Точних цифр про кількість загиблих у ті часи в Україні досі немає, одні називають 8-9 мільйонів, інші — 10 мільйонів, деякі доводять кількість до 14 мільйонів. Але так чи інакше, це була страшна трагедія для всього українського народу. Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою. Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.

Житие - жизнеописание - биография. Вот главные вехи, определяющие развитие одного из самых распространенных литературных жанров. Сначала древнее житие, повествующее о монашеском смирении и суровых аскетических подвигах, затем средневековое жизнеописание князей, полководцев и «слуг государевых» (впрочем, последовательность могла быть и обратной: сначала светское жизнеописание, а затем - религиозное житие) и наконец - современная биография. Этот путь был пройден и китайской литературой, хотя современная биография возникла там довольно поздно и многие произведения художественно-биографической прозы XX века по традиции именовались жизнеописаниями. Почему? Дело в том, что на Востоке сложился особый взгляд на человеческую личность и человеческую жизнь, в корне отличный от западного. Если европейское понимание личности, сформировавшееся в период буржуазных революций, нашло свое завершение в индивидуализме, в трагической обособленности человека от общества и разрыве связей с историей, то историческое развитие стран Востока выработало такие мировоззренческие основы, при которых личность никогда не обособлялась, не отпадала от родового древа, и человек словно бы занимал свое извечное место в обществе, в семье, в государстве. Поэтому китайского биографа - в отличие от биографа западного - почти не интересовали душевные переживания человека, подробности быта, житейские мелочи. Он рассказывал о своем герое лишь самое главное: когда родился, где и кем служил, какие важные и значительные поступки совершил в жизни. Биография была как бы актом «утверждения имени» - в ней содержалась сумма всего содеянного человеком и выносилась ему этическая оценка.Именно таким предстает в жизнеописаниях Ду Фу, поэтому рассказывать о его жизни и просто и сложно. Просто потому, что этическая оценка личности поэта успела устояться за двенадцать веков, прошедших со дня его смерти, сложно - потому что и эта этика, и все мировосприятие средневекового китайца родились на иной почве, в иной культурной среде. В Ду Фу для нас многое непривычно, порою не только его стихи, но и поступки, жесты, образ мышления требуют перевода на язык наших понятий. Конечно, Ду Фу не столь загадочен, как те китайские поэты, которые сознательно надевали маску шута или юродивого, чтобы говорить правду в форме иносказаний, «безумных речей» и смутных намеков. Поэт более традиционен и склонен к прямому слову, и все-таки иногда кажется, что мы разделены с ним непреодолимым барьером, настолько далек от нас средневековый Китай, настолько отличны от наших его традиции и уклад жизни. Но барьер преодолим, и чем глубже проникаешь в китайскую культуру, тем меньше удивляешься ее экзотичности и тем больше общечеловеческих ценностей в ней находишь.

Ка́нев (укр. Канів) — город областного подчинения в Черкасской области Украины, административный центр Каневского района (не входит в его состав). Основан в XI веке киевским князем Ярославом Мудрым.