Текст у форматі PDF 4.77 Мб

Імунна система (ІС) людини і вищих тварин являється самостійною структурно- функціональною одиницею організму, що знаходиться в тісній взаємодії з іншими його системами. Головна функція імунної системи – це збереження сталості внутрішнього середовища організму шляхом постійного контролю за антигенним складом організму. Ця функція здійснюється шляхом розпізнавання і елімінації клітинами імунної системи чужорідних агентів антигенної природи, як тих, що проникли в організм екзогенно (мікроби), так і тих, що виникли в організмі ендогенно (клітини, що змінилися в організмі під дією вірусів, ксенбіотиків, ракові клітини). ІС складається з двох компонентів: вродженого і адаптивного (набутого, придбаного) імунітету, які знаходяться в тісній функціональній взаємодії. Вроджений імунітет філогенентично найбільш древній, і, мабуть, присутній в усіх багатоклітинних організмах, тоді як адаптивний імунітет є відносно молодим і наявний тільки у хребетних тварин. Вважається, що головна різниця між цими компонентами ІС заключається в специфічності: вроджений імунітет функціонує неспецифічно, набутий – специфічно. Ця різниця є умовною: як вроджений, так і адаптивний імунітет виконують єдине функціональне завдання, доповнюючи один одного, підключаючись на різних етапах чужерідної інвазії.

Расшифровка генетического кода, зашита от инфекционных болезней и патент на совершенную фиксацию азота, проникновение в тайну злокачественного роста и извлечение полезных ископаемых из морских вод — неисчислимы сферы познания и практики, где изучение микроорганизма помогает добиваться невиданных и неслыханных результатов... О достижениях микробиологии, о завтрашнем дне этой науки рассказывает академик АМН СССР О. Бароян.

Книга посвещена морским рачкам, их розвитие и жизнь в морских водам мира

У монографії теоретично обгрунтовано методологічні принципи вирішення ряду питань грунтової мікробіології, представлено докладний опис існуючих методів. Особлива увага приділяється методам дослідження бактерій, що здійснюють процеси біологічної трансформації азоту, фосфору, грунтових мікроміцетів, мікроорганізмів з рістстимулюючих, фітотоксичними і антагоністичними властивостями. Книга підготовлена провідними фахівцями Інституту сільськогосподарської мікробіології Національної академії аграрних наук України. Наведені в ній методи використовуються нами у повсякденній роботі, деякі з них модифіковані і адаптовані до різних умов проведення аналізів.

Коллективная монография, написанная известными микробиологами США и Канады. Рассмотрены особенности существования микроорганизмов при крайне неблагоприятных условиях внешней среды, таких, как высокие и низкие температуры, экстремальные величины рН, высокие концентрации солей, воздействие высокого давления, радиации, солей тяжелых металлов и других повреждающих факторов. Выяснение механизмов адаптации к таким условиям очень важно для понимания происхождения и эволюции жизни, а также для проблем космической биологии. Все эти вопросы имеют и большое практическое значение ввиду широкого применения микроорганизмов в народном хозяйстве. Предназначена для микробиологов, экологов, физиологов, биохимиков, молекулярных биологов, медиков, а также для лиц, работающих в микробиологической промышленности.

Нині найприйнятнішою є рідинно-мозаїчна модель структури мембрани, висунута С. Сенгером і Дж. Нікольсоном у 1972 р. й удосконалена С. Сенгером у 1981 р. За цією моделлю певна частина ліпідів, що входить до складу плазматичної мембрани (близько 30 %) пов'язана з внутрішніми білками, а інші перебувають у рідкому стані, формуючи "ліпідне озеро", в якому "вільно плавають" внутрішні білки. На поверхні ж ліпідного шару розташовуються водорозчинні (поверхневі) білки. Ця модель передбачає можливість взаємодії поверхневих і внутрішніх або інтегральних мембранних білків з утворенням специфічних агрегатів (усередині або на поверхні мембрани) з гідрофільними порами чи каналами. Дана модель не суперечить і набутим численним доказам як хімічної, так і структурної гетерогенності клітинних мембран. І хоча всі мембрани мають певну хімічну та структурну подібність (організація ліпідів у вигляді бішару, наявність поверхневих і внутрішніх, у тому числі інтегральних, білків і вуглеводів на зовнішніх боках плазматичних мембран), різні види мембран мають різний якісний і кількісний склад ліпідних, білкових і вуглеводних компонентів. Так, мембрани з домінуючою бар'єрною та ізоляційною функцією (наприклад, мієлінові волокна) мають вищий вміст ліпідів (до 80 % складу мембрани), функціонально активні мембрани (мембрани ЕПР, мітохондрій) містять більше білків (до 70 %).

Т. I. - 1012 c.

Підручник для студентів вищих навчальних закладів. У підручнику узагальнено сучасні досягнення у галузі медичної, фармацевтичної, санітарної та хімічної фармакології. Представлено фундаментально-прикладні положення з морфології, фізіології прокаріотів, еукаріотів та вірусів; розглянуто методи культивування бактерій і вірусів, механізми взаємодії вірусів з клітиною. Висвітлено питання інфекції, хіміотерапії, імунітету, імунопатологічних станів, імунобіотехнології. Узагальнено матеріали з мікроекології, основ асептики й антисептики, мікробної контамінації лікарської сировини та препаратів. Викладено відомості про збудників інфекційних хвороб. Розрахований на студентів та викладачів фармацевтичних і медичних вищих навчальних закладів.

У підручнику узагальнено сучасні досягнення у галузі медичної, фармацевтичної, санітарної та хімічної фармакології. Представлено фундаментально-прикладні положення з морфології, фізіології прокаріотів, еукаріотів та вірусів; розглянуто методи культивування бактерій і вірусів, механізми взаємодії вірусів з клітиною. Висвітлено питання інфекції, хіміотерапії, імунітету, імунопатологічних станів, імунобіотехнології. Узагальнено матеріали з мікроекології, основ асептики й антисептики, мікробної контамінації лікарської сировини та препаратів. Викладено відомості про збудників інфекційних хвороб. Розрахований на студентів та викладачів фармацевтичних і медичних вищих навчальних закладів.

Матеріал підручника подано відповідно до навчальної програми з курсу мікробіології з вірусологією та імунологією. Порівняно з попереднім виданням (4-те вид. - 1980р.) російською мовою підручник доповнено новими розділами, які стосуються ВІЛ – вірусу імунодефіциту людини, збудників Т-клітинного лейкозу, кампілобактеріозу, хвороби Лайма та інших інфекцій. Доопрацьовано матеріал розділів, присвячених вірусам гепатиту, пікорна- і реовірусам. Висвітлено проблеми генної інженерії і біотехнології виробництва діагностичних і лікувально-профілактичних засобів (моноклональні антитіла, інтерферони, імуномодулятори та ін.). Для студентів медичних інститутів.

Матеріал підручника викладено відповідно до навчальної програми з курсу мікробіології, вірусології та імунології. У ньому відображені новітні досягення з морфології, ультраструктури, класифікації та номенклатури, генетики, фізіології та екології мікроорганізмів. на сучасному науковому і методичному рівнях розглянуто вчення про інфекцію та імунітет, наведені основні принципи хіміотерапії інфекційних хвороб. Подана коротка характеристика патогенних бактерій та вірусів. До окремих розділів підібрані матеріали до практичних занять і об'єм лабораторної самостійної роботи, питання самоконтролю та ситуаційні задачі, що сприятиме більш глибокому засвоєнню матеріалу. Для студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

В опорному конспекті в стислому вигляді подані основні положення книги А.Ф. Антипчук і І.Ю. Кірєєвої «Водна мікробіологія». Ця книга була рекомендована Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист МОНУ № 14/18.2 – 586 від 24.03.2004 р.). В лекціях, на основі яких підготовлений опорний конспект, викладені класичні та сучасні методи вивчення мікробіологічних процесів у природних та штучних водоймах, а також методи дослідження біохімічної активності мікробних угруповань і її впливу на екологію і санітарний режим водойм.