The concept of toleration plays a central role in pluralistic societies. It designates a stance which permits conflicts over beliefs and practices to persist while at the same time defusing them, because it is based on reasons for coexistence in conflict - that is, in continuing dissension. A critical examination of the concept makes clear, however, that its content and evaluation are profoundly contested matters and thus that the concept itself stands in conflict. For some, toleration was and is an expression of mutual respect in spite of far-reaching differences, for others, a condescending, potentially repressive attitude and practice. Rainer Forst analyses these conflicts by reconstructing the philosophical and political discourse of toleration since antiquity. He demonstrates the diversity of the justifications and practices of toleration from the Stoics and early Christians to the present day and develops a systematic theory which he tests in discussions of contemporary conflicts over toleration.

War was a defining feature of the twentieth century. A vast percentage of the people of the last century were participants or victims in one way or another of the endless stream of civil and interstate wars that characterized this era. These wars and their consequences were accompanied by unprecedented levels of ethnic cleansing and genocide. I am just old enough to remember WorldWar II, which had a profound impact onmy choice of career, discipline and research agenda. I have authored numerous books and articles on various aspects of conflict management and resolution. I have written about intelligence failures and bad crisis management responsible for wars. More recently, in A Cultural Theory of International Relations, I use the origins and dynamics of ancient and modern wars to elaborate and evaluate a broader set of arguments about systematic variation in the propensity and character of cooperation, conflict and risk-taking. In this book, I turn to war itself, with the goal of analyzing its causes in the past and the likelihood that they will diminish as motives for war in the future.

Vol. 2 : Canada West. - 1851. - 184 p.

В Україні тоталітарні режими Гітлера і Сталіна вчинили величезні злочини – Голодомор, Великий терор, Голокост. Як усе це сталося? Що повинні знати проці події громадяни України та інших держав Європи? Як викладати цю пробле-матику? Це теми, на яких зосереджувалась конференція «Злочини тоталітарних режимів вУкраїні: науковий та освітній погляд». Попри те, що останнім часом с еред науковців точиться дискусія щодо порівняння злочинів двох тоталітаризмів в історії України, висновки цих інтелектуальних змагань та наукових спорів поки що не потрапляють до навчальної літератури чи, принаймні, не публікуються окремими збірками статей. Проте в сучасному українському суспільстві є цілковите розуміння необхідності побудови правдивої картини історії України ХХ століття, включення її в європейський контекст, історичної оцінки жахливих геноцидів цього періоду. Сподіваємось, що видання знайде читачів – науков- ців, освітян та всіх, хто цікавиться важливим тоталітарним минулим України та Європи, і що ця збірка сприятиме ґрунтовнішому продовженню дискусії в українському суспільстві щодо концепції його історичної пам’яті.

Пропонована наукова праця розглядає розвиток єврейської громадсько‐політичної думки в Україні у історичній ретроспективі минулого століття, а також аналізує сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українського єврейства на початку ХХІ століття. Колективна монографія розрахована на політологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, усіх, хто цікавиться дослідженнями в царині української юдаїки.

Пропонована наукова праця розглядає розвиток єврейської громадсько-політичної думки в Україні у історичній ретроспективі минулого століття, а також аналізує сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українського єврейства на початку ХХІ століття. Колективна монографія розрахована на політологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, усіх, хто цікавиться дослідженнями в царині української юдаїки.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Книжку Сергія Єкельчика, канадського історика з Університету Вікторії, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці й культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру і на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтелігенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить автор, що тогочасні російсько-українські стосунки — однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали.

Книжка розповідає про походження й побутування українського національного інструменту — кобзи, про життя відомих кобзарів старих часів, про кобзаряькі братства та їх діяльність, а також про відродження й удосконалення кобзи. В кінці додається список літератури про кобзарські думи й кобзарів. Книжка рассказывает про происхождение и современность украинского национального инструмента - кобзы, про жизнь известных кобзарей старых времен, про кобзарскте братства и их деятельность, а так же про возрождение и усовершенствование кобзы. В конце приложен список литературы про кобзарские думы и кобзарей. Здавалося, що зі збільшенням рядів української національно свідомої інтелігенції становище сліпих кобзарів покращав, здавалося, що вона так люблячи кобзарів прийде Тм на поміч, бодай в найтящі хвилі їхнього життя, але, на великий жаль, за винятком окремих осіб загал інтелігенції був до того байдужний, принаймні так було в недалекім минулім. Найкраще се підтверджує отсей невеликий уривок про одного талановитого, не так давно померлого, молодого кобзаря.

Короткий тлумачний словник охоплює терміни й термінологічні словосполучення мовознавства. Автори свідомо додали до традиційних нові терміни, переглянули застарілі визначення, зняли ідеологічні стереотипи минулого.

Короткий тлумачний словник охоплює терміни й термінологічні словосполучення мовознавства. Автори свідомо додали до традиційних нові терміни, переглянули застарілі визначення, зняли ідеологічні стереотипи минулого.

Роман Віктора Єрофєєва "Енциклопедія російської душі" викликав шквал обурення в Росії. У травні минулого року вимоги притягти Віктора Єрофєєва до суду пролунали із боку багатьох громадських організацій. Тоді справа не порушувалася "у зв'язку з відсутністю складу злочину" та внаслідок малокомпетентності обвинувачів у питаннях філології. За півроку 19 викладачів МГУ звернулися до Мосгордуми з проханням підтримати їхню вимогу "заборонити книгу Віктора Єрофєєва "Енциклопедія російської душі"". За що? Відповідь на це питання отримаєте прочитавши роман.

Це друге видання, доповнене й розширене, навчального посібника з історії української державності Раїси Іванченко — відомого сучасного історика, письменника, автора численних історичних розвідок та історичних романів з проблем історії України. У роботі відстоюється наукова позиція державності українського народу, починаючи із Трипільської цивілізації. Посібник містить цікаві документи на підтвердження думки автора. Посібник розрахований на широке коло читачів — учнів, студентів, учителів, усіх, хто цікавиться проблемами становлення й еволюції державницької історії упродовж майже півторатисячолітнього періоду нашого минулого

Т. 1 : Від найдавнішого часу до кінця 18 ст.. - 216 с.

Це видання — популярну ілюстровану енциклопедію з історії України — укладено на основі найновіших досягнень історичної думки. В ньому подано короткі характеристики видатних діячів минулого, розглянуто значну кількість подій, явищ, пам'яток літератури, історії та культури, починаючи з давніх-давен і до кінця 18 ст. Краще осягнути багатовікову історію нашої держави допоможуть численні ілюстрації, карти, схеми. Видання призначене широкому загалу читачів, які бажають поглибити свої знання. Матеріали з початку 19 ст. і до наших днів увійдуть у 2—3-й томи.

Проблема Києва, як, втім, і будь-якого пострадянського міста із заплутаним минулим, полягає у майже повній відсутності слідів власне цього минулого. Щось занепало і зруйнувалося, щось перекроїли та перебудували, щось просто кудись зникло – одним словом, минуле в Києві не берегли. Додамо до сумної картини і те, що місто, яке мирно жило тихим провінційним життям, таке собі класичне повітове місто N, на початку 1990-х несподівано для самого себе прокинулося столицею новоствореної держави, і з цією роллю ледве могло впоратися.

«Нарис історії Сполучених Штатів» - одне з найдавніших постійних видань ЮСІА. Перше видання (1949-50) вийшло за редакцією Френсиса Вітні, керівника відділу міжнародної інформації Держдепартаменту, а згодом - Інформаційного агентства США. Науковими консультантами тоді були Ричард Гофстадтер, професор історії Колумбійського університету, та Вуд Ґрей, професор американської історії Університету Джорджа Вашингтона. Додатковий матеріал підготував Стивен Ендслі з Берклі, Каліфорнія. За минулі роки видання багато разів редагувалося, додавався новий матеріал; над ним працювали, зокрема, професор американської історії університету штату Мериленд Кіт Олсен та письменник, колишній редактор журналу ЮСІА «Діалог» Натан Глік. Професор історії Університету Маямі (Огайо) Алан Вінклер написав для даного видання розділи після Другої світової війни, а всю книжку редагував колектив редакторів, прізвища яких подані нижче.

Серед видань, присвячених історії України, пропонований читачеві навчальний посібник вирізняється як одна з перших спроб глибокого осмислення історичного минулого України з позицій досягнень гуманітарних наук кінця XX ст. Піддаючи належне давній історії, автори все ж основну увагу зосереджують на висвітленні подій і явищ XX ст., зокрема його другої половини (виклад подій у книзі завершено президентськими виборами 1994 р.). Видання позбавлене як стереотипів застійних часів, так і новітніх "патріотичних міфів", послідовно і всебічно висвітлює історію української державності, героїчної і трагічної боротьби за її утвердження, історію формування українського народу, його перетворення у сучасну націю. Для студентів вищих навчальних закладів.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.