Ч. 1. - 693 с.

Т. 1, кн.2. - 1892. - 149 с.

Автор книги, професор університету св. Володимира, начальник Київської Фундуклеєвської жіночої гімназії, у цьому виданні переймається проблемами створення муніципальних музеїв у містах, а саме серії пам'ятників під назвою “Історичний шлях”. Линниченко розглядає, які українські історичні діячі заслуговують на встановлення їм пам'ятника, а які ні (і чому), суперечки, що виникли з приводу найбільш неоднозначних історичних постатей. Аналізується розміщення цих пам'ятників у місті, через конкретні історичні факти пояснюється необхідність встановлення певного монумента у певному місці.

Дана публікація є збіркою зображень головних історичних пам’яток Львова. Альбом містить знімки найбільших святинь міста, таких як Католицький собор, Вірменський собор, церква Домініканців тощо. Серед ілюстрацій є зображення вулиць Львова XVIII ст. Також в альбомі є репродукції музейних експонатів (портрет короля Станіслава-Августа), знімки деталей інтер’єру, які показані в Міському музеї, елементів львівської архітектури (різноманітні барельєфи). Альбом дає чудову можливість відчути дух старого міста, уявити, чим жив Львів декілька століть тому.

Первая книга об организованной в 1924 г. в помещении бывшего одесского купца Александра Абазы Галерее старинной живописи (ныне Музей западного и восточного искусства). Коллекция галереи собиралась в 1920-1923 гг. музейным фондом Комитета охраны памятников искусства и старины, в нее отбирались ценные экспонаты. В книге представлен краткий очерк создания музея, дан обзор 9-ти залов и список картин(всего 308 наименований). Иллюстрации на отдельных листах. Книга отпечатана в Первой государственной типографии Одессы.

У цьому виданні йде мова про утворення у 1923 році першого театрального музею в Україні, який започаткувало «Мистецьке об’єднання Березіль». 30 січня у приміщенні Леся Курбаса відбулися збори, на яких широко обговорювалась потреба в заснуванні власного видавництва та театрального музею. Були обрані дві комісії, які втілили в життя ці плани. «Звіт» розповідає про діяльність нового закладу культури у період 1926-1929 рр

Дана праця присвячена особистості українського археолога, етнографа, мистецтвознавця та громадського діяча Миколи Біляшівського. Розповідається його біографія: перше захоплення нумізматикою (колекціонуванням монет), а пізніше — бібліофілією (колекціонуванням книжок), перші археологічні праці тощо. Описується професійне життя, становлення його як археолога та колекціонера.

В работе даны краткий исторический обзор развития музеев, анализ композиционных приемов планового решения и создания архитектурного образа музеев, приемы архитектурного решения экспозиционных зал, их характеристика с точки зрения наиболее удобного размещения экспонатов и оборудования. В книге также анализируются применяющиеся в музеях системы естественного и искусственного освещения, способы их отопления и вентиляции, а также указываются основные принципы их проектирования. Большую практическую помощь проектировщикам могут оказать данные автором в приложении примерные программы для проектирования музеев.

Ярославские курганные могильники: Михайловский, Тимеревский и Петровский являются крупнейшими историческими памятниками времени становления древне-русского государства. Начиная с 1959 года экспедиции Государственного Исторического музея, совместно с Институтом Археологии АН СССР и Ярославским музеем, провели монографическое изучение указанных выше могильников (Михайловского, Тимерев-ского и Петровского), раскопав в общей сложности 431 курган, что вместе с прежде изученными составляет 643 курганных насыпи. Полученный материал сильно углубляет наши знания истории Ярославского Поволжья, о котором мы знали по летописным сведениям только с XI века. В настоящем исследовании дается анализ всего комплекса находок, начиная от обряда погребения, могильных сооружений и кончая вещами. На основе тщательного анализа материала авторы пришли к интересным выводам о социальном характере памятника и этническом составе оставившего их общества. Ярославские могильники оказались кладбищами смешанного финско-славянского сельского населения. Число скандинавских захоронений крайне невелико. Теория о скандинавском характере Ярославских могильников, как показал анализ всего материала, оказалась несостоятельной. Настоящей публикацией Государственный Исторический музей вводит в научный обиход ценнейший материал по истории древней Руси, имеющей первоклассное значение для отрицательного решения вопроса о норманской теории.

Львівський музей історії релігії - музей у Львові, в якому висвітлюється історія світових і національних релігій, а також діяльність церковних організацій. Експозиція музею розміщена в будівлі колишнього римо - католицького Домініканського монастиря XIV -XVIII століть. Музей був створений в 1973 році як Музей історії релігії та атеїзму і раніше обіймав також приміщення Домініканського собору. Львівський музей історії релігії має спеціалізовану бібліотеку релігієзнавчої профілю, аналогів якої в Україні не існує.

В монографії досліджується одяг як типовий показник матеріальної культури в його історичному розвиткові в період феодалізму й капіталізму. Якщо в період феодальної роздробленості крім селянського розглядається ще й одяг інших соціальних груп населення, то в період капіталізму обмежуємося лише дослідженнями селянського одягу, що зберіг своєрідності традиційного крою, його утилітарні й естетичні функції і менше зазнав впливу фабричного виробництва і міського крою. За принципом основного призначення, залежно від того, яка частина тіла прикривається, автором виділяються такі складові частини жіночого й чоловічого одягу: сорочки, поясний, нагрудний, верхній одяг, пояси, головні убори, взуття, прикраси, доповнення.

У книзі детально розглядаються музеї Києва, Львова, Переяслав-Хмельницького, Ужгорода і локальні музеї у сільській місцевості Закарпаття. Охарактеризовані особливості народного зодчества різних історико-етнографічних територій Української РСР. Висвітлюються специфіка музеїв просто неба, структура організації, особливості сприйняття пам'ятників у природному оточенні тощо. Розрахована на широке коло читачів.

Важливе значення для пізнання духовної атмосфери, в якій розвивалося українське мистецтво, має вивчення еволюції естетичної думки на Україні в такі складні для становлення та розвитку культури українського народу часи, якими були XVII і XVIII ст. Зміст цього процесу полягав у поступовому відмиранні середньовічних естетичних понять, народженні нового світосприйняття з його реалістичними тенденціями. Істотне місце в практичному осмисленні естетичних філософських та етичних понять посідає емблематично-символічна образотворчість, яка є наочним виявом не лише естетичної свідомості, а й усього комплексу духовної культури епохи. Тут широко використовувалась міфологія, література та мистецтво античного світу, образи християнського середньовіччя, фольклорні мотиви.

Літературно-меморіальний музей О.П.Довженка складається з двох частин: Меморіальна садиба та Приміщення літературної експозиції Меморіальна садиба Меморіальна садиба, що включає в себе батьківську хату під солом’яною стріхою, клуню, погребню, колодязь із журавлем, ворота з дашком-вістрячком та отворами, в яких селилися голуби. За ворота вийшов 16-річний босоногий юнак – Сашко Довженко – та так і застиг, вдивляючись у далечінь, вишукуючи серед тисячі життєвих доріг оту єдину, свою, що поведе у далекі світи і виведе на вершину слави всесвітньовідомого митця. Відлитий у бронзі, він першим зустрічає дорогих гостей, запрошуючи ступити на любе його серцю подвір’я і поринути у світ його безтурботного дитинства. Приміщення літературної експозиції Приміщення літературної експозиції знайомить з дорослим та творчим шляхом Довженка-митця.