Перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Коли 1956 року на Заході вийшла друком «Ротонда душогубців» — книжка відомого українського письменника Тодося Осьмачки (1895—1962) — то не могло бути й мови про те, щоб видати цю книжку на батьківщині. Бо хоча в Радянському Союзі панувала «хрущовська відлига», комуністичним вождям зовсім не була потрібна правдива сповідь про те, як знищувався український народ, як ДПУ, НКВС та інші «служби» розпинали Україну. Правда — це є правда, її не можливо пристосувати до чиїхось інтересів і уподобань. Тому тільки зараз більшість з нас відкриває для себе творчість Тодося Осьмачки, письменника, який писав правду…

«Вони бояться правди — хай світ почує правду!» — такий епіграф написав український автор Василь Савченко на своїй книжці «Безимлаг», виданій в Авґсбурзі 1948 року. «Вони» — це ті, в кого руки залиті кров'ю мільйонів невинних жертв українського й інших неросійських народів СССР; це ті, що на одній шостій частині світу запровадили таке рабство, якого не бачив світ за часів середньовіччя. Це — большевики, московські імперіялісти, колонізатори. Не зважаючи на те, що російська імперія існує вже більше чотирьох сторіч, а сучасна комуністично-російська система — майже 40 років, світ і до цього часу мало поінформований про жахіття в тюрмі народів — СССР. Навіть тоді, коли протягом 1955–1956 рр. на Захід повернулася численна кількість кол. вояків німецької армії, що потрапили під час другої світової війни до російського полону і, як живі свідки нелюдських знущань у совєтських концтаборах, свідчили про масове народовбивство, арешти і заслання в СССР, — світ далі майже не звернув на те уваги. Знову ж, коли українська еміґрація на Заході, маючи численні свідчення й оригінальні документи від запроторених до совєтських концтаборів українців (напр., з Мордовських концтаборів), закликає вільний західній світ вжити супроти носіїв російського імперіялізму та його допоміжних сил моральних і матеріяльних санкцій, — вільний світ не то що вперто мовчить, але й ще поступово вплутується в коло московської коекзистенції, вишукує шляхи мирних контактів та співпрацює з народовбивцями, а цим самим посередньо сприяє системі невільництва і концтаборів у СССР. Видаючи книжку «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», ми хочемо відкрити бодай частину заслони, де як свій, так і чужий читач зрозуміє суть жахливої політики, що її практикує червона Москва на неросійських народах.

Кратко изложены сведения о биологии промысловых рыб Белого моря. Более подробно освещены биологические особенности основных промысловых рыб, менее — второстепенных. Дано краткое описание также и некоторых непромысловых видов в тех случаях, когда они представляют интерес как кормовые (для рыб), как объекты возможного промысла или как редкостные находки, то есть рыбы-„гости", заходящие из морей теплых или арктических. Полный список рыб известных для Белого моря приводится в приложении. Жизнь рыб и их распределение в водоеме трудно понять без общего знакомства с условиями их обитания, природой самого моря и его населением. Поэтому описанию биологии рыб предшествует краткая физико-географическая и биологическая характеристика Белого моря, в которой указаны основные особенности его климата, гидрологического режима, распределения растений и животных, а также некоторые закономерности жизни рыбного населения, а также дан общий обзор промысловых богатств Белого моря.

У «Тяжких часах», одному з найгостріших соціальних романів 50-х років минулого сторіччя, Діккенс виступає вже не глядачем і навіть не актором, а грізним суддею, що карає безжальним гротеском англійську буржуазію й породжені нею потворні форми життя. Це й визначає загальну тональність роману. Моделюючи моральні контрасти, породжені суперечністю між бідністю й багатством, Діккенс у «Тяжких часах» насичує це звичайне для всіх його романів протиріччя глибоким соціальним змістом, овіяним диханням епохи. Через те в центрі роману й стоїть насамперед конфлікт між працею й капіталом. Саме на цю якісно нову рису звернув увагу ще М. Г. Чернишевський: «Тяжкий переворот відбувається на Заході; у Франції він пройшов уже кілька повільних болісних криз; хто хоче переконатися, що те саме діється і в Англії, може прочитати хоч би Діккенсові «Тяжкі часи». коли не хоче читати монографій про чартизм

В книге исследуется движение многодвигательного самолета с неполной и несимметричной тягой в результате отказа двигателей. Рассматриваются вероятностные характеристики такого полета, влияние на него различных внешних факторов и аэродинамических параметров самолета, установившийся полет по маршруту, заход на посадку, посадка и взлет с частично вышедшей из строя силовой установкой. Специальная глава посвящена Нормам летной годности самолета, регламентирующим его характеристики в случаях отказа двигателей, и методам их проверки при летных испытаниях. Особое внимание при изложении материала уделено раскрытию физики явлений, обусловливающих возмущенное движение самолета. Книга рассчитана как на инженеров конструкторских бюро, испытательных станций и эксплуатирующих организаций, так и на летный состав. Вместе с тем она будет полезна преподавателям и студентам авиационных учебных заведений.

В книге рассматриваются основные принципы распределения и переключения внимания при полетах по приборам, порядок распределения и переключения внимания при выполнении захода на посадку с прямой и по большой коробочке, при выполнении фигур простого и сложного пилотажа по приборам, раскрываются особенности распределения и переключения внимания при выполнении перехватов воздушных целей в облаках с использованием радиолокационного прицела, при выводе самолета из сложного положения и при пилотировании по приборам с усовершенствованной индикацией пилотажно-навигационных приборов, обосновывается рациональный порядок размещения пилотажно-навигационных приборов на одноместных самолетах и даются рекомендации летчику-инструктору по методике первоначального обучения летного состава. Излагаемые в книге рекомендации являются результатом обобщения личного опыта автора в полетах по приборам и даны применительно к одноместному скоростному самолету, поскольку полет по приборам на этом самолете наиболее сложен.

Філософська і літературна спадщина Григорія Сковороди —це яскрава сторінка в історії прогресивної науки і культури XVIII ст. Його подвижницьке життя й діяльність є прикладом палкої любові до своєї Батьківщини, до трудового народу, є повчальним уроком боротьби за розвиток науки, освіти і щастя людей. Свідченням любові і глибокої поваги народів нашої країни, всього прогресивного людства до видатного мислителя були ювілейні торжества і пов'язані з ними заходи. У цій книзі публікуються найголовніші матеріали та дослідження про відзна- чення ювілею вітчизняного мислителя.

В книге изложены основы теории авиационной астрономии. Рассмотрены принцип работы, устройство и практическое применение современных астрономических средств самолетовождения. Освещены системы измерения времени. Систематизированы и обобщены вопросы, связанные с вычислениями моментов восхода и захода Солнца, наступления рассвета и темноты, линий положения и места самолета по небесным светилам. Даны упрощенные способы определения экваториальных координат Солнца и звездного времени. Большое внимание уделено решению практических задач авиационной астрономии. Книга снабжена необходимыми для расчетов таблицами и графиками. Книга предназначена для летно-штурманского состава гражданской авиации, а также может быть использована в качестве учебного пособия в училищах, школах и в учебно-тренировочных отрядах.

У посібнику описано розвиток письма від первісних — піктографічних — його форм до сучасних абеткових, розглянуто основні системи неалфавітних форм письма та алфавітні, що виникли на грунті давньогрецького письма, тобто слов'янське кириличне й латинське письмо народів Заходу. Книга розрахована на студентів, учнів та викладачів навчальних закладів за циклом навчання з станкової та книжкової графіки, дизайну, на художніх редакторів, мистецтвознавців, реставраторів, істориків, археологів, архівістів. Вона буде корисною й для тих, хто бажає ознайомитися з елементами епіграфіки, сфрагістики, палеографії, вивчати історію письма і книги.

НБЖС - Наставление по борьбе за живучесть судов Министерства морского флота Союза ССР является основным документом, определяющим организационно-технические мероприятия и порядок проведения предупредительных мероприятий на судне, подготовку и действия экипажа по борьбе за живучесть судна. Утверждены Приказом Минморфлота СССР № 33 от 29.03.1983г. Организация экипажа и общие требования. Предупредительные мероприятия по обеспечению живучести судна: - по обеспечению непотопляемости судна; - по пожарной безопасности. Подготовка экипажа. Борьба за живучесть судна: - за непотопляемость; - борьба с пожарами. Особенности обеспечения живучести судна, вступающего в эксплуатацию, находящегося в ремонте, на консервации(отстое). Особенности борьбы за живучесть на специальных судах.

ЮрІЙ Борець-Чумак уже відомий українським читацьким кругам Із своєї першої повісті "У вирі боротьби", яка появилася 1971 р. у видавництві Спілки Української Молоді. Спогади "Рейд без зброї" може підказувати читачеві зосередження автора на житті упістів на Заході. Але так воно не є на ділі. Будучи відданим бойовиком української визвольної справи, автор постійно повертає в Україну, а сторінки його опогадів заповнені даними про визначних людей підпілля, події, геройську боротьбу. Це надає його спогадам особливу вартість для виховних і дослідницьких потреб. Описані автором підпільники й епізоди подій по обидвох сторонах "залізної заслони" пригадують про незрівняне геройство Воїнів України і реалістично насвітлюють дійсність на теренах під московською займанщиною і в світі. Цікаво і кольористо зафіксував автор свої і своєї дружини враження і спостереження з "рейду без зброї" довкола світу, зустрічей та розмов з багатьома українськими діячами та друзями з ОУН і УПА.

"Систематично і першого дня розпочато збирання матеріялів про смерть С. Бандери, про заходи і трюки московської агентури, дальше вияснення вбивника, процес і реакцію української,чужої і ворожої преси. Збірка матеріялів, зібрана заходами проф. Петра Ґоя, охоплює час від 15-го жовтня 1959 до 1967 року включно. Матеріяли це в різних мовах газетні і журнальні інформаційні та аналітичні статті, документи з процесу, спеціяльні рапорти, пресові звідомлення, радіо та телевізійні програми тощо. Матеріяли друковані різними мовами світу. Це є найбільша нині українська збірка документів і матеріялів про московське вбивство українських провідних людей."

Дотеперішні дослідники творчости Василя Стефаника переважно вбачали в ньому оборонця покривджених соціальною несправедливістю галицьких селян, абож, спираючися на писання другого, вже повоєного періоду його творчости, - борця за національне визволення. Проте такі традиційні інтерпретації недостатні і не можуть вже нас сьогодні задовільнити. Часто витворюється враження, що деякі критики намагалися втиснути мистецьку індивідуальність письменника у Прокрустове ложе власних естетичних уподобань, а передусім - політичних переконань, нехтуючи не раз ориґінальним світом його своєрідної творчої уяви. Щойно коли усвідомимо собі глибоко полісмисловий характер Стефаникових творів, зможемо відкрити в них вселюдські перспективи, їхню універсальну вартість. Одна з головних вад традиційних інтерпретацій полягає в тому, що вони не розглядають дорібку Стефаника на тлі духовости його власної, себто сучасної йому европейської доби. стефаник був емоційно глибоко зв'язаний з українським селом, з якого він вийшов, але водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, що оволодів Европою на переломі 20 сторіччя, себто з течією екпресіонізму. Цей експресіоністичний світогляд наближував Стефаника до передових літературних і мистецьких кіл Заходу, але відчужував його від тогочасної галицької інтеліґенції, якій часто було важко зрозуміти його творчість. Велич творчости Стефаника саме в тому, що він зумів створити синтезу національного первня з уселюдським, отже, поєднати любов до української людини з модерним світоглядом та з модними на той час засобами мистецького вияву. Точніше: він прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору. В межах цієї праці не було можливості вичерпно розглянути всі твори Стефаника, в яких проявляються характеристичні риси його експресіоністичної манери. Завдання звужено до деяких вибраних творів і проблем, до висвітлення спорідненості письменника з естетичним та етичним світоглядом тогочасної мистецької епохи, не забуваючи її передових мистців, теоретиків і письменників, а далі до аналізи Стефаникових стилістичних засобів і структури його творчого вияву.

Всемирно известный математик рисует картину становления астрономии в Древнем Египте и Вавилоне. Он опирается на малодоступные свидетельства папирусных и клинописных текстов, включающий наблюдения восходов Сириуса, восходов и заходов Венеры, математическую теорию Луны и планет. Значительное место уделяется астрологии и влиянию астральных религий Древней Месопотамии на взаимоотношения математической астрономии вавилонян и астрологии, а также общему влиянию вавилонской науки на астрономию Древней Греции, раннюю индийскую астрономию и астрономию эпохи эллинизма.