To travel from premodernism through modernism and into post-modernism might take several centuries and even millennia. American legal thought, remarkably so, has made the voyage in just over two hundred years. My purpose is to tell the story of this mercurial journey.

  Текст у форматі PDF 0.89 Мб

This is a comprehensive study of a group of avant-garde Soviet writers active in Leningrad in the 1920s and 1930s who styled themselves OBERIU, 'The Association for Real Art'. Graham Roberts re-examines commonly held assumptions about OBERIU, its identity as a group, its aesthetics and its place within the Russian and European literary traditions. He focuses on the prose and drama of group members Daniil Kharms, Aleksandr Vvedensky, and Konstantin Vaginov; he also considers work by Nikolay Zabolotsky and Igor Bakhterev, as well as the group's most important 'fellow-traveller', Nikolay Oleinikov. He places OBERIU in the context of the aesthetic theories of the Russian formalists and the Bakhtin circle. Roberts concludes by showing how the self-conscious literature of OBERIU - its metafiction - occupies an important transitional space between modernism and postmodernism.

Vol. 1 : Taylor C.C.W. From the Beginning to Plato. - 1997. - 460 p.

Social Postmodernism offers a transformative political vision and addresses the live questions in identity politics. The postmodern focus on race, sexuality and gender is sharpened by integrating the micro-social concerns of the social movements associated with these issues and macro-institutional and cultural analysis. Social Postmodernism brings together leading theorists to explore further the implications for the discourses of feminism, post-Marxian cultural studies, African-American, Gay, Latino/a and postcolonial studies.

Ч. ІІ : Вибрані тексти. - С. 230 - 254

Підручник присвячено висвітленню проблем сучасної практичної філософії як прикладної етики, які розробляють на засадах комунікативної парадигми К. -О. Апель, Ю. Габермас, Д. Бьолер, В. Кульман, П. Ульріх, В. Гьосле. Це проблеми дискурсивного обгрунтування принципів моралі, взаємовідношення універсалістських норм з цінностями традиційних етосів соціокультурних життєвих форм, функціонування моральних належностеи у системах сучасного суспільства — політиці, економіці, науці тощо. Зміст комунікативної теорії розкривається у порівнянні з класичною філософією моралі, а також на тлі дискусій її представників з теоретиками постмодернізму, неоконсерватизму, комунітаризму, неомарксизму, системної теорії тощо. Обґрунтовується значення комунікативної етики відповідальності для ціннісної переорієнтації та духовно-морального оновлення суспільства, розв'язання політичних та етнічних конфліктів, вирішення екологічних проблем. Праця містить також переклади статей провідних представників комунікативної філософії К. -О. Апеля, Ю. Габермаса, В. Гьосле. Підручник розраховано на студентів та аспірантів, які вивчають практичну та соціальну філософію, політологію, соціологію, етику. Книга адресована усім, хто цікавиться питаннями філософії моралі та етики.

В книге представлена репрезентативная подборка впервые публикуемых на русском языке работ известного немецкого философа Карла-Отто Апеля (род. 15 марта 1922 г.), она вводит читателя в контекст целого комплекса проблем, характерных для современного философского дискурса.

«Sapientia: никакой власти, немного знания, толика мудрости и как можно больше ароматной сочности» — этот принцип Ролан Барт (1915-1980) пронес сквозь все периоды своего четвертьвекового «семиологического приключения» — доструктуралистский (50-е гг.), структуралистский (60-е гг.) и постструктуралистский (70-е гг.). Признанный глава французской «новой критики », всколыхнувший всю западную гуманитарную среду второй половины XX в., Барт пользуется мировой известностью. В настоящее издание вошли программные работы Барта 50-60-х гг., создававшиеся под знаком демистификации обыденного идеологического сознания. Барт разработал аналитический инструментарий «коннотативной семиологии», позволяющий подорвать власть «ложного сознания», вывернуть наизнанку идеологические мифы и прорваться в «новый и совершенный адамов мир», где слова, научившись передавать смысл «самих вещей», обретут первозданную «свежесть» и станут наконец «счастливы».

Книга одного з провідних філософів сучасної Німеччини В. Вельша, яка за короткий термін витримала вже шість видань, є загальновизнаним зразком систематизації постмодерністських тенденцій у західній духовній культурі. В ній реконструюється історія понятійного апарату, що знайшов широкий вжиток у сучасних філософських, культурологічних та соціологічних концепціях, а також у образотворчому мистецтві та архітектурі. Окреслюючи розмаїту панораму постмодерністських орієнтацій, автор зосереджується на аналізі їх філософського виміру, що дає змогу розглянути як підвалини цього явища, так і специфічний комунікативний код постмодернізму. Книга вдало поєднує доступність викладу з високим теоретичним рівнем і широтою охоплення проблематики: зібраний в ній багатий матеріал та оригінальна дослідницька стратегія зацікавлять не тільки фахових гуманітаріїв, а й широке копо читачів. Для філософів, культурологів, соціологів, політологів та взагалі інтелектуалів, які цікавляться тенденціями розвитку сучасної культури.

Предлагаемое издание посвящено аналитическому рассмотрению ключевых понятий, персоналий я текстов философии 20 века. В книге собрано около одной тысячи статей, посвященных фундаментальным понятиям, определяющим течениям развития современной философской мысли; авторам, чье философское творчество определило базовые тенденции развития современной философии; философским текстам, сыгравшим поворотную или просто существенную роль в становлении и развитии неклассической философии. Особое место занимает в структуре работы блок статей, посвященных феноменам философской традиции, которые, относясь к предшествующим периодам развития культуры (вплоть до античности) и будучи, казалось бы, сугубо периферийными феноменами в культурном пространстве прошлого, в контексте философии 20 века получают “второе дыхание”, актуализируясь в ином, подчас совершенно неожиданном качестве. Например, парадигма стоицизма в принципиально нетрадиционном ключе переосмыслена в философии Ж. Делеза и Ф. Гваттарн, понятие "эон" получило новаторскую интерпретацию в рамках современной концепции исторического времени, идея логоса вновь оказалась в фокусе философского интереса в контексте постмодернистской критики логоцентризма европейской культуры, деизму как явлению культуры западного образца дается сегодня совершенно новое объяснение в свете идей современного неодетерминизма, ницшеанская парадигмальная фигура “волн к власти” вновь актуализируется (и воспринимается иначе) в свете постмодернистской концепции "воли к истине", феномен телесности радикально по-новому трактуется в методологии шизоанализа, в контексте постмодернистской текстологии обрели нетрадиционное звучание понятия любви, желания, эротизма и т. п. Издание также вводит в философский оборот многие до настоящего времени системно не анализировавшиеся понятия неклассической философии, — в первую очередь, постмодернистской текстологии, номадологии, генеалогии, шизоанализа, а также, включая в себя статьи, посвященные феноменам восточнославянской и латиноамериканской философских традиций, расширяет диапазон аналитики философии 20 века, в известной мере восполняя тот имеющийся в энциклопедических изданиях пробел в рассмотрении неклассической философии, который определяется ее осмыслением на материале сугубо западноевропейской культуры.

Один із кращих творів видатного філософа сучасності, написаний ним під впливом полеміки із французьким неоструктуралізмом, який пізніше увійшов до постмодернізму. Вихідна проблема твору, в цілому обумовлена неоструктуралістською критикою розуму, створює перспективу, з якої автор робить спробу поступово реконструювати філософський дискурс Модерну. У цьому дискурсі вже з кін. 18 ст. Модерн стає однією з головних філософських тем.

Книга лауреата Нобелевской премии Германа Гессе «Игра в бисер» стала откровением для читателей всей планеты. Гессе создал страну, в которую попадают самые талантливые ученые и целеустремленные люди. Все институты этой страны подчинены Игре, собирающей в единое целое наиболее совершенные творения человеческой мысли. Однако и здесь человеческий дух неспокоен…

Издание включает в себя около 250 аналитических статей, посвященных персоналиям, фундаментальным понятиям и базовым текстам наиболее популярного во второй половине XX — начале XXI века философского направления — постмодернизма. Системно освещаются идеи Р. Барта, Ж. Батая, М. Бланшо, Ж. Бодрийяра, П. Вирильо, Ж. Делеза, Ж. Деррида, П. Клоссовски, Ю. Кристевой, Э. Левинаса, Ж.-Ф. Лиотара, М. Фуко, а также Ф. Джеймисона, Р. Рорти, Ф. Гваттари, У. Эко и др. В послесловии помещена развернутая статья, системно оппонирующая идеалам и нормам постмодернистской философии. Предназначена специалистам в области философии, культурологии, социологии, лингвистики, психологии, а также аспирантам и студентам гуманитарных специальностей.

Это первая в нашей стране подробная биография немецкого философа Артура Шопенгауэра, современника и соперника Гегеля, собеседника Гете, свидетеля Наполеоновских войн и революций. Судьба его учения складывалась не просто. Его не признавали при жизни, а в нашей стране в советское время его имя упоминалось лишь в негативном смысле, сопровождаемое упреками в субъективизме, пессимизме, иррационализме, волюнтаризме, реакционности, враждебности к революционным преобразованиям мира и прочих смертных грехах. Этот одинокий угрюмый человек, считавший оптимизм «гнусным воззрением», неотступно думавший о человеческом счастье и изучавший восточную философию, создал собственное учение, в котором человек и природа едины, и обогатил человечество рядом замечательных догадок, далеко опередивших его время. Биография Шопенгауэра — последняя работа, которую начал писать для «ЖЗЛ» Арсений Владимирович Гулыга (автор биографий Канта, Гегеля, Шеллинга) и которую завершила его супруга и соавтор Искра Степановна Андреева

У книжці «Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн» Тамара Гундорова трактує українську літературу 1990-х років як літературу постмодерної епохи, складовими якої є неонародництво, неомодернізм і постмодернізм. За структурою книжка Гундорової далека від класичної історії літератури. Це збірка есеїв, написаних у доволі невимушеному стилі, не переобтяжена недоречними цитатами й термінологією. Доки пишеться академічна «Історія української літератури» у п’яти томах, Тамара Гундорова представила свій якісний, концептуальний, незаангажований і консолідований варіант історії української постколоніальної літератури або українського літературного постмодерну, поставивши поряд у своїй післячорнобильській бібліотеці тексти старих, молодих, які ще лишаються молодими, й молодих, що плавно стають старими, тексти тих, хто переживає «великий» і «малий апокаліпсис», любить Відень, Львів, Київ, Житомир, Харків і село як метафору, пише серйозні романи, переробляє серйозні на несерйозні й анекдоти на повісті.

Т. 1 : Анти-Эдип . - 1990

Книга французских авторов, философа Жиля Делёза и психоаналитика Феликса Гваттари. Это первый том двухтомника «Капитализм и шизофрения» (второй том называется «Тысяча плоскогорий», вышел в 1980 году). В книге дается анализ человеческой психологии, экономики, жизни общества и истории, и показывается, как «примитивные», «деспотические» и капиталистические режимы отличаются в организации ими «производства», «рекрутирования» и «потребления». Книга описывает, как капитализм направляет все желания через монетарную экономику аксиоматического характера — форму организации, являющуюся скорее ментальной, чем материальной.