"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

В философской литературе с именем Вильгельма Оствальда обычно связывают радикальную натурфилософию – энергетизм. В своей редукционистской философии, основанной на энергетизме Майера Оствальд полагал, что, в идеале, все природные явления могут быть объяснены как формы и превращения всеобщей субстанции – энергии. Энергетизм как глобальная редукционистская стратегия противостояла другой более архаичной форме глобального редукционизма– механицизму. Энергетическое мировоззрение Вильгельма Оствальда - это, прежде всего, исследовательская программа, а не философская доктрина. На инагурационной речи 1887 года по физикализации химии известный химик предложил два закона энергетики: первый, энергия является независимой и однородной величиной, суммарное количество которой остается постоянной, второй закон управляет превращениями энергий через фактор интенсивности. Интересно, что в своей время физикалисткая программа Оствальда очень заинтересовала молодого Эйнштейна. Но Оствальд, к сожалению, а может к счастью, в 1901 году отказал ему в аспирантуре, при этом, с течением времени, специальная теория относительности, именно со слов Оствальда, стала считаться самой перспективной теорией со времен открытия закона сохранения энергии. В принципе, редукционизм Оствальда, незаслуженно забытый не без помощи ленинской критики эмпириокритицизма, предполагает альтернативную идеям логического позитивизма категориальную систему, возвышающуюся над понятийным аппаратом естествознания и предлагающую совершенно иную схему познания на законах энергетики.

Книга, видана невдовзі після смерті відомого західноукраїнського громадського діяча Михайла Павлика, розповідає про його життя та діяльність.

Мова арабської літератури й освіченого суспільства, що зберігся до цих пір - це значною мірою стародавню мову північних арабів. Певною мірою споріднені йому "сайхадскіе" мови мешканців Аравійського Півдня були майже повністю витіснені арабською мовою і його діалектами до XI століття н. е..; власне літератури на них практично не збереглося. Монументальні написи (починаючи з кінця II тисячоліття до н. Е..) - Це в основному лише короткі повідомлення культового та історичного характеру. Вони говорять про "торговому царстві" Маин, таких "військових" царствах, як Саба або Хімйар, складному соціальному ладі, пишному культі. Деякі поетичні перекази півдня збереглися в обробці на арабською мовою - в Корані, в книгах історика - географа ал-Хамданія (? -945), коментувати "хімйарской касиди" Нашуана ал-Хімйарі (? -1177); мабуть ці перекази розповідали і частиною співали особливі оповідачі. Більш ранні записи (до VII ст.) Практично не збереглися; легенди сильно перероблені ісламом і з історією мають мало спільного.

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (18/30.09.1841 — 20.06/02.07.1895) — історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. ф-ті Ун-ту Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 — 75 рр. викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник "Исторические песни малорусского народа" (1874 — 75), "Малорусские народные предания и рассказы" (1876). Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з ун-ту, в 1876 — 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист, видає зб. і ж-л "Громада" (1878 — 1882), серії позацензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" — перший укр. соц. осередок; здійснює — через М. Павлика та І. Франка — визначальний вплив на укр. радикальний рух у Галичині. 1885 р. через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й філософії нац. ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади" (1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм" (1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 — 82), "Вольный союз" (1884), "Либерализм й земство в России" (1889)та ін. З 1889 і до смерті працює професором Софійського ун-ту.

Автор книги К. Ингольд - ученый с мировым именем, основатель физической органической химии - хорошо известен советским (читай - российским) химикам. Изданная в русском переводе его книга "Механизм реакций и строение органических соединений" (ИЛ, 1959) давно стала библиографической редкостью. Объем второго издания этой фундаментальной и широко известной монографии значительно расширен за счет включения результатов исследований за последние 15 лет. В книге рассмотрены механизмы по существу всех основных типов органических реакций, включая радикальные, которые не были достаточно освещены в первом издании.

При изучении алгебраических систем одной из основных задач является описание рассматриваемых алгебраических систем, т. е. построение соответствующей структурной теории. Структурные теоремы сводят изучэние рассматриваемых алгебраических систем к изучению более «просто устроенных». Поэтому для доказательства структурных теорем необходима достаточно развитая техника и конструкции, позволяющие осуществить сведение к более простым системам и дать описание этих систем. Одной из конструкций, осуществляющих подобное сведение, и является радикал. С помощью этого понятия из класса всех рассматриваемых алгебраических систем выделяются системы двух противоположных видов — полупростые и радикальные — каждый из которых описывается более или менее удовлетворительно. Более того, используя теорию расширений, с помощью полу простых и радикальных систем можно построить любую.

Предлагаемый сборник задач представляет собой радикально переработанный «Сборник задач по общей физике» Иродова И. Е., Савельева И. В. и Замши О. И., изданный в 1975 году. Переработка является настолько существенной, что данное пособие следует рассматривать как созданное заново. Особенно сильной переработка подверглись части 2 (термодинамика и молекулярная физика), 3 (электродинамика) и 6 (атомная и ядерная физика). Проведена перекомпановка материала сборника, в частности, введена новая часть 4 (колебания и волны). Значительное число задач заменено или улучшено и, кроме того, добавлено еще около 500 задач. Для удобства и экономии времени учащихся в начале каждого раздела введена сводка основных формул на соответствующий материал. Формулы приведены, как правило, без подробных пояснений: предполагается, что смысл входящих в них величин студенту, приступающему к решению задач, уже известен. Пояснения даны лишь в тех случаях, где по тем или иным причинам могут возникнуть недоразумения. Все формулы в основном тексте и ответах приведены в система СИ, за исключением части 6, где использована гауссова система. Исходные данные и числовые ответы задач даны с учетом точности соответствующих величин и правил действий над приближенными числами. Сборник предназначен в качестве учебного пособия в основном для студентов вузов с расширенной программой по физике. В заключение автор считает своим приятным долгом выразить глубокую благодарность профессору И. В. Савельеву за большую помощь и внимание, оказанные им в процессе работы над рукописью данной книги, а также всем товарищам, которые сообщили свои замечания по отдельным задачам и тем самым способствовали улучшению сборника.

Книга «Зимми» (французское издание – 1980 г., английское – 1985 г.) считается незаменимой для желающих получить наиболее глубокое представление о доктрине и практике ислама по отношению к зимми – неарабским и немусульманским общинам в странах Ближнего Востока, то есть в странах, подпавших под владычество мусульман после арабского завоевания. В ходе глубокого научного анализа автор умело отделяет факты от наслоившихся на них мифов. Исследовательница привлекает огромное количество документов, относящихся к различным эпохам и регионам, и наглядно описывает историю и судьбу зимми. Многие из документов публикуются впервые. Этот труд позволяет современному читателю – специалисту и неспециалисту – уяснить крайне существенный аспект сложной жизненной ситуации на Ближнем Востоке

В книге предпринята попытка, используя религиозно-философские трактаты и поэзию преимущественно на арабском и персидском языках, критически осмыслить онтологию, гносеологию и этику исламского мистицизма, выявить его социальные и идейные истоки, его роль в истории мусульманского общества и современной идеологической борьбе. В приложении даются переводы отрывков из религиозно-философских сочинений и поэм.

В книге освещается воздействие суфийского учения и практики на формирование основных культурологических моделей мусульманского мира. На обширном материале показано влияние суфизма на различные области духовной и художественной деятельности мусульман: философию, литературу, искусство, музыку. Впервые публикуются переводы на русский язык некоторых философско-доктринальных суфийских текстов, вводится в научный оборот новый оригинальный материал.

Велике творче довголіття випало на долю Дениса Лукіяновича - українського письменника і літературознавця. Шістнадцятирічним юнаком увійшов він у літературу і служив їй сімдесят шість років. Народився Д. Лукіянович 13 вересня 1873 р. в с. Городниця, нині - Гусятинського району, у родині богослова за освітою, а вчителя за фахом. Вчився Денис у Станіславській гімназії. Гімназистом був активним, радикально настроєним. Організував таємний гурток "Поступ“, за що у 1890 р. його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського (1900) та філософський (1907) Чернівецького університетів. Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. У 1905 р. редагував журнал “Дзвінок”. Як прозаїк Д. Лукіянович дебютував у 1889 р. Оповіданням “Сабашева вечеря”. 1895 р. вийшла збірка “Новели”. Це була невелика за обсягом книжка, містила 5 новел психологічного плану. Друга збірка Д. Лукіяновича - “Ескізи та оповідання” (1897) теж об’єднала малу прозу. Роком перед тим він опублікував цикл “Мої проходи” (образки). У 1899 р. вийшла книга під назвою “Багнітки”, де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям. У творчому доробку Д. Лукіяновича є твори й великої форми - дилогія із двох повістей “За Кадильну” (1902) та “Від кривди” (1904), роман “Філістер” (1909). Про повість “За Кадильну” І. Франко писав, як про “цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном”. Популярним серед сучасників був роман Д. Лукіяновича “Філістер”, підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений “пані Марії Грушевській”, дружині Михайла Грушевського. Цей роман є багато проблемним твором про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому - живий відгомін політичних подій у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 р., студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. А фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.

Впервые созданный в нашей стране академический (по своему типу – энциклопедический) словарь по исламу, в справочной форме представляющий читателю итоги научных изысканий советских исламоведов. Расположенные в алфавитном порядке статьи содержат: обстоятельное истолкование исламских терминов или понятий; сведения об идейных течениях, общинах и школах ислама; персоналии. В конце статей даётся список рекомендованной литературы.

Сборник посвящен характеристике систем воззрений теоретиков суфизма. Анализируются их гносеологические, онтологические, этические и социальные концепции. Раскрывается влияние религиозных традиций на формирование идеологии и общественной мысли различных социальных слоев мусульманского общества. Рассматриваются различные проявления суфизмов в современных мусульманских обществах. Для востоковедов, философов-исламоведов и широкого круга читателей.