Ранним утром 1 сентября 2004 года из рощицы на одном из холмов Сунженской гряды в путь вышел отряд из 31 мужчины и двух женщин. Вышел, чтобы совершить самый кровавый акт террора после трагедии 11 сентября в Нью-Йорке. Эти люди захватили школу №1 в Беслане и убили 344 человека. Российские официальные органы как могли тормозили поток сведений о событиях. Махровым цветом расцвело памятное с советских времен искусство дезинформации. Те же сведения, что доводили до общественности прокуратура, спецслужбы, армейские и милицейские чины, отражали прежде всего стремление скрыть от чужого глаза собственные промахи. Журнал "Шпигель" предпринял попытку восстановить хронологию этих событий, включая и их предысторию. Так возникла хроника кровавого злодеяния в Беслане. Она повествует о том, что происходило в те первые дни сентября 2004 года на Северном Кавказе, в регионе, который следовало бы причислить к очагам острейших из кризисов, сотрясающих сегодня мир

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Сборник материалов конференции, состоявшейся осенью 2008 г. в Институте славяноведения РАН, посвящен сорокалетию чехословацких событий 1968 г. и отражает современное состояние изучения "Пражской весны" - переломного рубежа в развитии социализма в Европе. На основе ранее не известных или не доступных исследователям документов анализируется ряд слабо изученных проблем системного кризиса и движения за реформирование социализма. Основное внимание уделено влиянию чехословацких событий на общество и сознание европейцев. Для историков и всех интересующихся политической историей XX столетия.

Эта необычная книга является своеобразной энциклопедией русской военной истории за 300 лет, с XVII века до 1917 года. В 450 статьях-миниатюрах словаря описываются амуниция, военная форма, эмблемы воинских подразделений Русской армии. Тексты статей посвящены самым важным и увлекательным эпизодам истории Российской империи от Петра Великого до Николая II. В книге также описаны история создания того или иного военного атрибута, исторические курьезы, с ними связанные, представлена история возникновения регулярных полков Русской армии, а также отличия разных видов войск друг от друга. Издание проиллюстрировано рисунками, выполненными самим автором.

Since the collapse of the Soviet Union, conl ict in the former USSR has been a key concern in international security. This book i lls a gap in the literature on violent conl ict, evaluating a region that contains all the modern ingredients for instability and aggression. Bringing together leading experts on war and security, the book addresses current debates in international relations about power, interests, globalisation and the politics of identity as major drivers of contemporary war. Incidents such as the 2008 Russo-Georgian conl ict, the wars in Chechnya, and Russia’s struggles over national identity and resources with former communist states are all thoroughly examined. With new issues like energy security, terrorism and transnational crime, and older tensions between East and West threatening to deepen once more, this is an important contribution to the international security literature.

Так, вони проливали свою кров за Чечню. Так, вони воювали в Абхазії. А ще вони гинули в Придністров’ї. Ні, їх ніхто не примушував. Ні, вони були там не заради грошей. А чому? Найкраще запитати у них самих. Адже кожен має право розпоряджатися власним життям і здоров’ям. Попри любов україських авторів до пейзажів, тут ви не знайдете описів природи. Хіба що людської природи, а точніше, тої її частини, яка не дуже далеко відійшла від звірячої. Бо на війні – як на війні.

Творческое наследие Петра Бернгардовича Струве (1870—1944), экономиста и философа, историка и публициста, — одна из интересных страниц в истории русской общественной мысли конца XIX — первой половины XX века. В настоящее издание вошли произведения П.Б.Струве, которые были созданы им в основном в период трех русских революций и в первые годы эмиграции: книга "Patriotica. Политика, культура, религия, социализм" (1911), ряд очерков и статей на философские и политические темы, большая часть которых публикуется в нашей стране впервые. В них мыслитель развивает свою концепцию либерального консерватизма, акцентируя внимание на проблемах российской государственности, размышляет о судьбе России к ее месте во всемирной истории, об истоках и смысле русской революции, роли национальной культуры и правосознания в развитии общества. Для читателей, интересующихся историей русской философии и культуры.

From 1741 until Alaska was sold to the United States in 1867, the Russian empire claimed territory and peoples in North America. In this book, Ilya Vinkovetsky examines how Russia governed its only overseas colony, illustrating how the colony fit into and diverged from the structures developed in the otherwise contiguous Russian empire. Russian America was effectively transformed from a remote extension of Russia's Siberian frontier penetrated mainly by Siberianized Russians into an ostensibly modern overseas colony operated by Europeanized Russians. Under the rule of the Russian-American Company, the colony was governed on different terms than the rest of the empire, a hybrid of elements carried over from Siberia and imported from rival colonial systems. Its economic, labor, and social organization reflected Russian hopes for Alaska, as well as the numerous limitations, such as its vast territory and pressures from its multiethnic residents, it imposed. This approach was particularly evident in Russian strategies to convert the indigenous peoples of Russian America into loyal subjects of the Russian Empire. Vinkovetsky looks closely at Russian efforts to acculturate the native peoples, including attempts to predispose them to be more open to the Russian political and cultural influence through trade and Russian Orthodox Christianity. Bringing together the history of Russia, the history of colonialism, and the history of contact between native peoples and Europeans on the American frontier, this work highlights how the overseas colony revealed the Russian Empire's adaptability to models of colonialism.

This intensively researched urban study dissects Russian Imperial and early Soviet rule in Islamic Central Asia from the diverse viewpoints of tsarist functionaries, Soviet bureaucrats, Russian workers, and lower-class women as well as Muslim notables and Central Asian traders. Jeff Sahadeo's stimulating analysis reveals how political, social, cultural, and demographic shifts altered the nature of this colonial community from the tsarist conquest of 1865 to 1923, when Bolshevik authorities subjected the region to strict Soviet rule. In addition to placing the building of empire in Tashkent within a broader European context, Sahadeo's account makes an important contribution to understanding the cultural impact of empire on Russia's periphery.

Oleg Kalugin oversaw the work of American spies, matched wits with the CIA, and became one of the youngest generals in KGB history. Even so, he grew increasingly disillusioned with the Soviet system. In 1990, he went public, exposing the intelligence agency's shadowy methods. Revised and updated in the light of the KGB's enduring presence in Russian politics, Spymaster is Kalugin's impressively illuminating memoir of the final years of the Soviet Union.

  Текст у форматі PDF 1.51 Мб

У книзi oписано життя i дiяльнiсть Євгeнa Koнoвaльця - одного з кеpiвникiв збpoйнoї бopoтьби за Hезaлежність Укpaїни нa пoчaткy ХX ст. , opганiзaтopa підпiльнoї бopoтьби УBО тa ОУH. Ще до проголошення незалежности вдячні земляки поставили у Зашкові памятник роботи скульптора Романа Романовича та архітектора Валерія Потюка. І тут, у своїй антиукраїнській засліпленості, московські спецслужби стали співтворцями дуже символічного ансамблю: напередодні путчу вони відірвали монумент.