Целесообразность выпуска "Краткого политэкономического словаря" вызвана тем, что, во-первых, справочные материалы подобного рода выпускались давно и уже не отражают ряда явлений, проявившихся в общественной жизни за последние десять лет: речь идёт о мировом кризисе капиталистического способа производства и о попытке мировой буржуазии разрешить свои проблемы за счёт реставрации капитализма в нашей стране; а во-вторых, эти материалы достаточно громоздки и не всегда доступны тем читателям, которые хотели бы разобраться в политэкономических причинах происходящих событий. В предлагаемом Словаре составители не во всём следуют установившимся в политэкономии понятиям, поскольку они опираются на собственную концепцию о причинах кризиса социализма, изложенную ими в трёх брошюрах: "Социализм и коммунистическая революция" (1991), "Реставрация капитализма и необходимость коммунистической революции"(1993), "Коммунизм - будущее человечества. Кризис социализма и коммунистическая перспектива" (1997). Согласно этой концепции социализм представляет собой самостоятельную, последнюю классово-антагонистическую общественно-экономическую формацию, а не первую фазу коммунизма. Социализм, как и все общественно-экономические формации, обречён на кризис, если своевременно не начат переход к коммунистическим производственным отношениям. Однако кризис и временное поражение социализма в СССР не означают ни случайности его появления на планете, ни его бесперспективности. Наоборот, социализм был вызван кризисом капиталистического способа производства, который в настоящее время усугубился и приобрел глобальный характер. Социализм неизбежен, но социалистические производственные отношения должны своевременно заменяться на коммунистические, иначе рецидивы кризиса будут повторяться. Частично понятия, изложенные в настоящей работе, заимствованы из Большой советской энциклопедии, 3-го издания, частично из "Краткого философского словаря" (изд-е 4-е, ГИПЛ, 1954), ссылки на соответствующие статьи не приведены, так как их пришлось бы давать повсеместно. Ссылки на работы В.И.Ленина приведены в виде (Л.,т.,с.,), где указаны том и страница из 5-го издания Полного собрания сочинений Ленина, на работы Маркса приведены в виде (М. и Э., т., с.,), то же из 2-го издания Сочинений К. Маркса и Ф. Энгельса.

У пізнішому виданні біографії Михайла Драгоманова, автор оцінює його діяльність менш позитивно, звинувачує в постійних хитаннях між соціалізмом і лібералізмом.

В книге раскрываются наиболее важные моменты в экономической истории советского периода. Предложена и обоснована научно-историческая периодизация экономики СССР, рассмотрены как особенности социально-экономического развития страны в те или иные исторические отрезки времени, так и характер решения ключевых проблем планового ведения хозяйства в отдельные периоды. Читатель найдет в книге подчас разные оценки ряда экономических проблем того непростого и во многом противоречивого времени. Практически каждый включенный в книгу очерк представляет собой сочетание опирающегося на большой статистический и фактический материал анализа с личными воспоминаниями авторов, являвшихся активными участниками некоторых важных событий в экономике послевоенных лет. Для экономистов — научных работников, преподавателей и студентов экономических вузов.

Книга Деррида, озаглавленная «Призраки Маркса», была опубликована на французском языке в 1993 г., переведена на английский и опубликована в США в 1994 г. Первоначально доклад под таким же названием был прочитан Деррида на конференции в Калифорнийском университете в апреле 1993 г. (Whilst Marxism? Global Crises in International Perspective) и посвящен активисту Африканского Национального Конгресса Крису Хани, убитому за несколько дней до начала конференции. Общая композиция текста представляет собой анализ текстов Маркса через призму их культурной реализации с несколькими дополнительными направлениями, идущими к марксизму от Шекспира («Гамлет»), Поля Валери («Кризис разума»), Фрэнсиса Фукуямы («Конец истории и последний человек»), а также Мориса Бланшо («Три голоса Маркса») Сквозной темой «Призраков», как свидетельствует само название, является обращение к посмертным судьбам Маркса и созданного им учения, и в связи с Марксом - к проблемам посмертного бытования вообще, к теме жизни и смерти, к тому, что сопровождает смерть в представлениях живущих - к призракам, фантомам, духам. «Призраки Маркса», рассматриваемые через призму (предполагаемого) увлечения марксизмом молодого Деррида, вызвали весьма внушительный резонанс в кругах левых интеллектуалов Запада, в особенности в США. Ситуация, в которой появилась эта книга - время кризиса марксизма в связи с распадом государственных систем, избравших его своей идеологией, - толкуется, как аналогия временам, предшествующим появлению Первого Интернационала, когда все силы старой Европы объединились, по замечанию Маркса в «Манифесте», в попытке противостоять марксизму (соблазн к такому толкованию, кстати сказать, подает сам Деррида, когда говорит о необходимости создания некоторой новой общности интеллектуалов, которую он называет в «Призраках Маркса» Новым Интернационалом).

Эта книга, посвященная вопросу о точках соприкосновения между христианством, с одной стороны, и коммунизмом, а также его подготовительной стадией — социализмом — с другой, написана по двум причинам. Во-первых, от меня на протяжении ряда лет постоянно требовали, чтобы я написал и издал её. Мне часто бросали вызов, предлагая примирить мою христианскую веру и занимаемый мною пост настоятеля Кентерберийского собора с тем сочувствием, которое я проявляю к коммунистическим идеалам и к странам, ставящим перед собой коммунистические цели.

Специфически реакционные взгляды Ницше исключительно популярны в современной фашистской Германии. Философия Ницше популяризуется национал-социалистами как чуть ли не официальная философия «Третьей империи». Настоящая книжка посвящена выяснению причин этого явления, социально-политическому анализу и критике важнейших ницшеанских положений в работах его фашистских реставраторов и последователей, главным образом в Германии.

This dissertation examines the social origins, values orientations, moral beliefs, and behavioural strategies of a small sample of successful post-Soviet „de novo‟ firm founders, and argues that entrepreneurial individuals such as those who are the subjects of research, have effected a transformation of the informal institutional framework of Ukraine‟s nascent market sphere. In contrast to the prevailing approach of the literature on post-Soviet transitions, instead of focusing exclusively on the effects of elite-led formal institutional change and reform policy implementation (or its lack), this dissertation presents an alternative „bottom-up‟ perspective on Ukraine's development during the past decade.

Целью книги является не описание, а объяснение истории СССР с помощью анализа существовавшего "социалистического" способа производства. Примененный метод позволил выявить фундаментальные причины главных событий и объективную логику всех этапов отечественной истории XX века. На основе критического анализа марксизма сформирована концепция социально-экономического развития современного общества.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

"Народы Юго-Восточной Азии" — завершающий том в серии «Народы мира», выпускаемой Институтом этнографии Академии наук СССР. В настоящее время к Юго-Восточной Азии приковано внимание всего мира. Героическая борьба народов Индокитая за свободу и независимость, против агрессии американского империализма, строительство социализма в Демократической Республике Вьетнам, глубокие структурные реформы, проводимые в Бирме, острая борьба сил реакции и прогресса в ряде государств — все это усилило интерес мировой общественности к народам Юго-Восточной Азии, к их прошлому, к их современной культуре и быту, к социально-экономическим процессам, происходящим в этом обширном районе с населением около 250 млн. человек...

The "new soviet person" the Bolsheviks were committed to creating was to be a creature willing and eager to subordinate his or her own interests to those of society. Both men and women would play a full role in the construction of socialism, but the model of the "new women" had an additional feature--she also had to reproduce the population. This book explores the ways in which the "new woman," in her various incarnations, was presented to female citizens of the 1920s to the end of the Stalin era in the pages of popular women's magazines, Rabotnitsa (The Woman Worker) and Krest'yanka (The Peasant Woman).

“Absurdistan is not just a hilarious novel, but a record of a particular peak in the history of human folly. No one is more capable of dealing with the transition from the hell of socialism to the hell of capitalism in Eastern Europe than Shteyngart, the great-great grandson of one Nikolai Gogol and the funniest foreigner alive.” – Aleksandar Hemon.

У посібнику розглядається соціально-політичний розвиток західно та південнослов'янських народів у ХХ ст. Висвітлені історія постання незалежних слов'янських держав, участь слов'янських народів у світових війнах, спроби побудови соціалізму, повалення комуністичних режимів та відновлення демократичного ладу.

Благосостояние советского человека... Нет для Коммунистической партии и правительства задачи важнее и ответственнее: любые планы развития народного хозяйства в нашей стране - это прежде всего забота о благе каждого труженика. Выполняя пятилетку за пятилеткой, ставя новые и все более сложные проблемы перед отраслями мы неуклонно наращиваем экономическую мощь государства, а значит, и возможности каждой семьи.

В книге рассматриваются философско-политические основы разных форм социализма индустриальной эпохи: раннеиндустриального социализма (сен-симонизма и марксизма), двух самых крупных течений периода зрелого социалима - социал-демократии и коммунизма

Книгу эту можно по праву назвать Энциклопедией свастики, поскольку собранный в ней информационный и иллюстративный материал (более 3400 иллюстраций) способен поразить своим объёмом любого читателя. Перед вами плод 30-летней кропотливой работы вологодского исследователя Александра Тарунина, для которого книга эта стала делом жизни. Публикуемые материалы носят чисто научный, исследовательский характер.

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (18/30.09.1841 — 20.06/02.07.1895) — історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. ф-ті Ун-ту Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 — 75 рр. викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник "Исторические песни малорусского народа" (1874 — 75), "Малорусские народные предания и рассказы" (1876). Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з ун-ту, в 1876 — 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист, видає зб. і ж-л "Громада" (1878 — 1882), серії позацензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" — перший укр. соц. осередок; здійснює — через М. Павлика та І. Франка — визначальний вплив на укр. радикальний рух у Галичині. 1885 р. через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й філософії нац. ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади" (1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм" (1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 — 82), "Вольный союз" (1884), "Либерализм й земство в России" (1889)та ін. З 1889 і до смерті працює професором Софійського ун-ту.