Сборник отражает главнейшие акценты первой в обновленном Львове русско-украинской дискуссии по истории движения русофилов (москвофилов) на территории австрийской Галиции. Вне рамок этого академического вопроса встреча имела в виду утверждение более широкого межнационального взаимодействия. Этот акспект диалога доказывают материалы, включенные в раздел Прогораммного обеспечения.

В книзі міститься дослідження витоків української нації.

Володи́мир Григо́рович Барві́нський (* 25 лютого 1850, Шляхтинці — † 3 лютого 1883, Львів) — український громадський діяч, видавець, історик, соціолог, журналіст, письменник (літературні псевдоніми Василь Барвінок, Ришмидинов та ін.), літературний критик і публіцист, перекладач.

Політичне становище в Україні в другій половині XVII ст. Гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький. Політика гетьманів України в період "Руїни" (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний). Іван Мазепа, оцінка діяльності.

Книга состаит из трех глав, посвященных Галицко-русской литературе княжеского периода, польской и австро-польской неволи. Княжий период (1143-1340) Период неволи польских королей (1340-1772) Период австро-польской неволи (1772-1939)

Т. 1. - 352 с.

Діється в одному з великих провінціяльних міст на Україні в початку 1918 року.

  Текст у форматі PDF 1.13 Мб

Книга присвячена розвитку українського національного руху в Галичині у 1-ій пол. 19 ст.

Спогади Начального Коменданта Української Галицької Армії генерала Мирона Тарнавського. Книжка написана колоритно, цікаво, вона стане для численних читачів джерелом пізнання історії Українського війська.

Українська академічна спільнота, незважаючи на значний теоретичний масив інформації, й далі перебуває у полоні ілюзій, шаблонів сприйняття та некоректних тлумачень концепта «український кордо-центризм». Філософська дискусія навколо цього концепта є конфліктом міфологій – протистоянням між міфом про унікальний етноментальний феномен та міфом про ілюзію наукової уяви. Водночас вона є конфліктом інтерпретацій – протистоянням між міфічною інтерпретацією класичної доби української філософії та її метафілософською інтерпретацією. Пропонована монографія ознайомлює із філософською позицією автора концепта «український кордоцентризм», його оцінкою цих конфліктів.

Ч. 3. - 2009. - 312 с.   Текст у форматі PDF 0.71 Мб

  Текст у форматі PDF 0.71 Мб

Издание в целом отражает становление и развитие народа, экономики, культуры и государственности Украины, никогда не прибегавшей к экспансии и постоянно ведшей освободительные войны, защищая соседние страны от татаро-турецкого нашествия. Много места уделено здесь украинско-русским и украинско-польским связям, казачеству и казацкой республике, демократические устои которой стали основополагающим принципом первой в Европе украинской конституции 1710 г., созданной гетманом П. Орликом. Книга отличается ярким художественным стилем и читается, как увлекательное литературное произведение. Рекомендуется как учебник для учащихся общеобразовательных школ и вузов, в также для всех интересующихся богатейшей историей Украины.

Михаи́л Серге́евич Груше́вский (укр. Михайло Сергійович Грушевський) (29 сентября 1866, Холм, Царство Польское — 25 ноября 1934, Кисловодск) — известный украинский историк , общественный и политический деятель Украины, участник украинорусского культурного возрождения начала XX века. Происходит из украинорусского казацкого рода Грушей-Грушевых, упоминаемого в казачьих реестрах с XVII ст, одна ветвь которого стала впоследствии лицами духовного звания. Один из лидеров украинского национального движения, председатель Украинской Центральной Рады, историк Украины и Австро-Венгрии, профессор Львовского университета (1894—1914), академик ВУАН. Грушевский является автором «Истории Украины-Руси», работы, которая охватила всю историю Украины.

Т. І : До початку ХІ віка. - 1904. - 628 с.

Дмитро Донцов – видатний державник, публіцист, літературний критик, політик, „духовний батько українського націоналізму”. Шевченко у Донцова прийшов як пророк, роздмухати „іскру вогню великого”, яка ще „тліла, не гасла” в душах нащадків, воскресити старий дух „немерцающої слави козацької”, «стрясти сумління нації, вказати їй шлях духовного переродження».

Український історик Дмитро Дорошенко аналізує життя та діяльність свого старшого колеги - Володимира Антоновича.