Вероятно, все помнят, что Евгений Онегин «читал Адама Смита и был глубокий эконом». И эти строки далеко не случайность. Давно отвергнута иллюзия, что Пушкин только поэт, только «певец прекрасного». Пушкин - выдающийся мыслитель, историк, публицист. Книга Андрея Аникина - заметки социолога и экономиста, читающего, перечитывающего и изучающего Пушкина. В ней впервые предпринимается попытка в художественно-выразительной форме, на основе обширного круга источников показать социально-экономические взгляды А. С. Пушкина.

Вперше до рук українського читача потрапляє переклад книги видатного філософа ХХ століття Анрі Бергсона (1859-1941), лауреата Нобелівської премії з літератури (1927). "Сміх" є накращим проводирем до філософського світу Бергсона. Що викликає сміх? Підміна живого - механічним, людини - лялькою, суспільства - маріонетками, влади - політичними гримасами. Теорія сміху Бергсона поглиблює його вчення про час, тривалість та пам'ять. Для всіх, кого цікавить філософія, естетика, соціальна психологія. Для тих, кого приваблює оригінальна інтерпретація комічного в житті, а також у творах Сервантеса, Рабле, Мольєра, Расіна, Доде, Бомарше, Джерома К. Джерома та Гоголя.

«Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки в першим у лексикографічній практиці полінауковим словником тісно взаємопов'язаних терміносистем суспільних наук. Він охоплює уживані в сучасних російській та українській мовах терміни і найважливіші номени політології, економіки, соціології, юриспруденції, філософії, логіки, психології, етнонімії, історії, археології, педагогіки, етнографії, дипломатії, різних галузей мистецтва та філологи, а також термінологію і широковживані номенклатурні найменування, стосовні релігієзнавства, міфології, фінансової, бухгалтерської, бібліотечної, бібліографічної, канцелярської і т. ін. справи.

В настоящее время стремительно возрастает динамизм общественного развития во всем мире и особенно в нашей стране. Субъектами и вместе с тем объектами такого развития в разной степени являются конкретные люди и их группы, преследующие определенные цели, движимые различными мотивами, осуществляющие те или иные виды активности (деятельность, поведение, общение, созерцание, психическое как непрерывный, недизъюнктивный процесс и т. д.).

У цьому випуску "Історичних зошитів" автор робить певний крок на шляху висвітлення важливого і практично не дослідженого питання про розгортання руху за національне відродження Серед українців в місцях іх компактного проживання на теренах колишньої Російської імперії. Особлива увага приділяється з ’ясуванню впливу на цей процес утворення і діяльності Української Центральної Ради, налагодження зв’язків з останньою численними українськими організаціями Росії. Викладений матеріал розрахований на науковців, викладач ів та студентів вузів, усіх, хто цікавиться питаннями історії України.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

Рорті Р. Прагматизм і філософія. - 52 с.

В работе "В тени молчаливого большинства" (A L’ombre des majorites silencieuses, ou la fin du social, 1978), критикуя термин "масса", Бодрийяр констатирует невозможность описания массы в положительных понятиях, поскольку любые интерпретации, как и любые попытки воздействия на массу, сталкиваются не с противодействием (которое можно было бы и интерпретировать, и направлять), но с инертностью как таковой. Собственно инертность, описываемая Бодрийяром то как абсолютная способность поглощения, то как абсолютная прозрачность, оказывается специфической массовой "стратегией", стратегическим не-действием. Всякий может оценить свою причастность так понятой "массе" по всеобщей способности превращать любое информационное воздействие в чистое зрелище, потребляемое без остатка и без реакции.

Here is the true story of Bonnie Parker (1910-1934) and Clyde Barrow (1909-1934), a young sociopathic Southern couple gunned down by authorities after a two-year crime spree that left twelve people dead. This history cuts through hype and mythology and examines the outlaws' liberal and dysfunctional sex life, their astonishing ability to elude a 1000-man posse, the contradictory accounts of the mythic ambush that resulted in their deaths and the extraordinary growth of Bonnie and Clyde legend.

У виданні проаналізовано постчорнобильський період в контексті національного історичного досвіду та світових перспектив соціально-економічного розвитку. Витоки та наслідки планетарної техногенної катастрофи простежені через соціальність сучасних екологоенергетичних проблем, їх політичну складову. Показано необхідність подолання стереотипів радянського соціально-економічного мислення, проаналізовано перспективу розвитку української енергетики, необхідність екологізації сучасних підходів до формування енергетичної політики в Україні.

Настоящее издание приурочено к открытию музея истории евреев Одессы. Это первый совместный издательский проект Государственного архива Одесской области и центра “Мигдаль”. В книге представлены фонды архива, содержащие документы по истории евреев Одессы, бывшего Новороссийского края и нынешнего Юга Украины за дореволюционный и советский периоды. Опубликовано 250 документов, иллюстрирующих роль еврейских общин и отдельных личностей в экономическом, общественно-политическом и культурном развитии региона с кон. XVIII до нач. ХХ вв. Раздел “Генеалогия” представлен именным указателем 4505 фамилий одесских евреев-мещан, составленных по фонду еврейского отделения Одесской мещанской управы (1894–1918 гг.). В 2003 планируется выход выход в печать второй книги истории евреев Одессы и Юга Украины, в которой будут представлены материалы фондов ГАОО первой половины ХХ в. Издание предназначено историкам, филологам, генеалогам, преподавателям, студентам, краеведам и всем тем, кто интересуется вопросами еврейской истории

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

У брошурі відомого українського філософа та політолога-українознавця розглядаються нагальні проблеми національного державотворення в посткомуністичній Україні, складнощі перехода від тоталітарного до демократичного суспільства та конкретні шляхи їх подолання. Розрахована на лекторів, викладачів, політологів, педагогів, фахівців з рідних галузей знань, молоді, всіх, кого цікавлять питання вдосконалення політичної системи України та формування політичної еліти нашої держави.

У монографії досліджуються новаторскі тенденції розвитку сучасної української історичної прози, основні риси національної характеру, сконцентровані в образах-типах, принципи й засоби конструювання художніх образів, особливості трансформації правди історичної у правду художню. Велику увагу приділено проблемі жанрово-стильового синкретизму історичного роману, причому розгляд найповіших творів історичної тематики відбувається не ізолтьовано від художніх здобутків цього жанру в попередні періоди розвитку, а також з урахуванням зв'язку проблематики та поетики української прози про минуле зі спорідненими явищами в інших літературах. Для науковців, викладачів літератури, студентів.

У книжці «Приховані фільми. Українське кіно 1990-х» розглядається складний і драматичний для українського кіно період: як позначилися на кіновиробництві, кінопрокаті, взаємовідносинах кіно і телебачення нові умови, коли на зміну творчій несвободі прийшла несвобода економічна, що сталося з кіногалуззю в умовах трансформації суспільства. Основну увагу автор приділяє творчому обличчю кіно 1990-х, розглядаючи його жанрову й тематичну новизну, найцікавіші творчі тенденції. В окремому розділі подається аналіз найпомітніших ігрових та документальних фільмів. У «Додатках» - стисла характеристика українських кінофестивалів, хроніка кінематографічних буднів, а також довідки про творчі надбання українських режисерів, операторів, акторів за десятиріччя.

Розкрито комплекс проблем, пов'язаних із законодавчим забезпеченням розбудови інформаційного суспільства в Україні. У систематизованому вигляді наведено базові нормативно-правові акти, які регулюють суспільні інформаційні відносини. Серед пріоритетів розбудови інформаційного суспільства розглянуто деякі основні ініціативи міжнародного співтовариства щодо подальшої підтримки впровадження в Україні інформаційно-комунікаційних технологій. Також проаналізовано основні проблеми забезпечення участі громадськості у формуванні інформаційного права. Для науково-педагогічних працівників, студентів і аспірантів, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, фахівців у галузі інформаційно-комунікаційних технологій.

У повісті «Полковникові ніхто не пише»,дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

У книзі на широкому фактичному матеріалі проаналізовано стан та динаміку розвитку кримінальної злочинності в Донбасі протягом першого радянського десятиріччя. Зазначене явище розглядається як специфічна складова системної трансформації, що мала місце в Україні у даний період. Крім загальних тенденцій злочинності, у книзі розглядаються окремі її види та дано соціально-демографічну характеристику злочинців цього часу. Досліджується також досвід подолання цього явища в умовах трансформаційних процесів 1920-х років, розглядається специфіка створення та діяльності надзвичайних і правоохоронних органів Донбасу і результативність їх роботи. Книга призначена для науковців, викладачів вузів, аспірантів, студентів та широкого кола читачів, які цікавляться зазначеною тематикою.