1872 и 1873. - 1874. - 375 с.

Михаил Иосифович Коялович (1828-1891) - сын белорусского священника, историк, публицист, общественный деятель, профессор Петербургской академии, автор многих научных работ, в том числе Истории русского самосознания . Изучал происхождение и этническую историю белорусов, русских, украинцев, считал их близкородственными народами по вере, языку, этнографическим традициям. Выступал против окатоличивания и полонизации белорусского народа, отдавал симпатии великодержавной русской нации. Лекции по истории западной России (так они вначале назывались) были прочитаны в Петербурге для лиц высшего круга, пожелавших ознакомиться с историей страны (то есть Белоруссией), где в это время подавлялось восстание 1863 года. Последнее издание книги выходило более столетия назад. Книга написана увлекательно, мысли проиллюстрированы многими примерами.

Ч. 1. - 1895. - 350 с.

Представлена публікація має на меті поінформувати українців, що повертаються до Батьківщини, про стан культурного життя в Україні. Вона містить огляд найважливіших подій, що сталися у цій сфері у революційний 1917 рік. У статтях описується українська преса (перелічуються видання), українські видавництва, друкарні та книгарні, бібліотеки тощо.

Цей словник призначений бути "довідковою книгою" для широких кіл нашого громадянства. У словнику подано тільки ухвалені секціями природничого відділу терміни, а синоніми не наведено. Терміни словника пронумеровані для покажчиків українського та латино-німецького.

Участники экспедиции в течение месяца прослушали 100 воплениц и записали 200 плачей. Эти плачи рассказывают о тех надругательствах и издевательствах, которым подвергались советские люди в плену. Почти в каждом из записанных плачей содержатся образы народной кручины и обиды, явившихся в результате того горя, которое пережили заонежские женщины в годы оккупации. В «дневник» вошли наиболее характерные плачи о фашистской неволе. В экспедиции, кроме автора «Дневника» приняли участие научные сотрудники А. В. Белованова и А. П. Разумова. В «Дневник» вошли совместные записи В. Г. Базанова и А. П. Разумовой; каждый плач слушался и записывался одновременно обоими собирателями.

Труд кандидата медицинских наук С.П. Полонского «Диагностика поражений спинномозговых нервов» с атласом представляет собой оригинальное пособие, посвященное распознаванию поражений спинномозговых нервов.

«Вони бояться правди — хай світ почує правду!» — такий епіграф написав український автор Василь Савченко на своїй книжці «Безимлаг», виданій в Авґсбурзі 1948 року. «Вони» — це ті, в кого руки залиті кров'ю мільйонів невинних жертв українського й інших неросійських народів СССР; це ті, що на одній шостій частині світу запровадили таке рабство, якого не бачив світ за часів середньовіччя. Це — большевики, московські імперіялісти, колонізатори. Не зважаючи на те, що російська імперія існує вже більше чотирьох сторіч, а сучасна комуністично-російська система — майже 40 років, світ і до цього часу мало поінформований про жахіття в тюрмі народів — СССР. Навіть тоді, коли протягом 1955–1956 рр. на Захід повернулася численна кількість кол. вояків німецької армії, що потрапили під час другої світової війни до російського полону і, як живі свідки нелюдських знущань у совєтських концтаборах, свідчили про масове народовбивство, арешти і заслання в СССР, — світ далі майже не звернув на те уваги. Знову ж, коли українська еміґрація на Заході, маючи численні свідчення й оригінальні документи від запроторених до совєтських концтаборів українців (напр., з Мордовських концтаборів), закликає вільний західній світ вжити супроти носіїв російського імперіялізму та його допоміжних сил моральних і матеріяльних санкцій, — вільний світ не то що вперто мовчить, але й ще поступово вплутується в коло московської коекзистенції, вишукує шляхи мирних контактів та співпрацює з народовбивцями, а цим самим посередньо сприяє системі невільництва і концтаборів у СССР. Видаючи книжку «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», ми хочемо відкрити бодай частину заслони, де як свій, так і чужий читач зрозуміє суть жахливої політики, що її практикує червона Москва на неросійських народах.

Хроника так называемого Галла Анонима содержит материал, отражающий ранний период истории Польши. Она представляет большой интерес не только для специалистов по истории Польши, но также для специалистов по истории Чехии, Германии, Венгрии и СССР, поскольку в ней освещены взаимоотношения этих государств в XI – начале XII в. Имя автора, писавшего историю деяний Болеслава Кривоустого, остаётся до настоящего времени неизвестным. Вся хроника проникнута мыслью о необходимости сильной княжеской власти, необходимости сохранения крепкого государства, которое всегда может дать отпор внешним врагам. Все симпатии автора на стороне сильных правителей: Болеслава Храброго и Болеслава Кривоустого. Внимательно изучая материал хроники, можно реально представить себе историю взаимоотношений Польши с Германией, Чехией и Венгрией; автор ярко показывает, как правители Польши пытались в борьбе за независимость родины укрепить свои позиции дружественными отношениями с Венгрией и Русью. В хронике изображена картина острой классовой борьбы, сопровождающей процесс феодализации страны. Она содержит ценное (единственное в польских источниках) известие об антифеодальном восстании 30-х годов XI в., охватившем почти всю Польшу. На основании сведений хроники можно сделать вывод, что восстание крестьян против усиления феодализма внешне носило характер борьбы с распространением христианской религии, что является типичным для восстаний крестьян этого периода.Хроника рисует борьбу светских и духовных феодалов, рассказывает о заговоре, организованном против Болеслава II Смелого (Щедрого). Она показывает героизм польского народа, сумевшего отбить натиск на Польшу германского императора Генриха. Труд хрониста увековечивает память о стойкости, храбрости и непоколебимости польского народа в момент смертельной опасности, нависшей над его родиной.

Имя экс-чемпиона мира Михаила Таля широко известно в шахматном мире. О его творчестве, стремительном взлете и завоевании звания сильнейшего шахматиста мира, а затем - поражении в матч-реванше писали немало. Интерес к творчеству рижского гроссмейстера понятен - ни одному шахматисту до сих пор не удавалось в столь короткий срок достигнуть вершин шахматного Олимпа. Тех, кто ищет в этой книге сенсаций, я должен сразу же разочаровать: никакой не существовало и не существует. Путь талантливого шахматиста к вершинам мастерства был труден и полон испытаний. Об этапах этого пути, победах и поражениях, сбывшихся надеждах и разочарованиях рассказывается в книге.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

Т. 1. - 1965. - 397 с.

Скорочений курс "Української історіографії" проф. Наталії Дмитрівної Полонської-Василенко розрахований для вжитку у Високих школах і поручається як посібник у формі скрипту для тих студентів, що бажають поглибити свої знання з історії України,чи хоч би окремих її періодів,або - присвятитися, основнішим студіям в площині ділянок східньо-словянської історії. З цією метою Авторка опрацювала цей скрипт і використовувала його для своїх викладів і семінарі з історіографії в роках 1965-1971 для Докторантів і Магістрів Філософічного Факультету УВУ(Український Вільний Університет),будучи тоді Деканом, цього Факультету.

Рассказ о кино 50 – 60-х годов был бы не полон без имени талантливой, неповторимой Одри Хепберн, запомнившейся своими ролями в фильмах `Война и мир`, `Моя прекрасная леди` и `Как украсть миллион`. Основанная на многочисленных документах и интервью с близкими людьми актрисы, книга известного британского журналиста и писателя рассказывает о надеждах, мечтах, привязанностях и склонностях красивой, мужественной и хрупкой женщины с драматической судьбой, омраченной семейными тайнами и трудным военным детством.Анализируя ее восхождение к славе и всемирной известности, автор увлекательно повествует об уникальном сочетании удачи и таланта, позволившем очаровательной девушке всего за один год завоевать бродвейские подмостки и голливудские съемочные площадки

The Fascist Experience of Italyexamines the development of Italian fascism from the emergence of the united Italian state and the political, social and economic status of Italy in the nineteenth century to the post-war aftermath of fascism. John Pollard provides an analysis of printed and broadcast propaganda, new documentary material and thematic coverage of major topics such as the transformation of Italian agrarian and urban society and the actions of the Papacy. He compares the rise of the Fascist movement against the background of the First World and the ensuing crisis of the Italian democratic system, reassessing the status of the fascist movement as a coalition rather than a monolith and detailing the images of energy and violence which were crucial to the success of fascism, both within Italy and internationally.