This book appears after almost four decades of study, conferences, discussion, and publication. Over those years, students of “fascism,” as a subject of inquiry, have seen its “essence” change, in the judgments of scholars, from a movement of the “extreme right” into one that was neither of the “right” nor the “left.” We are now told that “Fascist ideology represented a synthesis of organic nationalism with the antimaterialist revision of Marxism.” From a political revolution entirely without any pretense of a rational belief system, we are now told, by those best informed, that “fascism’s ability to appeal to important intellectuals . . . underlines that it cannot be dismissed as . . . irrational. . . . [In] truth, fascism was an ideology just like the others.” Moreover, it has been acknowledged that “Fascism was possible only if based on genuine belief.” In effect, the study of Italian Fascism has delivered itself of significantly altered assessments over the past decades. Where, at one time, Fascism was simply dismissed as a phenomenon understood to be without intellectual substance, a right-wing excrescence that invoked violence and war, it is now more and more regularly understood to be a movement, and a regime, predicated on a reasonably well articulated belief system that engaged the rational commitment of many.

Пропонована увазі читачів праця професора Єжи Клочовського є першим томом тритомної Історії Польщі – складової частини серії історичних нарисів, що видаються під егідою Федерації Інститутів Центрально-Східної Європи в Любліні. Автор книжки, присвяченої польському середньовіччю, – один з найвидатніших сучасних польських істориків, визнаний в Європі і Польщі дослідник історії християнства й християнської культури. 1944 року він – двадцятирічний тоді офіцер Армії Крайової – брав участь у героїчному Варшавському повстанні. Патріот і гуманіст-європеєць, розуміє свій польський патріотизм також і як працю для зближення народів, подолання успадкованих від минулого взаємних негативних стереотипів. Як діяльний політик, авторитетний дипломат, педагог і вчений він багато робив і робить для поєднання поляків з їхніми східними сусідами – українцями, білорусами, росіянами. В рамках заснованої і керованої ним Федерації Інститутів Центрально-Східної Європи професор став організатором численних наукових проектів і залучав до них також українських вчених, сприяючи інтеграції історичної науки України з європейською і світовою.

Речь идет об уже известном нам «генеральском лагере» на территории бывшей дворянской усадьбы в деревне Чернцы Ивановской области. Он располагался на территории колхоза им. Войкова, поэтому автор и именует его Войково. По многочисленным свидетельствам очевидцев, условия содержания в лагере были вполне сносными. По собственному желанию можно было работать в саду или на огороде. Заключенным по их требованиям доставлялись любые книги, иногда даже из Библиотеки им. Ленина, им часто демонстрировали советские фильмы, в лагерь бесперебойно доставлялись газеты. Единственное ограничение – запрет выходить за территорию лагеря и общаться с местным населением

Початок спільній німецько-українській розробці проблеми «Радянські й німецькі військовополонені та інтерновані» покладено у 2004 р., підписанням угоди між Державним комітетом архівів України й Об’єднанням «Саксонські меморіали» у пам’ять жертвам політичного терору (ФРН). До пропонованого читачеві збірника включено доповіді та повідомлення, які були виголошені на міжнародній науково-практичній конференції «Військовий полон та інтернування. 1939-1956. Погляд через 60 років», що відбулася у Києві 2-4 червня 2006 р. Висвітлюються проблеми військового полону розглядуваного періоду, а також деякі його аспекти часів Першої світової війни. Вміщено документальні розповіді, видруковані у різний час у газеті «Сільські вісті». Матеріали збірника стануть важливим підґрунтям для подальших досліджень цієї проблеми істориками, політологами, а також будуть корисні усім, хто цікавиться непростою і нерідко суперечливою історією Другої світової війни.

У монографії, написаній на основі кандидатської дисертації, автор подає власне бачення соціально-політичного портрета українського гетьмана Павла Тетері (1663—1665 рр.). Його діяльність до цього часу не отримала належного висвітлення в історіографії, що створило серйозну лакуну в справі дослідження політичних процесів в Українській державі 60-х рр. XVII ст. Ті ж оцінки політики гетьмана, які присутні в наукових студіях, вирізняються своєю полярністю. Саме це й створило необхідність видання матеріалів, які стали підсумком тривалої роботи автора над даною тематикою. Видання розраховане на широке коло читачів, студентів, викладачів, науковців, усіх тих, хто цікавиться історією України.

Книга авторитетної вченої-історика Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко висвітлює актуальні сторінки давньої української та російської історії. Незважаючи на те, що з часу опублікування праці пройшло майже 50 років, маніпуляції з історичними фактами тривають і досі. За стилем і стислістю викладення думок книга є цікавою не тільки для істориків і філософів історії, а й для широкого кола осіб, які шукають історичної правди.

Цю книжку можна без перебільшення назвати особливою. Це перша узагальнена науково-історична праця, що висвітлює роль українських жінок у затяжній, напруженій, кривавій боротьбі багатьох поколінь за незалежність Вітчизни. Матері, дружини, сестри, доньки, утворивши свої громади, товариства, зрештою - наймасовіший Союз Українок, продуманими громадсько-політичними заходами ширили освіту, культуру, утверджували національну свідомість серед свого населення. Так завдяки нашим жінкам, завдяки їхній співпраці з міжнародними жіночими організаціями світ більше довідався про Українську Народну Республіку, про її демократичні засади, про лютий Голодомор 33-го, про героїчну боротьбу українських повстанців з фашистськими та більшовицькими окупантами. Воістину: що не могли чоловіки, те змогли жінки.

При описи Курильских островов, когда «Диана» бросила якорь у острова Кунасири для пополнения запасов провианта и пресной воды, Головнин и сопровождавшие его два офицера и три матроса были вероломно захвачены японцами в плен. В томительные дни пребывания в течение двух с лишним лет в японском плену, почти без всякой надежды на освобождение, раскрываются во всей полноте благородные личные качества этого замечательного русского человека – его мужество, великодушие, патриотизм, любознательность ученого-исследователя. Несмотря на тяжелые условия содержания в японской тюрьме, он ведет дневник, изучает, насколько это ему позволяют обстоятельства, жизнь, быт, религиозные воззрения японского народа, государственное устройство этой страны, тогда совсем почти не известной народам Европы. Записки «В плену у японцев», изданные Головниным вскоре по освобождении из плена, были переведены на многие европейские языки.