Книга охоплює широке коло історико-географічних, соціально-економічних і культурних питань розвитку Слобідської України - від заселення краю до початку ХХ століття. Для викладачів, науковців, широкого читацького загалу.

В книзі зроблена спроба за допомоги соціокультурного аналізу дослідити актуальні суспільно-політичні трансформації на глобальному і регіональному рівнях та визначити траєкторії розвитку українського суспільства впродовж найближчих років. Реалізація цього наміру здійснювалася шляхом перегляду та удосконалення наявного теоретичного інструментарію дослідження соціальних і культурних процесів із «рахуванням поточних теоретичних розвідок як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників.. Книга може бути цікавою не лише фахівцям із суспільних дисциплін, а й широкому читацькому загалу.

У хрестоматії вміщено законодавчі та інші матеріали, що характеризують суспільний лад, державний механізм, галузі права в Україні з найдавніших часів до сьогодення. Розрахована на студентів, слухачів, аспірантів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, широкий читацький загал.

Видання містить спогади українського публіциста і громадського діяча Федора Пігідо-Правобережного (1888–1962) про події в Україні у 1941–1945 рр. Перше видання вийшло друком у 1954 р. в Канаді, однак з того часу книжка була недоступна широкому читацькому загалу в Україні. Тим часом ці мемуари подають унікальну інформацію, розвінчують чимало стереотипів і міфів про те, що в СРСР довгі десятиліття було заведено називати “Великою Вітчизняною війною”. Нове видання, крім авторського тексту, містить вступну і заключну статті, а також коментар із необхідними роз’ясненнями чи уточненнями. Книга розрахована на науковців, викладачів та всіх тих, хто цікавиться історією України.

У книзі розглядаються різноманітні аспекти ділової кар’єри на всіх її етапах, розпочинаючи з перших трудових кроків і закінчуючи виходом на пенсію. Книга є своєрідним мінімумом знань, необхідних для правильної побудови стратегії і тактики службової кар’єри. Створена на основі власного досвіду автора, а також передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, висвітленого у різних засобах масової інформації. Книга може використовуватися при вивченні, наприклад, таких дисциплін як «Управління персоналом», «Трудове право», «Етика ділового спілкування» тощо. Науково-популярна форма викладу матеріалу спрямована на розширення читацького загалу. Книга буде у нагоді всім читачам, які хочуть правильно працювати і добре заробляти у непростих умовах ХХІ століття.

Література Київської Русі XI — XIII ст. складається з творів оригінальних і перекладних. З пам'яток письменства всього старого періоду перекладним творам належить дуже значне місце як щодо кількості рукописів, так і щодо поширення цих творів серед читацьких кіл. Перекладна література мала великий вплив на оригінальне письменство, нерідко визначаючи і його жанри, і композицію, і ідейний зміст. Більшість тих перекладів, що надходили в Київську Русь з кінця Х ст., була зв'язана з християнським культом, отже, з релігією — пануючою формою ідеології епохи феодалізму. Навіть твори світського, по суті, змісту набували, як побачимо далі, того ж таки церковного колориту. Крім того, перекладна література старого періоду має свої особливості порівняно з перекладною літературою нових часів. Якщо в новітні часи (з XIX ст.) перекладачі намагаються максимально точно відтворити оригінал, то в середні віки вони часом скорочують, доповнюють, пристосовують до місцевих умов перекладний текст, стаючи, таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певної міри співавторами. В цьому специфічний характер перекладної літератури даного періоду.

Т. 1. - 2006. - 800 с.

ЮрІЙ Борець-Чумак уже відомий українським читацьким кругам Із своєї першої повісті "У вирі боротьби", яка появилася 1971 р. у видавництві Спілки Української Молоді. Спогади "Рейд без зброї" може підказувати читачеві зосередження автора на житті упістів на Заході. Але так воно не є на ділі. Будучи відданим бойовиком української визвольної справи, автор постійно повертає в Україну, а сторінки його опогадів заповнені даними про визначних людей підпілля, події, геройську боротьбу. Це надає його спогадам особливу вартість для виховних і дослідницьких потреб. Описані автором підпільники й епізоди подій по обидвох сторонах "залізної заслони" пригадують про незрівняне геройство Воїнів України і реалістично насвітлюють дійсність на теренах під московською займанщиною і в світі. Цікаво і кольористо зафіксував автор свої і своєї дружини враження і спостереження з "рейду без зброї" довкола світу, зустрічей та розмов з багатьома українськими діячами та друзями з ОУН і УПА.

Ця книга становить першу в новітній історичній науці спробу комплексного науково-популярного погляду на вітчизняну етнічну історію. Її автор – фаховий історик-дослідник – спираючись на українознавчу наукову методологію та широкий джерельний матеріал, враховуючи новітні досягнення історичної думки та порівняльного мовознавства, змальовує яскраву, цікаву та науково виважену картину нашої давньої історії. Розрахована на найширшу читацьку аудиторію – школярів, студентів, вчителів, викладачів, науковців, а також усіх, кому небайдужа українська історія

Кн. 1, 2 : Лицарі дикого поля; Клейнади козацької слави. - 585 с.

Представлене видання є збіркою наукових праць, присвячених актуальним питанням роботи бібліотек у справі комуністичного виховання трудящих. Аналізується спектр пропагандистської роботи бібліотек, їх діяльність по обслуговуванню основних читацьких груп. Особливу увагу звернено на основні форми і методи підвищення рівня пропаганди книги, виховної ролі бібліотек. Також значне місце у збірці відведено роботі по створенню системи посібників з рекомендаційної бібліографії.

У книзі подаються свідчення-спогади людей про найстрашнішу й наймасштабнішу трагедію XX століття - голод-геноцид українського народу 1932-1933 років. Усні та письмові спогади-розповіді надіслані очевидцями голоду, які пережили тяжке лихоліття й вижили, записані дослідниками голодоморів в Україні, викладачами вузів, вчителями, студентами, школярами старших класів, пенсіонерами, громадянами з усіх регіонів України та інших країн. Книга стане у пригоді кожній родині, науковцям, педагогам, учням шкіл, студентам, широкому читацькому загалу.

Вип. 9-10. - 2010. - 380 с.

  Текст у форматі PDF 11.65 Мб

  Текст у форматі PDF 11.65 Мб

Чи є на світі така країна, яка пройшла б семитисячолітній шлях свого розвитку — злетів і падінь, перемог і поразок, розквіту і занепаду; яка вже в давнину здобула б такий могутній цивілізований потенціал, що спородила інші нації й мови, і котра б на різних етапах свого поступу мала б стільки назв як наш рідний край та його віддалені й близькі регіони: Оратта, Оріана, Кіммерія, Скитія, Амазонія, Сарматія, Роксоланія, Пелазгія або Лебедія, Венедія, Етрурія, Троада, Антія або Оратанія, Україна-Русь, Козацька Держава, Україна... У книзі пропонується пройти шляхами зародження й розвитку української нації та державності. Розповідь ведеться з позицій нової концепції історії Стародавньої України. Книга розрахована на вчителів, студентів, викладачів ВНЗ та на широкі читацькі маси.

Спільна монографія Вікторії і Віталія Тельваків, яка присвячена патріархові української історичної науки М.Грушевському. Вона стала ще одним кроком на шляху до пізнання та осмислення інтелектуального надбання Великого Українця. В ній досліджується історіографічна творчість вченого в контексті формування та розвитку української історичної науки кінця ХІХ - першої третини ХХ століття. Монографія складається з п'яти частин. У першій автори проаналізували історіографічну традицію вивчення історико-наукових поглядів М. Грушевського, виділивши в ній три періоди: перший охоплює час від кінця ХІХ до його смерті в 1934 році; другий з 1934 до кінця 1980-х рр.; третій з початку 1990-х рр. і до нашого часу. Наведена періодизація не викликає особливих заперечень. Про те в ній варто було б виділити окремі підперіоди. Доволі ґрунтовно автори проаналізували джерельну базу дослідження, в якій виокремили три основні джерельні комплекси: 1) включає твори М.Грушевського, які характеризують його як дослідника української історіографії; 2) „великий текст", тобто всі твори, що вийшли з-під пера вченого; 3) „історико-культурний контекст" - матеріали, що характеризують епоху та умови його наукової діяльності. Слід зазначити, що виявлена авторами сукупність джерел є достатньо репрезентативною і забезпечує досягнення мети даного дослідження. Другий розділ присвячений процесу становлення М.Грушевського як дослідника української історичної науки. Він починається з часу перебування майбутнього історика в Тифліській гімназії, бо саме там були започатковані його перші спроби написання наукових праць. Автори наголошують, що творчість українських істориків М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова і В.Антоновича, мали великий вплив на формування світогляду М.Грушевського. І з цим важко не погодитись. В Київському університеті він здобув фах професійного історика. Його вчителями були В.Антонович, В.Іконников, Ф.Фортинський, які відкрили перед молодим дослідником розмаїття історіографічних шкіл та напрямів. Солідний багаж знань та умінь отримав він на наукових семінарах. В той же час, автори наводять доволі скептичну оцінку М.Грушевським Київського університету, яку він подавав у своїх мемуарах. Своєрідною альтернативою подолання недоліків університетських курсів була для юнака самоосвіта. На основі щоденникових записів, конспектів, бібліотечних реєстрів дослідники відновили і проаналізували коло читацьких уподобань історика. Отже, на їхню думку, університетські курси та наполеглива самоосвіта сприяли формуванню в М.Грушевського рис професійного історика. Ще будучи студентом він активно включився в наукове життя, виступивши з власними історичними творами та критичними рецензіями на монографії своїх колег по ремеслу. Третій розділ „Теоретичні проблеми історіографії у працях М.Грушевського" включає кілька параграфів. В ньому аналізується широке коло теоретично-методологічних аспектів історіографічного пошуку вченого, визначення ним спеціальної термінології. На думку дослідників розуміння М. Грушевським предмету вивчення української історіографії в цілому корелюється із поглядами на цю проблему сучасних науковців. З іншого боку вони відзначають і деяку архаїчність у висловлюваннях вченого про історіографічні школи та напрямки, а також певні термінологічні розбіжності та недосконалості, які були властиві для того часу. Варто додати, що й сучасні дослідники використовують різні терміни для визначення історичної науки. Взагалі на думку авторів історіографічної ідеї М.Грушевського явно випереджували свій час як у плані тематичному так і плані теоретичному.