На фоне Второй мировой войны в Югославии сербский народ раздирала гражданская война между партизанами И. Тито, четниками Д. Михаиловича и крайне правыми сторонниками Д. Льотича и М. Недича. Наибольшей популярностью в Сербии в годы оккупации пользовалось некоммунистическое движение Сопротивления Д. Михаиловича, пытавшегося сочетать идеологию национализма с борьбой против однопартийной диктатуры. Повстанческие части и подпольная организация сербских четников были объединены в Югославское войско в Отечестве. Преданные англичанами и американцами четники сражались против врагов своего народа до конца Второй мировой войны, а последние бойцы оставались в горах на пограничье Сербии, Боснии и Черногории до 1955 г.

Специфически реакционные взгляды Ницше исключительно популярны в современной фашистской Германии. Философия Ницше популяризуется национал-социалистами как чуть ли не официальная философия «Третьей империи». Настоящая книжка посвящена выяснению причин этого явления, социально-политическому анализу и критике важнейших ницшеанских положений в работах его фашистских реставраторов и последователей, главным образом в Германии.

В книге рассматриваются основные идеологические посылы фашизма и методы их реализации. Рассматривается сюжет формирования военного характера идей фашизма. Книга будет интересна историкам, преподавателям, студентам и всем интересующимся.

Данное издание — первый опыт исторического осмысления деятельности русских эмигрантских организаций, пытавшихся на базе идеологических позиций фашизма и национал-социализма найти новые пути борьбы за преображение России.

В навчально-науковому виданні досліджуються філософські проблеми політичної ідеології. Зокрема, широко висвітлюються її базові засади та закономірності формування і розвитку. Також викладено авторське бачення структури та складових частин кожної із існуючих ідеологічних концепцій. В книзі широко висвітлюється спільне і особливе політичних ідеологій та перспективи їх розвитку. Автором всебічно проаналізовано та використано широке коло праць вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем становлення та формування політичної ідеології. Видання може бути використано студентами, аспірантами, професорсько-викладацьким складом, дослідниками та політиками-практиками, а також усіма тими хто цікавиться теорією та практикою політичної науки.

Монографія Сергія Наумова присвячена дослідженню українського національного руху, зокрема його політичної фази в інтерпретації Мірослава Гроха чи модерному етапові в класифікації Івана Лисяка-Рудницького. Розглядається реґіон Лівобережної України в межах Полтавської, Чернігівської та Харківської губерній Російської імперії. Мотивація реґіонального підходу зумовлена особливістю цього краю у порівнянні з Півднем чи Правобережжям України, його осібною роллю в процесі українського націєтворення. Автор усвідомлює внутрішню неоднорідність обраного реґіону, викликану особливостями історичного розвитку та географічним положенням. Варто погодитися із дослідником щодо можливости екстраполювати сформульовані висновки на загальноукраїнський рух у межах імперії. Тим більше, що в постійному полі зору автора залишається Київ. На сьогодні ця тема дослідження досить актуальна. Її результати важливі з погляду вивчення досвіду діяльности політичних партій у доволі непростих умовах української дійсности. Нагальним є вивчення впливу політичного руху на процес політизації суспільства та зростання національної свідомости населення напередодні боротьби за національну державність в роки української революції. Мусимо констатувати недостатній рівень вивчення українського політичного руху як на конкретно-історичному рівні, так і на рівні загальнотеоретичному, викликаний головно подальшою ходою політичних подій на теренах колишньої Російської імперії.

Кн. 6 : Життя і Мислі. - 1962. - 144 с.

Т. 1.. - 2010. - 384 с.

У брошурі члена ОУН(М) викладаються основні складові ідеології українського інтегрального націоналізму.

Становлення української державності відбувається в атмосфері політичного й ідейного плюралізму. Сьогодні очевидним є те, що націоналістичний фактор став невід'ємною складовою суспільно-політичного життя в Україні й володіє ефективними важелями впливу на розбудовчі процеси. Однак явище націоналізму для значної кількості людей залишається малозрозумілим, а довгі роки дискредитації українського націоналізму виробили в частини населення стійкий комплекс не сприйняття націоналізму взагалі. Це не є нормальний стан, оскільки він базується не на знанні, переконанні чи життєвому досвіді, а на довготривалій ідеологічній обробці населення, яка значною мірою спричинилася до деформацій у свідомості народу, спотворення екзистенційних основ буття нації.

Пропоноване видання містить вже опубліковані статті, в яких розглядаються сучасні ідеологічні платформи політичного розвитку України, а серед них вирізняється консервативна ідеологія, яка найбільше відповідає об'єктивно діючим тенденціям і закономірностям сучасного суспільного розвитку. Подано основні принципи новоствореної Української Консервативної Партії. Для широкого загалу.

Вісімнадцять років минає від того часу, як моя країна волею обставин, без пролиття жодної краплі крові вийшла зі складу СРСР, проголосила свою Незалежність і вирішила творити нове життя. Цей крок українців мав епохальне значення, бо поставив хрест на існуванні однієї із наймогутніших комуністичних імперій світу з центром у Москві та дав шанс десяткам інших народів почати творити власні держави. Червона сатанинська ідеологія та система, що панувала ледь не на половині земної кулі враз впала, придушивши під своїми уламками радянський тоталітаризм. Світ змінився!.. Змінилась і моя країна. Зовнішня окупація була переможена і знищена. Здавалося, що війна Московської імперії проти українців, що тривала останні триста років, нарешті припиниться й українці отримають Свободу і Право на гідне життя. Та не судилося – українці не здобули своєї національної державності. Натомість прийшла окупація внутрішня, що продовжила нищення нашої нації та активну протидію устремлінням народу бути господарем своєї долі на своїй землі. Та й Москва, оговтавшись від поразки у 90-их роках минулого століття, перейшла у відчайдушний контрнаступ, намагаючись відвоювати втрачені позиції та повернути собі колишнє панування на українській землі. Держава Україна стала „нічийною” державою, перехідним неоколоніальним утворенням від УССР до Української Самостійної Соборної Держави. Причому цей перехід може вести не тільки у потрібному – національно-державному, але й у зворотному – імперському напрямку. Все залежить від того, чи виграє нинішнє покоління українців Війну за майбутнє Нації.

В монографії досліджується художня та науково-публіцистична спадщина Миколи Костомарова в контексті становлення та розвитку української національної ідеї, української літератури та громадсько-суспільної думки за умов складних політичних подій та міжнаціональних взаємин ХІХ століття.

Збірник статей експертів ВЕМ - Всеукраїнської експертної мережі - присвячено темі національної ідеї у контексті розвитку україської державності. До збірника увійшли матеріали, опубліковані на сторінках інтернет-порталу ВЕМ, надіслані авторами протягом 2006 року або підготовлені спеціально для цього видання. Матеріали збірник будуть цікаві широкому загалові читачів.

Автор розмірковує над суспільно-політичною орієнтацією єврейства в Україні, над їх поведінкою і соціальною орієнтацією євреїв у СРСР під час сталінізму та у післясталінську епоху, радить "українським" євреям обрати своє майбутнє, не гаяти часу на антиукраїнську діяльність та перейти від інтернаціоналізму на націоналістичну платформу. На думку Леоніда Шульмана, євреї мусять усвідомити, що, попри тимчасовий наступ русифікації, рано чи пізно на теренах їх батьківщини постане національна держава українців. Він доводить, що держава українців не є загрозою для єврейської меншини.

Книга одного из самых влиятельных современных экономистов Милтона Фридмана и его жены Роуз Фридман «Свобода выбирать» относится к числу наиболее известных произведений либеральной мысли второй половины XX века. Отстаивая ценности индивидуальной, экономической и политической свободы, авторы приводят убедительные доказательства неэффективности бюрократии и избыточности ее вмешательства в жизнь общества на примере государственных систем соцобеспечения, образования, финансового регулирования, лицензирования различных товаров и видов деятельности и т. п.