Передаємо до Ваших рук Короткий словник гуцульських говірок, що є відображенням основного лексичного складу одного з найцікавіших і найархаїчніших говорів південно-західного наріччя української мови. Гуцульські говірки мають давні традиції вивчення (понад 150 років), однак окремого завершеного й опублікованого словника, який охоплював би говірки всієї Гуцульщини, досі немає. Короткий словник гуцульських говірок є науково-популярним словником шкільного типу, призначеним насамперед для освітянських потреб і масового користувача. Його об’єктом є слово як лексико-словотвірна цілість, а не як відбиття системних регулярних фонетичних і граматичних особливостей, характерних для цих говірок. Пропонований словник є диференційним, тобто він не охоплює усієї лексики, яка функціонує у гуцульських говірках, а подає лише вибрану традиційну діалектну лексику, що не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови. Короткий словник гуцульських говірок призначений для вчителів, які працюють у діалектному оточенні, для учнів, яким він полегшить засвоєння норм української літературної мови, для всіх, хто хоче ознайомитися з діалектним розмаїттям української мови; одночасно він полегшить читання творів художньої літератури, у яких автори використовують гуцульський говір із стилістичною метою, а також користування давніми і сучасними фольклорними й етнографічними матеріалами з Гуцульщини. Пропонований Словник є певним етапом у створенні повного академічного Словника гуцульських говірок, який укладає група мовознавців відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за принципами і засадами, що відповідають вимогам підготовки академічних діалектологічних видань. Основою його є багатотисячна картотека, яка, хоч і формувалася протягом тривалого часу, досі ще відкрита для поповнення. Авторський колектив плекає надію, що великий кількатомний Словник теж незабаром почне друкуватися окремими випусками, якщо на його підготовку до друку і публікацію будуть знайдені потрібні кошти, належна підтримка та розуміння меценатів і громадськості.

В книзі висвітлюються витоки традиційного українського костюма та його багатовікова історія. Представлене широке розмаїття народного вбрання відповідно до історико-етнографічних регіонів України, детально розглядаються його численні компоненти та прийоми оздоблення. Костюм – частка народної душі. Велике історичне і художньо значення українського народного костюма безумовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емоційна насиченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі.

Праця Ентоні Сміта, визначного британського політолога, присвячена вивченню особливостей формування різних типів націй у культурологічному розрізі. Автор розглядає три типи націй: ієрархічні, побудовані на заповіті та республіканські. Особливістю аналізу є розлога полеміка. Автор наводить багато прикладів. Видання розраховане на істориків, культурологів, політологів, студентів гуманітарних факультетів.

Підручник з новітньої західної філософії науки створений як методичне забезпечення відповідного учбового курсу для магістрантів філософських факультетів. Підручник презентує розмаїття напрямів західної філософії науки 70- 90 років XX ст. і початку XXI століття. У першому розділі представлено огляд нових тем та напрямів у західній філософії науки. У другому розділі представлено огляд натуралістичних тенденцій у західній філософії. Для студентів та аспірантів філософських спеціальностей.

Сучасна правова наука визначає державу як найвищу форму організації суспільства, яка забезпечує захист та погодження індивідуальних, групових та загальносуспільних інтересів за допомогою права на певній території. Хоча будь-яка дефініція держави, з огляду на наявність значного розмаїття теорій розуміння держави та типів і форм існуючих держав, не може охопити всіх аспектів такого соціального явища як держава, це не виключає наявності певної єдності у розумінні основних ознак держави. Однією з головних серед таких ознак є територіальність – влада держави поширюється на певну територію, означену її кордонами, при цьому, на даній території може існувати тільки одна держава. Іншими словами, невід’ємним елементом кожного сформованого суспільства є наявність меж ареалу перебування і, відповідно, їх захист. У цьому відношенні Україна не є винятком.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.

Спільна монографія Вікторії і Віталія Тельваків, яка присвячена патріархові української історичної науки М.Грушевському. Вона стала ще одним кроком на шляху до пізнання та осмислення інтелектуального надбання Великого Українця. В ній досліджується історіографічна творчість вченого в контексті формування та розвитку української історичної науки кінця ХІХ - першої третини ХХ століття. Монографія складається з п'яти частин. У першій автори проаналізували історіографічну традицію вивчення історико-наукових поглядів М. Грушевського, виділивши в ній три періоди: перший охоплює час від кінця ХІХ до його смерті в 1934 році; другий з 1934 до кінця 1980-х рр.; третій з початку 1990-х рр. і до нашого часу. Наведена періодизація не викликає особливих заперечень. Про те в ній варто було б виділити окремі підперіоди. Доволі ґрунтовно автори проаналізували джерельну базу дослідження, в якій виокремили три основні джерельні комплекси: 1) включає твори М.Грушевського, які характеризують його як дослідника української історіографії; 2) „великий текст", тобто всі твори, що вийшли з-під пера вченого; 3) „історико-культурний контекст" - матеріали, що характеризують епоху та умови його наукової діяльності. Слід зазначити, що виявлена авторами сукупність джерел є достатньо репрезентативною і забезпечує досягнення мети даного дослідження. Другий розділ присвячений процесу становлення М.Грушевського як дослідника української історичної науки. Він починається з часу перебування майбутнього історика в Тифліській гімназії, бо саме там були започатковані його перші спроби написання наукових праць. Автори наголошують, що творчість українських істориків М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова і В.Антоновича, мали великий вплив на формування світогляду М.Грушевського. І з цим важко не погодитись. В Київському університеті він здобув фах професійного історика. Його вчителями були В.Антонович, В.Іконников, Ф.Фортинський, які відкрили перед молодим дослідником розмаїття історіографічних шкіл та напрямів. Солідний багаж знань та умінь отримав він на наукових семінарах. В той же час, автори наводять доволі скептичну оцінку М.Грушевським Київського університету, яку він подавав у своїх мемуарах. Своєрідною альтернативою подолання недоліків університетських курсів була для юнака самоосвіта. На основі щоденникових записів, конспектів, бібліотечних реєстрів дослідники відновили і проаналізували коло читацьких уподобань історика. Отже, на їхню думку, університетські курси та наполеглива самоосвіта сприяли формуванню в М.Грушевського рис професійного історика. Ще будучи студентом він активно включився в наукове життя, виступивши з власними історичними творами та критичними рецензіями на монографії своїх колег по ремеслу. Третій розділ „Теоретичні проблеми історіографії у працях М.Грушевського" включає кілька параграфів. В ньому аналізується широке коло теоретично-методологічних аспектів історіографічного пошуку вченого, визначення ним спеціальної термінології. На думку дослідників розуміння М. Грушевським предмету вивчення української історіографії в цілому корелюється із поглядами на цю проблему сучасних науковців. З іншого боку вони відзначають і деяку архаїчність у висловлюваннях вченого про історіографічні школи та напрямки, а також певні термінологічні розбіжності та недосконалості, які були властиві для того часу. Варто додати, що й сучасні дослідники використовують різні терміни для визначення історичної науки. Взагалі на думку авторів історіографічної ідеї М.Грушевського явно випереджували свій час як у плані тематичному так і плані теоретичному.

Конференція під назвою “Мовні конфлікти і гармонізація суспільства”, що її провели в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка 28-29 травня 2001 року Товариство української мови цього університету та Громадський добродійний фонд імені Ігоря Білозора, в історії вітчизняної науки прецедентів не мала. Тому її завданням було насамперед привернути увагу до проблеми і правильно сформулювати її в основних іпостасях з надією на активізацію зусиль дослідників у заданих дискусією напрямках. Порозуміння між людьми, плекання мовної спадщини, єдність розмаїття – провідні тези, якими відкрив нове тисячоліття Європейський рік мов. Конференція, що проходила в рамках програми Року, відбулася за участі вчених з багатьох міст України і за підтримки з боку Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Інституту української мови НАН України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України, Інституту соціальної та політичної психології АПН України, Конгресу української інтелігенції та Асоціації товариств української мови. Це видання здійснено толокою на особисті кошти людей дуже різних, проте одностайно свідомих драматизму мовних процесів в Україні. Їхні імена подано в кінці збірки. Автори вміщених тут виступів теж одноголосно перейняті мовним болем і вони так само дуже несхожі – за фахом, науковими підходами, переконаннями, життєвим досвідом. Якщо серед тем та ідей книжки читач знайде цікаві й варті дальшого обговорення, хай ця наша скромна праця послужить йому спонукою, щоб і самому в прийнятний спосіб долучитися до шукання істини й гармонії.

Головний твір видатного українського мислителя, ідеолога українського націоналізму. В творі автор визначає причини занепаду української державницької думки та окреслює шляхи досягнення національного ідеалу.

Книга Ж. Кюїзеньє «Етнологія Франції» присвячена широкому спектру проблем етнічної та етнокультурної історії європейських народів. Праця насичена різноплановою науковою інформацією як з етнології, так і з археології та історії, релігієзнавства та фольклористики. Вона знайомить читача з долями європейських народів, їхнім своєрідним минулим та сучасним культурним розмаїттям. Праця написана в оригінальній манері авторських роздумів та наукових спостережень. Книга читається легко і є доступною як для фахівців, так і для широкого зага0 лу читачів, усіх, хто цікавиться минулим та сьогоденням народів Європи.

В цьому збірнику стисло віддзеркалюється тема народного життя в політичній сфері України з 1918 року по сьогодення на книгу "ПРЕДСЕДАТЕЛИ ОРГАНОВ ГОСБЕЗОПАС НОСТИ УКРАИНЫ, 2013 рік. Згідно дозволу автора Олександра НЕЗДОЛІ від 12.12.2013 року, – я репортерськими діями читача надаю відгук. І лірично розповідаю про особисту зустріч з першим Президентом незалежної України – Леонідом Макаровичем КРАВЧУКОМ 30 жовтня 2013 року. Та короткометражна розповідь, починаючи з 2013 року, який вимушено вкарбувався вкрай незадовільним правом свободи трудового народу в історію і за часів незалежної державності 1991 – 2014. /Українське радіо – Громадська филя січень 2014 року/.

В книге на материалах многочисленных социологических исследований, данных переписей населения, других статистических источников, в том числе - извлеченных из текущих архивов и впервые вводимых в научный оборот, анализируються этнодемографические и этноязыковые процессы, феномен этнического самосознания в многонациональных городах России (напримере Республики Башкоростаи). Специальная глава по священа анализу исследования этносоциологических проблем многонационального города в отечественной и зарубежной науке. Предназначена для философов, социологов, этнологов, социолингвистов и всех, интересующихся национальной проблемой.

Книжка в основному присвячена доленосним для приазовців колонізаційним вереміям у контексті міжнародних відносин і міжнаціональних контактів вікопомного відтинку нового часу. Досліджено агресивний потяг зовнішньої політики російської держави, невідчепно втілюваний за чорноморським напрямком. Акцентовано яскраві епізоди масового переселення сполоханих християн Тавриди на землю нагло знівеченого царатом Війська Запорозького, після чого поспіхом покинуту ситуативними мігрантами "Татарську область" (невдовзі, 1783 р., безпардонно скасований інтервентами Кримський ханат) анексувала Катерина II. Висвітлено питомі реалії, пов'язані з такими неординарними фігурами як Шагін-Гі-рей II, митрополит Ігнатій, Петро Румянцев-Задунайський, Олександр Без-бородько, Григорій Потьомкін, Олександр Суворов, Феоктист Хартахай та іншими видатними персонажами. Звернуто увагу на феноменальні риси Південно-Східної України. Розглянуто документи, дотичні провокативно заохочених царатом перипетій 1778 р. у Криму, а також по тому – в Азовській губернії. Репрезентовано раритетні матеріали доскіпливого краєзнавця Гаврили Калері, де вагомо атестовано непересічний Маріупольський повіт у відомчій пресі майже 170 літ тому.